30 травня 2023 року Справа № 280/1864/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
27 березня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Державної установи «Центр пробації» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати грошової компенсації замість належного до видачі позивачу речового майна в період з 05 вересня 2013 року по 28 лютого 2023 року;
зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за речове майно особистого користування, яке не було ним отримано під час проходження служби на день звільнення за період з 05 вересня 2013 року по 28 лютого 2023 року, розраховану із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна;
стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату компенсації за речове майно) в розмірі середньомісячного заробітку, починаючи з 01 березня 2023 року і по дату здійснення повного розрахунку.
Ухвалою суду від 03.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд адміністративної справи без повідомлення/виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в ДУ «Центр пробації», а з 28.02.2023 позивача звільнено зі служби. Зазначає, що під час звільнення з військової служби позивачу не була нарахована та виплачена грошова компенсація за недоотримане речове майно, чим порушено права та законні інтереси позивача. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що відповідачем у відповідь на рапорт позивача підготовлено довідку від 29.03.2023 №1367 про виплату компенсації за належні до видачі предмети речового майна на суму 24202,48 грн., з якою ознайомлено позивача. Зазначає, що у подальшому відповідачем буде опрацьовано та надіслано платіжною інструкцією до Державної казначейської служби України для виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна позивачу. Так, відповідач вказував на відсутність підстав для стягнення відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні, оскільки грошова компенсації за речове майно не має характеру винагороди за виконану працю та носить разовий характер, у зв'язку з чим відсутні підстави для виплати компенсації. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив в службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.
28.12.2022 позивач звернувся до директора Державної установи «Центр пробації» з рапортом в якому просив виплатити грошову компенсацію неотриманого під час проходження служби речового майна.
21.02.2023 ДУ «Центр пробації» видано наказ №184/к «Про особовий склад», відповідно до якого наказано звільнити за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Пологівського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області, 28 лютого 2023 року.
При цьому, відомості про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно у зазначеному наказі відсутні.
29.03.2023 ДУ «Центр пробації» складено довідку №1367 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 , відповідно до якої позивачу до виплати належить сума 24202,48 грн.
Докази виплати компенсації матеріали справи не містять.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за неотримане протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» №2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 року № 578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби», затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі по тексту Порядок № 578), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Пунктом 2 Порядку №578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Пунктом 23 Порядку № 578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.
За приписами пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Відповідно до пункту 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Судом встановлено, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Як встановлено судом відповідачем не було виплачено позивачеві компенсацію за невикористане речове майно у розмірі 24202,48 грн., що нарахована згідно з довідкою від 29.03.2023 №1367 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті позивачеві грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 24202,48 грн., є протиправною.
Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені на її користь за період з 30.08.2022 року по день фактичного розрахунку.
Враховуючи, що статтею 117 КЗпП України покладено обов'язок щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на орган, який виносить рішення по суті спору, судом першої інстанції вірно було зазначено, що позивач може визначити остаточний обсяг своїх вимог до відповідача, а суд перевірити їх обґрунтованість, лише тоді, коли таке правопорушення буде припиненим, тобто відбудеться факт виплати позивачу усіх належних коштів, які мали бути йому виплачені на момент звільнення зі служби, тобто буде проведено повний розрахунок.
Встановивши право позивача для виплати їй середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, суд повинен визначити розмір таких виплат, встановивши середньоденну заробітну плату та кількість днів затримки.
В даному випадку, як встановлено судом, підставою звернення позивача з даним позовом стало не здійснення відповідачем такого розрахунку, таким чином відсутня подія фактичного розрахунку, а відповідно позовні вимоги є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
В даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 2000,00 грн.
За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 1073,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної установи «Центр пробації» (04050, м.Київ, вул.Юрія Іллєнка, буд.81, код ЄДРПОУ 41847154) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість належного до видачі позивачу речового майна.
Зобов'язати Державну установу «Центр пробації» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно особистого користування, яке не було ним отримано під час проходження служби в розмірі 24202,48 грн. (двадцять чотири тисячі двісті дві гривні 48 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр пробації».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова