справа№380/4676/23
31 травня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у Львівській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області у якому заявлено позовні вимоги: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані 72 дні відпустки при звільненні; зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 72 дні відпустки при звільненні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції 04.10.2021 з урахуванням індексації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 по 04.10.2021 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області. Відповідно до наказу № 423 о/с від 04.10.2021 звільнений зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» /через хворобу/.
Позивач стверджує, що при звільненні зі служби з ним не проведено повного розрахунку, зокрема не компенсовано невикористані відпустки: 15 діб у 2017 році та 30 діб у 2019 році.
Позивач вказує, що він також не використав 27 діб відпустки у 2020 році, оскільки у період відпустки з 10.08.2020 по 05.10.2020 знаходився на лікарняному листку та відпустка у подальшому не продовжувалась.
Позивач стверджує, що у загальному йому не компенсували 72 /15+30+27/ доби відпустки, просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому вказує, що грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена Законом України «Про Національну поліцію», а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.
Відповідач зазначає, що ГУ НП у Львівській області є бюджетною установою, фінансування якої передбачено лише на поточний календарний рік, вважає, що підстав для виплати компенсації за невикористану відпустку у 2017 та 2019 роках немає.
Щодо компенсації невикористаних днів відпустки за 2020 рік відповідач звертає увагу, що ОСОБА_1 не звертався з рапортом про скерування довідки про тимчасову непрацездатність з 10.08.2020 по 05.10.2020; позивачу згідно наказу ГУНП у Львівській області від 03.08.2020 № 99 о/с-в надавалась основна відпустки тривалістю 30 діб за 2020 рік.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд виходив з наступного.
ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 04.10.2021 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області.
Відповідно до наказу № 423 о/с від 04.10.2021 позивач звільнений зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» /через хворобу/.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 11.01.2023, просив надати інформацію про невикористані відпустки за період з 01.01.2016 до 04.10.2021.
За результатами розгляду заяви позивача відповідач надав відповідь від 02.02.2023 якою повідомив, що відпустки за 2016, 2018 та 2020 роки використані позивачем у повному об'ємі; у 2017 році використано 30 діб з правом на відпустку 45 діб, невикористана частина відпустки становить 15 діб додаткової відпустки; у 2019 році використано 15 діб з правом на відпуску 45 діб, невикористана частина відпустки становить 15 діб основної відпустки та 15 діб додаткової відпустки; за 2021 рік позивачу при звільненні виплачено компенсацію за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у поточному році тривалістю 06 діб основної відпустки та 03 доби додаткової відпустки (наказ ГУ НП у Львівській області від 04.10.2021 № 423 о/с).
Не погодившись з невиплатою відповідачем компенсації за невикористані відпустки у 2017, 2019 та 2020 роках позивач звернувся до суду.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України № 504/96-ВР від 05.11.1996 «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно із ст.4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст.6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст.8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст.ст.13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка (ст.16 цього Закону);
3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст.16-1 цього Закону);
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст.17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст.18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст.19 цього Закону);
5) відпустки без збереження заробітної плати (ст.ст.25, 26 цього Закону).
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч.1 ст.24 вказаного Закону).
Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.83 КЗпП України.
Закон України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч.ч.1 і 3 ст.59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.60 наведеного Закону).
Згідно з ч.ч.1 і 2 ст.92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1-4 ст.93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частини 8 - 11 ст.93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами 1 і 2 ст.94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 (далі Порядок), яким визначено критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І цього Порядку передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абз.7 і 8 п.8 розділу ІІІ згаданого Порядку за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Отже, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у ст.92 Закону № 580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать норми ч.ч.8, 11 ст.93 Закону № 580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року та не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас передбачено право працівника використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки положеннями Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України № 260 від 06.04.2016, суд дійшов висновку, що при вирішенні спору щодо виплати компенсації за невикористані дні відпустки підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України «Про відпустки».
Так, відповідно до ч.1 ст.24 наведеного Закону і ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
При цьому суд враховує, що Закон України «Про Національну поліцію» і Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затв. наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 не визначають за яку відпустку виплачується грошова компенсація.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні як основної, так і додаткових відпусток.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним частину щорічних основних і додаткових відпусток у 2017 році (використано 30 діб з правом на відпустку 45 діб, невикористана частина відпустки становить 15 діб додаткової відпустки) та у 2019 році (використано 15 діб з правом на відпуску 45 діб, невикористана частина відпустки становить 15 діб основної відпустки та 15 діб додаткової відпустки).
Щодо права на отримання грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки у 2020 році суд встановив, що згідно витягу з наказу ГУ НП у Львівській області № 99 о/с-в від 03.08.2020 «По особовому складу» майору поліції ОСОБА_1 (0062573), старшому оперуповноваженому відділу кримінальної поліції Франківського відділу поліції ГУНП надано щорічну оплачувану відпустку тривалістю 30 діб з 05 серпня до 04 вересня 2020 (в тому числі 1 святкового дня).
Разом з тим, згідно довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського № 1229 ДУТ МО МВС України по Львівській області від 10.08.2020 позивач у період з 10.08.2020 по 04.10.2020 (26 днів) перебував на лікуванні. За період невикористаних днів відпустку позивачу не було продовжено, а так само у подальшому така не надавалась, що відповідач визнає.
Таким чином, позивач має право на компенсацію за невикористану у 2020 році частину оплачуваної відпустки.
Отже, відповідачем протиправно не виплачено позивачу при звільненні зі служби в поліції компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних та додаткових відпусток за 2017, 2019 та 2020 роки.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Для належного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні відпустки за 2017, 2019, 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Зазначений спосіб захисту порушеного права також відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18.
При цьому суд не вказує конкретну кількість днів невикористаної відпустки, оскільки такий обрахунок має здійснюватись відповідачем. Натомість, суд встановлює право на відповідну компенсацію, оскільки саме за захистом такого права звернувся позивач.
Щодо врахування суми індексації під час обчислення розміру компенсації за невикористані відпустки суд зазначає наступне.
Відповідно до п.8 Порядку №260 виплата грошової компенсації за невикористану у році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Згідно з пунктом 3 цього ж Порядку до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
На підставі Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На те, що індексація є складовою належної працівникові заробітної плати (грошового забезпечення), звертав увагу Верховний Суд, зокрема в постанові від 28 листопада 2019 року в справі №803/1937/17, зазначивши наступне: «Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.».
Оскільки спеціальне законодавство, зокрема Закон №580-VIII, Закон №2262-ХІІ та Порядок №260, не містять питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється в тому компенсація за невикористанні дні відпустки, при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, постанові від 19 березня 2020 року у справі №820/5286/17, постанові від 30 квітня 2021 року в справі №620/561/20.
Тому суд дійшов висновку, що під час обчислення розміру компенсації за невикористану відпустку сума нарахованої індексації підлягає врахуванню як частина грошового забезпечення.
Суд відхиляє твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку не обмежені позовною давністю.
На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не спростував позовних вимог, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, адміністративний позов належить задовольнити.
Позивачем не надано доказів понесення судових витрат, тому такі стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби в поліції компенсації за невикористані у 2017, 2019 та 2020 роках календарні дні щорічних основних та додаткових відпусток.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані у 2017, 2019 та 2020 роках календарні дні щорічних основних та додаткових відпусток, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції з урахуванням індексації.
Судові витрати розподілу стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Крутько О.В.