30 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/26295/22 пров. № А/857/4927/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року у справі за її позовом до Рівненської обласної військової адміністрації, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Щербаков В.В.,
час ухвалення рішення 12 год 16 хв,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 08 лютого 2023 року,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Центру спеціальних заходів від 12 квітня 2022 року №1АГД у частині примусового відчуження автомобіля Skoda Fabia, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2004 року випуску, що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , в умовах правового режиму воєнного стану;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) та Рівненську обласну військову адміністрацію (далі - Рівненська ОВА) повернути ОСОБА_1 вказаний автомобіль, провівши транспортно-товарознавче дослідження з метою визначення ринкової вартості авто на момент повернення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року у справі № 460/26295/22 у задоволенні позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що примусове відчуження вказаного транспортного засобу в умовах воєнного стану хоча й обмежує право позивачки в частині користування транспортним засобом, однак компенсація вартості транспортного засобу слугуватиме відновленням справедливого балансу між вимогами приватного і публічного інтересу.
Позивач зможе отримати таку компенсацію, звернувшись до ОСОБА_2 з цивільним позовом про відшкодування шкоди або після скасування правового режиму воєнного стану звернувшись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із відповідною заявою.
У апеляційному порядку рішення оскаржила ОСОБА_1 , яка просила вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що є законним власником автомобіля марки Skoda Fabia, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Вважає рішення про відчуження її автомобіля дискримінаційним та таким, що порушує право на мирне користування майном, принцип пропорційності та покладає надмірний тягар на власника транспорту.
Звертає увагу на те, що є матір'ю трьох малолітніх дітей, а її чоловік ОСОБА_3 призваний на військовуслужбу під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_5 .
Вилучення викраденогоавтомобіля утруднює повсякденне життя жінки з трьома малолітніми дітьми, чоловік якої станом на сьогодні після отриманого тяжкого поранення на фронті проходить лікування та реабілітацію.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль Skoda Fabia, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .
03 березня 2022 року позивачка покинула територію України, залишивши вказаний автомобіль під наглядом своєї сестри ОСОБА_4 в с. Калинівка Рівненського району Рівненської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18 год 00 хв ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на території господарства ОСОБА_4 в с.Калинівка Рівненського району Рівненської області, протиправно заволодів автомобілем позивачки та поїхав на ньому у напрямку м. Корець, де був зупинений працівниками поліції та притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу про адміністративні правопорушення з подальшим вилученням автомобіля.
З метою укомплектування військової частини НОМЕР_1 начальником Центру спеціальних заходів було прийнято наказ від 12 квітня 2022 року №1АГД щодо примусового відчуження майна в умовах воєнного стану.
Абзацом 4 пункту 1 вказаного наказу вирішено здійснити примусове відчуження майна, яке вилучене Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області, а саме автомобіль марки Skoda Fabia, номер шасі НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 (помилково зазначено НОМЕР_3 ), що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Пунктом 2 наказу від 12 квітня 2022 року №1АГД залучено експертів Рівненського НДЕКЦ СВС України до проведення оцінки майна, визначеного у пункті 1 цього наказу.
У відповідності до висновку експертного дослідження №ЕД-19/118-222/2173-АВ від 23 березня 2021 року вартість автомобіля ОСОБА_1 у розмірі 84592,28 грн.
Окрім того, на виконання вказаного наказу складено акт про примусове відчуження або вилучення майна від 14 квітня 2022 року №6/137, яким примусово відчужено майно ОСОБА_1 , - транспортний засіб - легковий автомобіль марки Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
10 червня ОСОБА_1 звернулася до голови Рівненської ОВА з проханням посприяти у добровільному поверненні вилученого автомобіля, яке задоволене не було з огляду на запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану.
16 липня 2022 року на адресу позивачки скеровано копії акта про примусове відчуження або вилучення майна та експертної оцінки автомобіля.
Вважаючи протиправним затримання та вилучення належного їй автомобіля, ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Закон №4765), примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості; вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об'єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Згідно із приписами частин 1, 2 статті 3 Закону №4765 примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості.
У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Як передбачено у статті 7 Закону №4765, про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта. У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв'язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження. У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки відповідності оспорюваного наказу від 12 квітня 2022 року №1АГД на предмет дотримання критеріїв пропорційності та недопустимості дискримінації позивачки з урахуванням її матеріального становища та сімейних обставин, а також порушення права позивачки на митне володіння майном.
При цьому позивачкою фактично не оспорюється наявність у відповідачів повноважень на вилучення транспортних засобів для використання в умовах правового режиму воєнного стану, який запроваджено на час виникнення спірних правовідносин, та дотримання відповідної процедури.
Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наявність у позивачки статусу потерпілої у межах кримінальної справи №563/567/22, вирішеної вироком Корецького районного суду Рівненської області від 21 червня 2022 року, не впливає на правомірність оспорюваного наказу начальника Центру спеціальних заходів від 12 квітня 2022 року №1АГД щодо автомобіля ОСОБА_1 , оскільки такий наказ був прийнятий безвідносно до обставин, встановлених вказаним судовим рішенням.
Водночас суд першої інстанції слушно зауважив, що засуджений вироком від 21 червня 2022 року у справі №563/567/220 ОСОБА_2 завдав збитків ОСОБА_1 на загальну суму 84592,28 грн, тобто на суму, визначену за результатами оцінки транспортного засобу при проведенні процедури примусового відчуження.
Відтак, з урахуванням приписів статей 127, 128 Кримінального процесуального кодексу України та статті 1166 Цивільного кодексу України вказана особа зобов'язана відшкодувати завдану злочином шкоду у повному обсязі.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо доводів ОСОБА_1 про порушення її права на мирне володіння майном, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що втручання у право на мирне володіння майном у випадку, що розглядається, з урахуванням обставин повномасштабної агресії зі сторони Російської Федерації та запровадження у зв'язку із цим в Україні воєнного стану переслідує законну мету та здійснене в інтересах суспільства.
Забезпечення справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи забезпечується, зокрема, передбаченим приписами Закону №4765 правом позивачки на повне відшкодування вартості вилученого майна та встановленням порядку його реалізації.
Водночас Законом №4765 не передбачено обов'язку врахування сімейного чи матеріального становища власника майна при передачі його для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, зазначені апелянтом сімейні обставини не були відомі відповідачам на час прийняття оспорюваного рішення, а відтак їх неврахування не може бути підставою для висновку про прояв дискримінації та визнання такого рішення протиправним.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року у справі № 460/26295/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк
Постанова у повному обсязі складена 31 травня 2023 року.