Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1355/22
Провадження № 2/945/434/23
(заочне)
30 травня 2023року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вонарівського М.М.,за участю секретаря Фути О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому просив стягнути з останніх на свою користь суму боргу в розмірі 162200грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 25.03.2021року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики згідно з яким Позивач надав, а Відповідачі отримали 48000,00грн. Крім того 10.04.2021року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено ще один договір позики згідно з яким Позивач надав, а Відповідачі отримали 114200,00грн. Згідно до зазначеними Договорами, Відповідачі зобов'язалися повернути Позивачу позику до 10.04.2021 року у розмірі 114200,00грн. та у строк до 01.10.2221 року у розмірі 48000,00грн. В зазначений Договорами строк Відповідачі позику не повернули, чим у сукупності обставин порушили майнові права та інтереси позивача.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, при цьому подав заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглядати справу за його відсутності. Також зазначив, що не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися. Про дату та час слухання справи були повідомлені вчасно; відзив не подавали.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Сторонами у справі 25.03.2021року було укладено договір позики, у відповідності до змісту якого, відповідачі отримали від позивача борг у розмірі 48000,00гривень, які зобов'язалися повернути до 01.10.2021року.
Крім того сторонами у справі 10.04.2021року було укладено договір позики, у відповідності до змісту якого, відповідачі отримали від позивача борг у розмірі 114200,00гривень, які зобов'язалися повернути до 10.10.2021року
Проте у встановлений сторонами у розписках строки відповідачі не виконали свого обов'язку перед позивачем - грошові кошти не були повернуті.
За статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, у п'ятому абзаці норми проголошено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами частини першої ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частини першої, другої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання, одностороння відмова від якого, як і одностороння зміна умов якого не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, як встановлено статтею 530 ЦК України.
Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняє його від відповідальності.
Згідно зі ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Приписами ст. 533 ЦК України встановлено вимоги щодо валюти виконання грошового зобов'язання, а саме, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.
Розписка є документом, який боржник видає кредитору, підтверджуючи як укладення договору позики, так і його умови, а також, засвідчуючи отримання певної грошової суми.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Оскільки оригінал боргової розписки перебуває у позивача і доказів повернення боргу відповідачі не надали, вважає позовні вимоги про повернення боргу підставними. Доказів про погашення відповідачами суми заборгованості за розпискою від 10.04.2021року та від 25.03.2021року або прощення їм цього боргу суду не подано. Пишучи розписку відповідачі визнали існування зобов'язання в якій був передбачений строк виконання договору.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконано зобов'язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику в сумі 48000грн. та 114200,00 не повернуті, а тому з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути суму основної заборгованості в розмірі 162200,00грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесено витрати по сплаті судового збору.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача доведені обґрунтування позову, а відповідачем ці твердження не спростовані належними доказами, суд вважає позовні вимоги доведеними та законними, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новоюріївка Миколаївського району Миколаївської області; зареєстрований АДРЕСА_1 ; паспорт серія НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований: АДРЕСА_2 ) борг за договором позики в розмірі 162200,00грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новоюріївка Миколаївського району Миколаївської області; зареєстрований АДРЕСА_1 ; паспорт серія НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований: АДРЕСА_2 ) витрати, пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 1620,00 грн. в рівних частках, по 810грн. з кожного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя М. М. Войнарівський