Справа № 715/311/23
Провадження № 2/715/144/23
ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 травня 2023 року смт. Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області
в складі головуючого судді Григорчака Ю.П.
секретар судового засідання Ткач О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя та визнання права власності на будівельні матеріали,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя та визнання права власності на будівельні матеріали. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з колишнім чоловіком - відповідачем по справі у 1998 році придбали житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований в с. Просіка Глибоцького району Чернівецької області. У 2009 році шлюб між нами був розірваний. Після розірвання шлюбу вони проживають окремо. Відповідач з 2008 року фактично проживає закордоном, де має іншу сім'ю. Документи на придбаний житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами знаходились і знаходяться у відповідача, а тому надати їх суду вона не має змоги. Поділ спільного майна подружжя, у тому числі придбаного житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , між ними не проводився, оскільки відповідач виїхав закордон і вже більше 14 років не повертався. Після розірвання шлюбу з відповідачем та припинення спільного проживання вона теж виїхала закордон з метою заробітку. У спільному будинку залишилась проживати їхня спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає на даний час. У 2014 році вона спорудила фундамент під новий житловий будинок літ. «Б» та побудувала гараж літ. «Г», сараї літ. «Д», «Е», навіс літ. «Є», убиральню літ. «Ж». У 2017 році вона побудувала вимощення № І та встановила нову огорожу № 2-5. На даний час до складу нерухомого майна по АДРЕСА_1 входять: житловий будинок літ. «А», незавершений житловий будинок літ. «Б» (побудований самочинно), сарай літ. «В», гараж літ. «Г» (побудовано самочинно), сараї літ.літ. «Д», «Є» (побудовані самочинно), навіс літ. «Є», убиральня літ. «Ж» (побудовано самочинно), колодязь № 1, огорожа № 2-5, вимощення № І; до складу спільно набутого майна відноситься житловий будинок літ. «А», сарай літ. «В», колодязь № 1; до складу майна, яке набуто нею після розірвання шлюбу з відповідачем та припинення спільного проживання з ним, відносяться: незавершений житловий будинок літ. «Б»; гараж літ. «Г», сараї літ. «Д», «Е», навіс літ. «Є»; убиральня літ. «Ж»7 огорожа № 2-5, вимощення № І. Зважаючи на вище викладене, просить суд визнати за нею право власності на частку нерухомого майна, яке розташоване в АДРЕСА_1 , а саме житлового будинук літ. «А», загальною площею 33 кв.м., у тому числі житловою площею 17,7 кв.м., сараю літ. «В», колодязя №1, а також визнати за нею право власності на будівельні матеріали та конструкції для будівництва житлового будинку літ. «Б», гаражу літ. «Г», сараїв літ.літ. «Д», «Е», навісу літ. «Є», убиральні літ. «Ж», огорожі №2-5, вимощення №І, які розташовані по АДРЕСА_1 .
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, однак надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи та не повідомив суд про причину своєї неявки.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 16.09.2009 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Як вбачається з договору купівлі-продажу будинку від 26.01.2001 року, ОСОБА_2 придбав нерухоме майно в АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорту на будинковолодіння - незавершеного будівництва, що розташоване в АДРЕСА_1 , спірне майно складається із житлового будинку літ. «А», загальною площею 33 кв.м., в тому числі житловою площею 17.7 кв.м., житлового будинку літ. «Б» (незавершеного будівництвом), сараїв літ. «Г», «Д», «Е», навісу літ. «Є», убиральні літ. «Ж», колодязя №1, огорожі №2-5, вимощення літ. «І».
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до статті 61 Сімейного Кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статті 63 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Правилами статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначені висновки викладені, зокрема, в Постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.10.2020 року в цивільній справі № 345/5108/18, провадження № 61-21235св19
Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.
За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.
Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.
Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об'єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).
У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції).
За змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.
Аналогічні висновки містить і в Постанові КЦС ВС від 25.03.2020 у справі № 715/1347/14-ц (61-34987св18) та Постанові КЦС ВС від 04.04.2019 року № 750/4445/17, провадження № 61-39527св18.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 200, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою с. Просіка Чернівецького району Чернівецької області право власності на частину нерухомого майна, яке розташоване в АДРЕСА_1 , а саме житлового будинку літ. «А», загальною площею 33 кв.м., у тому числі житловою площею 17,7 кв.м., сараю літ. «В», колодязя №1.
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нерухоме майно, яке розташоване в АДРЕСА_1 , а саме на житловий будинок літ. «А» ,загальною площею 33 кв.м., у тому числі житловою площею 17,7 кв.м., сарай літ. «В», колодязь №1.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою с. Просіка Чернівецького району Чернівецької області,право власності на будівельні матеріали та конструкції, які були використані для будівництва житлового будинку літ. «Б», гаражу літ. «Г», сараїв літ. «Д», «Е», навісу літ. «Є», убиральні літ. «Ж», огорожі №2-5, вимощення №І, які розташовані по АДРЕСА_1 .
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.