вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" травня 2023 р. Справа№ 910/11812/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Мальченко А.О.
Агрикової О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до п. 13 ст. 8 ГПК України
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023, (повний текст складено 06.03.2023)
у справі № 910/11812/22 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія»
про стягнення 198 885,44 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог:
1.1. Акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (далі - АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» (далі - ТзОВ «УВЛК»/відповідач) про стягнення 198 885,44 грн.
1.2. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору про надання послуг маневровим локомотивом по розстановці/прибиранню вагонів на фронтах навантаження/вивантаження і здійсненню маневрених робіт №913-ЦД-ДЦ від 18.03.2021 та правил реєстрації податкових накладних № 4 від 10.12.2021, № 7 від 20.12.2021 та № 15 від 31.12.2021, № 2 від 10.01.2022, № 6 від 20.01.2022 та № 10 від 31.01.2022.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 позовні вимоги Акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» 96 054 грн 89 коп. - нарахованих внаслідок порушення відповідачем умов договору та правил реєстрації податкових накладних та 1 440 грн 82 коп. - судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:
3.1. 21.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/11812/22, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, стягнути з позивача на його користь в повному обсязі понесені судові витрати.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:
4.1. У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивачем не доведено понесення ним реальних збитків у розмірі суми ПДВ, яку він не зміг зарахувати до податкового кредиту, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання з реєстрації податкової накладної на поставлений товар в ЄРПН.
4.2. Також, апелянт посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладену у постанові від 10.03.2020 у справі № 911/224/19 та зазначає, що необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення ним правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений накладними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. При цьому таких доказів суду не надано.
4.3. Крім того, апелянт вказує на те, що порушення передбачених п. 201.10. статті 201 Податкового кодексу України граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є підставою для застосування до такого платника податків штрафів у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, проте доказів на підтвердження накладення на відповідача штрафів за порушення норм податкового законодавства позивачем не надано.
5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:
5.1. Позивач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження направлено на офіційну електронну адресу останнього.
5.2. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
6. Розподіл справи:
6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" у справі № 910/11812/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.
6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 зобов'язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/11812/22.
6.3. 29.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/11812/22.
6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11812/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023. Постановлено справу № 910/11812/22 за вказаною апеляційною скаргою розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
7. Інші процесуальні дії у справі не вчинялись.
8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:
8.1. 18.03.2021 між Акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» (далі - виконавець) укладено договір про надання послуг маневровим локомотивом по розстановці/прибиранню вагонів на фронтах навантаження/вивантаження і здійсненню маневрених робіт №913-ЦД-ДЦ, відповідно до якого виконавець за дорученням замовника, приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги маневровим локомотивом по розстановці/прибиранню вагонів по фронтах навантаження/вивантаження і здійсненню маневрових робіт на під'їзній колії АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», що знаходиться на балансі регіональної філії Донецька залізниця АТ «Українська залізниця», а замовник зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити ці послуги.
8.2. Згідно п. 2.3.10. договору виконавець зобов'язаний на дату виникнення податкових зобов'язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) скласти податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригування до них у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виконавцем протягом терміну, передбаченого Податковим кодексом України.
8.3. У разі ненаправлення виконавцем замовнику податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) або в разі порушення ним порядку їх заповнення та/або її реєстрації з порушенням встановлених термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі в результаті призупинення її реєстрації, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі суми податкового кредиту з ПДВ, який замовник повинен отримати, за такою податковою накладною (розрахунку коригування до податкової накладної), протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення відповідної претензії замовника.
8.4. Строк дії цього договору - з дати його підписання до 18.03.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п. 7.3. договору).
8.5. На виконання умов цього договору відповідачем надано, а позивачем прийнято послуги згідно:
- акту здачі прийняття робіт (надання послуг) № 210 від 10.12.2021 на суму 77 720,76 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 12 953,46 грн;
- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 213 від 20.12.2021 на суму 249 902,14 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 41 650,36 грн;
- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 216 від 31.12.2021 на суму 289 360,37 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 48 226,73 грн;
- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 10.01.2022 на суму 170 985,67 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 28 497,61 грн;
- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2 від 20.01.2022 на суму 253 489,25 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 42 248,21 грн;
- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3 від 31.01.2022 на суму 151 854,41 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 25 309,07 грн.
