30 травня 2023 рокум. Ужгород№ 260/3897/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залишення без розгляду частини позовних вимог по справі №260/3897/23,
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за період, що виходить за межі шестимісячного строку звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду позивачем з вказаним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДСНС в Закарпатській області було видано довідку за №22 від 23.03.2023 про розмір грошового забезпечення, для перерахунку пенсій станом на 05.03.2019 рік.
Позивач з метою здійснення перерахунку її пенсії по втраті годувальника саме на підставі Довідки за №22 від 23.03.2023, звернулася до відповідача з відповідною заявою.
Однак, листом №2223-2728/В-02/8-0700/23 від 06.04.2023 року відповідач відмовив позивачеві у перерахунку пенсії на підставі Довідки за №22 від 23.03.2023. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізналася з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.04.2023 року про відмову щодо перерахунку пенсії по втраті годувальника на підставі оновленої Довідки.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника (параграфи 52, 56).
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, що сталися з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, ПФУ), можуть бути віднесені до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень - відповідний орган ПФУ протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення.
Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Таким чином, право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Отже, в даному випадку особа має передбачене законом право на «автоматичний» перерахунок пенсії без власних зустрічних дій, і це право є абсолютним.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 256, 294, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залишення без розгляду частини позовних вимог по справі №260/3897/23 - відмовити.
2. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку визначеному ст. 256 КАС України.
СуддяЯ. М. Калинич