вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.05.2023м. ДніпроСправа № 904/4996/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігороваї Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНА", м. Київ
до Акціонерного товариства "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Дніпро
про визнання договорів підряду частково недійсними.
Представники:
від позивача: Безвершенко О.О., адвокат;
від відповідача: Єжова А.О., адвокат.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНА" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (далі - Відповідач), в якій просить суд:
1) визнати недійсним пункт 2.2.3 та підпункти 2.2.3.1., 2.2.3.2., 2.2.3.3. до нього, підпункт 13.1.1. пункту 13.1. Договору підряду №6141 -ДОЭ від 10.02.2021 року, укладеного між Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтаженерго Україна";
2) визнати недійсним пункт 2.2.3 та підпункти 2.2.3.1., 2.2.3.2., 2.2.3.3. до нього, підпункт 13.1.1. пункту 13.1. Договору підряду №6388-ДОЭ від 14.04.2021 року, укладеного між Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтаженерго Україна".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2022 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду від 30.12.2022 усунути недоліки позовної заяви, а саме надати докази доплати судового збору у встановленому порядку та у розмірі 2 481,00 грн.
12.01.2023 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками від 30.12.2022.
Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2022 виконано.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.02.2023 о 10:00 год.
19.01.2023 на офіційну поштову електронну адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНА" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2023 клопотання, представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНА" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів із застосуванням програмного забезпечення онлайн-сервісу "EasyСon", задоволено та підготовче судове засідання, яке призначене на 14.02.2023 о 10 год. 00 хв. проводити в режимі відеоконференції із застосуванням програмного забезпечення онлайн-сервісу "EasyСon" (https://vkz.court.gov.ua) за участю представника позивача.
31.01.2023 на офіційну поштову електронну адресу Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача - Акціонерного товариства "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" надійшов відзив на позовну заяву.
09.02.2023 на офіційну поштову електронну адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника відповідача - Акціонерного товариства "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 клопотання представника відповідача - Акціонерного товариства "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів із застосуванням програмного забезпечення онлайн-сервісу "EasyСon" задоволено та підготовче судове засідання, яке призначене на 14.02.2023 о 10 год. 00 хв. проводити в режимі відеоконференції із застосуванням програмного забезпечення онлайн-сервісу "EasyСon" (https://vkz.court.gov.ua), та в режимі транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет за участю обох сторін.
13.02.2023 на офіційну поштову електронну адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНА" надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.
У підготовче судове засідання призначене на 14.02.2023 представник позивача не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 14.03.2023 о 12:00 год. в режимі відеоконференції із застосуванням програмного забезпечення онлайн-сервісу "EasyСon" (https://vkz.court.gov.ua), та в режимі транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет, за участю обох сторін.
24.02.2023 засобами електронного зв'язку від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНА" до суду надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 19.04.2023 та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 29.03.2023 о 10:30 год. в режимі відеоконференції із застосуванням програмного забезпечення онлайн-сервісу "EasyСon" (https://vkz.court.gov.ua), та в режимі транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет, за участю обох сторін.
28.03.2023 на офіційну поштову електронну адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника відповідача - Акціонерного товариства "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" надійшло заперечення на відповідь на відзив.
У підготовчому судовому засіданні 29.03.2023 представниками сторін зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.04.2023 о 10:00 год.
19.04.2023 оголошено перерву до 09.05.2023 о 10:30 год.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 09.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що пункт 2.2.3 Договорів та підпункти до нього, та підпункт 13.1.1. пункту 13.1. Договорів суперечать положенням статті 61 Конституції України та частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання таких пункті та підпункти до Договорів підряду № 6141-ДОЭ 10.02.2021 та № 6388-ДОЭ від 14.04.2021 недійсними.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення вимог заперечує у повному обсязі мотивуючи тим, що на сьогоднішній день вищевказані договори підряду розірвані, про що укладені додаткові угоди:
- Додаткова угода № 6141-ДОЗ/2 від 07.12.2021р.
- Додаткова угода № 6388- ДОЗ/2 від 07.12.2021р.
АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" не має можливості надати суду підписані двома сторонами перелічені додаткові угоди, оскільки уся первинна документація залишилася у м. Маріуполі.
Відповідач зазначив, що підписані з обох сторін додаткові угоди про розірвання договорів підряду є у позивача, оскільки він долучав вказані додаткові угоди до своїх відзивів на позовні заяви у справах № 905/395/22 та 905/397/22. Окрім того, ці факти встановлені у судових рішеннях по вказаним справам за позовами АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" до ТОВ "Монтаженерго Україна" про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договорами підряду № 6141-ДОЭ від 10.02.2021 та № 6388-ДОЭ від 14.04.2021.
АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" вважає, що документи які підтверджують, що на сьогоднішній день відсутні будь-які договірні відносини із ТОВ "Монтаженерго України" важливими для вирішення даного спору.
ТОВ "Монтаженерго Україна" не зверталося до суду із позовом щодо визнання недійсними договорів № 6141-ДОЭ 10.02.2021 та № 6388-ДОЭ від 14.04.2021 і не вважало пункти договорів дискримінаційними до того моменту, як АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" не подало позови про стягнення штрафних санкцій по цими договорами. Отже, усі аргументи позивача щодо несправедливості у відношенні ТОВ "Монтаженерго Україна" є надуманими та такими, що не відповідають дійсності.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
10.02.2021 між акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" (відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Монтаженерго Україна" (позивач) було укладено договір підряду № 6141-ДОЭ.
Відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується відповідно до умов договору, виконати роботи (надалі іменовані "роботи") (код робіт згідно державного класифікатора продукції та послуг:43.21.10) за проектом: "Заміна ТП-91 на КТП м. Костянтинівка, вул. Європейська (обладнання інв. №010000071959/0000 (КРС-10400221001/000)). Костянтинівський РЕМ" (надалі іменований "об'єкт"), а замовник приймає та оплачує належним чином виконані роботи.
Згідно з п. 15.1 договору його зміна здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди. Додаткова угода є невід'ємною частиною договору.
Замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику, у разі: прийняття рішення про припинення робіт, в тому числі шляхом консервації або ліквідації незавершеного будівництва; прийняття рішення про припинення підрядника як суб'єкта підприємницької діяльності; прийняття судом постанови про визнання підрядника банкрутом; якщо підрядник за своєї вини не розпочав виконання робіт протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня, коли він повинен згідно з договором розпочати їх виконання; допустив відставання темпів виконання робіт від передбачених календарним графіком виконання робіт на 30 (тридцять) календарних днів; виконав роботи з недоліками і не забезпечив їх усунення у визначений замовником строк; допустив недоліки (дефекти), які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником (п. 15.2 договору).
За умовами п. 15.4 договору у разі розірвання договору у зв'язку з припиненням будівництва замовник оплатить підряднику роботи, виконані до дня розірвання договору, та відшкодує йому інші витрати, зумовлені таким рішенням (п. 15.4 договору).
Цей договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов'язань до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, що виникли під час дії договору. Дострокове розірвання договору допускається тільки на підставах, передбачених цим договором, законом або за згодою обох сторін (п. 17.1 договору).
14.04.2021 між Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтаженерго Україна" (далі - підрядник) укладено договір підряду № 6388-ДОЭ, умовами якого передбачено, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується відповідно до умов договору, виконати роботи (код Робіт згідно державного класифікатора продукції та послуг: 43.21.10) з будівництва /реконструкції КЛ-6кВ ТП-1-ТП-16 м. Покровськ (КЛ-6 кВ ТП-1-ТП-16, інв. №010000057041/0000 (КЭС-10365681349/000)). Покровський РЕМ (надалі іменований "Об'єкт"), а замовник приймає та оплачує належним чином виконані роботи.
Пунктом 15.1. договору визначено, що зміна договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди. Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 15.2. договору, замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику, у разі: прийняття рішення про припинення робіт, в тому числі шляхом консервації або ліквідації незавершеного будівництва; прийняття рішення про припинення підрядника як суб'єкта підприємницької діяльності; прийняття судом постанови про визнання підрядника банкрутом; якщо підрядник за своєї вини не розпочав виконання робіт протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня, коли він повинен згідно з договором розпочати їх виконання; допустив відставання темпів виконання робіт від передбачених календарним графіком виконання робіт на 30 (тридцять) календарних днів; виконав роботи з недоліками і не забезпечив їх усунення у визначений замовником строк. допустив недоліки (дефекти), які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2021 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, що виникли під час дії договору. Дострокове розірвання договору допускається тільки на підставах, передбачених цим договором, законом або за згодою обох сторін. Сторони дійшли згоди, що датою підписання договору вважається дата зазначена в верхньому правому куті на першій сторінці договору (п. 17.1. договору).
Вищезазначені договори підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Відповідно до 2.2.3. Замовник контролює використання наданих Підряднику сум авансу для придбання ним необхідних матеріалів та Обладнання наступний чином:
Підрядник зобов'язується надати Замовнику письмовий звіт про використання сум авансу перерахованого згідно п.п. 2.2.1 на 30 (тридцятий) календарний день після перерахування йому авансу. Письмовий звіт повинен містити дані про одержувача та призначення платежу, а також номер та дату платіжного доручення, згідно якого були перераховані суми авансу постачальнику матеріалів або Обладнання. Письмовий звіт підписується керівником та головним бухгалтером Підрядника.
2.2.3.1. До письмового звіту надаються:
- засвідчені Підрядником копії платіжних доручень, що підтверджують перерахування суми авансу постачальнику матеріалів або Обладнання:
- копії договорів на поставку обладнання/матеріалів, засвідчені печаткою Підрядника з обов'язковим зазначенням строків його виготовлення та поставки без зазначення комерційної інформації.
2.2.3.2. У разі надання документів, вказаних в п.п. 2.2.3.1 Звіт вважається наданим Підрядником при умові письмового погодження звіту Замовником.
Підрядник зобов'язується повернути Замовникові залишок суми авансу, якщо отримані Підрядником кошти використані ним не в повному обсязі, протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту звернення Замовника з відповідною вимогою шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Замовника.
Після повернення підрядником замовнику суми авансу, отриманого згідно п. 2.2.1 Договору, Замовник здійснює подальшу оплату фактично поставленого Обладнання і виконаних Підрядником робіт, прийнятих Замовником, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту отримання належним чином оформлених документів згідно п. 2.2.4 Договору.
2.2.3.3. У разі неподання документів, вказаних в п.п. 2.2.3.1 чи їх не підписання Замовником Підрядник зобов'язується повернути Замовникові отримані ним (Підрядником) у якості авансу кошти в повному обсязі протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту звернення Замовника з відповідною вимогою шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Замовника.
Після повернення Підрядником грошових коштів, отриманих ним у якості авансу, згідно п. 2.2.1 Договору, Замовник здійснює оплату фактично поставленого Обладнання і виконаних робіт Підрядником і прийнятих Замовником, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту отримання належним чином оформлених Актів приймання-передачі Обладнання. Актів приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в і оригіналу рахунку від Підрядника.
Позивач вважає, що включення вказаних умов до Договорів є несправедливим, оскільки в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду Підрядника. Вказані умови породжують у Замовника виключно права, а у Підрядника виключно обов'язки.
З огляду на вказане. Позивач стверджує, що підпункт 13.1.1. пункту 13.1. Договорів суперечить положенням статті 61 Конституції України та частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого пункту Договорів недійсним.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).
За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За загальним правилом статті 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною (п. 2.11 постанови № 11 від 29.05.2013 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Пунктом 2.1. постанови № 11 від 29.05.2013 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 910/18374/19.
Відповідно до частин 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 року у справі № 281/129/17 та від 11.11.2020 року у справі № 591/3176/17 зроблено висновок по застосуванню частини першої статті 203 Цивільного кодексу України та вказано, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 Цивільного кодексу України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.
Під імперативною нормою слід розуміти, норму яка не допускає відступлення від правил, передбачених нею.
Позивач стверджує, що пункт 2.2.3 Договорів та підпункти до нього суперечать положенням статті 61 Конституції України та частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого пункту Договорів недійсними.
Проте, всупереч викладеного, позивачем не наведено жодної імперативної правової норми, якій би суперечили пункт 2.2.3 та підпункти 2.2.3.1., 2.2.3.2., 2.2.3.3. до нього, підпункт 13.1.1. пункту 13.1. Договорів підряду № 6141-ДОЭ 10.02.2021 та № 6388-ДОЭ від 14.04.2021, укладеного між позивачем та відповідачем.
Щодо недійсності пунктів 13.1.1. Договорів позивач зазначив, що розділом 13 "Відповідальність Сторін за порушення зобов'язань за Договором та порядок урегулювання спорів" укладених Договорів передбачена відповідальність Позивача та Відповідача за порушення прийнятих на себе зобов'язань. Розділ містить за кількістю одинадцять пунктів відповідальності Сторін, з яких 9 (дев'ять) пунктів (підпунктів) вказують про відповідальністю Підрядника, 1 - Замовника та ще 1 - це положення про самовідповідальність Сторін за нанесення шкоди третім особам.
Відповідно до п.п. 13.1.1. п. 13.1 Договорів, за порушення строків виконання Робіт в цілому та кожного етапу окремо Підрядиш сплачує неустойку (пеню) в розмірі 0,1 % від Договірної ціни за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів Підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від Договірної ціни.
Аналогічна за своєю суттю відповідальність Замовника передбачена п. 13.4. Договору який вказує проте, що Замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань, а саме за письмовою вимогою Підрядника сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплачених сум за кожний день прострочення. Зазначена відповідальність не застосовується до Замовника за прострочення виконання грошових зобов'язань зі сплати передоплати/авансових платежів.
Позивач стверджує, що відповідальність Замовника та Підрядника за Договорами підряду свідчить про те, що розмір санкцій за порушення Позивачем свого строкового зобов'язання у 100 разів перевищує розмір санкцій Замовника за невиконання свого строкового обов'язку.
Відмовляючи у позовних вимогах суд виходить із засад свободи договору.
Як визначено у ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивачем не надано належних і допустимих доказів, що договір на таких умовах підписано з дефектом волі, тобто під впливом насильства, тяжкої обставини тощо
Що стосується розміру відповідальності сторін у договорі, то вони не перевищують встановлений розмір відповідальності діючим законодавством.
Так, згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг) з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Така відповідальність застосовується саме за несвоєчасне виконання негрошового зобов'язання.
Що ж стосується відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, то її розмір обмежено відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а саме, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня
Крім того суд зазначає, що посилання позивача на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо визначення збитків та складових, необхідних для виникнення у особи права на їх відшкодування не свідчить про те, що оспорювані умови договорів підряду № 6141-ДОЭ 10.02.2021 та № 6388-ДОЭ від 14.04.2021 викладено із відступленням від імперативної норми.
Як вже зазначалося судом вище, обов'язковою складовою судового захисту є доведення позивачем обставин порушення його прав та законних інтересів, а також відновлення внаслідок застосування обраного ним способу захисту. Тобто, у даному випадку позивачем повинно бути доведено суду порушення пунктами 2.2.3 та підпункти 2.2.3.1., 2.2.3.2., 2.2.3.3. до нього, підпункт 13.1.1. пункту 13.1. Договорів підряду № 6141-ДОЭ 10.02.2021 та № 6388-ДОЭ від 14.04.2021 його прав та законних інтересів, а також їх відновлення у разі задоволення позову про визнання останніх недійсними (ефективний спосіб захисту).
В контексті наведеного суд звертає увагу, що фактично визначення сторонами у договорах певного порядку відшкодування збитків не є виключною та беззаперечною підставою, що нівелює тієї обставини, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.
Судом зауважено, що позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань.
Таким чином, посилання позивача на невідповідність оспорюваних умов договорів принцам справедливості, добросовісності й розумності не знайшли свого підтвердження за викладених вище обставин.
Суд також вважає безпідставними посилання позивача на визначення спірних умов за наявності дефекту волі позивача, з огляду на те, що нормами чинного законодавства чітко визначено перелік правочинів, які кваліфікуються як такі, що укладені з дефектом волі, зокрема: правочин, який вчинено під впливом помилки, правочин, який вчинено під впливом обману, правочин, який вчинено під впливом насильства, правочин, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, правочин, який вчинено під впливом тяжкої обставини, фіктивний правочин.
Отже позивачем не доведено суду наявності підстав вважати оспорювані умови договорів такими, що вчинені з дефектом волі.
Приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання окремих пунктів договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними. Доводи позивача, що висвітлені у позові, не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.
Щодо судового збору
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 31.05.2023.
Суддя В.Г. Бєлік