8.6. 29.11.2022 відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні: №4 від 10.12.2021 на загальну суму 77 720,76 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 12 953,46 грн, №7 від 20.12.2021 на загальну суму 249 902,14 грн, в т. ч. ПДВ у розмірі 41 6540,36 грн, №15 від 31.12.2021 на загальну суму 289 360,37 грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 48 226,73 грн.
8.7. Разом із тим, податкові накладні: №2 від 10.01.2022 на загальну суму 170 985,67 грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 28 497,61 грн, №6 від 20.01.2022 на загальну суму 253 489,25 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 42 248,21 грн та №10 від 31.01.2022 на загальну суму 151 854,41 грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 25 309,07 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано, що підтверджується квитанціями Державної податкової служби України від 18.07.2022 про відмову у прийнятті цих податкових накладних, у зв'язку з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну.
9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин:
9.1. Спірні правовідносини між сторонами пов'язані із не здійсненням відповідачем реєстрації податкових накладних внаслідок чого позивач був позбавлений можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 96 054,89 грн.
9.2. З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що податкові накладні №2 від 10.01.2022, №6 від 20.01.2022 та №10 від 31.01.2022 на загальну суму 576 329,33 грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 96 054,89 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано, що підтверджується квитанціями Державної податкової служби України від 18.07.2022 про відмову у прийнятті цих податкових накладних у зв'язку з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну.
10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:
10.1. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачем надано позивачу послуги згідно актів здачі- прийняття робіт (надання послуг) № 210 від 10.12.2021, № 213 від 20.12.2021, № 216 від 31.12.2021, № 1 від 10.01.2022, № 2 від 20.01.2022 та № 3 від 31.01.2022 на загальну суму 1 193 312,60 грн, в т. ч. ПДВ в сумі 198 885,44 грн.
10.2. Також, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що внаслідок нереєстрації відповідачем податкових накладних № 2 від 10.01.2022, № 6 від 20.01.2022 та № 10 від 31.01.2022 згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 10.01.2022, № 2 від 20.01.2022 та № 3 від 31.01.2022 на загальну суму 576 329,33 грн, АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» було позбавлено права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 96 054,89 грн.
11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:
11.1. Колегія суддів відхиляє аргументи апелянта в частині відсутності доказів понесення позивачем реальних збитків, недоведеності протиправних дій відповідача, з огляду на такі доводи.
11.2. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
11.3. Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
11.4. Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
11.5. Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої статті 611 ЦК України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
11.6. Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
11.7. Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
11.8. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав вимог статті 201 ПК України, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права і можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 96 054,89 грн.
11.9. При цьому хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків.
11.10. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні і неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливістю зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
11.11. Подібні ж правові висновки викладено як у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 зі справи № 908/1568/18, так і в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.
11.12. В частині посилань апелянта на не накладення штрафу за порушення податкового законодавства, то колегія суддів зазначає, що вказані доводи не впливають на право позивача на відшкодування 96 054,89 грн.
11.13. Решта аргументів викладених учасниками справи не входять до предмету доказування в даній справі, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду:
12.1. Внаслідок не здійснення відповідачем реєстрації податкових накладних позивач був позбавлений можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 96 054,89 грн, чим порушено права та інтереси позивача.
13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:
13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначає, що «Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.»
13.2. Згідно ч. 1 ст.5 ГПК України: «Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.»
13.3. Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України: «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
13.4. При оцінці доказів суд керувався статтями 79 та 86 ГПК України, згідно яких «Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.», «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.»
13.5. Відповідно до статті 269 ГПК України: « 1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
5. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.»
13.6. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
13.7. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
13.8. Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
13.9. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).
13.10. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
13.11. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 ГПК України).
13.12. Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
13.13. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.(ч. 4 ст. 236 ГПК України)
13.14. Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:
14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
14.2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/11812/22 залишити без змін.
14.3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/11812/22 залишити без задоволення.
15. Розподіл судових витрат:
15.1 Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись п. 3, 4 ст. 13, ст.ст. 74, 86, 129, 207,236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/11812/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/11812/22 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія».
4. Справу № 910/11812/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 31.05.2023.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді А.О. Мальченко
О.В. Агрикова