Справа № 185/4724/23
Провадження № 2/185/1982/23
29 травня 2023 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Шаповалової І.С., за участі секретаря судового засідання Величко А.О. розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в місті Павлоград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю на частину житлового будинку,
05 квітня 2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , право власності на 47/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , за набувальною давністю, яка належить ОСОБА_2 .
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що у житловому будинку, який розташований: АДРЕСА_1 , позивач з дружиною мешкає з березня 1990 року, з дня купівлі цього будинку дружиною позивача. В цьому будинку мешкали тільки вони.
25 листопада 2015 року позивач, отримуючи свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 дружини, дізнався, що спірний житловий будинок de jure не повністю йому належить, оскільки отримав у спадщину лише 53/100 частки будинку, що підтверджується відомостями, які зазначені в свідоцтві про право на спадщину за законом. Інша частка житлового будинку належить відповідачу. Однак з 1990 відповідач не володів житловим будинком, їм не користувався, в ньому не жив. Позивач власника іншої частки будинку жодного разу не бачив й не знав про його існування.
Дружина позивача та позивач добросовісно заволоділи чужим майном і продовжують відкрито, безперервно володіти нерухомим майном більше тридцяти років.
Позивач всі тридцять років опікувався житловим будинком як своїм, однак позбавлений права розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, не може оформити кадастровий номер та без погодження з відповідачем продати частину будинку, прописати до себе родичів. Тим самим порушуються його права як власника.
Враховуючи наведене, позивач просить в порядку п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 344 ЦК України визнати за ним право власності на 47/100 частини житлового будинку, які належать ОСОБА_2 .
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року відкрито провадження у справі.
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позову, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день та час слухання справи, причини неявки суду не повідомив, письмовий відзив на позов не подавав.
Суд, на підставі ст.281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Матеріалами справи підтверджено, що дружина позивача ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.03.1990 за №1-884 Першою павлоградською держнотконторою мала у власності 53/100 частини житлового будинку, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом. /а.с. 6/
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.04.2023 №330470015 встановлено, що 53/100 житлового будинку належить ОСОБА_1 , 47/100 житлового будинку належить ОСОБА_2 . / а.с. 28-29/
З березня 1990 року ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про фактичне проживання від 04.04.2023. /а.с. 11/
В свою чергу цим же актом підтверджено, що ОСОБА_2 , який є співвласником спірного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ніколи не мешкав. /а.с. 11/
Довідкою від 03.11.2003, від 26.09.2005, які видані головою квартального комітету №7 м. Павлограда, підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 мешкав з дружиною ОСОБА_3 , також підтверджено, що ОСОБА_1 був власником житлового будинку АДРЕСА_1 . /а.с. 31,32/
Викладене свідчить, що позивач добросовісно, відкрито та безтитульно заволодів чужим майном, й безперервно володіє спірною частиною житлового будинку з березня 1990 року.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Отже, задоволення вимог про визнання права власності на нерухоме майно на підставі ст.344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. За набувальною давністю може бути отримано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, власник якого невідомий або відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.
Заволодіння майном повинно бути добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна, як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо), володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених Законом строків.
У п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.
При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
У постанові № 910/17274/17 від 14.05.2019 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду щодо умов набуття права власності за набувальною давністю, визначивши, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. Натомість добросовісним є володіння, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Така добросовісність має існувати саме на момент заволодіння особою чужим майном. Відсутність добросовісності під час заволодіння особою спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України.
Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи те, що позивач дійсно відкрито, добросовісно, безтитульно та безперервно володіє спірним майном більше 10 років, інші особи на спірне майно не претендують, позивач є добросовісним набувачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги доведені матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 76, 81, 263 - 264, 265, 274, 280-284, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю на частину житлового будинку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) право власності на 47/100 частини житлового будинку, що розташований: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю, яка належить ОСОБА_2 .
Судовий збір покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя І. С. Шаповалова