Єдиний унікальний номер 636/1573/23 Номер провадження 1-кп/636/803/23
31 травня 2023 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого -судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , потерпілої - ОСОБА_5 , представника цивільного позивача ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Чугуїв кримінальне провадження № 12022221240000912 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петропавлівка Вовчанського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
встановив:
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 18 жовтня 2022 року приблизно о 14 год 30 хв, більш точного часу встановити не вдалося, керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ», моделі «21063», жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі «Чугуїв-Мілове» по напрямку до с. Леб'яже Чугуївського району Харківської області зі швидкістю 80 км/год на своїй смузі руху, в салоні якого на передньому пасажирському місці знаходилася його дружина ОСОБА_5 , де в цей час неподалік т-подібного перехрестя автомобільної дороги «Чугуїв-Мілове», 18 км+650 м з дорогою в напрямку с. Леб'яже Чугуївського району Харківської області у зустрічному напрямку вищевказаного автомобіля по напрямку руху до м. Харків, в своїй смузі руху зі швидкістю 90 км/год рухався автомобіль марки «Mitsubishi» моделі «Outlander» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , в салоні якого на передньому пасажирському місці знаходилася його дружина ОСОБА_8 , рухаючись та наблизившись в процесі руху до т-подібного перехрестя автомобільної дороги «Чугуїв-Мілове», 18 км+650 м з дорогою в напрямку с. Леб'яже Чугуївського району Харківської області зі швидкістю 30 км/год, виконав маневр ліворуч без подачі сигналу світлового покажчику ліворуч, тобто на дорогу до с. Леб'яже Чугуївського району Харківської області, не надавши дорогу автомобілю марки «Mitsubishi» моделі «Outlander» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , в результаті чого сталося зіткнення правою боковою частиною автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21063», жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , з передньою частиною автомобіля марки «Mitsubishi» моделі «Outlander» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до того, що пасажир автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21063», жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді забито-рваної рани верхньої повіки правого ока, яка згідно з висновком судово-медичного експерта № 12-14/58-А/23 від 17 лютого 2023 року належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розслід здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня) (п. 2.3.1. «а», п. 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень), та уламкові переломи середньої третини діафізу обох ключиць зі зміщенням; перелом сідничної та лонної кісток справа зі зміщенням, які згідно з висновком судово-медичного експерта № 12-14/58-А/23 від 17 лютого 2023 року не є небезпечним для життя в момент їх заподіяння, а спричинили за собою тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів (21 дня) і належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (п. 2.2.1. «а, б, в», п. 2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень), при цьому вказані тілесні ушкодження утворилися від ударної травматичної дії тупого твердого (твердих) предмета (предметів), індивідуальні особливості травматичної поверхні якого (яких) в ушкодженнях не відобразилися, а характер ушкоджень не виключає можливості утворення їх в результаті дорожньо-транспортної події 18 жовтня 2022 року.
Водій ОСОБА_4 перед зміною напрямку руху повинен був переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а також повертаючи ліворуч, повинен був дати дорогу автомобілю марки «Mitsubishi» моделі «Outlander» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався у зустрічному напрямку прямо. Крім цього, повертаючи ліворуч водій повинен подавати сигнали світловими показниками повороту відповідного напрямку, чим порушив вимоги п.п. 16.13, 10.1 та 9.2 «б» Правил дорожнього руху, де зазначено:
- п. 16.13 «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч. Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв.».
- п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»
- п. 9.2 «б» «Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.»
Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-22/17082-ІТ від 04 січня 2023 року:
У цій дорожній обстановці водій автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21063», жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 9.2 «б», 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху.
У цій дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21063», жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1 та J6.13 «Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з подією ДТП.
У цій дорожній обстановці водій автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21063», жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху.
17 травня 2023 року від представника цивільного позивача ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 надійшов уточнений цивільний позов про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди у розмірі 356947 грн 22 коп., яка була завдана джерелом підвищеної небезпеки.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про його звільнення від кримінального відповідальності та закриття кримінального провадження в зв'язку з примиренням з потерпілою.
Потерпіла ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , оскільки вони примирилися, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого вона не має, заподіяну шкоду ним відшкодовано у зв'язку із чим не заперечує проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні також не заперечував проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою.
Представник цивільного позивача ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України та закриття кримінального провадження, оскільки обвинувачений є винним, цивільний позов підтримав та просив суд вирішити це питання згідно з нормами чинного КПК України.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, зокрема у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
За змістом ст. ст. 44, 46 КК України за наявності підстав, передбачених ст. 46 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності - є обов'язковим, якщо тільки вона сама проти цього не заперечує.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадку, передбаченому ст. 46 КК України - є обов'язковим.
Згідно ст. 12 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачене покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Вирішуючи питання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 у зв'язку із примиренням обвинуваченого з потерпілою та закриття кримінального провадження з цієї підстави, суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, кримінальне правопорушення вчинив вперше, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення належить до нетяжкого злочину, потерпіла претензій матеріального й морального характеру до обвинуваченого не має, бо той відшкодував заподіяну їй шкоду; з потерпілою обвинувачений повністю примирився і сам обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження з цих підстав. Крім того, суд враховує, що обвинувачений є чоловіком потерпілої, яка також не заперечувала проти закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України, а також наслідки закриття провадження з цієї підстави і після роз'яснення цих положень наполягає на закритті провадження з підстави, передбаченої ст. 46 КК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.
Будь-яких обставин, які згідно з правилами кримінального процесуального закону перешкоджали б суду прийняти процесуальне рішення за заявленим обвинуваченим та потерпілим клопотанням, не встановлено.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе на підставі ст. 46 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із примиренням обвинуваченого з потерпілою, а кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.
Що стосується заявленого у вказаному кримінальному провадженні цивільного позову, то суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 129 КПК України, рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року № 3 (зі змінами), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд у своїй Постанові від 24 травня 2018 року (справа № 531/2332/14-к) також зазначив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
З огляду на вищевказане, цивільний позов у кримінальному провадженні слід залишити без розгляду та роз'яснити представнику цивільного позивача його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст. 124 КПК України та роз'яснень, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про правові позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 6 від 03 червня 2016 року, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку. Таким чином, питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у підсумковому рішенні (викладеному у формі вироку), яким відповідно завершується провадження на стадії судового розгляду (п. 13 ч. 1 ст. 368, п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України), а покладення судових витрат на осіб, звільнених від кримінальної відповідальності кримінальним процесуальним законом (ст. 124 КПК України) - не передбачено.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», розмір судових витрат визначається і вони стягуються з засудженого в межах обвинувачення, яке визнано судом доведеним.
Отже, чинний кримінальний процесуальний закон чітко встановлює, що витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках: ухвалення щодо нього (обвинуваченого) обвинувального вироку; залучення експерта безпосередньо обвинуваченим (стороною захисту). Натомість, у разі прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності, судові витрати з неї не стягуються (ухвала Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 25 червня 2018 року у справі № 758/2420/17). Як вбачається з практики Верховного суду, суд, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, повинен вирішити це питання, поклавши судові витрати на державу.
З урахуванням викладеного, процесуальні витрати у вказаному кримінальному провадженні слід віднести на рахунок держави.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 46 КК України, ст. 100, 124, 129, п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 285, ч. 4 ст. 286, 288, 314-317, 350, 369-372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою - задовольнити.
На підставі ст. 46 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221240000912 від 19 жовтня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою.
Речові докази у кримінальному провадженні:
-автомобіль марки «ВАЗ», моделі «21063», жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який має пошкодження правої бокової частини - залишити у користуванні законного власника ОСОБА_4 ;
-автомобіль марки «Mitsubishi» моделі «Outlander» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , який має пошкодження передньої частини - залишити у користування законного власника ОСОБА_6 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1