Іменем України
31 травня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/1320/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій, рішення та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Меламеда Вадима Борисовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач І), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач ІІ), в якій, з урахуванням уточнених вимог, просить суд:
- визнати дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, повідомлені в листах від 09.12.2021 №4814-5373/М-02/8 1200/21 та від 14.02.2022 №1200-0202-8/9332 стосовно відмови у призначенні пенсії позивачу - протиправними, скасувати їх та зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, особливі умови нарахування пенсійних виплат для осіб, які підпадають під дію Законів України "Про освіту" з 01.12.2021 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на вказаний нею банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області кошти в сумі 100000 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області відмовило у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, своїми рішеннями, діями та бездіяльністю стосовно відмови у призначенні пенсії, грубо порушив її права та законні інтереси з огляду на таке.
На даний час позивач не працює, трудовий стаж складає 17 років, що підтверджено трудовою книжкою та дипломом про освіту.
09.12.1996 позивач виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Отже, при віці 63 років і страховому стажі 17 років, ОСОБА_2 досягла усіх необхідних умов призначення пенсії за віком, встановлених частною першою статті 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Ані до виїзду, ані станом на сьогоднішній день, пенсія пенсіонеру не призначалась, відповідно, пенсійних виплат вона не отримує.
Після переїзду на місце постійного проживання в Ізраїль, позивачу офіційними органами Ізраїлю був наданий документ - паспорт Ізраїля № НОМЕР_1 , виданий відділенням МВС Держави Ізраїль 06.07.2020. Саме на підставі цього документу ізраїльським нотаріусом була верифікована особа позивача для нотаріального засвідчення її підпису на довіреності та на її особистій заяві про призначення пенсії, нотаріальне засвідчення котрих, в свою чергу, були засвідчені печаткою Апостиль, у відповідності до Гаазької конвенції.
01.12.2021 представник заявника звернувся безпосередньо до відповідача через електронний кабінет веб-порталу Пенсійного фонду України з особистою відповідною заявою позивача про призначення пенсії, засвідченою нотаріально в Державі Ізраїль та легалізованою печаткою апостиль у відповідності до Гаазької Конвенції.
Листом від 09.12.202113 № 4814-5373/М-02/8-1200/21 відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу, обгрунтовуючи своє рішення тим, що позивачем не була дотримана вимога щодо особистого звернення за поновленням пенсії, та що позивач відповідно до вимог п. 2.9. Порядку 22-1 зобов'язана надати відповідачу саме паспорт громадянина України.
Додатково, 11.01.2022 представник заявника направив до відповідача оригінал довідки УДМС в Луганській області від 21.12.2022 щодо належності позивача до громадянства України, як вказано у супровідному листі.
Листом від 14.02.2022 №1200-0202-8/9332 відповідач повідомив, що позивачем не була дотримана вимога щодо особистого звернення за поновленням пенсії, та що позивач відповідно до вимог п. 2.9. Порядку 22-1 зобов'язана надати відповідачу саме паспорт громадянина України та що позивачем не надано належним чином завірених копій документів.
Представник позивача зазначає, що рішення, дії та бездіяльність відповідача щодо незаконної відмови у призначенні пенсії, є неправомірними і дискримінаційними та суперечать чинному законодавству, чисельній судовій практиці, у зв'язку із чим і подається даний адміністративний позов.
Ухвалою суду від 23.02.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
Ухвалою суду від 23.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 05.07.2022 повторно зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області надати докази по справі.
Ухвалою суду від 14.07.2022 залучено до участі у справі як другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позов не визнало, подало відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити з огляду на таке.
Як зазначено в позовній заяві позивач є громадянкою України. На думку представника позивача зазначене підтверджується листом Управління ДМС в Луганській області від 21.12.2021 № 4401.3.3-15678/44.1-21, у якому зазначено, що 18.07.1996 позивача документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , орган видачі 1200.
18.07.1996 позивачем оформлено виїзд на постійне місце проживання за кордон (Ізраїль).
Інформація щодо припинення позивачем громадянства України не надходила, отже є підстави вважати її громадянкою України.
Однак, за паспортом Держави Ізраїль № НОМЕР_1 , виданим позивачу 06.07.2020 МВС м. Єрусалим, позивач має ізраїльське громадянство, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданого
18.07.1996 органом 1200, був продовжений до 18.07.2016. Отже, 18.07.2016 строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданого 18.07.1996 органом 1200, закінчився. Зазначене підтверджується змістом позовної заяви.
09.12.1996 позивач виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
До виїзду за кордон позивач мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Україна. Однак документального підтвердження місця реєстрації позивача на території України до виїзду за кордон немає.
У Центральній підсистемі Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України "Реєстр застрахованих осіб" відомостей щодо позивача не міститься.
Як зазначено в позовній заяві заяві, для оформлення постійного проживання за кордоном позивач оформив зняття з реєстрації з останнього місця проживання та здав паспорт громадянина України, як це визначено «Порядком розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордоном», затвердженим наказом Міністра закордонних справ України від 22.11.1999 № 201, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.12.1999 за № 903/4196.
Отже доданими до позовної заяви документами та змістом позовної заяви
підтверджується, що позивач з 09.12.1996 постійно мешкає в Державі Ізраїль, тобто не
проживає на території України.
Паспорту громадянина України позивач немає. Строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон закінчився 18.07.2016.
28.09.2012 підписано Угоду між Україною та державою Ізраїль про соціальне забезпечення, 22.10.2013 зареєстровано Проект Закону «Про ратифікацію Угоди між Україною та державою Ізраїль про соціальне забезпечення», однак 22.04.2014 проект закону відкликано.
На сьогодні питання пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем залишається не врегульованим, однак ведеться робота з питання щодо виплати пенсій громадянам України, які репатріювалися до держави Ізраїль.
Таким чином нормативно-правового врегулювання механізму виплати пенсії громадянам України, що проживають на території Держави Ізраїль, немає.
Крім того, представнику позивача повідомлено, що для розгляду питання призначення пенсії позивачу необхідно особисто звернутися до будь-якого структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр), територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, встановленого зразку, та надати необхідні документи, визначені Порядком 22-1, або зареєструвати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.
Лист від 09.12.2021 вихід. № 4814-5373/М-02/8-1200/21 направлено як на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і розміщено на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України. як просив представник позивача у своєму зверненні.
Вдруге, замість звернення до органу, що призначає пенсію, із заявою про призначення пенсії (по формі, що є додатком 1 до Порядку № 22-1), як то передбачено статтею 44 Закону № 1058-IV та пунктом 1.1 Порядку № 22-1, позивач через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із зверненням від 14.12.2021 № 4922, зареєстрованим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 14.12.2021.
Зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області по заяві представника позивача від 14.12.2021 вихід. № 4922 рішення не приймало, заяву від 14.12.2021не розглядало.
Таке твердження відповідача підтверджується і додатками до позову, серед яких немає ані листа відповідача, наданого у відповідь на заяву від 14.12.2021, ані відповідного рішення про призначення або відмову у призначенні позивачу пенсії.
У листі від 14.02.2022 вихід. № 1200-0202-8/9332, окрім інформації, що надавалась представнику позивача листом від 09.12.2021 вихід. № 4814-5373/М-02/8-1200/21, повідомлено, що інформація управління Державної міграційної служби України в Луганській області щодо підтвердження громадянства України позивача не засвідчує місце проживання особи та не є обов'язковим документом для призначення будь-якого виду пенсії.
Оскільки звернення від 01.12.2021 № ВЕБ-12001-Ф-С-21-108226, зареєстроване у відповідача 02.12.2021 за вхід. № 5373/М-1200-21, так само, як і звернення від 11.01.2022 № 5048, зареєстроване у відповідача 18.01.2022 за вхід. № 1297/8, не є заявою про призначення пенсії, форма якої є додатком 1 до Порядку № 22-1, твердження у позовній заяві, що відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком не відповідає обставинам справи та спростовується копіями доданих як до позову так і до відзиву документів.
Відповідач переконаний, що цим відзивом та додатками до нього, доведено, що порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганські області, як суб'єктом владних повноважень, будь-яких прав позивача немає.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позов не визнало, подало відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач не має права на призначення пенсії, а також на відшкодування моральної шкоди з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Тобто, однією з умов, які передбачають наявність у особи права на отримання пенсії є її належність до громадянства України.
Пунктом 2.9 Порядку №22-1 передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч.1 ст. 29 ЦК України).
Пунктом 2.22 Порядку №22-1 встановлено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у томі числі органів місцевого самоврядування.
Згідно з п.1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.
Відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.02.2007 №719-V, паспорт громадянина України для виїзду за кордон - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетину ним державного кордону України та перебування за кордоном.
Строк дії паспорта становить десять років (п. 12 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
Відповідно до копії закордонного паспорту позивача, виданого 18.07.1996, паспорт був дійсний до 18.07.2006, тобто, строк дії закордонного паспорта позивача сплинув 18.07.2006.
Крім того, в порушення вимог пунктів 2.1, 2.9, 2.22 Порядку №22-1, позивачем не надано відповідачу обов'язкового документу про своє місце проживання або реєстрації.
Отже, представником позивача при поданні заяви про призначення пенсії не були надані документи, що підтверджують його особу та належність до громадянства України, оскільки паспорт є недійсним.
Крім того, ОСОБА_1 згідно посвідчення особи № НОМЕР_1 , виданого Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль, має ізраїльське громадянство.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Зазначено, що на теперішній час угоди між Урядом України та Урядом Ізраїлю в галузі пенсійного законодавства не укладено.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, позивач не має права на призначення пенсії, дії відповідача є правомірними, і відповідно відсутні підстави для стягнення моральної шкоди на користь позивача.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
01.12.2021 (зареєстровано 02.12.2021 за вхід. № 5373/М-1200-21) через веб-портал Пенсійного фонду України надійшло звернення за № ВЕБ-12001-Ф-С-21-108226 представника Вадима Меламеда щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
Листом від 09.12.2021 вихід. № 4814-5373/М-02/8-1200/2 відповідач І повідомив представника позивача, що для розгляду питання призначення пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до будь-якого структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр), територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, встановленого зразку, та надати необхідні документи, визначені Порядком 22-1, або зареєструвати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.
18.01.2022 за вхід. № 1297/8 засобами поштового зв'язку відповідач І отримав звернення представника позивача від 11.01.2022 вихід. № 5048, яким представник позивача надав у доповнення до звернення від 01.12.2021 оригінал довідки Управління ДМС в Луганській області від 21.12.2021 № 4401.3.3-15678/44.1-21.
У відповідь на зазначене звернення відповідачем І листом від 14.02.2022 вихід. № 1200-0202-8/9332, окрім інформації, що надавалась представнику позивача листом від 09.12.2021 вихід. № 4814-5373/М-02/8-1200/21, повідомлено, що інформація управління Державної міграційної служби України в Луганській області щодо підтвердження громадянства України позивача не засвідчує місце проживання особи та не є обов'язковим документом для призначення будь-якого виду пенсії.
Отже, зазначеними листами представника позивача повідомлено про необхідність особистого звернення позивача до будь-якого структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр), територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, встановленого зразку, та надати необхідні документи, визначені Порядком 22-1, або зареєструвати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України для розгляду питання щодо приизначення пенсії.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, зазначено, що право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Пунктом 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 визначений перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. […];
3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення). […];
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи […];
6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Пунктом 2.9 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 закріплено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1).
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.
Суд зазначає, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку № 22-1. Призначення та отримання пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
Однак, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії не дотримано вимог пункту 2.9 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1, що унеможливлює прийняття рішення на користь позивача.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначає Закон України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI).
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 22 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 5492-VI кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років.
Пунктом 14 частини сьомої статті 22 Закону № 5492-VI визначено, що до паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: дата закінчення строку дії документа.
Відповідно до частини десятої статті 22 Закону № 5492-VI у разі втрати паспорта громадянина України для виїзду за кордон або закінчення строку його дії під час перебування в Україні громадянина, який постійно проживає за кордоном, оформлення та видача йому паспорта для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру.
Згідно з частиною шістнадцятою статті 22 Закону № 5492-VI оформлення і видача замість втраченого або викраденого та обмін паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру (у разі проживання заявника в Україні) чи ЗДУ (у разі постійного проживання або тимчасового перебування заявника за кордоном).
Пунктом 1 «Перехідних положень» Закону № 5492-VI визначено, що документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов'язковій заміні.
Згідно з підпунктом 2 пункту 89 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152, паспорт для виїзду за кордон визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі: закінчення строку його дії або прийняття рішення про його обмін до закінчення строку його дії.
З вищевикладеного слідує, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є належним документом, що засвідчує особу, виключно протягом дії такого паспорта та втрачає чинність після закінчення строку його дії.
Оскільки паспорт позивача для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 18.07.1996 органом 1200, був чинний до 18.07.2016, суд погоджується з твердженням відповідача, що позивачем не виконані вимоги пункту 2.9 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 та не надано документа, що засвідчує особу, яка звертається із заявою про призначення пенсії.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 «Про прикордонний режим», документ, що посвідчує особу, для громадян України - паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, службове посвідчення, посвідчення водія чи інший виданий державним органом документ, який має такі обов'язкові реквізити, як прізвище, ім'я, по батькові, фотокартку, підпис відповідальної посадової особи, відбиток печатки або штампу установи, яка видала документ, дату видачі.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача разом із заявою про призначення пенсії за віком подано копію паспорта Держави Ізраїль № НОМЕР_1 , виданим позивачу 06.07.2020 МВС м. Єрусалим.
Таким чином, зазначений паспорт підтверджує наявність у позивача ізраїльського громадянства та не посвідчує особу позивача як громадянина України.
Вирішуючи даний спір, суд, керуючись частиною другою статті 2 КАС України, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Зважаючи на те, що заявником разом із заявою від 01.12.2021 про призначення пенсії за віком відповідачу не наданий чинний документ, що посвідчує особу заявника як громадянина України, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішень, викладених у листах від 09.12.2021 №4814-5373/М-02/81200/21 та від 14.02.2022 №1200-0202-8/9332 щодо відмови у призначенні пенсії позивачу є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.
Вимоги позивача щодо визнання дій відповідача І щодо не призначення пенсії позивачу протиправними, зобов'язання відповідача І призначити пенсію позивачу з 01.12.2021 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснювати виплату пенсії на вказаний нею банківський рахунок з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; стягнення з відповідача І коштів в сумі 100000 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його противоправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких позивачу відмовлено у ппризначенні пенсії є похідними, тобто такими, що залежать від задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, відповідно у їх задоволенні слід також відмовити.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що позовні вимоги немобґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій, рішення та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця