31 травня 2023 р. Справа № 480/5261/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2022, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, повний текст складено 07.10.22 по справі № 480/5261/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати дії відповідача противоправними щодо відмови провести підвищення і перерахунок попереднього розміру раніше нарахованої пенсії з 01.04.2019 на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" з урахуванням нової Довідки № 47874 від 06.01.2021 про розмір грошового забезпечення, складеної правонаступником Сумського ОВК за рішенням Сумського окружного адмінсуду у справі № 480/6472/20 від 07.12.2020 та врахуванням вислуги років - 32 (86% грошового забезпечення), та скасування максимального обмеження пенсії десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" з урахуванням отриманої від правонаступника Сумського ОВК нової Довідки № 11/47874/23 від 06.01.2021 про розмір грошового забезпечення - здійснити підвищення і перерахунок попереднього розміру раніше призначеної пенсії з 01.04.2019 з урахуванням всіх додаткових видів складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, премія, робота з таємн. виробами, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особові заслуги) та обов'язково врахуванням вислуги років - 32 р. (86% грошового забезпечення), та скасування максимального обмеження пенсії десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та стягнути перераховану пенсію однією сумою враховуючи раніше проведені виплати.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , перерахованої з 01.04.2019 на підставі довідки Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 06.01.2021 № 11/47874/23, оскільки положення ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, за якими максимальний розмір пенсії - десять прожиткових мінімумів, встановленого для непрацездатних осіб, рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 були визнані неконституційними, а отже втратили чинність з дня ухвалення цього рішення.
Пославшись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 321-977во10, від 03.12.2010 у справі № 22-44а10, вказав, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, а тому відмова ГУ ПФУ в Сумській області, оформлена листом від 14.07.2022 є протиправною.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 у справі № 480/5261/22 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні її перерахунку з 01.04.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 з урахуванням довідки Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від №11/47874/23 від 06.01.2021, виходячи з 86% відповідних сум грошового забезпечення та вислуги в 32 роки - без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 у справі №480/5261/22 в частині перерахунку пенсії з 01.04.2019 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована незгодою позивача з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки № 3311/47874/21 від 06.01.2021 з урахуванням раніше виплачених сум пенсії, оскільки на думку апелянта відмова суду у стягненні перерахованої пенсії однією сумою призведе до порушення п.6 ст.5 КАС України та позбавляє його права на судовий захист у спірних правовідносинах. Висновок суду щодо передчасності позовної вимоги про стягнення перерахованої пенсії однією сумою, на переконання апелянта є дивним та не захищає його права та законні інтереси на данний час, а відправляє його у майбутнє. Визнаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром, суд мав би врахувати значний вік позивача, його військове минуле та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зокрема і в частині стягнення перерахованої пенсії однією сумою. Однак, судом було обрано такий спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача, що зумовлює необхідність повторного звернення до суду.
Звернув увагу, що у справах №480/2955/20, 480/1595/21,480/10580/22 судді дійшли висновків про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про відшкодування шкоди з 01.04.2019 та лише у даній справі, з невідомих причин, позивачу було незаконно відмовлено в аналогічній вимозі.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області, як отримувач пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (а.с.8, 20 зворот). При цьому, розмір пенсії позивачу на момент її призначення відповідачем склав 86% суми грошового забезпечення, виходячи з вислуги 32 роки, що вбачається з протоколу про призначення пенсії (а.с.20 зворот).
На підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 Сумським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було видано довідку №11/47874/23 від 06.01.2021 для перерахунку основного розміру пенсії позивача, із включенням всіх видів додаткового грошового забезпечення (а.с.7).
Однак, відповідачем відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі такої довідки, у зв'язку з чим позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав, рішенням якого від 30.06.2021 у справі № 480/1595/21, окрім іншого, відповідача було зобов'язано на підставі довідки № 11/47874/23 від 06.01.2021 про розмір грошового забезпечення, складеної Сумським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, здійснити ОСОБА_1 підвищення і перерахунок попереднього розміру раніше призначеної пенсії, з врахуванням всіх додаткових видів складових грошового забезпечення та сплатити заборгованість, враховуючи раніше проведені виплати.
Вказане підтверджується обставинами, встановленими у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі № 480/1595/21, яке набрало законної сили та обставини якого не підлягають доказуванню згідно з ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вказаного рішення суду позивачу було здійснено перерахунок пенсії з визначенням основного розміру пенсії позивача в 70% грошового забезпечення, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії (а.с.21 зворот). Зі здійсненим перерахунком позивач не погодився та звернувся до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 31.01.2022 у справі №480/10580/21, крім іншого, відповідача було зобов'язано здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення на підставі довідки, отриманої від правонаступника Сумського ОВК № 11/47874/23 від 06.01.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 (із обов'язковим урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду від 31.01.2022 у справі № 480/10580/21 позивачу було здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 з визначенням основного розміру пенсії позивача в 86% грошового забезпечення, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії (а.с.22), при цьому розмір пенсії позивача з 01.04.2019 до виплати був визначений з обмеженням максимальним розміром у сумі 12127,48 грн, в той час, коли розмір пенсії позивача без обмеження максимальним розміром - нараховано в загальному розмірі 22711,74 грн.
Позивач, не погодившись з тим, що відповідач обмежив розмір пенсії максимальним розміром, звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області з відповідною заявою, однак листом від 14.07.2022 ОСОБА_1 повідомлено про те, що перерахунок пенсії позивачу було проведено у межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням чинної на момент проведення перерахунку ч.7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (а.с.5).
Позивач, вважаючи вказані дії протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 01.04.2019, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та вважав, що такі дії ГУ ПФУ в Сумській області в даному випадку не відповідають критерію правомірності, визначеного ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки з 20.12.2016 стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку застосовано відповідачем, не передбачала, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення перерахованої пенсії однією сумою, суд виходив з їх передчасності та вказав, що в судовому порядку підлягає захисту право, яке вже порушене, однак вимога про стягнення перерахованої пенсії однією сумою фактично стосується правовідносин, що можуть виникнути або ні у майбутньому.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду підлягає перегляду в частині відмови у задоволенні позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач фактично не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення однією сумою перерахованої пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки №11/47874/23 від 06.01.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначені Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ (в подальшому (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до ст. 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення № 7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, частина сьома статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017 внесено зміни у Законі № 2262-XII у частині сьомій статті 43 слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року", незважаючи на те, що частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Відповідно до ст. 1-1 Закону № 2262-XII, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, оскільки внесені Законом № 1774-VIII до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, такі зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 17.05.2021 по справі № 343/870/17, від 10.09.2021 по справі № 300/633/19 та від 24.09.2021 по справі № 370/2610/17.
При цьому, відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, врахувавши вищенаведені положення законодавства та правову позицію Верховного Суду, у рішенні від 07.10.2022 у даній справі (в частині, що не оскаржується) дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Сумській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні її перерахунку з 01.04.2019.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції відповідачем на виконання рішення суду від 31.01.2022 у справі № 480/10580/21 було здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 з визначенням основного розміру пенсії позивача в 86 %, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії (пенсійна справа №Г47874).
Так, відповідно до довідки № 47874, виданої ОСОБА_1 , розмір грошового забезпечення за посадою старшого викладача кафедри стрільби складає: посадовий оклад - 7750,00 грн, оклад за військовим званням - 1480,00 грн, надбавка за вислугу років - 50% - 4615,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 65 % - 8999,25 грн, надбавка за роботу з таємними документами - 10% 775,00 грн, премія - 35%- 2715,50 грн. Усього 26331,754 грн.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії (пенсійна справа №Г47874) (а.с. 22) основний розмір пенсії : 86% грошового забезпечення (вислуга років 32) у розмірі 22645,31 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії:14970, попередньої суми пенсії 3599,93 та підвищення 8527,55 (75% від 11370,07) остаточний розмір - 12127,48 грн.
Таким чином, відповідач, здійснивши перерахунок пенсії на підставі довідки від №11/47874/23 від 06.01.2021 протиправно обмежив її максимальним розміром.
При цьому, позивач вважає, що належним способом захисту його порушеного права є одночасне зобов'язання відповідача здійснити підвищення та перерахунок попереднього розміру призначеної йому пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки № 11/47874/23 від 06.01.2021 з урахуванням всіх додаткових видів складового грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, премія, робота з таємн. виробами, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги , пенсії за особові заслуги), з урахуванням вислуги років - 32 р. (86% грошового забезпечення), та скасування максимального обмеження пенсії (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), та стягнення перерахованої пенсії однією сумою, враховуючи раніше проведені виплати.
Колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Як встановлено судом апеляційної інстанції вище, з 20.12.2016 після набрання чинності рішенням Конституційного Суду № 7-рп/2016 від 20.12.2016, пенсійний орган зобов'язаний виплачувати, зокрема, позивачу пенсію, не обмежуючи її максимальним розміром. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - виплатити пенсію у належному розмірі або відмовити у такій виплаті. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача вважав за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 з урахуванням довідки Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від №11/47874/23 від 06.01.2021, виходячи з 86% відповідних сум грошового забезпечення та вислуги в 32 роки - без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
При цьому, суд першої інстанції не вбачав підстав для стягнення з ГУ ПФУ в Сумській області перерахованої пенсії однією сумою, враховуючи раніше проведені виплати.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі ст. 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, стаття 55 Закону № 2262-ХІІ, на яку посилається позивач, передбачає виплату недоплаченої пенсії однією сумою лише в тому разі, якщо пенсія належала пенсіонеру, однак, не була отримана ним вчасно з власної вини.
Між тим, ця норма не містять приписів, які б визначали спосіб дій органу Пенсійного фонду щодо виплати суми пенсії, що утворилася з вини органу Пенсійного фонду, зокрема, внаслідок перерахунку за рішенням суду.
Отже, спосіб виконання дій, які має вчинити суб'єкт владних повноважень за рішенням суду, не визначений у спірних відносинах нормативно.
Належним виконанням рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 у справі №480/5261/22 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ГУПФУ в Сумській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію, буде вважатися як перерахування присудженої суми одним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу суми перерахунку пенсії однією сумою, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням виплачених сум.
Що стосується позовної вимоги про стягнення перерахованої суми пенсії на підставі довідки №11/47874/23 від 06.01.2021, виданої Сумським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, виходячи з 86 % відповідних сум та вислуги років (32 роки), без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, колегія суддів зазначає таке.
Правове питання, що піднімає позивач у апеляційній скарзі, стосується способів захисту права на одержання перерахованої пенсії: зобов'язання нарахувати та виплатити - з одного боку, і стягнення коштів - з іншого.
Колегія суддів зазначає, способи захисту, які можуть бути застосовано адміністративним судом, визначаються ст. 5 та ст. 245 КАС України.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Зазначена норма кореспондується з п.6 ч. 2 ст. 245 КАС України, за якою у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Так, Верховний Суд у постанові від 28.10.2008 у справі № 21-739в08, дійшов висновку, що установивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Колегія суддів звертає увагу, що критерієм розмежування способів захисту «зобов'язання нарахувати та виплатити» і «стягнення коштів» є предмет спору.
Якщо спір виник щодо неправомірних, на думку позивача, дій щодо неправильного визначення розміру належних йому виплат, належним способом захисту є зобов'язання вчинити дії - нарахувати і виплатити відповідну виплату. При цьому немає підстав стягувати відповідну суму, оскільки рішенням відповідного органу її ще не призначено.
Якщо належну позивачу виплату призначено, конкретний обсяг заборгованості державного органу-боржника перед позивачем встановлений і не є предметом спору (визнається сторонами), а заборгованість виникла внаслідок протиправної бездіяльності боржника, наприклад, затримки виплати вже нарахованих коштів, або якщо сума заборгованості встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, а суб'єкт владних повноважень не здійснює виплати, належним способом захисту порушених прав є стягнення коштів у встановленому розмірі на користь позивача.
У справі, що розглядається, спірним є розмір пенсії, який, як встановлено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 у справі № 480/5261/22 (в частині, що не оскаржується сторонами) був протиправно обмежений відповідачем десятьма прожитковими мінімумами, для непрацездатних осіб. За таких обставин, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 з урахуванням довідки Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №11/47874/23 від 06.01.2021, виходячи з 86% відповідних сум грошового забезпечення та вислуги в 32 роки - без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Враховуючи, що нарахування перерахованої пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від №11/47874/23 від 06.01.2021, шляхом обчислення її розміру без обмеження максимальним розміром, не відбулося, тобто рішення суду в цій частині ще не виконувалось, позовні вимоги про стягнення відповідної суми пенсії є передчасними, а отже задоволенню не підлягають. При цьому, стягнення з відповідача на корить позивача заборгованості з пенсійних виплат без визначення її розміру, фактично унеможливить його виконання. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано застосував той спосіб захисту, який є належним і відповідає предмету спору.
Доводи позивача, які викладені в апеляційній скарзі, вказаних висновків не спростовують, оскільки Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу (ст.3) та особливості виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (ст. 7).
Щодо посилань апелянта на рішення Сумського окружного адміністративного суду у справах №480/2955/20, №480/1595/21, 480/15080/22, в яких, на його думку, суди дійшли висновків про наявність підстав для «відшкодування шкоди з 01.04.2019», колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не судів першої інстанції.
Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст. 322 КАС України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справіСерявін та інші проти Українисуд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішеннябез змін.
За визначенням, наведеним у ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу судубез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків на підставі встановлених фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 по справі № 480/5261/22 в частині відмови в задоволенні позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій