про повернення позовної заяви
31 травня 2023 року Київ № 320/15282/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 27.09.2021 № 77.
Ухвалою суду від 08.05.2023 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
До суду від представника позивача - адвоката Магратій Я.В. надійшло клопотання на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 08.05.2023. У клопотанні зазначено, що 21.02.2023 позивач через смс - повідомлення у застосунку "ДІЯ" дізналась про відкриття виконавчого провадження про стягнення штрафу у розмірі 68 000,00 грн (доказів на підтвердження таких обставин суду не надано). 02.03.2023 у Київському окружному адміністративному суді позивач ознайомився з матеріалами справи № 320/566/22, у якій містилася і копія оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 27.09.2021 № 77. 09.03.2023 шляхом пошуку інформації у Єдиному реєстрі боржників, позивач з'ясував, що 20.02.2023 Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження про стягнення коштів з позивача.
Представник позивача у клопотанні зазначає, що позивач не могла знати чи була прийнята відносно неї оскаржувана постанова про накладення штрафу відповідачем чи ні, оскільки така постанова не вручалась та не направлялась на її адресу.
Також зазначає, що копія фіскального чеку АТ "Укрпошта" містить найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надали послугу, дату - 27.09.2021, вид послуги - направлення рекомендованого повідомлення № 0405349846128, її вартість. Водночас не зазначено який саме документ йому було направлено, відтак фіскальний чек не є доказом направлення 27.09.2021 засобами поштового зв'язку саме постанови про накладення штрафу від 27.09.2021 № 77.
Позивач категорично заперечує, що йому взагалі надходили будь-які листи від ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві у період з 27.09.2021 до березня 2023 р. Водночас, позивач звертає увагу на те, що приймав участь у перевірці контролюючого органу через свого представника (адвоката) та отримував складені відповідачем документи за результатами перевірки. Не направлення відповідачем оскаржуваної постанови позивач розцінює як умисне приховування прийнятої постанови, щоб пришвидшити стягнення коштів з позивача. До того ж, відповідач прекрасно був обізнаний про адресу, де здійснює підприємницьку діяльність позивач і за якою проводилась перевірка, а тому міг продублювати та направити копію спірної постанови за місцем здійснення господарської діяльності. У зв'язку з чим просить визнати поважними підстави звернення до суду та поновити пропущений строк.
Розглянувши подане представником позивача (адвокатом Магратій Я.В.) клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд вважає його необґрунтованим і таким, що не підтверджує дізнання позивачем про накладення на нього штрафу лише після отримання смс - повідомлення у застосунку "ДІЯ", з огляду на таке.
Згідно з частиною другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частин другої і третьої статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначив, що під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Суд зазначає, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами варто розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Як було встановлено судом, у позовній заяві позивач зазначила, що у червні 2021 року посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві проведено позапланову перевірку характеристик продукції ФОП ОСОБА_1 за адресою магазина: магазин NA-NA, АДРЕСА_1 . Предмет перевірки: набір для плетіння з бісеру (артикул Т43-018), набір для плетіння з бісеру (артикул Т43-015), лялька набір ігровий (артикул Т11-053). За результатами перевірки були прийняті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
У вересні 2021 року було здійснено перевірку стану виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. За результатами здійсненого заходу було складено акт перевірки стану виконання прийнятих рішень та протокол про виявлене(і) порушення вимог Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" від 10.09.2021 № 75, який позивач отримувала.
Про обізнаність із ходом перевірки та прийнятими за її результатами документами позивач зазначила у клопотанні на виконання ухвали про залишення без руху: "позивач звертає увагу на те, що приймав участь у перевірці контролюючого органу через свого представника (адвоката) та отримував складені відповідачем документи за результатами перевірки".
Суд звертає увагу, що одним з основоположних принципів ринкового нагляду і контролю продукції є результативність та пропорційність відповідальності суб'єктів господарювання за порушення вимог Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (далі - Закон № 2735-VI), Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та інших встановлених вимог, її спрямованість на попередження вчинення суб'єктами господарювання порушень, а також можливість посилення санкцій у разі повторного вчинення суб'єктом господарювання того самого порушення.
Відповідальність за порушення вимог Закону № 2735-VI встановлюється цим та іншими законами України.
Відповідно до статті 44 Закону № 2735-VI про вчинення порушень, зазначених у цій статті, посадові особи органів ринкового нагляду, що виявили правопорушення, складають протокол на підставі документів, що містять інформацію про походження продукції та її обіг.
Протокол разом з актом перевірки, поясненнями фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи (у разі їх наявності) та документами, що стосуються справи, не пізніше наступного робочого дня за днем його складання передається керівнику чи заступнику керівника органу ринкового нагляду (голова та члени або уповноважені посадові особи державного колегіального органу), які розглядають справу протягом 15 календарних днів з дня отримання протоколу та відповідних документів і приймають рішення про накладення штрафу. Кожний штраф оформляється окремою постановою.
Суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.
У разі несплати штрафу в зазначений строк примусове виконання постанов про накладення штрафу здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Суб'єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку. У разі оскарження рішення у суді суб'єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом.
Суд зазначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд встановив, що позивач (через свого представника адвоката) був обізнаний про хід здійснення працівниками Держпродспоживслужби перевірки діяльності позивача, отримав протокол про виявлені правопорушення, а тому міг передбачити (спрогнозувати) настання для себе негативних наслідків у вигляді застосування штрафних санкцій, однак жодних активних дій щодо отримання інформації від Держпродспоживслужби про результати прийнятого рішення за наслідками проведеної перевірки не вчинив, не проявив будь-якої зацікавленості щодо стану розгляду виявлених за результатами перевірки порушень. Разом з цим, представник позивача (адвокат) міг посприяти позивачу в отриманні необхідної інформації, однак таких доказів суду не надано.
У справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому, як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії", заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За аналогією можна застосувати такі висновки Європейського Суду і щодо вжиття активних дій суб'єктом господарювання у взаємовідносинах із Держпродспоживслужбою в частині прояву зацікавленості щодо результатів розгляду справи щодо нього.
У аспекті зазначеного суд зазначає, що легітимні очікування позивача не можуть формуватися в інший, ніж установлений приписами Закону № 2735-VI спосіб, який передбачає процедуру розгляду органу ринкового нагляду справи протягом 15 календарних днів з дня отримання протоколу та відповідних документів і прийняття рішення про накладення штрафу (оформлення постанови).
Як наголошував Конституційний Суд України в Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (абзац третій пункт 4 мотивувальної частини).
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивач не мав законних правомірних очікувань щодо невинесення постанови про накладення штрафу.
Таким чином, суд критично оцінює доводи представника позивача - адвоката Магратій Я.В. про те, що "об'єктивної можливості дізнатись про накладення штрафу, яка б залежала виключно від волевиявлення позивача немає", позаяк право на доступ до інформації є конституційним правом людини, яке передбачене і гарантоване статтею 34 Конституції України.
Суд також зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Позивач у порядку усунення недоліків позовної заяви надав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, однак зазначені у ньому підстави для поновлення строку визнано судом неповажними, доказів на підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду позивачем не надано. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач вимоги ухвали суду від 08.05.2023 не виконав.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ураховуючи те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху ухвалою суду від 08.05.2023, суд вважає, що позовну заяву належить повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
Копію ухвали надіслати (вручити) позивачу (представнику).
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Басай О.В.