печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19433/21-ц
28 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Соколова О.М.,
при секретарі судових засідань: Матвійчуку В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу №757/19433/21-ц за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У квітні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі-Позивач) звернулось до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач 1) про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 92 113, 23 грн., витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 33 грн. 00 коп., а також 2 270 грн. 00 коп. судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач на підставі типового договору опублікував договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085).
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є фактичне отримання послуг споживачем.
Квартира АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, отже, ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, які надає позивач; відповідач від зазначених послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся (не відключався).Відповідач від вказаних житлово-комунальних послуг не відмовлявся.
Позивач наголошує, що ОСОБА_1 своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 березня 2021 року складає 55 671, 58 грн., а саме: заборгованість за послуги з централізованого опалення - 54 618,61 грн. та заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води - 1 052,97 грн.
Крім того, Позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», прийняв право вимоги до Відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 36 441, 65 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
23 квітня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на запит щодо встановлення адреси зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , відповідно до якої надано витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні: АДРЕСА_1 . Згідно з вказаним витягом ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 27 квітня2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін .
23 червня 2021 року на адресу суду від представника позивача Боката А.В. надійшло клопотання про розгляд вказаної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
02 липня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказав що заперечує проти позову. Позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Зазначив що Відповідач не є власником квартири АДРЕСА_1 . Частина, а саме зазначеної квартири, дійсно належала Відповідачу до 19.02.2019 року, після чого на підставі договору дарування частки в праві власності на квартиру, реєстраційний номер 383, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19.02.2019 року,вказана частка перейшла до колишньої дружини Відповідача ОСОБА_2 . Вказує, що Відповідач в квартирі не проживає починаючи з 2018 року і відповідно не є споживачем комунальних послуг в розумінні ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Вважає, що за таких обставин у Відповідача не виникло обов'язку оплатити такі послуги. Крім того,вказує, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів які підтверджують перехід права вимоги до нього. Окрім цього, просить застосувати строки позовної давності по сплаті заборгованості за отримання комунальних послуг, що виникла за періоди до 01.05.2018 року - 36 441, 65, оскільки ст. 257 ЦК України, встановлено загальний строк позовної давності тривалістю три роки. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
11 серпня 2021 рок на адресу суду від представника позивача Боката А.В. надійшло клопотання про залучення співвідповідача.
30 липня 2021 року на адресу суду від представника позивача Боката А.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої остання не погоджується з позицією відповідача, просила позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 16 серпня 2021 року суд вирішив перейти до розгляду справи № 757/19433/21-ц в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено засідання з розгляду справи.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 16 серпня 2021 року задовольно заяву представника позивача позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Боката А.В. про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 (далі - Відповідач 2) по цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
28 липня 2022 року на адресу суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки ОСОБА_2 сплатила борг по комунальним платежам в повному обсязі.
17 січня 2023 року на адресу суду від представника позивача Боката А.В. надійшла заява, відповідно до якої остання зазначає, що після подачі позовної заяви у справі № 757/19433/21-ц у липні 2022 року було здійснено оплату за спожиті послуги, яка значно більша ніж місячне нарахування, а саме оплата за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Зазначена оплата Позивачем була врахована. У зв'язку з викладеним, заборгованість за спожиті послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 у справі № 757/19433/21-ц станом на 01.09.2022 року - відсутня. Враховуючи викладене, Позивач просить стягнути пропорційно з Відповідача 1 та Відповідача 2 судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн. відносно частки та періоду власності квартири.
28 березня 2023 року на адресу суду від представника відповідача 1 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній вказав, що відповідно до тексту позовної заяви, підставою для звернення позивача до суду стало те, що Відповідач начебто має заборгованість по сплаті комунальних послуг, що виникла за періоди: до 01.05.2018 року - 36441,65 грн. та з 01.05.2018 року - 55 671,97 грн. Позивач звернувся до суду з відповідним позовом тільки у квітні 2021 року, таким чином вважає, що Позивачем були порушені строки позовної давності. Зазначив, що стягненню підлягають тільки заборгованість яка сформувалась починаючи з квітня 2018 року, а сума яка була сплачена Відповідачем 2 є надлишковою, по суті є авансовим платежем за майбутні місяці.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідач 1 у судове засідання не з'явився, повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суд не повідомив, проте від представника відповідача 1 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, зазначив що позовні вимоги не визнає.
Відповідач 2 у судове засідання не з'явилася, повідомлялася судом належним чином, про причини неявки суд не повідомила, проте подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги в частині стягнення судового збору визнала.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність інших учасників на підставі наявних в ній доказів.
Суд дослідивши письмові докази по справі, дійшов наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що 11 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (а.с 46).
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085) (а.с. 47-48).
Так, суд враховує, що у відзиві на позовну заяву Відповідач 1 зазначає, що він дійсно є власником квартири, а саме частки квартири АДРЕСА_1 до 19.02.2019 року.
Крім того, у відзиві зазначено, що одноособовим власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 з 19.02.2019 року являється ОСОБА_2 .
Таким чином, враховуючи вищевикладене, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 за період з 19.02.2019 року по 01.03.2021 року являється ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 319, 322 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить,якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач надає послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з розрахунком позивача, станом на 01 березня 2021 року виникла заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 55 671,58 грн., а саме: заборгованість за послуги з централізованого опалення - 54 618,61 грн. та заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води - 1 052,97 грн.(а.с.8-9).
Також позивач зазначає, що відповідач має сплатити заборгованість з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 36 441, 65 грн., які позивач прийняв на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (а.с.10-11).
Так, в заяві від 17.02.2023 року представник позивача вказує, що після подачі позовної заяви до суду у справі № 757/19433/21 у липні 2022 було здійснено оплату за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Зазначена оплата Позивачем була врахована. У зв'язку з викладеним заборгованість за сподиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 у справі № 757/19433/21 станом на 01.01.2023 року відсутня (а.с.144).
Враховуючи, що порушення строків оплати призвело до звернення з позовом до суду, період прострочення виконання зобов'язання не змінився.
Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За приписами ст. 525 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства.
Крім того, щодо заключення договору про надання житлово-комунальних послуг, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою. водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила).
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Так, на виконання вимог Закону КП«КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Відповідно до норм Цивільного Кодексу України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про надання послуг Позивачем. Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, в споживач отримує такі послуги оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався) та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Факт відсутності Договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20.04.2016 року справа 6-2951цс15).
Щодо тверджень відповідача, відносно того, що він не повинен здійснювати оплати за надані за адресою; АДРЕСА_1 послуги з централізованого опалення та послуги гарячого водопостачання, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. ст. 319, 322 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так у відзиві на позовну заяву у справі №75719433/21-ц Відповідач зазначає, що він дійсно є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 до 19.02.2019.
Враховуючи вищевикладене, Відповідач являвся власником квартири за вищевказаною адресою в період виникнення заборгованості у справі у справі №75719433/21, а тому несе прямий обов'язок її утримання (в межах періоду власності).
Таким чином, у відповідності до вимог ст. 322 ЦП України та враховуючи вищевикладене, Відповідач, як власник квартири (до 19.02.2019) за адресою: АДРЕСА_1 повинен оплатити заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в межах періоду власності у справі № 75719433/21.
Слід відмітити, факт підключення будинку за вищевказаною адресою до централізованого опалення та постачання гарячої води в спірний період підтверджується нарядами на включення та відключення, які наявні в матеріалах справи, актом прийняття теплового вузла на облік, актом про готовність вузла комерційного обліку до роботи та оформленими відомостями обліку споживання теплової енергії мешканців будинку АДРЕСА_1 . (Відомості про споживання теплової енергії наявні в матеріалах справи). Отже, підключитися будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про надання послуг Позивачем.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач 1 в межах періоду власності відмовився від мереж централізованого опалення або постачання гарячої води та звертався з претензією в передбаченому законодавством порядку на адресу Позивача про їх неотримання.
Таким чином, на підставі вищенаведених доказів, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 в період виникнення заборгованості надавались повному обсязі, а тому Позивач має право вимагати від Відповідача (власника квартири за якою утворилася заборгованість) виконання обов'язку щодо оплати спожитих послуг.
Що стосується заяви Відповідача 1 про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості до 01.05.2018 року слід зазначити наступне.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦКУкраїни), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Також, постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 у справі № 908/1053/18 встановлено, що строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовна давність (стаття 256 ЦК).
Отже, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Проте, стороною Відповідача 1 суду не надано доказів, в порушення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Крім того, суд бере до уваги, що заборгованість за спожиті послуги Відповідачем 2 була сплачена в повному обсязі.
При ухваленні рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат.
Разом з тим, частиною 3 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 40905 від 02.04.2021 року.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь 33 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За положеннями ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Так, згідно п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 цього Кодексу, особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
Позивачем додано до матеріалів позовної заяви Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.03.2021 року (а.с.6) .
На підтвердження здійснених витрат у розмірі 33 грн. 00 коп., пов'язаних з витребуванням вищевказаних доказів, позивач надав копію квитанції від 17.03.2021 року, код квитанції 4086055297288471.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи що заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води станом на 01.01.2023 року відсутня, оскільки борг було погашено, враховуючи заяву Відповідача 2 про визнання позову в частині стягнення судового збору, позовні вимоги Позивача до Відповідачів підлягають задоволенню в частині стягнення сплаченого за подання позовної заяви у справі № 757/19433/21-ц судового збору у розмірі 2270,00 грн. та в частині стягнення витрат пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн. відносно частки та періоду власності квартири, а саме: з ОСОБА_1 стягнути витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 07,04 грн. та судовий збір в розмірі 484,43 грн.; з ОСОБА_2 стягнути витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 25,96 грн. та судовий збір в розмірі 1 785,57 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, 10, 66, 162 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд -
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»: витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 07,04 грн. та судовий збір в розмірі 484,43 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»: витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 25,96 грн. та судовий збір в розмірі 1 785,57 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421.
Відповідач 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач 2 - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 28.03.2023 року.
Суддя О.М.Соколов