Справа № 487/2876/23
Провадження № 1-кс/487/1411/23
25.05.2023 м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Окружної прокуратури у місті Миколаєві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12023152030000812 від 10.05.2023 за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України про арешт майна,
Прокурор Окружної прокуратури у місті Миколаєві ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням, в якому просила накласти арешт на майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , з метою заборони права відчуження, розпорядження та/або користування вказаним майном.
Клопотання обґрунтоване тим, що Миколаївським районним управлінням поліції ГУ НП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023152030000812 від 10.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.05.2023 під час перевірки матеріалів ЄО № 5188 від 06.05.2023 встановлено, що особа на ім'я ОСОБА_4 , імовірно, шахрайським шляхом, у зв'язку з відсутністю власника майна ОСОБА_5 , намагається заволодіти квартирою АДРЕСА_2 .
Посилаючись на те, що незастосування в ході досудового розслідування таких заходів забезпечення кримінального провадження як арешт майна у вигляді заборони розпоряджатись та користуватись майном може привести до його приховування, знищення, пошкодження, подальшої реалізації, а також надання будь-якого дозволу на проведення будівництва, що може суттєво перешкодити кримінальному провадженню, а також унеможливить відшкодування завданої шкоди, прокурор звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.
В судовому засіданні прокурор не була присутньою, надала до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглянуто без участі іншого власника майна з метою забезпечення арешту майна.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Частиною 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення п.1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженню; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Встановлено, що Миколаївським районним управління поліції ГУ НП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023152030000812 від 10.05.2023 за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.05.2023 під час перевірки матеріалів ЄО № 5188 від 06.05.2023 встановлено, що особа на ім'я ОСОБА_4 , імовірно, шахрайським шляхом, у зв'язку з відсутністю власника майна ОСОБА_5 , намагається заволодіти квартирою АДРЕСА_2 .
У ході спілкування 13.05.2023 о 09:48 год. через месенджер «Вайбер» з заявницею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (номер НОМЕР_1 ), остання повідомила такі обставини. На даний час вона та її син ОСОБА_6 , 2015 р.н., проживають за кордоном в королівстві Нідерланди, куди виїхали після початку повномасштабного вторгнення з боку рф. До початку війни вона та її син ОСОБА_6 та бабуся ОСОБА_7 , 1942 р.н., проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де вони у трьох і зареєстровані. Зі слів заявниці у 2007 році ОСОБА_7 написала заповіт, згідно якого все наявне майна після смерті ОСОБА_7 заповідалося ОСОБА_5
19.02.2023, через стан здоров'я, зокрема, зі слів заявниці, у ОСОБА_7 почалася подагра на нозі, та через те, її було госпіталізовано до Міської лікарні №3 м. Миколаєві, чим займалася двоюрідна сестра заявниці ОСОБА_8 1989 р.н., яка навідувалася до ОСОБА_7 , у зв'язку із відсутністю ОСОБА_5 .
На початку лікування за ОСОБА_7 наглядала ОСОБА_8 , однак через деякий час та зайнятість останньої, заявниця попросила приглядати за бабусею - тітку ОСОБА_9 , тел. НОМЕР_2 , на що остання погодилася. За час лікування ОСОБА_7 всі розходи на лікування та догляд ОСОБА_5 взяла на себе та регулярно перераховувала грошові кошти на рахунок АТ КБ «ПриваБанк» № НОМЕР_3 останньої, зокрема, на послуги доглядачок.
В подальшому 09.04.2023 року ОСОБА_7 , перебуваючи у лікарні, померла, після чого заявниці стало відомо, що ОСОБА_9 із невідомої їй причини, зайшла до квартири бабусі, як повідомила ОСОБА_9 для того, щоб навести порядок, а також в ході спілкування ОСОБА_9 почала погрожувати заявниці, що вказану квартиру вона у неї відбере.
Крім того, заявниці стало відомо, що ОСОБА_7 перед смертю переробила заповіт на користь ОСОБА_9 , а тому, розуміючи, що ОСОБА_9 могла незаконно заволодіти квартирою, звернулася до поліції.
Заявниця ОСОБА_5 додала, що зі слів ОСОБА_9 , перед смертю ОСОБА_7 була у дуже поганому стані, поводила себе неадекватно, свої дії не контролювала, самостійно себе доглядати не могла.
13.05.2023 було здійснено дзвінок на номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 .
В ході спілкування, ОСОБА_9 повідомила, що на даний час та до 30.05.2023 вона буде перебувати на відпочинку у м. Трускавець, Львівської області. Підтвердила, що дійсно доглядала за ОСОБА_7 , 1942 р.н. на прохання ОСОБА_5 , із дозволу ОСОБА_7 . ОСОБА_5 заходила до квартири, щоб зібрати речі ОСОБА_7 . Крім того, повідомила, що ОСОБА_7 перед смертю заповіла їй все майно, зокрема квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , добровільно та без будь - якого примусу за участі свідків, згідно закону.
На подальші питання ОСОБА_9 повідомила, що буде відповідати на них у ході допиту за участі її захисника, після повернення із відпочинку.
В ході проведення досудового розслідування також встановлено, що 29.03.2023 власницею вищевказаної квартири ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (нині покійна) складено заповіт, який посвідчено нотаріусом ОСОБА_10 (реєстровий номер №271,272), згідно якого все належне майно було заповідане ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі змісту заповіту також сліду, що у зв'язку із хворобою ОСОБА_7 , замість неї підписантом вказаного заповіту була ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Крім того підписання вказаного заповіту було за участі свідків ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .
На даний час у органу розслідування є достатньо підстав вважати, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , набута шахрайським шляхом.
З огляду на викладені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим доведено відповідність майна, критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
У даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що майно, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , є предметом вчинення кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно, необхідність накладення якого обумовлена потребою забезпечення збереження речового доказу та запобігання можливості його приховування та відчуження, що виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним із завданням кримінального провадження.
З урахування викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 98, 170-173 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1