31 травня 2023 рокум. Ужгород№ 260/2295/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40030, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Рішка Павла Михайловича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінь Пенсійного фонду України в Сумській області від 02.11.2022р. №072350007552 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове держави пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, 26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подав онлайн-заяву про призначення йому пенсії. Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області №072365007552 від 02.11.2022 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки відповідачем було зроблено безпідставний висновок про те, що медичний пункт в якому працював позивач у період з 19.03.1991 по 01.06.1998 не відноситься до закладів охорони здоров'я. Крім цього, як підтверджується записами у трудовій книжці, з 02.06.1998 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду лікаря анастезіолога - реаніматолога по переводу з медпункту Дубівського ЗВВО та протягом усієї трудової діяльності позивач працював постійно і безперервно у закладах охорони здоров'я лікарем за спеціальністю. Відтак, позивач вважає, що ГУ ПФУ в Сумській області неправоміно незараховано зазначений період.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також ухвалено залучити до участі у справі співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року про відкриття провадження у справі було надіслано відповідачам через підсистему «Електронний суд».
Відтак, відповідачі є належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Правом на подачу відзиву відповідач 1 не скористався, про наслідки не подання відзиву був попереджений.
Відповідачем 2 було подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії, а тому оспорюване рішення є правомірним.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через онлайн портал ПФУ звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до чинного Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) заяви про призначення пенсій розглядаються органами Пенсійного фонду України за принципом екстериторіальності, зокрема, засобами програмного забезпечення визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відтак, рішенням №072350007552 від 02.11.2022 року Головного управління Пенсійного фонду у Сумській області було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу передбаченого п.2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутнє, оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж роботи.
Головне управління Пенсійного фонду у Сумській області у своєму рішенні №072350007552 від 02.11.2022 року зазначило, що за наданими документами до страхового стажу на посаді, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років не зараховані період роботи з 19.03.1991 по 01.06.1998 роки згідно довідки №161 від 24.10.2022 року, виданої ДП «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання», оскільки не зазначено, чи відноситься зазначений медпункт до закладів охорони здоров'я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно Постанови КМУ №909 від 04.11.1993 р. Крім того, до стажу для призначення трудових пенсій у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення та порядок його застосування» не зараховано період роботи з 02.06.1998 по 10.10.2017 роки згідно довідки №527 від 06.09.2022 року, виданої НКП Тячівська районна лікарня, оскільки не зазначено відділення в якому позивач працював лікарем анестезіологом-реаніматологом.
Так, за змістом рішення про відмову у призначенні пенсії за віком страховий страж позивача становить 26 років 01 місяць 17 днів при необхідному - 38 років 4 місяці 2 дні. Стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017 - 20 років 10 місяців 2 дні, що недостатньо для призначення йому пенсії.
Позивач вважаючи протиправним рішення відповідача 1 за №072350007552 від 02.11.2022 року, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01.01.2004 (далі Закон №1058-IV).
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з положеннями статей 51, 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом 2-1 розділ XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно із пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.
Рішенням Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII.
Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що: - зі змісту оспорюваних положень Закону №1788 випливає, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону №1788 через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788 щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, - положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VІІІ визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, починаючи з 04.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону України №1788 діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, а саме: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 201 7 року по 3 1 березня 201 8 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по З І березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбачено абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено наявною в матеріалах справи копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Тячівським РВ УМВС України у Закарпатській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).
Згідно з розділом 2 Переліку №909 право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно - поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.
Таким чином, наведеним Переліком визначено лікарняні заклади і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років.
Розділом 2 «Охорона здоров'я» Переліку №909 передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у таких закладах охорони здоров'я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, діагностичні центри.
Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 у справі №120/4377/18-а зазначив про те, що право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пов'язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров'я, а й з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.
Відповідно до ч.5 статті КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , (копії якої містяться в матеріалах відмовної пенсійної справи) позивач працював на наступних посадах:
Запис №5 - 19.03.1991 - прийнятий в Медпункт ЗПВО по переведенню на посаду завідуючого медпунктом лікарем-терапевтом на підставі Наказу №111/к від 25.06.1991 року;
Запис №6 - 03.10.1995 звільнений з роботи по переведенню в Нересницьку дільничну лікарню на підставі Наказу №99-с від 25.09.1995 року;
Запис №7 - запис за №6 вважати недійсним (засвідчено начальником відділу кадрів);
Запис №8 - звільнений з роботи по переведенню ст.36 п.5 КЗпП України в Тячівську ЦРК на підставі Наказу №39/к від 01.06.1998 року;
Запис №9 - прийнята на посаду лікаря - анестезіолога - реаніматолога ан. реанімаційного відділення в порядку переведення з Дубівського ЗВВО на підставі Наказу №169-к від 02.06.1998 р.;
Запис №10 - з 01.01.2001 року Тячівська районна лікарня реорганізована в структурний підрозділ Тячівського районного медичного об'єднання
Запис №11 - Відділу охорони здоров'я Тячівської РДА підпорядковане Тячівське РМО, Тячівська РЛ на підставі Розпорядження №3 від 03.01.2003 року;
Запис №12 - у структурі районної держадміністрації ліквідовано відділ охорони здоров'я на підставі розпорядження №73 від 21.02.2005 року;
Запис №13 - ліквідоване Тячівське РМО (районне медичне об'єднання) на підставі Розпорядження №5 від 25.03.2005 року;
Запис №14 - 07.04.2005 Тячівська районна лікарня перейменована в Тячівську центральну районну лікарню на підставі Наказу №01-ос від 07.04.2005 року;
Запис №15 - 01.11.2008 Тячівська центральна районна лікарня реорганізована в Тячівську районну лікарню №1;
Запис №16 - 07.11.2019 КЗ «Тячівська районна лікарня №1» перетворена в комунальне некомерційне підприємство «Тячівська районна лікарня» Тячівської районної ради на підставі Наказу №149-о від 07.11.2019 року;
Запис №17 - 12.03.2022 звільнений з займаної посади за власним бажанням ст.38 КзПП України на підставі Наказу №75-к від 11.03.2022 року.
У справі, що розглядається суд встановив, що ОСОБА_1 з 19.03.1991 року по 01.06.1998 року працював лікарем-терапевтом завідуючого медпунктом ЗВПО, що також підтверджується відомостями із трудової книжки, Наказом про прийняття позивача на роботу №111/к від 25 червня 1991 року, а також довідкою ДП «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання» №161 від 24 жовтня 2022 року.
Отже, позивач працював на посаді лікаря, тобто був працівником охорони здоров'я та виконував роботи, з яким законодавство пов'язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Що узгоджується з висновками Верховного Суду по справі №345/1597/17 від 06.04.2022 року.
Стосовно не зарахування відповідачем періоду роботи ОСОБА_1 до стажу для призначення трудових пенсій у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення та порядок його застосування» - з 02.06.1998 року по 10.10.2017 року згідно довідки №527 від 06.09.2022 року, видано НКП «Тячівська районна лікарня», оскільки не зазначено відділення в якому заявник працював лікарем анестезіологом- реаніматологом, суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області №527 від 06.09.2022 року про підтвердження спеціального стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років за період роботи на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога з 02.06.1998 року по 12.03.2022 року.
Довідка видана з метою реалізації прав та обов'язків у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII та п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, чим підтверджується стаж роботи у закладах освіти.
Дійсно у довідці довідки Комунального некомерційного підприємства «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області №527 від 06.09.2022 року не конкретизовано відділення в якому заявник працював лікарем анестезіологом- реаніматологом. Однак, на переконання суду, аналіз положень вищезазначених нормативно-правових актів у поєднанні з відомостями, зазначеними у довідці від №527 від 06.09.2022 року, дають підстави для зарахування періоду роботи позивача з 02.06.1998 по 12.03.2022 рік на посаді лікаря анестезіолога- реаніматологом, до спеціального стажу.
Не зазначення у довідці №527 від 06.09.2022 року конкретизовано закладу, в якому позивач проходив військову службу, не може позбавляти позивача права на зарахування періоду військової служби до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.
З цього приводу ССПЛ у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 р. по справі «Рисовський проти України» дійшов висновку, що «ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».
Враховуючи викладене, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 02.11.2022р. №072350007552 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стосовно вимог про зобов'язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення/перерахунок пенсії або рішення про відмову у проведенні такого призначення, суд вирішив обрати інший спосіб захисту позивача та дійшов до висновку, що в даному випадку, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести зарахування періоду роботи з 19.03.1991 року по 01.06.1998 року на посаді лікаря-терапевта до страхового стажу на посаді, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років, а також період роботи з 02.06.1998 року по 12.03.2022 року на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога до стажу для призначення трудових пенсій у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення та порядок його застосування» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 жовтня 2022 року про призначення пенсії за віком.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком задоволенню не підлягає, так як призначення пенсії є дискреційними повноваженнями Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з вищевикладеним, з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 - 246, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40030, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 02 листопада 2022 року №072350007552 про відмову у призначені пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26 жовтня 2022 року, зарахувавши до стажу період роботи з 19.03.1991 року по 01.06.1998 року в ДП «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання» завідуючим медпунктом на посаді лікаря - терапевта, та період роботи з 02.06.1998 року по 10.10.2017 року в Тячівській центральній районній лікарні на посаді лікаря анестезіолога ан.-реанімаційного відділення в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Узадоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40030, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 536,80 (п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич