Іменем України
31 травня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/249/23
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Тихонова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
24 березня 2023 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), за такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за січень 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшення додаткової винагороди, з врахуванням сплати податків і зборів, за січень 2023 року в сумі 60 053,23 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що молодший лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді начальника групи кіберзахисту відділення зв'язку та інформаційних систем ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), та з 24.02.2022 приймає безпосередню участь у бойових діях, забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 від 15.03.2023 № 12/653.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168) позивачу за січень 2023 року виплачена додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн на місяць пропорційно кількості діб участі позивача у діях та заходах визначених пунктом 1 цієї Постанови.
Однак, відповідно до бойових розпоряджень по НОМЕР_2 прикордонному загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса з 05 по 31 січня 2023 року, позивач щоденно приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угрупування «Лиман» Об'єднаних сил у східній частині Донецького операційного району.
Начальником відділу зв'язку та інформаційних систем - начальником зв'язку штабу підполковником Д.Осиповим керівнику відповідача подано рапорт (вх. №1654р від 01.02.2023) з клопотанням про виплату додаткової винагороди (збільшеної додаткової винагороди) за час виконання завдань в бойових умовах (на час воєнного стану) особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 , що залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у розмірі по 70 000 грн. на місяць на одного військовослужбовця, пропорційно кількості діб проходження служби та виконання, завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема позивачу за 27 діб у січні 2023 року.
Відповідно за 27 діб січня 2023 року відповідач повинен був нарахувати по 60967,74 гривень, а з врахуванням сплати податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів, зокрема військового збору у розмірі 1,5%, що становить 745,16 гривень, виплатити 60053,23 гривень.
Однак, за січень 2023 року, відповідачем наказ, щодо нарахування та виплату позивачу збільшення додаткової винагороди до 70 000 грн, не видавався, відповідно така винагорода не нараховувалась і не виплачувалась.
Таким чином відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу збільшення додаткової винагороди за 27 діб січня 2023 року, в сумі 60967,74 гривень, що з врахуванням сплати податків і зборів становить 60053,23 грн.
Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною з тих підстав, що наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», яким керувався відповідач у спірному періоді, не пройшов державну реєстрацію. Крім того цим наказом внесено зміни до встановлених Постановою № 168 підстав виплати збільшеної додаткової винагороди, що є неприпустимим, оскільки пунктом 2-1 Постанови № 168 наділено керівників відповідних міністерств та державних органів лише повноваженнями щодо визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією Постановою.
Ухвалою суду від 29 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача надійшов відзив, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Позивач проходить службу в лавах Державної прикордонної служби України, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - начальника загону) від 14.10.2022 No3315-ОС «Про особовий склад» призначений на посаду начальника групи кіберзахисту відділення зв'язку та інформаційних систем.
На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та підвищення рівня їх соціального захисту Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято наказ від 09.12.2022 № 628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ 628-АГ), який набирає чинності та застосовується з 01 грудня 2022 року (цей наказ застосовувався в періоді грудень 2022 року січень 2023 року).
Оскільки на час існування спірних правовідносин не визнавались незаконними або такими, що не відповідають Конституції України, ні пункт 2-1 Постанови № 168, ні пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», ні Наказ № 628-АГ, то такі нормативно-правові акти підлягали обов'язковому врахуванню відповідачем під час прийняття рішення щодо невиплати позивачу збільшеної додаткової грошової винагороди до 100 тис. грн.
Позивач у період із початку введення в Україні режиму воєнного стану по теперішній час (час дії Постанови № 168) постійно виконує обов'язки військової служби.
Таким чином, з урахуванням фактичного часу виконання обов'язків військової служби, позивач в повному обсязі отримував додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень в незалежності від виконання ним бойових (спеціальних) завдань, пов'язаних із безпосередньою участю у бойових діях чи під час безпосереднього зіткнення з противником. Наявність факту безумовного отримання позивачем додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень не ставить законодавцем військовим частинам прямого обов'язку автоматичного нарахування збільшеної додаткової винагороди до 100000 гривень.
Щодо нарахування та виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди, представник відповідача вказав, що абзацом другим пункту 1 Наказу № 628-АГ визначено, що додаткова винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
У пункті 2 Наказу № 628-АГ визначено, які виконання військовослужбовцем належать до безпосередньої участі у бойових діях або заходах.
Представник відповідача зауважує, що зазначений у цьому пункті перелік бойових (спеціальних) завдань є вичерпним та застосовується до різних підрозділів органів охорони державного кордону окремо, оскільки кожен підрозділ виконує завдання в межах свого призначення. Проте, основною умовою виконання бойових (спеціальних) завдань є огневе ураження або безпосереднє зіткнення з противником. Кожне вогневе ураження або безпосереднє зіткнення з противником фіксується окремо в Журналі бойових дій.
У пункті 3 Наказу № 628-АГ визначено документи, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах.
На думку представника відповідача, зазначений перелік документів також є вичерпним. Нарахування та виплата збільшеної додаткової винагороди до 100 тис. грн. проводиться у сукупності саме цих трьох документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах. Тому подання окремо рапорту від 01 лютого 2023 року вх. № 1654р начальником підрозділу та наявність бойових розпоряджень не підтверджує факт участі позивача у бойових діях або заходах, оскільки у журналі бойових дій відсутній запис вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.
У свою чергу у відповідача здійснюється ведення журналу бойових дій із дотриманням вимог Інструкції з ведення Історичного формуляру, Історичної довідки та Журналу бойових дій, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06 жовтня 2020 року № 363.
Таким чином, враховуючи, що позивачем за січень 2023 року безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримуванні збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не здійснювалась, відповідно правових підстав для нарахування додаткової винагороди в розмірі 70000 гривень, не вбачається.
Також зауважив, що наявність Луганської та Донецької областей у Переліку територіальних громад, які розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 (зі змінами), не надає позивачу права на отримання додаткової винагороди в розмірі 70000 грн щомісячно.
Відповідно до наказів Головнокомандуючого ЗСУ «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» №1 від 02.01.2023 (грудень), №26 від 02.02.2023 (зі змінами від 14.02.23 №35) Луганська та Донецька область в період з грудня 2022 року по січень 2023 року входять до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій.
Зазначив, що всі заходи виконувались в межах міста Краматорськ.
Таким чином, рішення начальника 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса є законним, прийнятим в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами України. Відповідно будь - яких правових підстав щодо нарахування та виплати Позивачу збільшеної додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за період січня 2023 року немає.
За обліковими даними відділення документального забезпечення штабу відсутнє звернення позивача стосовно невиплати збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн .у період з січня 2023.
З урахуванням викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивачем через систему «Електронний Суд» подано відповідь на відзив відповідача, відповідно до якого ОСОБА_1 вважає доводи відповідача такими, що не спростовують доводів позовної заяви, а додані докази підтверджують обставини, викладені у позові.
Так, відповідачем разом з відзивом надані витяги з бойових розпоряджень по 3 прикордонному загону імені Героя України полковника ОСОБА_3 з 01 по 31 січня 2023 року, з яких вбачається, що позивача з 05.01.2022 по 31.01.2023 року включено в склад групи військовослужбовців оперативного складу резервного пункту управління у м. Краматорськ. Окрім того, позивач 14.01.2023 року знаходився в складі аварійно-відновлювальної групи, окрім того (17,19,21,23,25,28,30) січня 2023 року, залучався в складі добового наряду «Патруль» до несення служби в смт. Біленьке.
Крім того, відповідачем до відзиву долучено рапорти начальника відділу зв'язку та інформаційних систем штабу - начальника зв'язку НОМЕР_2 прикордонного загону підполковника ОСОБА_4 від 01.01.23, поданими на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 з клопотанням, відповідно до вимог ПКМУ від 28.02.2022 №168, наказу АДПСУ від 09.12.2022 №628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», про виплату додаткової винагороди за час виконання завдань в бойових умовах (на час воєнного стану) особовому складу, головного оперативнорозшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , що залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у розмірі 70 000 грн. на одного військовослужбовця пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань, зокрема позивачу за 27 діб у січні 2023 року.
Позивач вважає, що наданим доказами відповідач підтверджує, що позивач 27 діб у січні 2023 року, відповідно до бойових розпоряджень, щоденно залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву підтверджується те, що позивачу збільшена на 70000 грн додаткова винагорода за грудень 2022 року виплачена, а за січень 2023 року така винагорода не нараховувалась та не виплачувалась.
Відповідачем, у відзиві на позовну заяву підтверджується, що 03, 04, 06, 13, 17, 22, 23, 25, 31 грудня 2022 року - дні вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником зафіксовані в Журналі бойових дій. Вищевказані дні зафіксовані у Журналі службово-бойових дій 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса від 24.02.2022 № 2 ДСК в розділі ІІ «Облік ведення бойових дій». Саме 03, 04, 06, 13, 17, 22, 23, 25, 31 грудня 2022 року зафіксовано вогневі враження по м. Краматорськ.
Таким чином, відповідач підтверджує те, що бойові завдання з метою забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії позивачем здійснювалось в районі ведення бойових дій.
В усіх бойових розпорядженнях вказано населені пункти в яких позивач виконував бойові завдання з метою забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, проведення рейдових дій, здійснення подвірних обходів, перевірки місцевості. Позивач в складі групи військовослужбовців здійснював патрулювання окремої локації смт. Біленьке ,перебував в складі групи військовослужбовців аварійно відновлюваної групи, місця тимчасової дислокації у м. Краматорськ Донецької області.
Бездіяльність відповідача стосовно подальшого ненарахування та невиплати позивачу збільшеної додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн на місяць пов'язана виключно з тим, що Наказом № 628-АГ, який застосовувався з 01 грудня 2022 року по 31 січня 2023 року, свавільно внесено зміни, до встановлених Кабінетом Міністрів України підстав виплати збільшеної додаткової винагороди, стосовно того, що виконання бойових (спеціальних) завдань має бути обов'язково поєднане із вогневим ураженням та безпосереднім зіткненням з противником.
Також позивач вважає помилковими твердження відповідача, що лише сукупність вказаних у пункті 3 Наказу № 628-АГ документів підтверджує безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та дає підстави для виплати військовослужбовцю збільшеної додаткової винагороди, оскільки аналіз положень цього Наказу свідчить про те, що саме рапорт є підсумковим документом, що містить інформацію про наявність підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди, тобто підтверджує факт участі позивача у бойових діях або заходах і є підставою для видачі наказу про нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди.
Висновки відповідача щодо безпідставності позовних вимог, не спростовують доводи позовної заяви, а тому просить задовольнити вимоги позовної заяви.
Відповідач не скористався правом подати заперечення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 30 серпня 2002 року проходить військову службу у відповідача, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України від 14.10.2022 № 3315-ОС «Про особовий склад» призначений начальником групи кіберзахисту відділення зв'язку та інформаційних систем, з 24 лютого 2022 року по теперішній час безпосередньо бере участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України в Донецькій та Луганській областях, що підтверджено витягом з наказу начальника загону від 27 лютого 2020 року № 93-ОС, довідкою відповідача від 15 березня 2023 року № 12/653.
Згідно із витягами з бойових розпоряджень начальника загону за період з 01 по 31 січня 2023 року з метою забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, проведення рейдових дій, опитування місцевих жителів, здійснення подвірних обходів, перевірки місцевості, обстеження місць можливого переховування ДРГ та радикально налаштованих громадян України, які, можливо причетні (надають допомогу) НЗФ, ОСОБА_1 включено:
14, 16, 18, 22, 24, 25, 26, 27, 29 січня 2023 року до складу групи військовослужбовців оперативного складу резервного пункту управління у
АДРЕСА_2 , 30 січня 2023 року до складу добового наряду прикордонного загону аварійно-відновлювальної групи на Окрему Локацію с.Біленьке;
15, 17, 19, 21, 23 січня 2023 року до складу добового наряду «Патруль» до несення служби в с. Біленьке.
Відповідно до витягів з розділу ІІ. Облік ведення бойових дій журналу службово-бойових дій загону від 24.02.2022 № 2-ДСК до вказаного розділу журналу внесено записи про ведення бойових дій 03, 04, 06, 10, 13, 17, 22, 25, 31 грудня 2022 року.
Начальник відділу зв'язку та інформаційних систем - начальник зв'язку штабу ОСОБА_5 рапортом від 01 лютого 2023 року клопотав перед начальником загону про виплату додаткової винагороди за час виконання завдань в бойових умовах (на час воєнного стану) особовому складу, відділення зв'язку та інформаційних систем, що залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у розмірі 70000 грн на одного військовослужбовця пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій у січні 2023 року, зокрема молодшому лейтенанту ОСОБА_1 за період проходження служби з 05 по 31 січня 2023 року, кількість діб 27 (порядковий номер у списку 40).
Наказом начальника загону від 03 лютого 2023 року № 56-ОС «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року включно військовослужбовцям загону згідно з Додатком 1.
Відповідно до Списку військовослужбовців загону на виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн за січень 2023 року, який є Додатком 1 до наказу від 03 лютого 2023 року № 56-ОС, під порядковим номером 401 значиться ОСОБА_1 , період проходження служби з 01 по 31 січня 2023 року, кількість діб 31, сума 30000,00 грн.
Згідно з розрахунковим листом за лютий 2023 року ОСОБА_1 у лютому 2023 року на підставі наказу від 03 лютого 2023 року № 56-ОС виплачено додаткову винагороду 30000 у розмірі 30000,00 грн за 31 день січня 2023 року; додаткова винагорода 70000 за січень 2023 року позивачу не нарахована та не виплачена.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20.11.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі Указ № 64/202), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу № 64/202 визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
У подальшому, Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону № 389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Згідно із положеннями статті 1 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі Закон № 661-IV) на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 661-IV основними функціями Державної прикордонної служби України зокрема є:
охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;
охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;
ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність»;
участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України;
координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов'язаної із захистом державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в'їзду - виїзду.
Виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю Державної прикордонної служби України (частина друга статті 2 Закону № 661-IV).
Частиною першою статті 6 Закону № 661-IV визначено, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно із пунктами 3, 4 статті 19 Закону № 661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
Отже, за вище наведеного правового регулювання, відповідач входить до структури Державної прикордонної служби України, а тому починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та на час розгляду даної адміністративної справи здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі Закон № 1932-ХІІ) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Частиною першою статті 12 Закону № 1932-XII «Про оборону України» визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовувалася у період з 01 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гриве
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (абзац другий).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій).
З викладеного слідує, що виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі чи здійсненні заходів безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.
Згідно із пунктом 2-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовувалася у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
На виконання Указу № 64/2022 та пункту 2-1 Постанови № 168, з метою врегулювання порядку і умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, 09 грудня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято Наказ № 628-АГ.
Відповідно до пункту 1 Наказу № 628-АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення, органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Пунктом 2 Наказу № 628-АГ передбачено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, в тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу технічної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових (спеціальних) завдань з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншої технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морських та річкових акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.
Згідно із пунктом 3 Наказу № 628-АГ документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;
3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або в заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені, та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.
Пунктами 4-14 Наказу № 628-АГ визначено порядок і умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану.
Відповідно до пункту 15 Наказу № 628-АГ цей наказ набирає чинності та застосовується з 01 грудня 2022 року.
Порівнянням положень Постанови № 168 та Наказу № 628-АГ з'ясовано, що цим Наказом встановлено додаткові, не передбачені Постановою № 168, підстави для виплати збільшеної до 100000,00 грн щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах), - вогневе ураження або безпосереднє зіткнення з противником.
Оскільки пунктом 2-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовувалася у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року) уповноважено Адміністрацію Державної прикордонної служби України визначити виключно порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою, визначення в пункті 2 Наказу № 628-АГ додаткових підстав для виплати збільшеної до 100000,00 грн щомісячної додаткової винагороди «за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником», виходить за межі наданих Адміністрації Державної прикордонної служби України повноважень.
У зв'язку з цим суд не застосовує до спірних правовідносин пункт 2 Наказу № 628-АГ в частині, яка змінює визначені Постановою № 168 підстави для виплати збільшеної до 100000,00 грн щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах), та вимагає для такої виплати умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.
Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 15 грудня 2022 року № 297) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789, територіальні громади Донецької та Луганської областей є територіальними громадами, які розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), територіальні громади Донецької та Луганської областей є територіальними громадами, які віднесені до територій, на яких ведуться (велись) бойові дії (територій можливих бойових дій).
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 січня 2023 року № 1 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено, що з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року Луганська та Донецька області визначені районами ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 лютого 2023 року № 26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року, зокрема, певні райони Харківської, Луганської, Донецької областей. В Донецькій області - Краматорський район: Лиманська міська територіальна громада, Костянтинівська міська територіальна громада. Бахмутський район: Званівська сільська територіальна громада, Бахмутська міська територіальна громада, Соледарська міська територіальна громада, Світлодарська міська територіальна громада, Торецька міська територіальна громада. Горлівський район: Горлівська міська територіальна громада. Донецький район: Ясинуватська міська територіальна громада, Донецька міська територіальна громада. Покровський район: Авдіївська міська територіальна громада, Очеретинська селищна територіальна громада, Мар'їнська міська територіальна громада. Волноваський район: Ольгинська селищна територіальна громада, Вугледарська міська територіальна громада, Великоновосілківська селищна територіальна громада.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-ХІІ «Про оборону України» район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
З викладеного слідує, що саме до повноважень Головнокомандувача Збройних Сил України належить визначення території України, на якій впродовж певного часу ведуться та/або можуть вестися воєнні (бойові) дії, - території ведення воєнних (бойових) дій.
В розумінні частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У зв'язку з цим будь-які дані, на підставі яких суд може встановити факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, є доказом такої участі військовослужбовця.
Позивачем на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог надано довідку військової частини від 15.03.2023 №12/653.
При цьому у вказаній довідці зазначено, що позивач з 24.02.2022 по теперішній час, безпосередньо бере участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України в Донецькій та Луганській областях.
Однак, вказана довідка не свідчить про фактичну участь у відповідних заходах, оскільки вона не містить конкретних проміжків часу, в яких позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 постанови КМ України №168 та не містить конкретних населених пунктів Донецької та Луганської областей.
Визнання того, що позивач весь час приймав участь у зазначених діях та заходах не відповідає встановленому постановою КМУ №168 пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди, а не зазначення конкретних населених пунктів унеможливлює з'ясувати райони ведення воєнних (бойових) дій, визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Як наслідок, суд дійшов висновку про те, що довідка військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2023 №12/653 не може слугувати належним доказом на підтвердження факту безпосередньої участі позивача в січні 2023 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідачем зі свого боку надано витяги з бойових розпоряджень начальника загону, якими підтверджується, що позивача у період з 14 по 30 січня 2023 року включено в склад групи військовослужбовців, які здійснювали добові наряди в окремій локації міста Краматорську та входив до оперативного складу резервного пункту управління прикордонного загону.
При цьому, що стосується вказаних у бойових розпорядженнях населених пунктів, на території яких позивач брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, то судом встановлено, що КП Краматорськ (Краматорська міська громада), де позивач 14, 16, 18, 22, 24, 25, 26, 27, 29 січня 2023 року був задіяний до заходів та н.п. Біленьке (Краматорський район Краматорська територіальна громада), де позивач 15, 17, 19, 20, 21, 23, 28, 30 січня 2023 року був задіяний до заходів, не віднесені до районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених за наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 лютого 2023 року № 26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій».
У вказаному наказі № 26 конкретизовано територіальні громади вказаних областей, в яких велись воєнні (бойові) дії. Так, у Краматорському районі Донецької області до районів ведення бойових дій віднесено лише Лиманську міську територіальну громаду та Костянтинівську міську територіальну громаду.
Докази того, що позивач у січні 2023 року виконував бойові завдання, приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України семе у Лиманській міській територіальній громаді та Костянтинівській міській територіальній громаді Краматорського району Донецької області в матеріалах справи відсутні.
Крім того, в жодному з бойових розпоряджень не можливо встановити, що саме було доручено позивачу, як наслідок, неможливо встановити чи дійсно він приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Під час перебування у резервному складі не зазначено, чи залучався резервний склад до виконання цих бойових завдань.
Оскільки у вказаних бойових розпорядженнях, хоча і вказані конкретні періоди участі позивача, однак не відображено характер цих завдань, тому суд дійшов висновку про те, що витяги з бойових розпоряджень начальника загону також не можуть слугувати належним доказом на підтвердження факту безпосередньої участі позивача в січні 2023 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
З тих самих підстав суд вважає неприйнятними як доказ на підтвердження факту безпосередньої участі позивача в січні 2023 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій рапорт начальника відділу зв'язку та інформаційних систем начальника зв'язку штабу підполковника ОСОБА_6 за вх. №1654р від 01.02.2023, оскільки у вказаному рапорті зазначено лише період участі позивача у січні 2023 року у бойових діях та заходах, та не міститься взагалі інформації стосовно районів ведення таких воєнних (бойових) дій.
Що стосується наданих відповідачем витягів з Журналу бойових дій від 24 лютого 2022 року № 2-ДСК, то вказаною у них інформацією підтверджується лише ракетні обстріли міста Краматорська в грудні 2022 року.
Жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт безпосередньої участі позивача в січні 2023 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, сторони суду не надали.
Відповідно судом встановлена відсутність такої умови для виплати позивачу збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди за січень 2023 року, як безпосереднє перебування в районах ведення воєнних (бойових дій) у період здійснення зазначених заходів.
За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення Бендерський проти України, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Тихонов