31 травня 2023 року
м. Київ
справа №540/278/21
адміністративне провадження № Зв/990/45/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
за участю:
секретаря судового засідання - Почепи В.В.
представника відповідачів - Петрик В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №540/278/21
за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами
постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі №540/278/21
за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування рішення кадрової комісії, стягнення моральної шкоди,
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа - Офіс Генерального прокурора, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №920к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29 грудня 2020 року;
- зобов'язати Херсонську обласну прокуратуру поновити його на роботі в Херсонській окружній прокуратурі на посаді, прирівняної до посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області, з 30 березня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії №76 від 23 листопада 2020 року;
- стягнути з Херсонської обласної прокуратури на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного; прогулу, починаючи з 30 грудня 2020 року до дня винесення рішення за позовом.
- стягнути з Херсонської обласної прокуратури на його користь моральну шкоду в розмірі: 60000 грн;
- стягнути з Херсонської обласної прокуратури судові витрати в сумі: 908,00 грн;
- відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посилання в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, як підставу для звільнення, у зіставленні із підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - «Закон №113-ІХ»), має обов'язкову необхідність сукупності двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення: ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури. Станом на день звільнення позивача, прокуратуру, в якій він працював, не ліквідовано, накази про скорочення штатної чисельності не видавалися. З огляду на вказане позивач уважає оскаржуваний наказ незаконним і протиправним.
Щодо оскаржуваного рішення Кадрової комісії зазначав, що посилання комісії лише на засоби встановлення відповідності прокурора займаній посаді та кількість виставлених за результатами кваліфікаційного оцінювання балів не дають змоги встановити, за яким конкретно критерієм ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, не дозволяє встановити дійсних підстав, з яких виходила Кадрова комісія під час ухвалення зазначеного рішення і мотивів його прийняття, а отже, уважає, що оскаржуване рішення Кадрової комісії не може вважатися законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі висновків компетентного органу у відповідній сфері, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Викладені обставини, на думку позивача, підтверджують доводи щодо недотримання відповідачами гарантій незалежності прокурора, передбачені статтею 16 Закону України «Про прокуратуру», зокрема щодо особливого порядку призначення на посаду, звільнення з посади прокурора.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №920к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29 грудня 2020 року;
- поновлено ОСОБА_1 на цій посаді з 30 грудня 2020 року;
- стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2020 року до 29 квітня 2021 року включно у сумі: 82 380 грн 48 коп з відрахуванням податків та зборів;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді з 30 грудня 2020 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі: 20595 грн 12 коп з відрахуванням податків та зборів.
В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_2 було звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», проте ані ліквідація, ані реорганізація органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду, в спірних правовідносинах не відбулось.
Одночасно, суди попередніх інстанцій відхилили доводи ОСОБА_1 щодо протиправності рішення кадрової комісії, неналежності складу Другої кадрової комісії, а також необхідності поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді у Херсонській окружній прокуратурі.
Верховний Суд постановою від 22 липня 2022 року скасував рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі №540/278/21 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу керівника Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №920к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29 грудня 2020 року, поновлення позивача на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури з 30 грудня 2020 року, та стягнення з Херсонської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2020 року по 29 квітня 2021 року включно у сумі 82 380 грн 48 коп з відрахуванням податків та зборів.
У цій частині у справі № 540/278/21 ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовив.
В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі №540/278/21 залишив без змін.
Ухвалюючи указану постанову, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано визначено звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з підстав, передбачених підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX.
До того ж, Верховний Суд підтвердив правильність висновків судів попередніх інстанцій, що оскаржуване позивачем рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачем за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка є меншою прохідного балу для успішного складання іспиту.
ІІ. ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ВИКЛЮЧНИМИ ОБСТАВИНАМИ
7 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі №540/278/21 з підстави, визначеної пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).
Заява обґрунтована тим, що Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 1 березня 2023 року визнано неконституційним пункт 6 розділу 2 «Прикінцеві І перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19 вересня 2019 року.
Згідно із вказаним пунктом 6: «З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Позивач зазначає, що він був звільнений з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи те, що положення Закону №113-ІХ, на підставі якого позивач був персонально попереджений про звільнення, визнано неконституційним, він вважає, що отримав право на звернення з цією заявою про перегляд постанови Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі №540/278/21 у зв'язку з виключними обставинами.
Позивач зазначає, що Генеральний прокурор, звільняючи позивача з посади та органів прокуратури України, не попередив його про звільнення, а видаючи спірний наказ застосував неконституційне положення Закону, тому зважаючи на зазначені обставини ОСОБА_1 не мав можливості чітко зрозуміти зміст норм, передбачених розділом ІІ Закону №113-ІХ.
З огляду на Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2023 від 1 березня 2023 року і викладені в ньому мотиви, позивач просить переглянути постанову Верховного Суду від 22 липня 2022 року у цій справі за виключними обставинами, отже скасувати цю постанову суду касаційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
10 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі №540/278/21 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування рішення кадрової комісії, стягнення моральної шкоди.
24 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Офісу Генерального прокурора на заяву позивача, у якому зазначено, що заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та безпідставною, а тому такою, у задоволенні якої належить відмовити. Відповідач зауважив, що за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Херсонська обласна прокуратура і Друга кадрова комісія своїх відзивів на заяву про перегляд постанови за виключними обставинами до Суду не подали, копію ухвали про відкриття провадження за виключними обставинами отримали через підсистему «Електронний Суд» 11 квітня 2023 року.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Копію ухвали про призначення справи до розгляду та судову повістку про виклик отримав через підсистему «Електронний Суд» 18 травня 2023 року, а також засобами поштового зв'язку - 26 травня 2023 року.
У судовому засіданні представник Офісу Генерального прокурора і Херсонської обласної прокуратури проти задоволенні заяви заперечував з підстав викладених у відзиві.
ІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Положеннями частини першої статті 361 КАС України установлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Частиною шостою статті 361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Заявник визначає підставою для перегляду ухваленого у цій справі судового рішення наявність виключної обставини, передбаченої пункт 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а саме, встановлену Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Так, Рішенням Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2023 від 1 березня 2023 року визнано неконституційним пункт 6 розділу 2 «Прикінцеві І перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19 вересня 2019 року, відповідно до якого «з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
У цій справі постановою Верховного Суду від 22 липня 2022 року, яку просить переглянути заявник у зв'язку з виключними обставинами, скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у частині задоволення позову, та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Тобто, постанова Верховного Суду від 22 липня 2022 року, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернувся ОСОБА_1 , є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно таке рішення не підлягає примусову виконанню, тому - у значенні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
Такої правової позиції притримується Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі №140/2217/19 та від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18.
Також Суд зауважує, що згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), вказав про те, що: «частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю».
У Рішенні від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив про те, що: «незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність».
Тобто, рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної (ретроактивної) дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2023 від 1 березня 2023 року, пункт 6 розділу 2 «Прикінцеві І перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19 вересня 2019 року, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Встановлена Конституційний Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити в силі постанову Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі №540/278/21.
За частиною першою статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 359, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі №540/278/21 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування рішення кадрової комісії, стягнення моральної шкоди.
Постанову Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі №540/278/21 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
………………….
………………….
………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду