Справа №:755/5118/23
Провадження № 2/755/3340/23
"25" травня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Кравченко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про скасування рішення приватного нотаріуса, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича від 22.02.2023 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66510397 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1887845680000) за ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.03.2020 між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1700, відповідно до умов п. 1 якого ОСОБА_2 , як позикодавець передав, а позивач, як позичальник, прийняв у власність грошову суму в розмірі 715 990,00 грн., що в еквіваленті становить 25 300,00 дол. США, за курсом продажу дол. США в АТ КБ «Приватбанк» (1 дол. США = 28,30 грн.) на день укладення договору, яку позичальник зобов'язався повернути позикодавцю в строк та на умовах, передбачених договором. Відповідно до п. 13 Договору з метою забезпечення зобов'язань за договором, сторони домовились укласти іпотечний договір, з накладанням заборони відчуження, та здійсненням державної реєстрації обтяжень прав на квартиру АДРЕСА_1 , що буде предметом іпотеки. Станом на 26.05.2021 на виконання умов Договору позивачем частково повернуто на користь позикодавця суму позики у розмірі 3 009,00 дол. США. У подальшому позивач втратив роботу, через що опинився у скрутному фінансовому становищі, внаслідок чого не зміг вчасно здійснювати повернення на користь позикодавця позичених грошових коштів. 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 з 24.03.2022 року в Україні було введено воєнний стан, який триває по день подання позову. 22.02.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком Золтаном Золтановичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66510397, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1887845680000 було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав. Вважає оскаржуване рішення відповідача протиправним, таким що порушує його майнові права. Відповідно до п. 5.1 Договору іпотеки сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в Договорі іпотеки. За своїми правовими наслідками застереження про задоволення вимог іпотекодержателя прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Про настання обставин, визначених договором іпотеки, позивача у належний спосіб повідомлено не було, що суперечить нормам чинного законодавства, як вказує останній. Разом з тим, як зазначено, у п. 52 розділу VI Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки). В Україні з 24.02.2022 діє воєнний стан. Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, внаслідок зупинення на період воєнного стану дії ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі п. 52 розділу VI Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку», відповідач не мав законних підстав для реєстрації 22.02.2023 права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 відповідно до умов договору іпотеки. Враховуючи вказане, оскаржуване рішення відповідача не може вважатися законним, оскільки суперечить вимогам діючого законодавства, а отже підлягає скасуванню у судовому як таке, що порушує майнові права позивача.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2023 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, призначено перше судове засідання на 25.05.2023, учасникам справи роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Цього ж дня ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування рішення приватного нотаріуса відмовлено.
Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем отримано 09.05.2023, третьою особою - 10.05.2023.
Позивачем копії ухвал суду від 20.04.2023 отримано було 27.04.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
11.05.2023 до суду від представника відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка З.З. - Заведія В.І. надійшла заява про заміну відповідача належним відповідачем, у якій останній просив суд: замінити відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича на належного відповідача - ОСОБА_2 , а випадку відмови в задоволенні клопотання про заміну - відмовити в задоволенні позову; розглянути дане клопотання за відсутності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича, та його представника. Заява мотивована тим, що нотаріуси в розумінні ст. 30, 34, 35 ЦПК України не є особами, прав і обов'язків, яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення, а спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Зміст і характер відносин між учасниками справи вказують, що спір у ОСОБА_1 виник саме з ОСОБА_2 щодо можливого порушення останнім права власності позивача, внаслідок дій фізичної особи щодо реєстрації за ним права власності. Отже, позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора/приватного нотаріуса Русанюка 3.3. про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивач визначив відповідачем.
19.05.2023 до суду від представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшли пояснення на позовну заяву, у яких остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича про скасування рішення приватного нотаріуса, в повному обсязі та судові витрати по справі покласти на позивача. Додатково пояснила суду, що 20.03.2020 між ОСОБА_2 (як позикодавцем) та ОСОБА_1 (як позичальником) був укладений договір позики з строком виконання до 20.09.2020. Як засіб забезпечення договору позики, того ж дня - 20.03.2020 був укладений договір іпотеки, за яким в іпотеку було передане наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 . 09.11.2020 між ОСОБА_2 (як позикодавцем) та ОСОБА_1 (як позичальником) був укладений ще один договір позики (без встановлення забезпечення), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. з реєстровим № 8023, з строком виконання до 09.05.2021. В строки вказані в договорах позики, грошові кошти не були повернуті ОСОБА_1 . В подальшому було звернуто стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя на майно яке перебувало в іпотеці. В договорі іпотеки прописана процедура звернення стягнення у випадку порушення позичальником умов та строків повернення коштів згідно договору позики. Претензія-вимога була відправлена ОСОБА_1 відповідно до ЗУ «Про іпотеку» на адресу, яка була вказана в договорі як адреса його реєстрації місця проживання. ОСОБА_1 було двічі відправлено вимогу про усунення порушень за договором позики на адресу місця реєстрації, а саме на адресу: АДРЕСА_2 , від 29.11.2022 та 25.01.2023, які не були отримані та за закінченням терміну зберігання були повернуті назад відправнику. 20.02.2023 приватному нотаріусу Київського міського нотаріально округу Русанюку 3.3. було подано ОСОБА_2 , який був іпотекодержателем, пакет документів для реєстрації права власності по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя на майно яке перебувало в іпотеці. В подальшому право власності було зареєстроване за ОСОБА_2 24.02.2022 росія вторглася в Україну з війною та Президентом України було введено військовий стан. 28.02.2022 ТПП України підтвердила, що зазначені обставини є форс мажорними. Наводячи в приклад розділ VI Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку», ОСОБА_1 трактує його на свою сторону, а саме пункт 5-2, відповідно до якого - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті: 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону. Представник третьої особи наголосила, що законодавець вказав саме за споживчими кредитами - це надання грошових коштів кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) приватній особі на її особисті потреби (не пов'язані з комерційною діяльністю). З огляду на наведене, позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Інших заяв по суті справи від учасників справи не надійшло.
25.05.2023 ухвалою, постановленою у порядку ч. 4 ст. 259 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідача, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка З.З. - Заведія В.І. про заміну відповідача належним відповідачем було долучено до матеріалів справи, в той же час залишено без розгляду, оскільки визначення суб'єктного кола відповідачів належить виключно до прав позивача, за відсутності відповідного клопотання позивача, суд позбавлений можливості вирішити таке клопотання. При цьому судом роз'яснено позивачу ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_5 право заявити клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача, заміну неналежного відповідача у відповідності до вимог ст. 51 ЦПК України.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав заявлених у позовній заяві. Суб'єктний склад відповідачів у даній цивільній справі вважала належним, на думку представника позивача саме приватний нотаріус є належним відповідачем у даній справі, клопотань про заміну неналежного відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка З.З., або залучення співвідповідача, не мала. Зазначила, що позивач дійсно порушив грошове зобов'язання по договору, однак нотаріус порушив Закон України «Про іпотеку», оскільки під час дії воєнного стану відчуження і виселення із заставного майна заборонено. Також, позивачу не надходило ні претензій, ні повідомлень про виселення.
Позивач, ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи свого представника та позовні вимоги, просив позов повністю задовольнити.
Представник третьої особи, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , в судовому засіданні позов не визнала з підстав викладених у письмових поясненнях. Зазначила, що позов є безпідставним та не відповідає обставинам, зазначеним у ньому. При цьому, сторона позивача помилково ототожнює поняття споживчого кредиту із договором позики між фізичними особами.
Відповідач, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. та його представник Заведій В.І. у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та його представника.
Вислухавши позицію позивача, його представника та представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, що містяться в матеріалах справи, суд доходить наступного.
Судом встановлено, що 20.03.2020 між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір позики грошей, за умовами якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошову суму в розмірі 715 990,00 гривень, що в еквіваленті становить 25 300,00 доларів США, за курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» на день укладення цього договору. Позичальник зобов'язався повернути позикодавцю в строк та на умовах, передбачених цим договором, позику у вищезазначеному розмірі.
Згідно п. 13 Договору позики грошей від 20.03.2020, з метою забезпечення зобов'язань за цим договором, сторони домовились укласти іпотечний договір, з накладенням заборони відчуження, та здійсненням державної реєстрації обтяжень прав на квартиру АДРЕСА_1 , що буде предметом іпотеки.
20.03.2023 між ОСОБА_2 (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1702, за умовами якого іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку на ступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 323657315 від 22.02.2023, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Русанюком З.З., 20.02.2023 17:18:53 було здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , номер відомостей про речове право: 49325132 на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1887845680000, яким є квартира АДРЕСА_1 , документи, подані для державної реєстрації: іпотечний договір, серія та номер: 1701, виданий 20.03.2020, видавник: Гамаль І.М. ПНКМНО, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66510397 від 22.02.2023 11:23:00, приватний нотаріус Русанюк Золтан Золтанович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як указує Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).
У справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), заява № 23805/94, § 36) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» (De Geouffre de la Pradelle v. France, заява № 12964/87, § 28).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 3 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).
Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки (стаття 50 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина перша та друга статті 51 ЦПК України).
Вказані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц.
У судовому засіданні судом було з'ясовано у сторони позивача наявність клопотань про заміну неналежного відповідача належними, проте відповідного клопотання сторона позивача не мала та вважала визначений суб'єктний склад відповідачів - належним.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).
Зміст і характер правовідносин між учасниками справи, встановлені судом у межах розгляду цієї цивільної справи вказує на те, що спір у позивача виник саме з ОСОБА_2 , який є третьої особою у даній цивільній справі щодо реєстрації за останнім права власності на квартиру на умовах договору іпотеки та правомірності дій ОСОБА_2 щодо реєстрації за ним такого права, проте позовних вимог до ОСОБА_2 позивач не пред'явив.
Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо.
Таким чином, позовна вимога про скасування рішення приватного нотаріуса є взаємопов'язаною та похідною від вимог, що можуть бути заявлені та належним чином обґрунтовані, за наявності законних на те підстав до ОСОБА_2 , у розрізі встановлених спірних правовідносин між сторонами, щодо реєстрації за останнім права власності на квартиру, відтак заявлені у межах розгляду цієї цивільної справи вимоги щодо скасування рішення приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 не можуть бути пред'явлені до приватного нотаріуса, якого позивач визначив відповідачем.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора із залученням іпотекодержателя третьою особою спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та третьою особою через невиконання договірних зобов'язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17.04.2018 у справі № 815/6956/15, від 24.04.2018 у справі № 825/478/17, від 29.05.2018 у справі № 826/19487/14, від 30.05.2018 у справі № 826/9417/16, від 06.06.2018 у справі № 804/3509/17, від 16.10.2018 у справі № 804/14296/15, від 14.11.2018 № 826/1656/18).
До того ж, за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування рішення приватного нотаріуса, у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат у порядку ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 13, 15, ЦК України, ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 280-283, 289, 354 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича (вул. Михайла Драгомирова, 20, прим. № 320, м. Київ, 01103), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ), про скасування рішення приватного нотаріуса - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 30.05.2023.
Суддя: