31 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/341/23 пров. № А/857/7558/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року в справі №380/341/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
суддя в 1-й інстанції - Кухар Н.А.,
час ухвалення рішення - 31.03.2023 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю Збройних Сил України, інженеру з УВПГ1 2 категорії (офіцеру бойового управління) Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 року по 31.12.2022 - у розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити військовослужбовцю Збройних Сил України, інженеру з УВПП 2 категорії (офіцеру бойового управління) Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 року по 31.12.2022 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у 2013 році наказом Міністерства оборони України позивач був відряджений для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі в розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, у якому на даний час обіймає посаду інженера з УВПП 2 категорії (офіцера бойового управління) Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та отримує грошове забезпечення військовослужбовця.
Зазначає позивач, що у період воєнного стану військовослужбовці ЗСУ, в тому числі військовослужбовці ЗСУ, що проходять військову службу у відповідача, мають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а ті, що брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, відповідно до Постанови КМУ №168.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, що підтверджено посвідченням офіцера НОМЕР_1 .
Згідно довідки Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №20.2-33 від 06.10.2022 року, ОСОБА_1 відряджений до Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі.
04 жовтня 2022 року позивач подав рапорт до Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про виплату йому додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, з 24 лютого 2022 року по день звернення.
На рапорт позивача відповідач надав відповідь, викладену у листі №20.1-08/355/22 від 19.10.2022 року, де зазначив, що Украерорух не є розпорядником бюджетних коштів, не отримує фінансування з Державного бюджету України, а основним і єдиним його джерелом отримання коштів відповідно до статті 36 Повітряного кодексу України є надходження за надання послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів цивільної авіації, яке в даний час повністю відсутнє у зв'язку із закриттям повітряного простору України для виконання таких польотів на невизначений термін через збройну агресією російської федерації. Грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у повному обсязі та у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001р. №104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ". При цьому підприємство не отримувало та не отримує кошти з державного бюджету для забезпечення військовослужбовців грошовим забезпеченням. Щодо питання виплати військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху, додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 Украерорух звертався листами до Міністерства оборони України та Міністерства інфраструктури України. Так, Украерорух листом від 16.03.2022 №36дск звернувся до Міністра оборони України про надання роз'яснень щодо порядку виплати відрядженим військовослужбовцям додаткової винагороди відповідно до вимог постанови № 168. Департаментом фінансів Міністерства оборони України була надана відповідь від 28.03.2022 № 892/1/22, в якій зазначено, що інші виплати (надбавки, доплати та винагород що встановлюються військовослужбовцям Збройних Сил України, військовослужбовці відрядженим до державних органів, не здійснюється. Підстав для виплати додаткової винагороди, що встановлена постановою №168, військовослужбовцям Збройних Сил Украй які відряджені до Украероруху немає.
Відповідно до розрахункового листа позивача за лютий - жовтень 2022 року додаткова винагорода, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 не нараховувалась.
Вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого не одноразово було продовжено. Так, згідно з Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України №2738-IX від 16.11.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 р. за № 168 було прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби) , а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року (п. 5 Постанови №168). В подальшому до вказаної постанови Кабінетом Міністрів України були внесені зміни.
Колегія суддів зазначає, що постановою №168 визначено чіткий перелік осіб, яким може бути виплачена щомісячна додаткова винагорода і цей перелік не передбачає її виплату військовослужбовцям, які перебувають на службі в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, оскільки таке не входить до переліку міністерств та державних органів, зазначених в пункті 1 Постанови № 168.
Тобто, Постановою № 168 не передбачена виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, а відтак останнє не має підстав для нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168.
Суд також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 №1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової організації повітряного руху України» та затверджено Положення про об'єднану військово-цивільну систему організації повітряного руху України, а також погоджено пропозицію Міністерства транспорту та Міністерства оборони України про утворення у складі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України таких структурних підрозділів, в тому числі регіональних структурних підрозділів на базі цього підприємства.
Відповідно до п. 4 цієї постанови грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. №104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ".
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» встановлено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.
За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.
Отже, враховуючи положення постанови №104, виплата щомісячної додаткової винагороди передбаченої постановою №168 не розповсюджується на військовослужбовців відряджених до державних органів, а грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, відряджених до державних органів, установ та організацій регулюється постановою №104.
Посилання апелянта на виконання бойового розпорядження Командувача Повітряних Сил ЗСУ від 06.12.2022 №10/3816/ ОКП/ПС-е, бойового розпорядження Командувача Повітряних Сил ЗСУ від 14.12.2022 №10/3946/ОКП/ПС-е, бойового розпорядження заступника директора - начальника Украероцентру від 15.12.2022 №1/154/БР про відрядження позивача до ОУВ "Волинь" до складу об'єднаного командного пункту ОУ військ, колегія суддів оцінює критично, позаяк підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком № 1 окремого доручення.
У спірному випадку встановлено та не заперечувалось позивачем те, що відомостей про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, до відповідача не надходило.
Колегія суддів зазначає, що бажана позивачем винагорода гарантована приписами постанови КМУ № 168, для військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Отже, за змістом пункту 1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року, основною умовою для виникнення такого права є безпосередня участь особи у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії.
Як встановлено зі змісту апеляційної скарги, позивач в підтвердження факту свої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не посилається на обставини, які б доводили, що він приймав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Надаючи оцінку вказаним доказам, судова колегія зазначає, що останні не містять жодної інформації щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії перебуваючи саме на територіях, де проводяться бойові дії.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року в справі №380/341/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 31 травня 2023 року.