Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 508/314/18
Провадження №1-кп/523/216/23
01.06.2023 року м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , прокурорів Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , обвинуваченої та її захисника - адвоката ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження №12016160370000286 від 26 вересня 2016 року із звинувачення
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Траскевичі, Миколаївського р-ну, Одеської області, громадянки України, з базовою середньою освітою, незаміжньої, офіційно не працевлаштованої, не судимої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
Близько 21 години 00 хвилин 25 вересня 2016 року ОСОБА_10 , разом із своєю знайомою ОСОБА_11 , прийшли до розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , домоволодіння ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за якою ОСОБА_10 доглядала, щоб її погодувати. ОСОБА_11 залишилася біля входу до подвір'я, а обвинувачена підійшла до ОСОБА_12 , яка перебувала на подвір'ї, та запросила останню пройти в будинок, на що та відмовилась. Під час виниклого конфлікту у ОСОБА_10 раптово виник намір, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_12 , реалізуючи який, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, на ґрунті виниклої неприязні, ОСОБА_10 схопила двома руками за шию ОСОБА_12 та із силою здавила її, від чого остання особа впала на землю та померла від механічної асфіксії внаслідок здавлювання шиї.
Обвинувачена вину у вчиненому діянні визнала частково та показала, що в один із днів, декілька років тому, вона, здійснюючи оплатний догляд за знайомою з 2010 року престарілою ОСОБА_12 , прийшла разом з ОСОБА_11 до розташованого в с. Новопетрівка домоволодіння першої особи, щоб її нагодувати. Оскільки ОСОБА_12 стояла із палицею на подвір'ї, то обвинувачена, бажаючи завести її в будинок, стала намагатися рукою розвернути її за тулуб, на що остання, будучи не в ясному розумі, стала активно опиратися, плюючи їй в обличчя.
В наступний момент обвинувачена, з метою супроводу престарілої до будинку, вхопила ОСОБА_12 рукою за кофту в районі грудей, ближче до вузлу хустинки чи шиї, що призвело до падіння останньої. Злякавшись вчиненого ОСОБА_10 залишила територію домоволодіння та лише о 07 годині ранку наступної доби повернулася до місця події, де виявила, що ОСОБА_12 нерухомо залишилася лежати в тому ж самому місці.
Обвинувачена наполягає, що не мала наміру умисно позбавити життя ОСОБА_12 , а медичну допомогу останній не викликала з переляку. Про вчинене в даний час жалкує.
Незважаючи на отримані показання винуватість ОСОБА_10 у вчиненому доводиться наступною сукупністю доказів.
Син загиблої - потерпілий ОСОБА_8 в суді показав, що його мати проживала в селі самотньо, де її декілька років поспіль доглядала обвинувачена, як колишній соціальний працівник.
Близько 7 років назад мати перенесла інсульт, внаслідок чого погано розмовляла, без сторонньої допомоги не могла рухатися та себе обслуговувати, через що саме обвинувачену було найнято, щоб та її годувала, переодягала, мила та інше. Потерпілому відомо, що між його матір'ю та ОСОБА_10 були добрі стосунки.
Потерпілий також пояснив, що востаннє бачив матір весною 2016 року і при цьому остання у власній поведінці також виявляла і явні розумові розлади.
Про загибель матері він дізнався наступного ранку, очевидцем подій не був, пізніше від слідчого дізнався, що причиною смерті було удушення, але, незважаючи на зазначене, будь-яких претензій чи позовних вимог до ОСОБА_10 не має.
Очевидець події - свідок ОСОБА_11 в суді показала, що в вересні 2016 року вона, проживаючи разом з ОСОБА_10 в одному із будинків, в с. Новопетрівці, пішла із нею до іншого домоволодіння, щоб погодувати престарілу бабусю, за якою та доглядала.
Прибувши до місця, свідок залишилася біля хвіртки, а обвинувачена пройшла до ОСОБА_12 , яка стояла із палицею біля криниці, та запропонувала останній пройти до будинку. Бабуся несподівано стала лаятися та плюватися в обвинувачену, на що остання, намагаючись завести її до будинку, схопила її рукою за горло, в області шиї, від чого ОСОБА_12 впала.
Свідок та обвинувачена дуже перелякалися того, що сталось, через що залишили подвір'я потерпілої. Зранку ОСОБА_10 повернулася до домоволодіння бабусі, де з'ясувала, що та померла.
Як вбачається із рапорту оперативного чергового Миколаївського ВП Любашівського ВП ГУНП в Одеській області о 06 годині 35 хвилини 26 вересня 2016 року від фельдшера Н-Петрівського ФАП надійшло повідомлення про смерть ОСОБА_12 , без зовнішніх ознак насильницької смерті, за її місцем мешкання, в АДРЕСА_2 (т.2 а.с.85).
Відповідно до змісту письмової заяви від 26 вересня 2016 року ОСОБА_8 надав дозвіл співробітникам поліції на огляд вищезазначеного домоволодіння (т.2 а.с.92).
Як вбачається із протоколів проведених у невідкладних випадках в період з 07 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин, а також з 20 години 00 хвилин до 21 години 30 хвилин 26 вересня 2016 року оглядів місця події - домоволодіння АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено: труп жіночої статі (на подвір'ї, на відстані 2-х м від криниці), а також 8 слідів пальців рук та 1 слід долоні (з речей та предметів в будинку) (т.2 а.с.93-106).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 04 листопада 2016 року №101/Е:
- ОСОБА_12 було спричинено тілесні ушкодження: крововиливи в м'які тканини глотки та під язик, садна обличчя (лівої вилиці, обох губ, підборіддя), синці обличчя та субкон'юнктивний крововилив в ліве око, один синець шиї, садна лівої руки, синці нижніх кінцівок;
- смерть ОСОБА_12 настала від механічної асфіксії в результаті здавлювання шиї, на що вказують: наявність синця та крововиливу в м'які тканини передньої поверхні шиї в верхній третині (між підборіддям та гортанню), наявність крововиливів в м'які тканини глотки навкруги надгортанника та під язик, ознаки асфіктичної смерті (вогнищеві крововиливи в перехідній складці правого ока, вогнищеві крововиливи під вісцеральну плевру в міжчасткових щілинах легень, рідкий стан крові, повнокров'я внутрішніх органів);
- тілесні ушкодження у вигляді саден та синців обличчя (лівої вилиці, обох губ, підборіддя), саден лівої руки, синців нижніх кінцівок, субкон'юнктивного крововиливу в ліве око могли утворитися під час боротьби з нападником при спробі опору;
- вказані тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок дії тупими твердими предметами, якими могли бути кулак, взута у взуття нога та інше.
- після стискання шиї потерпіла вже не могла виконувати цілеспрямовані дії, у зв'язку з швидким настанням смерті від асфіксії, в межах 5-7 хвилин, що підтверджуються даними гістологічного дослідження (крововиливи у м'яких тканинах глотки з нерівномірною вираженою початковою клітинною реакцією), в період часу з 21 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин 25 вересня 2016 року (т.2 а.с.112-121).
На підставі постанов прокурора 29 вересня та 03 жовтня 2016 року, а також 06 липня 2017 року слідчим було відібрано у ОСОБА_10 в якості зразків для проведення експертних зрізи нігтьових пластин пальців рук та кров, що підтверджується змістом відповідних протоколів (т.2 а.с.122-132, 208-210).
Відповідно до ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Одеської області від 05 жовтня 2016 року слідчому було надано доступ до предметів одягу, в який була одягнута загибла ОСОБА_12 , а також до зрізів нігтів з обох рук та волосся з п'яти точок голови трупа (т.2 а.с.162-163).
Відповідно до висновків судово-медичних цитологічних експертиз №924, №937 від 07 жовтня 2016 року, а також №941 від 31 жовтня 2016 року, на належній ОСОБА_12 хустці знайдено кров людини, групове походження якої не виключається від потерпілої ОСОБА_12 , що відноситься до групи В, з ізогемаглютиніном анти-А, з супутнім антигеном Н, за ізосерологічною системою АВО (т.2 а.с.137-143).
Як вбачається із висновку судової молекулярно - генетичної експертизи від 29 червня 2017 року №864 у піднігтьовому вмісті зрізів з правої та лівої руки ОСОБА_10 виявлено клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки, що збігаються між собою та належать невстановленій особі жіночої генетичної статі (т.2 а.с.183-189).
