Головуючий І інстанції -Гіглава О.В.
31 травня 2023 р. Справа № 440/2222/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
08.02.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
-визнати протиправною та скасувати відмову Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (далі- Лубенська МР) від 01.12.2021 року № 01-11/7069 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки на території Полтавської області Лубенського району с. Калайдинці;
- зобов'язати відповідача надати йому у формі рішення дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Полтавської області Лубенського району с. Калайдинці, відповідно до наданого викопіювання, площею 2-га, для ведення особистого селянського господарства з метою набуття у власність шляхом приватизації.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на неналежний розгляд клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, що перешкоджає в реалізації його права на отримання у власність земельної ділянки.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , Лубенська МР зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до невитребуваних часток (паїв) колишнього КСП "Діброва", а тому у відповідача відсутні повноваження розпоряджатися нею, в тому числі надавати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Крім того, у 2015 році на масив земель сільськогосподарського призначення, в тому числі спірну земельну ділянку, був укладений договір оренди землі №3 між Лубенською районною державною адміністрацією та ПАФ "Агротехнологія" на строк 7 років.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Так, судовим рішенням : визнано протиправною бездіяльність Лубенської міської ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 27.10.2021 року вх.№01-11/7069 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Калайдинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області та неприйняття рішення за результатами його розгляду на підставі статей 118 та 122 Земельного кодексу України; зобов'язано Лубенську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.10.2021 року вх.№01-11/7069 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Калайдинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, та за результатами його розгляду по суті прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, яке оформити у формі рішення згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Висновок суду вмотивований тим, відповідно до частини сьомої статті118 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Суд дійшов висновку, що неприйняття одного з рішень у місячний строк, визначений статтею 122 Земельного кодексу України, за клопотанням позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є протиправною бездіяльністю з боку Лубенської МР. Оскільки за клопотанням позивача Лубенська МР не прийняла рішення, передбаченого нормами ЗК України, чим допустила протиправну бездіяльність, вимога позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути зазначене клопотання та прийняти відповідне рішення ґрунтуються на вимогах законодавством та підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із судовим рішенням, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права , яке призвело до неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, відповідач Лубенська МР просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю.
Доводи, якими позивач обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, по суті, аналогічні доводам, викладеним ним у відзиві на адміністративний позов.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Лубенської МР з клопотанням (вх.№01-11/7069) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, яка розташована на території Калайдинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області (а.с.26).
У відповідь на це клопотання Лубенська МР своїм листом від 02.12.2021 року за №01-11/7069 повідомила позивача про те, що земельна ділянка, яка зазначена у наданому ним графічному матеріалі, не є землями комунальної власності та відноситься до земель колективної власності колишнього КСП "Діброва" згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ-6 від 14.02.1996 року. Враховуючи це, у неї відсутні юридичні підстави для надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з тим, що Лубенська МР не має права нею розпоряджатися. У листі також зазначено, що рішенням Лубенської МР від 18.02.2021 року встановлено тимчасовий мораторій на надання дозволів на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства(а.с.38).
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, перевіряючи рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України ( далі - ЗК України) .
Відповідно до частини першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара (п. " г " ч. 1).
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, в тому числі, особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Отже, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Частина сьома статті 118 ЗК України визначає перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у частині сьомій статті 118 ЗК України.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковою.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Як визначено статтею 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Оскільки питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, тому способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Відтак, виходячи з положень статей 26, 59 Закону №280/97-ВР прийняття рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту технічної документації із землеустрою належить до повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 року № 420/6028/19.
Колегія суддів вважає, що відповідь Лубенської МР у формі листа від 02.12.2021 року № 01-11/7069 на клопотання позивача ОСОБА_1 за змістом і формою не може вважатися «рішенням про відмову» у розумінні ч.7 ст.118 ЗК України.
Отже, відповідач допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного із рішень за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 27.10.2021 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив неправильного зстосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення- без змін.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило