вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.06.2023м. ДніпроСправа № 904/786/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Фізичної особи-підприємця Назарова Вадима Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, 1-А, ідентифікаційний код 33668606) про стягнення 18 600,00 грн. заборгованості за договором про надання послуг, 6 706,19 грн. пені, 483,00 грн. 3% річних, 4 120,88 грн. інфляційних втрат
На електрону пошту суду 10.02.2023 надійшла позовна заява №б/н від б/д Фізичної особи-підприємця Назарова Вадима Олександровича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" заборгованості у загальній сумі 29 910,07 грн., з яких:
- 18 600,00 грн. заборгованість за договором про надання послуг;
- 6 706,19 грн. пеня за період з 07.03.2022 по 17.01.2023;
- 483,00 грн. 3% річних за період з 07.03.2022 по 17.01.2023;
- 4 120,88 грн. інфляційні втрат за період з березня по листопад 2022 року.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача сплачену суму судового збору у сумі 2 481,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг №20/1118 від 15.04.2020 в частині своєчасної та повної оплати за послуги отримані за Актом наданих послуг від 23.02.2022 на суму 18 600,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 позовну заяву залишено без руху та позивачу запропоновано протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача та докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі 203,00 грн.
На електрону пошту суду 20.02.2023 надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/786/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач письмовий відзив на позов не надав, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №904/786/23 відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 227.02.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,
15 квітня 2019 року між Фізичною особою-підприємцем Назаровим Вадимом Олександровичем (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - відповідач, замовник) укладено договір №20/1118 про надання послуг (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги усного та письмового перекладу (мови: англійська та російська /українська) (далі - послуга).
Згідно з розділом 2 договору виконавець зобов'язався надавати послуги кваліфіковано та якісно, у строки, погоджені сторонами, в офісі замовника (п.2.1 договору); дотримуватися конфіденційності щодо отриманої інформації про діяльність замовника (п.2.2 договору); попереджати про відміну послуг не менш ніж за 5 годин до її початку (п.2.3 договору); вчасно надавати замовнику Акти наданих послуг (п.2.4 договору).
Відповідно до розділу 3 договору, замовник зобов'язується: забезпечити виконавця необхідною інформацією для виконання робіт (п.3.1 договору); сплатити на користь виконавця вартість послуг у розмірі та порядку, передбаченому в пункті 5 договору (п.3.2 договору); прийняти виконані виконавцем роботи та сплатити їх вартість або дати мотивовану відмову в прийманні та оплаті (п.3.3 договору); послуги відмінені або перенесені замовником менш, ніж за 5 годин перед початком, вважаються як такі, що були проведені (п.3.4 договору); вчасно підписувати та передавати виконавцю його примірники Актів наданих послуг (п.3.5 договору).
Договір набирав чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками, та діє до 31.05.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Дію договору може бути пролонговано шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору (п.4.1 договору).
Відповідно до п.5.1 договору, в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2021, вартість послуг за договором складається із наступного розрахунку:
- консультація 90 хвилин на території замовника складає 540,00 грн.;
- індивідуальна онлайн консультація 50 хвилин складає 272,00 грн.;
- індивідуальна та групова онлайн консультація 60 хвилин складає 380,00 грн.;
- індивідуальна та групова онлайн консультація 90 хвилин складає 510,00 грн.
Оплата послуг здійснюється замовником на підставі акту виконаних робіт протягом 15 календарних днів з дати виставлення рахунку та підписання акту (п.5.2. договору).
Зобов'язання по оплаті послуг вважаються виконаними належним чином з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.5.3. договору).
Відповідно до розділу 6 договору за результатами наданих послуг, виконавець надає замовнику для підписання два примірника Актів наданих послуг (п.6.1. договору). Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання примірників Актів наданих послуг зобов'язаний підписати їх і повернути один примірник на адресу виконавця, або у цей строк направити виконавцю письмову мотивовану відмову від їх підписання (п.6.2. договору). У випадку не підписання замовником Актів наданих послуг у встановлений вище строк, або не направлення мотивованої відмови від їх підписання виконавцю, послуги вважаються наданими без претензій у повному обсязі (п.6.3. договору).
У разі виникнення обставин, перешкоджаючих повному або частковому виконанню договору, а саме: пожеж, стихійних лих,, непередбачених обставин, що ведуть до порушення виробничого процесу, війн, військових дій будь-якого характеру, блокад, релігійних хвилювань, зменшення обсягів поставок енергоносіїв та сировини по незалежним від сторін причинам, актів органів державної влади або місцевого самоврядування, будь-які дії третіх осіб та інших обставин, які унеможливлюють виконання договору, час, визначений для виконання зобов'язань за договором, повинен бути збільшений на термін ди цих форс-мажорних обставин. Сторона, в якої виникли умови по неможливості виконання зобов'язань, повинна негайно (але не пізніше 10 днів с дати їх настання і припинення) в письмовій формі повідомити другу сторону про настання, можливий термін дії і припинення вищезазначених обставин. Не повідомлення чи несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатись на будь-яку з вищезазначених обставин як на підставу, яка звільняє від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань. Сторона, що повідомила про настання форс-мажорних обставин, повинна представити відповідний сертифікат Торгівельно-промислової палати або регіональної торгівельно-промислової палати, або іншого компетентною органу, в якому повинні бути вказані характер форс-мажорних обставин і їх тривалість. Якщо форс-мажорні обставини тривають більше трьох місяців, замовник і виконавець мають право розірвати договір без будь-яких юридичних наслідків або суду і без розповсюдження відповідальності на сторону, у якої виникли ці обставини (п.8.3. договору).
Позивач стверджує, що на виконання умов договору ним надані відповідачу послуги про що складено Акт наданих послуг від 23.02.2022 відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв послуги усного та письмового перекладу (мови: англійська та російська / українська) згідно договору №20/1118 від 15.04.2020 у лютому 2022 року на суму 18 600,00 грн., згідно рахунку-фактури №80-22 від 23.02.2022 без ПДВ.
Позивачем на адресу відповідача 20.10.2022 направлена претензія-вимога від 07.10.2022 разом з Актом наданих послуг від 23.02.2022 на суму 18 600,00 грн. та рахунком-фактури №80-22 від 23.02.2022 в якій позивач просив провести оплату протягом 5 календарних днів з моменту отримання претензії-вимоги відповідно до Акту наданих послуг №20/118 від 15.04.2020 та рахунку-фактури №80-22 від 23.02.2022 з урахуванням штрафних санкцій передбачених п.8.8. договору та ст.625 Цивільного кодексу України в сумі 25 388,95 грн. на реквізити позивача, які зазначені в рахунку-фактурі №80-22 від 23.02.2022 (а.с. 6, 7 том 1).
Відповідач не повернув підписаний Акт наданих послуг від 23.02.2022 у строки, передбачені п.6.2. договору та не сплатив надані позивачем послуги в розмірі 18 600,00 грн., що є причиною виникнення спору.
Внаслідок несплати відповідачем послуг, позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, чим істотно порушив умови договору, що є причиною виникнення спору, та просить стягнути з відповідача 18 600,00 грн. заборгованості за договором про надання послуг, 6 706,19 грн. пені за період з 07.03.2022 по 17.01.2023, 483,00 грн. 3% річних за період з 07.03.2022 по 17.01.2023 та 4 120,88 грн. інфляційних втрат за період з березня по листопад 2022 року.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факти надання послуг та оплати, строки дії договору, наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором, стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 193 вказаного Кодексу, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач надіслав на адресу відповідача Акт наданих послуг від 23.02.2022 на суму 18 600,00 грн. та рахунок-фактуру №80-22 від 23.02.2022, що підтверджується описом вкладення у цінні листи від 20.10.2022 та накладною №4905122741912 від 20.10.2022.
Всупереч умовам договору відповідачем не було підписано Акт надання послуг на суму 18 600,00 грн., а також не надано мотивовану відмову від їх підписання, а тому надані послуги вважаються наданими позивачем належним чином й прийнятими відповідачем.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що на виконання умов договору позивачем були надані послуги, а відповідачем в свою чергу прийняті надані послуги відповідно до п.6.3 договору без заперечень і зауважень, що підтверджується Актом наданих послуг від 23.02.2022 на суму 18 600,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок по оплаті за надані й прийняті послуги.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором за надані й прийняті послуги становить 18 600,00 грн.
Станом на час розгляду справи доказів оплати за надані послуги від представників сторін не надійшло.
Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 18 600,00 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (у тому числі пенею).
Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 8.7 договору за несвоєчасне внесення плати за послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи, що умовами договору не визначено конкретного розміру пені, а лише зазначено граничний розмір такої пені, який не може бути більше подвійної облікової ставки Національного банку України, господарський суд дійшов висновку щодо неправомірності її нарахування, а відтак вимога про стягнення пені у сумі 6 706,19 грн. задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про стягнення 483,00 грн. 3% річних за період з 07.03.2022 по 17.01.2023 та 4 120,88 грн. інфляційні втрат за період з березня по листопад 2022 року суд зазначає наступне.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за період з 07.03.2022 по 17.01.2023 та інфляційних втрат за період з березня по листопад 2022 року, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем оплати за надані й прийняті послуги вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку періоду прострочки відповідача.
Так, позивачем не враховано нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені Наказом Міністерства інфрастуркури України №958 від 28.11.2013, а також пункти 5.2 та 6.2 договору, оскільки в даному випадку відповідачем не було підписано Акт, визначений в якості підстави позову за спірним договором. За таких підстав, прострочка відповідача за Актом надання послуг від 23.02.2022 почалась - 15.11.2022.
Таким чином, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням вказаних вище положень, суд встановив, що інфляційні втрати підлягають нарахуванню на суму 18 600,00 грн. в листопаді 2022 року та в цей період складають 130,20 грн., 3% річних за період з 15.11.2022 по 17.01.2023 - 97,84 грн.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 18 600,00 грн. заборгованості за договором про надання послуг, 130,20 грн. інфляційних втрат, 97,84 грн. 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 1 689,55 грн.
У прохальній частині позову позивача просить суд стягнути з відповідача 6 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Однак, позивач не надав суду договір про надання професійної/правничої допомоги адвокатом, акт приймання-передачі наданих послуг на суму 6 000,00 грн., а тому суд позбавлений можливості здійснити перевірку та аналіз наданих адвокатом послуг для вирішення питання обґрунтованості виникнення заявленої суми до стягнення.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача у сумі 6 000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Фізичної особи-підприємця Назарова Вадима Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" про стягнення 18 600,00 грн. заборгованості за договором про надання послуг, 6 706,19 грн. пені, 483,00 грн. 3% річних, 4 120,88 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, 1-А, ідентифікаційний код 33668606) на користь Фізичної особи-підприємця Назарова Вадима Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 18 600,00 грн. заборгованості за договором про надання послуг, 97,84 грн. 3% річних, 130,20 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового забору у розмірі 1 689,55 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Е.М. Бондарєв