Відповідно до висновку судової молекулярно - генетичної експертизи від 29 червня 2017 року №865 у піднігтьовому вмісті зрізів з лівої руки ОСОБА_12 виявлено клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки, що є змішаними та належать двом невстановленим особам жіночої генетичної статі (т.2 а.с.194-200).
Як вбачається із судової молекулярно - генетичної експертизи від 04 жовтня 2017 року №370 серед змішаних генетичних ознак клітин з ядрами, виявлених у піднігтьовому вмісті нігтьових зрізів з лівої руки ОСОБА_12 містяться генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_10 . Окрім того, виключається походження клітин з ядрами, виявлених у піднігтьовому вмісті нігтьових зрізів з лівої та правої рук ОСОБА_10 від ОСОБА_12 (т.2 а.с.216-225).
13 жовтня 2016 року (тобто до 09 лютого 2018 року - часу повідомлення ОСОБА_10 про підозру у вчиненні інкримінованого злочину) слідчим суддею Миколаївського районного суду Одеської області було задоволено клопотання слідчого та допитано свідка ОСОБА_11 в порядку ст.225 КПК України.
Із змісту показань свідка ОСОБА_11 щодо безпосереднього способу вчинення злочину вбачається, що ОСОБА_10 , виявивши ОСОБА_12 перед будинком, схопила її за шию обома руками, чим намагалася заштовхати її до входу в будинок, на що остання стала плюватися, після чого обвинувачена вдруге схопила руками потерпілу за шию, що призвело до падіння ОСОБА_12 , без ознак життя (т.2 а.с.173-178).
Згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи від 16 травня 2017 року №101/Е виявлені у ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді дрібних саден губ та підборіддя, синця шиї, крововиливів в м'які тканини глотки та під язик, можливо утворились від дії пальців рук та нігтів, на що вказують розміри та форми саден і синця шиї, не виключено, за обставин, показаних свідком ОСОБА_11 (т.2 а.с.206-207).
За місцем проживання ОСОБА_10 характеризується позитивно, на спеціалізованому диспансерному медичному обліку не перебуває, станом на 25 вересня 2016 року утримувала доньку, 2003 р.н. (т.2 а.с.230-237).
Оцінюючи в сукупності досліджені безпосередньо в судовому засіданні вищезазначені докази, а також доводи сторони захисту про можливу необережну форму вини, суд погоджується із вміненою стороною обвинувачення кваліфікацією дій ОСОБА_10 , обґрунтовуючи це наступним.
Сторонами не оспорюється той факт, що активні дії обвинуваченої перебували в прямому причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_12 , а розбіжність в позиціях сторін щодо розмежування вміненого умисного вбивства від можливого вбивства через необережність стосувалася спрямованості виниклого умислу у ОСОБА_10 .
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини можливого припинення злочинних дій, поведінку винуватої особи і потерпілої, що передувала події, їх стосунки, суб'єктивне ставлення винуватої до наслідків своїх дій.
Незважаючи на отримані в суді показання обвинуваченої, що вона лише схопила потерпілу рукою за кофту в районі грудей, ближче до вузлу хустинки чи шиї, суд з цим не погоджується та вважає правдивими первинні показання свідка ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_10 схопила двома руками безпосередньо за шию ОСОБА_12 , що прямо узгоджується із висновками судово-медичних експертиз про кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень (саме в області шиї) та причини настання смерті (механічна асфіксії внаслідок здавлювання шиї), досягти чого об'єктивно можливо лише завдяки прикладенню зусиль обома руками в життєво важливий орган особи похилого віку.
Як з'ясовано з показань обвинуваченої та свідка ОСОБА_11 . ОСОБА_10 припинила застосовувати насильницькі дії до потерпілої лише після падіння останньої та втрати зовнішніх ознак життя. Замість можливого негайного виклику для ОСОБА_12 медичної допомоги та повідомлення про подію правоохоронців чи родичів потерпілої обвинувачена навпаки залишила непритомну престарілу особу на подвір'ї домоволодіння до ранку наступної доби, після чого пересвідчилась, що остання померла. Тобто ОСОБА_10 такою поведінкою свідомо бажала отримати результат від напередодні вчиненого як смерть ОСОБА_12 .
