12.05.2023
Провадження №2/389/534/19
ЄУН 389/2184/19
03 травня 2023 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Ябчик Н.М., за участю секретаря судового засідання Данильчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу,-
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом в якому позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за Договором фінансового лізингу № KG00А!00000027 від 05 жовтня 2015 року у розмірі 678683 грн. 48 коп. та стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 10180 грн. 25 коп..
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 жовтня 2015 року між позивачем - ТОВ «Автокредит Плюс» та відповідачем - ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до публічного договору № KG00А!00000027. Своїм підписом відповідач надав згоду на приєднання до Публічного договору про надання фінансового лізингу на умовах, визначених Публічним договором про надання фінансового лізингу,що розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ «Автокредит Плюс».
Вищевказаний Публічний договір та «Заява про приєднання до публічного договору» становлять Договір фінансового лізингу.
Відповідно до п.14.1.1. Заяви про приєднання, предметом лізингу та його вартості є автомобіль згідно специфікації, викладеної в Додатку №1.
Відповідно до п.14.1.2 Заяви про приєднання, строк лізингу становить 60 місяців з моменту підписання Додатку 2 (Графік лізингових платежів).
Відповідно до п. 14.1.3 Заяви про приєднання, щомісячні платежі та порядок сплати їх щомісячно згідно графіку включають в себе:
платіж по відшкодуванню частини вартості Предмету лізингу в розмірі згідно Додатку 2 (графік лізингових платежів) якщо інше не зазанчено у публічному договорі;
відсотки за користування Предметом лізингу в розмірі згідно Договору 2 (Графік лізингових платежів) якщо інше не зазначено в Публічному договорі;
комісія за проведення щомісячного моніторингу Предмету лізингу в розмірі згідно Додатку 2 (Графік лізингових платежів) якщо інше не зазначено в публічному договорі.
Відповідно до п.14.3 Заяви про приєднання, щомісця в період сплати Лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 6464,17 грн. та відшкодовує Лізингодавцю всі його витрати, пов'язані з виконанням Договору та які виникли у Лізингодавця протягом місяця, який передує поточному місяцю.
Згідно з п.9.2 Догорову у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань передбачених ст.6.2.1, 6.2.2 та 6.2.4 Догорову, щодо сплати відсотків за користування Предметом лізингу, комісії за проведення щоммісячного моніторингу предмета лізингу, комісії за проведення щомісчного моніторингу Прндмета лізингу, комісії за надання предмета лізингу та відшкодування вартості Предмета лізингу, у тому числі зобов'язань передбачених статтею 9,10 Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченного платежу, але не менше 1 (однієї) гривні за кожен день прострочень
Відповідно до п.9.3 Договору у випадку порушення Лізингоодержувачем передбачених статтею 6.2.3 цього ж договору зобов'язань, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,15% суми простроченного платежу, але не менше 1(однієї) гривні за кожен день прострочки 9.4 У разі порушення Лезингоодержувачем будь-якого із зобов'язань, передбачених у статях - 6.2.8, Договору, він сплачує Лізингодавцю штраф у розмірі 100% від загальної вартості Предмета лізингу (у т.ч. ПДВ), зазначеної в Специфікації.
Згідно п.9.5 та п.9.6 Договору при порушенні Лізингоодержувачем будь-якого із зобов'язань, передбачених у статтях 6.2.14 - 6.2.16 Договору, він слачує на користь Лізингодавця штраф у розмірі 25% від загальної вартості Предмета лізингу (у т.ч. ПДВ). при порушенні Лізингоодержувачем будь-якого грошового зобов'язання за Договором понад 30 календарних днів, лізингодавець має право нарахувати Лізенгоодержувач зобов'язується сплатити Лізингодавцю штраф у розмірі 250 грн. 5% від суми невиконаного зобов'язання (у т.ч. ПДВ).
Відповідно до п.9.11, п.9.12 Договору нарахування неустойки за цим Договором здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконано відповідною Стороною. Сторони встановлюють строки позовної давності за вимогами про стягнення винагород та платежів по відшкожуванню витрат Лізингодавця, пов'язаних з використанням цього Договору тривалістю у 5 (п'ять) років.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, шляхом передачі відповідачу об'єкта лізингу, а саме: транспортного засобу марки Volkswagen, моделі Passat В6, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип -седан/ліфтбек, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
В свою чергу відповідач у порушення умов договору зобов'язання за договором фінансового лізингу не виконує, у зв'язку з чим станом на 06 червня 2019 року має заборгованість, загальний розмір якої становить 678683 грн. 48 коп., та яка складається з: заборгованості по відшкодуванню вартості предмету лізингу - 71964 грн. 74 коп.; простроченої заборгованості по вартості предмету лізингу - 104954 грн.43 коп; заборгованості за нарахованими відсотками - 1499 грн. 84 коп.; заборгованості за простроченими відсотками - 110680 грн. 41 коп.; заборгованості за нарахованою комісією - 249 грн. 97 коп.; заборгованості за простроченою комісією - 17663 грн. 85 коп.; заборгованості за нарахованою пенею -371670 грн. 24 коп.. Враховуючи зазначене, позивач змушений звернутись з даним позовом до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах міститься його заява в якій він позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, а справу розглядати без його участі.
Відповідач та його представник - адвокат Перемот О.Г. в судове засідання не з'явились, від останньої надійшла заява в якій вона позовні вимоги позивача заперечила у повному обсязі з підстав нікчемності договору лізингу, який нотаріально не посвідчений. Просила справу розглянути за її відсутності, засотсувавши двосторонню реституцію як наслідок нікчемного правочину.
Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2020 року за клопотанням представника відповідача провадження у справі зупинено, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Автокредит Плюс», Головного управління національної поліції у Одеській області про визнання договору фінансового лізингу недійсним та повернення коштів (ЄУН 389/563/20, Провадження № 2/389/128/20), яка перебуває в провадженні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області.
14 травня 2021 року Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області у справі ЄУН 389/563/20, провадження № 2/389/128/20 ухвалено рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», Головного управління національної поліції у Одеській області про визнання договору фінансового лізингу недійсним та повернення коштів - відмовлено. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 19 червня 2021 року. Причиною відмови в задоволенні данного позову стало те, що під час розгляду справи судом встановлено що сторони у справі не дотримались вимог закону щодо обов'язкового нотаріального посвідчення вказаного вище договору, що вказує про його нікчемність, а в судовому порядку нікчемний договір недійсним не визнається, тому суд визнав що вимоги про визнання договору недійсним не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 08 листопада 2022 року провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Автокредит Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингупоновлено.
Дослідивши матеріали справи, заяви сторін та матеріали цивільної справи ЄУН 389/563/20, провадження № 2/389/128/20, суд дійшов наступного висновку.
Однією з підстав звільнення від доказування, визначених в ЦПК України, є обставини, які визнані судом загальновідомими (ч.3 ст. 82 ЦПК України), і в такому разі вони не потребують доказування. Загальновідомими є обставини, які відомі широкому колу осіб, в тому числі і складу суду. Вони не потребують доказування тому, що об'єктивність їх існування очевидна.
Не можуть вважати загальновідомими обставинами не факти, а їх оцінки, позиції державних та громадських органів, відомості про окремих фізичних осіб, а також обставини, які хоч і відомі широкому колу осіб, але які не мають об'єктивного існування.
Загальновідомі обставини не потребують доказування незалежно від згоди сторін, оскільки вони достеменно відомі суду.
Загальновідомість конкретних обставин суд повинен визнати. Для того, що б суд це питання розглянув, зацікавлена особа, та на яку покладається тягар доказування цієї обставини, повинна подати клопотання про визнання певної обставини загальновідомою. Клопотання вирішується ухвалою суду про визнання обставини загальновідомою. Така ухвала оскарженню не підлягає.
Третьою підставою звільнення від доказування є преюдиціальність обставин, існування або не існування якої встановлене судовим рішенням, що вступило в законну силу, у цивільній, господарській або адміністративній справі (ч. 5 ст. 82 ЦПК України).
Судом у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Автокредит Плюс», Головного управління національної поліції у Одеській області про визнання договору фінансового лізингу недійсним та повернення коштів (ЄУН 389/563/20, Провадження № 2/389/128/20) встановлено, що наслідок визнання правочину недійсним, як двостороння реституція, відповідно до якої кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами які існують на момент відшкодування. В даному випадку в разі визнання договору лізингу недійсним, необхідно враховувати плату за користування предметом лізингу, розмір якої сторони погодили відповідно до додатку №2 до договору лізингу. Відповідно до довідки розрахунку собівартості послуг з користування автомобілем за 54 місяці (з 01.11.2015 по 05.10.2020) позивач мав сплатити на користь відповідача 126790,62 грн. Також суд звернув увагу на те, що заборгованість позивача перед позивачем за договором фінансового лізингу становить 678683,48 гривень, яку позивач добровільно не сплачує.
Так, 05.10.2015 року між ТОВ «Автокредит плюс» та ОСОБА_1 укладений договір фінансового лізингу шляхом підписання позивачем Заяви про приєднання до публічного договору №КG00А!00000027 від 05.10.2015, чим надано згоду на приєднання до Публічного договору про надання фінансового лізингу на умовах, визначених Публічним договором про надання фінансового лізингу, що розміщені на офіційному веб-сайті компанії відповідача www.planetavto.com. Предметом Договору фінансового лізингу був легковий автомобіль Volkswagen моделі Passat В6 2007 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , який на день укладання Договору перебував і до сьогодні перебуває у власності TOB «Автокредит Плюс».
Відповідно до договору ОСОБА_1 зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплачувати кошти згідно додатку 2 (графіку лізингових платежів), що становить невід'ємну частину договору. Строк лізингу становить 60 місяців з моменту підписання додатку 2. Після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 43400,00 гривень. Щомісячний платіж за лізинговими платежами становить 6464,17 гривень.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 цього Закону).
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Аналіз норм чинного законодавства України дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Відповідно до статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Правовий висновок щодо необхідності укладення договору лізингу (найму транспортного засобу) у нотаріальній формі викладено у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 464/7192/15-ц (провадження № 61-3302св18), від 5 березня 2018 року у справі № 731/45/16-ц (провадження № 61-9325св18), від 26 червня 2018 року у справі № 613/433/16-ц (провадження № 61-2252св18), від 27 червня 2018 року у справі № 641/1721/16-ц (провадження № 61-21929св18) тощо.
Сторони у справі не додержалися вимоги закону про обов'язкове нотаріальне посвідчення вказаного вище договору між ними.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 06 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Враховуючи, що рішенням від 14 травня 2021 року (ЄУН 389/563/20, провадження № 2/389/128/20) встановлено (констатовано) нікчемність договору фінансового лізингу №КG00А!00000027 від 05.10.2015, що не потребує доказування у цій справі, відтак до спірних правовідносин необхідно застосувати наступні норми законодавства.
Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингуотже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов'язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору. Лізингоодержувач, у свою чергу, зобов'язаний повернути лізингодавцю майно, а саме об'єкт лізингу, яким він користувався.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України), на підставі якого відбулося фактичне користування позивачем транспортним засобом відповідача за своїм змістом є кондикційними.
Відповідно до вимог частини другої статті 799 ЦК України оспорюваний договір мав бути посвідчений нотаріально, оскільки він містить елементи договору найму транспортного засобу та укладений між фізичною та юридичною особами. Однак сторонами не дотримано зазначених вимог щодо нотаріального посвідчення оспорюваного договору, а тому такий договір згідно зі статтею 220 ЦК України є нікчемним і до нього необхідно застосувати наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України.
Отже, встановивши, що при укладенні оспорюваного договору фінансового лізингу допущено порушення статті 799 ЦК України щодо обов'язкового нотаріального посвідчення, суд дійшов правильного висновку, що такий договір є нікчемним та застосував до нього наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів, сплачених на виконання такого договору.
У зв'язку з зазначеним та встановленими у судовому засіданні обставинами, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ст.141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У заводоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокретит Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до Договором фінансового лізингу №KG00А!00000027 від 05.10.2015 в розмірі 678 683, 48 грн. та суми сплаченого судового збору в розмірі 10180, 25 грн. відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» місце знаходження м. Дніпро проспПраці, 2Т, код ЄДРПОУ 34410930.
Відповідач - ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено12 травня 2023 року.
Суддя Знам'янськогоМіськрайонного суду
Кіровоградської області Ябчик Н.М.