ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 755/4392/23
провадження № 2-з/753/71/23
"31" травня 2023 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т.О.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
представник позивачки - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
вимоги позивача - про поділ майна подружжя,
розглянув заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову,
04.04.2023 р. ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (далі також - відповідач) про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Одночасно з позовом позивачка подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, яка мотивована тим, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалами судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06.04.2023 позовну заяву позивачки про поділ майна подружжя та її заяву про забезпечення позову, що долучена до позовної заяви, передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
24.05.2023 справа надійшла до Дарницького районного суду м. Києва та відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2023 позовну заяву та заяву про забезпечення позову передано до провадження судді Трусової Т. О.
Згідно з нормою частини 1 статті 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та за результатами вивчення матеріалів справи дійшов до висновку про її обґрунтованість.
Згідно з положеннями ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 02.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Відповідно до статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Предметом даного позову є вимога про визнання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю сторін та її поділ шляхом визнання за позивачкою права власності на її частину.
Суду надані достатні докази на підтвердження тієї обставини, що спірна квартира набута у зареєстрованому шлюбі сторін.
Згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 333901960 станом на 29.05.2023 право власності на спірну квартиру зареєстроване за відповідачем.
З огляду на вищенаведене суд знайшов достатніми та обґрунтованими доводи заяви про існування ризику відчуження спірної квартири на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду у разі повного чи часткового задоволення позову.
Зважаючи на вищевикладене, суд вбачає підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно. Такий спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, а відтак буде належним і достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту оспорюваного майнового права.
З огляду на предмет позову та дані про особу відповідача, підстав для застосування зустрічного забезпечення суд не вбачає.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 258, 260 ЦПК України, суд
Заяву позивачки ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2077134680000, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 (рнокпп: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Підтвердження виконання ухвали направити на адресу суду (м. Київ, вул. Кошиця, 5-А, судді Трусовій Т.О., справа № 755/4392/23).
Суддя:
Ухвала підписана 31.05.2023.