Отримані в суді показання сина загиблої про те, що до цього між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 були добрі стосунки, чи довід сторони захисту про відсутність практичної матеріальної вигоди від смерті потерпілої, не виключає можливості раптового виникнення неприязненого конфлікту між ними (як з'ясовано, з приводу категоричного не бажання ОСОБА_12 пройти до будинку для прийняття їжі), в розвиток якого у ОСОБА_10 і виник прямий умисел на вбивство потерпілої. При цьому стороною обвинувачення і не вмінювалось ОСОБА_10 існування будь-якого корисливого мотиву.
Таким чином, довід обвинуваченої про відсутність прямого умислу на заподіяння смерті ОСОБА_12 є хибним, що обумовлено бажанням уникнути чи пом'якшити відповідальність за фактично вчинене.
З урахуванням сукупності викладених доказів та висновків суд вважає доведеним наступне.
Близько 21 години 00 хвилин 25 вересня 2016 року ОСОБА_10 , разом із своєю знайомою ОСОБА_11 , прийшли до розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , домоволодіння ОСОБА_12 , 1927 р.н., за якою ОСОБА_10 доглядала, щоб її погодувати. ОСОБА_11 залишилася біля входу до подвір'я, а обвинувачена підійшла до ОСОБА_12 , яка перебувала на подвір'ї, та запросила останню пройти в будинок, на що та відмовилась. Під час виниклого конфлікту у ОСОБА_10 раптово виник намір, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_12 , реалізуючи який, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, на ґрунті виниклої неприязні, ОСОБА_10 схопила двома руками за шию ОСОБА_12 та із силою здавила її, від чого остання особа впала на землю та померла від механічної асфіксії внаслідок здавлювання шиї.
Зазначені дії ОСОБА_10 суд кваліфікує за ч.1 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Процесуальні витрати, пов'язані із загальною вартістю проведених експертиз, в розмірі 17161,81 грн, відповідно до положення ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.
При призначенні покарання обвинуваченій суд констатує про відсутність обставин, які б пом'якшували покарання. В якості обставини, яка обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Суд також враховує наступні дані про обвинувачену: перше притягнення до кримінальної відповідальності, утримання на час вчинення злочину неповнолітньої дитини, не перебування на диспансерному обліку в закладах охорони здоров'я, позитивну характеристику за місцем проживання, а також подальшу багаторічну правомірну поведінку.
Підлягають врахуванню судом і незадовільний прижиттєвий стан фізичного та психічного здоров'я ОСОБА_12 , що міг бути приводом до раптового виникнення у ОСОБА_10 злочинного умислу на її вбивство, а також відсутність позовних вимог до обвинуваченої від родини загиблої.
Разом з цим, визначальним при призначенні покарання суд вказує на часткове визнання ОСОБА_10 вини у вчиненому діянні та підвищену суспільну небезпеку вчиненого, оскільки її умисні протиправні дії призвели до непоправних наслідків у вигляді смерті людини, тоді як відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя, здоров'я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей.
З врахуванням викладеного суд вважає, що вищезазначені обставини не дозволяють застосувати до обвинуваченої після призначення покарання положення ст.ст.69, 75 і 76 КК України та обумовлює необхідність подальшої ізоляції ОСОБА_10 від суспільства, з наступним поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу, тобто призначення реального покарання у виді позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили, з метою дотримання ОСОБА_10 процесуальних обов'язків, до останньої необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_10 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років і 6 (шість) місяців
Застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 - строком до 01 серпня 2023 року.
Протягом строку застосування домашнього арешту заборонити ОСОБА_10 залишати місце свого проживання в період з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби.
Після набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - скасувати, ОСОБА_10 доставити до установи відбування покарання.
Виконання вироку в цій частині покласти на керівника територіального органу поліції за місцем проживання засудженої.
Строк відбуття покарання ОСОБА_10 рахувати з дня її фактичного поміщення до установи відбування покарання.
Стягнути із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави процесуальні витрати в розмірі 17161 (сімнадцять тисяч сто шістдесят одну) грн 81 коп.
Після набрання вироком законної сили визнані в якості речових доказів:
- предмети одягу загиблої - повернути потерпілому ОСОБА_8 ;
- зразки крові, фрагменти волосся, піднігтьові зрізи, сліди пальців та долоні рук - знищити встановленим порядком;
- диск із відеозаписом допиту свідка ОСОБА_11 - зберігати в матеріалах судового провадження.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.
Головуючий ОСОБА_1