31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 420/13544/22
адміністративне провадження № К/990/18427/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі №420/13544/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, за участю третьої особи - Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій, скасування рішень,
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 24 червня 2022 року №165 щодо заборони ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , паспорт серії та номер: НОМЕР_1 , в'їзд в Україну терміном на 3 (три) роки;
- визнати протиправним та скасувати подання ГУНП в Одеській області від 13 червня 2022 року за №355/55114/02-2022;
- визнати недійсним рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 20 червня 2022 року (№ посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_3 строком дії до 02 липня 2022 року);
- визнати недійсним рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 від 23 червня 2022 року (№ посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_5 строком дії до 31 травня 2023 року).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 24 червня 2022 року №165 про заборону громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 в'їзду в Україну терміном на три роки до 24 травня 2025 року.
В частині позовних вимог громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування подання від 13 червня 2022 року за №3577/55/114/02-2022 провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із оскаржуваним судовим рішенням, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального (Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закону України «Про імміграцію», Інструкцією «Про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в України іноземцям та особам без громадянства» затвердженої наказом МВС від 17 грудня 2013 року №1235, пунктом 63 Порядку оформлення, прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, а також на підставі вимог частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закону України «Про національну безпеку», Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про державну службу») та процесуального права (статті 7, 90, 242, 246, 317 КАС України).
Так, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Скаржником не обгрунтовано в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
За таких обставин Суд уважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування можливості касаційного оскарження рішення суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник, серед іншого, посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та що справа становить значний суспільний інтерес, має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Поряд із цим, зазначення у касаційній скарзі доводів щодо фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також виняткового значення не звільняє особу від обов'язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Оскільки встановлено, що касаційну скаргу належить повернути, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд не вирішує.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі №420/13544/22 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Соколов