ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"01" червня 2023 р. Справа № 906/570/22
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Коломис В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 10 березня 2023 року (повний текст складено 30.03.2023) у справі № 906/570/22 (суддя Вельмакіна Т.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради
про стягнення 392 072,08 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог)
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10 березня 2023 року у справі №906/570/22 позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради про стягнення 392 072,08 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) - задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз": 267 658,72 грн основного боргу, 5 055,45 грн 3% річних, 38 344,95 грн інфляційних, 4 665,89 грн судового збору. У стягненні 80 297,62 грн основного боргу, 206,79 грн 3% річних, 508,55 грн інфляційних відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 267 658,72 грн основного боргу, 5 055,45 грн 3% річних, 38 344,95 грн інфляційних, 4 665,89 грн судового збору та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити. .
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Так, статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами; встановлюються у таких розмірах - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір").
З огляду на вищевикладені приписи Закону України "Про судовий збір" та вимоги скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, сума судового збору, яка повинна бути сплачена апелянтом за подання даної апеляційної скарги становить 6998,84 грн (311 059,12 грн (оскаржувана сума)*1,5%*150%).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч.ч. 1,2 ст.9 Закону України "Про судовий збір").
При цьому, відповідні процесуальні дії, за які передбачено сплату судового збору, суди здійснюють тільки після пред"явлення платником платіжного документа про сплату належної суми судового збору з підтвердженням зарахування суми судового збору на казначейський рахунок згідно виписки з казначейського рахунку (крім передбачених законодавством випадків звільнення від сплати судового збору).
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником до апеляційної скарги як доказ сплати судового збору додано платіжну інструкцію №434 від 26.05.2023 про сплату судового збору в сумі 6997,5 за наступними реквізитами: отримувач коштів - ДО, ГУДКС України в Одеській області; Код отримувача 37607526; Рахунок отримувача: UA928999980313171206082015758; Надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України; Призначення платежу - *; 101; 35185011; Судовий збір, за скаргою КП "Озерне" на рішення від 10.03.2023 по справі № 9069/570/22, Південно-західний апеляційний господарський суд. Код бюджетної кваліфікації 22030101.
Однак, даний документ не може бути прийнятий судом як належний доказ, що підтверджує сплату судового збору, оскільки в ньому зазначені невірні реквізити.
Так, платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях є:
Отримувач коштів ГУК у Рівн.обл/Рiвненськ.м.тг/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38012494
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA878999980313151206082017527
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Північно-західний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа)
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апелянтом сплачено судовий збір не у встановленому законом порядку.
Разом з тим, відповідно до ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Як вбачається, оскаржуване рішення Господарського суду Житомирської області винесено 10.03.2023 (повний текст складено 30.03.2023), отже відповідно до вимог ст.256 ГПК України початок перебігу строку на апеляційне оскарження починається 30.03.2023, останнім днем оскарження даного рішення є 19.04.2023.
Натомість, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду лише 26.05.2023 (згідно експрес накладної відділення поштового зв'язку), тобто, поза межами строку подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.
Одночасно апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, в якому останній просить визнати поважною причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 10 березня 2023 року у справі №906/570/22 та поновити пропущений строк.
Розглянувши клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини не є поважними з огляду на наступне.
Виходячи з приписів ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порядок застосування та користування встановленими правами на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження рішення суду регламентується відповідними процесуальними нормами, в даному випадку - нормами ГПК України.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Згідно ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.
Тобто, законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає поновленню.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 46 рішення у справі "Устименко проти України").
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, обґрунтовуючи заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що про рішення Господарського суду Житомирської області від 10.03.2023 року у справі № 906/570/22 дізнався зі змісту апеляційної скарги позивача, яка надійшла на адресу відповідача та на яку подано відзив від 22.05.2023, після укладання договору про надання правової (правничої) допомоги № 14 ДПД/05/23 з адвокатом Корзун С.В. Крім того, представник апелянта зазначає те, що відповідач не був присутній в день проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а рекомендований лист від суду з направленою копією судового рішення заявник не одержував, на підтвердження чого долучає копію витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції за березень-травень 2023 року, а також посилається на введення на території України воєнного стану .
Разом з тим, на електронну адресу апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, в яких останній просить відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.03.2023 у справі №906/570/22 у зв'язку з тим, що скаржником не подано до суду обгрунтованого клопотання про поважність пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суд зазначає, що вказані обставини пропуску строку на апеляційне оскарження, на які посилається скаржник, не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції як поважні, з огляду на таке.
Як вже зазначалося вище, згідно з ч.2 ст.256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Положеннями частин 3, 6, 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.
Днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Отже, у розумінні статті 242 ГПК України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення.
Відповідно до ч.7 ст.242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Слід зазначити, що матеріали справи містять відмітку про отримання копії рішення Господарського суду Житомирської області від 10.03.2023 у справі №906/570/22 представником скаржника - адвокатом Руденко М.В. (представник за довіреністю) - 03.04.2023, що в свою чергу свідчить про обізнанність відповідача - КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради з оскаржуваним рішенням ще 03 квітня 2023 року.
А тому, кінцевим строком права звернення відповідача (апелянта) на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, з урахуванням положень ч.2 ст.256 Господарського процесуального кодексу України, є 24.04.2023 (з врахуванням вихідних днів). Разом з тим, як вже зазначалося вище, представник апелянта звернувся до апеляційного господарського суду лише 26.05.2023.
Стосовно доводів представника скаржника щодо неодержання копії оскаржуваного рішення засобами поштового зв'язку, на підтвердження чого надано витяг з журналу реєстрації вхідної кореспонденції, то суд зазначає, що ведення журналу реєстрації вхідної кореспонденції залежить від волевиявлення самого скаржника, є його внутрішнім документом та має суб'єктивний характер та не може вважатися беззаперечним доказом одержання/неодержання скаржником оскаржуваного судового рішення.
Разом з цим, апеляційний суд бере до уваги, що на початку повномасштабного вторгнення Верховний Суд у своїх повідомленнях на сайті Судової влади України зауважував, що запровадження воєнного стану на території України є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Однак, суд звертає увагу на те, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та посилання на цей факт не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку у справі.
Так, Верховний Суд, висновки якого є обов'язковими для врахування загальними судами в силу вимог ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, наголосив, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (ухвала Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №127/2897/13-ц).
Поряд з цим суд враховує, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом (ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржуване рішення суду першої інстанції від 10.03.2023 у справі №906/570/22 зареєстроване 01.04.2023 та оприлюднене 03.04.2023, суд зазначає, що апелянт мав можливість дізнатись про результат розгляду справи, а відтак і подати апеляційну скаргу у встановлені процесуальним законом строки.
При цьому, суд бере до уваги те, що саме на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, через Єдиний державний реєстр судових рішень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання апеляційної скарги, оскільки саме він не погоджується з рішенням суду першої інстанції і ставить під сумнів його законність.
На підставі зазначеного, суд вважає, що скаржник не був позбавлений можливості слідкувати за ходом розгляду справи через відкриті джерела інформації, зокрема, через Єдиний державний реєстр судових рішень.
Тобто, будучи відповідачем у справі, скаржник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Водночас, сторона повинна надати докази того, що обставини, на які вона посилається, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, існували безперервно до моменту оскарження рішення.
Суд вважає, що скаржником не доведено неможливість з боку останнього оскаржити рішення Господарського суду Житомирської області від 10.03.2023 у справі №906/570/22 у визначений законодавством строк.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 10.03.2023 у справі №906/570/22 не можна вважати поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки вони не є об'єктивними і непереборними, так як залежали виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мали суб'єктивний характер, і не перешкоджали останньому в рамках строку на апеляційне оскарження звернутись до суду з апеляційною скаргою.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення без руху). Апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.ч. 2, 3 ст. 260 ГПК україни).
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч.2 ст.174 ГПК України).
Враховуючи те, що платіжне доручення про сплату судового збору, додане до апеляційної скарги, не є належним доказом сплати судового збору, а наведені заявником апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів п.4 ст.260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше пяти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.3 ст.261 ГПК України).
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 10 березня 2023 року у справі № 906/570/22 - залишити без руху.
2. КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та заяву про поновлення строку, вказавши інші підстави для поновлення строку.
3. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Коломис В.В.