31 травня 2023 року
м. Київ
справа №420/11941/22
адміністративне провадження № К/990/17586/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Державного бюро розслідувань
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року
у справі № 420/11941/22 за позовом ОСОБА_1 до тимчасово виконуючої обов'язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідування Пономаренко Олени, Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до тимчасово виконуючої обов'язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідування Пономаренко Олени, Державного бюро розслідувань, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просив:
- визнати протиправними дії тимчасово виконуючої обов'язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Пономаренко Олени Володимирівни про відмову в наданні запитуваної інформації згідно запиту на інформацію ОСОБА_1 від 18.08.2022;
- зобов'язати Державне бюро розслідувань надати копію розрахунково-платіжної відомості керівника Управління внутрішнього контролю Чобітка Богдана Петровича за січень 2022 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії тимчасово виконуючої обов'язки начальника вiддiлу органiзацiї прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Пономаренко Олени Володимирівни, вчинені 24.08.2022 року по відмові у наданні запитуваної інформації згідно запиту на інформацію ОСОБА_1 від 18.08.2022 року.
Зобов'язано Державне бюро розслідувань надати копію розрахунково-платіжної відомості керівника Управління внутрішнього контролю Чобітка Богдана Петровича за січень 2022 року.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державним бюро розслідувань подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі, та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Пунктом 2 частини п'ятої цієї ж статті обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Предметом розгляду цієї справи є визнання протиправними дій відповідача про відмову в наданні запитуваної інформації згідно запиту на інформацію позивача, зобов'язання відповідача надати копію розрахунково-платіжної відомості.
Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначив, що відповідачем протиправно не надано запитувану позивачем інформацію, а також наголошував, що розрахунково-платіжні відомості не є інформацією з обмеженим доступом.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що запитувана позивачем інформація не є інформацією з обмеженим доступом. А тому дії відповідача щодо ненадання запитуваної позивачем публічної інформації є протиправними.
При цьому, суд апеляційної інстанції уважав необгрунтованими доводи скаржника відносно того, що зважаючи на специфіку завдань, які виконує ДБР під час воєнного стану, оприлюднення запитуваної ОСОБА_1 інформації може становити пряму загрозу життю і здоров'ю працівників ДБР, оскільки розпорядником інформації не аргументовано, яким чином оприлюднення розрахунково-платіжних відомостей конкретного працівника ДБР може становити пряму загрозу життю і здоров'ю усіх працівників ДБР.
Колегія суддів також відхилила твердження відповідача про те, що запит на інформацію ОСОБА_1 від 18.08.2022 року не містив жодних відомостей про наявність ґрунтовних обставин, з якими законодавство пов'язує можливість поширення інформації, так як відповідно до положень частини 2 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію без пояснення причини подання запиту.
З огляду на вказане, є необгрунтованим посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22, від 04 лютого 2021 року у справі №9901/598/19, від 26 березня 2020 року у справі №383/773/17 та від 17 березня 2020 року у справі №805/4154/17-а, оскільки у вказаній категорії справ суд, у кожній конкретній справі підходить до вирішення спору індивідуально, зважаючи на вид та характер запитуваної інформації, та інше.
Оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
При цьому заявником касаційної скарги не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Також скаржником зазначено, що вказана справа має виняткове значення для відповідача.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Разом з тим, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, у порядку спрощеного позовного провадження, скаржником не доведено наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судове рішення, постановлене у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалено у справі за позовом ОСОБА_1 , як справи незначної складності, розглянутої у порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного бюро розслідувань на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 420/11941/22 за позовом ОСОБА_1 до тимчасово виконуючої обов'язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідування Пономаренко Олени, Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова