про залишення позовної заяви без руху
30 травня 2023 року м. Житомир справа № 240/14887/23
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Капинос О.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить змінити в Розпорядженні № 550-К від 29 грудня 2022 року причини звільнення ОСОБА_1 із звільнення з посади заступника керуючого справами, начальника управління юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Житомирської обласної ради із звільнення за статтею 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням на звільнення з посади заступника керуючого справами, начальника управління юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Житомирської обласної ради за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України - "Звільнено за скороченням штатів".
Вирушуючи питання наявності підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.160 КАСУ в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. У позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України).
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Наведене узгоджується з повноваженнями суду при вирішенні справи. Зокрема, відповідно до пункту четвертого частини першої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, для прийняття рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії суд неодмінно повинен встановити факт його дій або бездіяльності та констатувати її протиправний характер внаслідок порушення прав, свобод та інтересів позивача з боку відповідача-суб'єкта владних повноважень. А у разі визнання протиправними дій, бездіяльності, суд зобов"язує суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Разом з тим, прохальна частина позовної заяви не містить ні первісної, ні похідної вимоги у розумінні ст.5 КАСУ.
Отже, позовні вимоги, викладені у прохальній частині не відповідають ч.1 ст.5 КАС України,
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Позивач просить внести зміни до розпорядження про його звільнення від 29.12.2022, тоді як з позовом звернувся 26.05.2023, тобто з пропуском місячного строку звернення.
Разом з позовом позивач подав заяву про поновлення строку звернення з позовом, в якій посилається на те, що 25.01.2023 він спочатку подав позовну заяву до Корольовського районного суду м. Житомира . Ухвалою від 01.02.2023 року відмовлено у відкрити провадження з підстав, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Дана ухвала Корольовського районного суду м. Житомира оскаржувалась в апеляційному порядку і постановою від 13.03.2023 у справі № 296/781/23 залишена без змін. Постанову Житомирського апеляційного суду від 13.03.2023 у справі №296/781/23 було оскаржено в касаційному порядку та 27.04.2023 року Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду прийнято ухвалу , якою відмовлено у відкритті провадження з підстав, що даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Про вказану ухвалу стало відомо 18.05.2023. Отже, оскільки протягом тривалого часу вирішувалось питання предметної територіальної підсудності, є всі законні підстави для поновлення строку звернення з позовом.
Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/20 зазначено, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах».
У постановах Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 400/3065/19, від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/20 та від 17 червня 2020 року у справі №916/1689/17 (на яку в касаційній скарзі посилається позивач) міститься висновок про те, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Наведене, дає підстави вважати, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості / підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2021 року по справі № 500/485/20.
Натомість, в поданій заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач не наводить обставин, за наявності яких, вказані ним підстави пропуску строку звернення до суду можуть вважатись поважними причинами пропуску строку.
Щодо посилання на ознайомлення з ухвалою Верховного Суду від 27.04.2023 лише 18.05.2023, після чого позивач почав вживати заходи для звернення до суду з вказаним позовом, суд зазначає, що у постанові Житомирського апеляційного суду від 13.03.2023 у справі №296/781/23 залишаючи без змін ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира про відмову у відкритті провадження у справі, роз"яснено позивачу порядок набрання законної сили та порядок оскарження постанови.
При цьому, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (13.03.2023), що позивачу не могло не бути відомо з урахуванням того, що він має відповідну освіту, оскільки займав посаду заступника керуючого справами, начальника управління юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Житомирської обласної ради.
Отже, навіть з моменту ознайомлення позивача з постановою апеляційного суду від 13.03.2023, позивач пропустив строк звернення з вказаним позовом.
Водночас варто наголосити, що при наявності об'єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом саме на позивача покладається процесуальний обов'язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.
Позивачем у заяві переконливих доводів не наведено та відповідних доказів не надано.
Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви з врахуванням вказаних в ухвалі недоліків у 2-х прим.; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску, із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, ніж ті що були вказані у заяві, поданій одночасно з позовною заявою.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя О.В. Капинос