Справа № 201/6024/23
Провадження № 1-кс/201/2244/2023
25 травня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого 2-го відділення СВ 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погодженого прокурором Сватівської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22023130000000387, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.05.2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Хмелинець Задонського району Ліпецької області РФ, який одружений, на утриманні має дітей 2006, 2008, 2010 р.н., а також дружину з інвалідністю і племінника з інвалідністю І групи (зі слів), маючого середню освіту, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
- прокурор ОСОБА_4
- слідчий ОСОБА_3
- підозрюваний ОСОБА_5
- захисник ОСОБА_6
Короткий виклад клопотання.
Слідчими 2-го відділення СВ 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023130000000387 від 15.05.2023 року, в якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Враховуючи обгрунтованість підозри і наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Позиції учасників.
Прокурор зі слідчим підтримали клопотання з підстав, зазначених у ньому, просили задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив, зазначив, що вину не визнає, повідомив, що він не ремонтував БТР, не перевозив боєприпаси, його окупанти змусили вивозити трупи своїх солдатів під загрозою розправи йому та його сім'ї. Вважає, що свідки його обмовлюють. Просив застосувати до нього домашній арешт.
Захисник підтримав думку свого підзахисного, наголосивши на необгрунтованості підозри та на відсутності заявлених слідчим ризиків.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Вислухавши учасників судового процесу, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , будучи громадянином України, скоїв кримінальне правопорушення за наступних обставин.
24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону, а також порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації (далі - РФ), створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил РФ (далі - ГШ ЗС РФ),
на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов'язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ
ОСОБА_7 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав'язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту РФ (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
У березні-квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія РФ шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками РФ з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, РФ на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
19.02.2022 керівництвом РФ в умовах збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Луганської області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Луганської області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
У подальшому, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами РФ та світовою спільнотою, 21.02.2022 РФ визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами, а 22.02.2022 президент РФ ОСОБА_8 направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке цього ж дня розглянуто та задоволено.
Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних сил РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023) із затвердженням відповідними Законами України.
Внаслідок ведення агресивної війни з боку російської федерації проти України, 01.03.2022 Красноріченська селищна територіальна громада (в яку входить с. Нововодяне) Сватівського району Луганської області захоплено збройними силами російської федерації спільно з незаконними збройними формуваннями так званої «ЛНР/ДНР». Фактично незаконне перебування військової техніки та представників Збройних сил Російської Федерації на території України підтверджує їх мету, пов'язану саме з участю у військовому вторгненні та відповідних бойових дій
Вищевказані підрозділи Збройних сил РФ, які в тому числі були задіяні у захопленні території Луганської області, зокрема с. Нововодяне Сватівського району, в ході здійснення бойових дій використовували відповідні позначення у вигляді літер «Z», «V», «О», які зображувалися на вищевказаній техніці для ідентифікації підрозділів, сил та засобів окупаційних військ.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Згідно зазначеного переліку Красноріченська селищна територіальна громада Сватівського району Луганській області з 01.03.2022 перебуває під тимчасовою окупацією з боку РФ та незаконного збройного формування, так званої «ЛНР».
В середині березня - на початку квітня 2022 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином України, та усвідомлював здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалася приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, з метою переслідування своїх корисних інтересів, виник злочинний умисел на добровільне надання допомоги військовослужбовцям Збройних сил Російської Федерації та контрольованим ними незаконним збройним формуванням т.зв. «ЛНР/ДНР» у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Реалізуючи свій злочинний умисел, наприкінці березня 2022 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 добровільно на тракторі «Т-16», котрий на праві власності належить ОСОБА_9 та перебував в користуванні виключно ОСОБА_5 , по території с. Нововодяне Луганської області регулярно здійснював перевезення військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації та контрольованих ними незаконних збройних формувань т.зв. «ЛНР/ДНР» і ящиків з боєприпасами, котрі в подальшому допомагав розвантажувати та які використовувались останніми для ведення бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Крім того, в період з червня 2022 по березень 2023, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , регулярно добровільно здійснював ремонт транспорту, який використовувався окупаційними військами Російської Федерації, зокрема військової техніки типу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з позначками « ІНФОРМАЦІЯ_4 », «V», а саме - проводив зварювальні та ремонтні роботи кузова та ходової частини. Також в зазначений період ОСОБА_5 , перебуваючи біля свого двору і на подвір'ї, здійснював ремонтування легкових автомобілів, які використовувались військовослужбовцями Збройних сил Російської Федерації та контрольованим ними незаконним збройним формуванням т.зв. «ЛНР/ДНР» для перевезення особового складу, зброї та військового майна та для ведення бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у допомозі військовослужбовцям Збройних сил Російської Федерації та контрольованим ними незаконним збройним формуванням у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
24.05.2023 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208, ст. 615 КПК України.
24.05.2023 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме - у допомозі військовослужбовцям Збройних сил Російської Федерації та контрольованим ними незаконним збройним формуванням у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- допитом свідка ОСОБА_10 , який повідомив, що протягом травня-грудня 2022 року ОСОБА_5 у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проводив ремонт легкових автомобілів та військової техніки військовослужбовцям Збройних сил Російської Федерації та контрольованим ними незаконним збройним формуванням;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 . За результатами проведеної слідчої дії свідок впізнав ОСОБА_5 ;
- допитом свідка ОСОБА_11 , яка повідомила, що протягом травня-грудня 2022 року ОСОБА_5 за двором та у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проводив ремонт легкових автомобілів та військової техніки з написами літер «Z» та «V», які використовували військовослужбовці Збройних сил Російської Федерації та контрольовані ними незаконні збройні формування;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_11 . За результатами проведеної слідчої дії свідок впізнав ОСОБА_5 ;
- допитом свідка ОСОБА_12 , який повідомив, що ОСОБА_5 має навички з водіння техніки та її ремонту. Також свідок повідомив, що протягом жовтня-листопада 2022 року ОСОБА_5 на тракторі «Т-16» перевозив військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації та контрольованих ними незаконних збройних формувань та ящики з боєприпасами по території с. Нововодяне. Особисто свідок бачив, як останній проїжджав по АДРЕСА_3 поряд з його будинком декілька разів на день;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_12 . За результатами проведеної слідчої дії свідок впізнав ОСОБА_5 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , яка повідомила, що з червня 2022 року, ОСОБА_5 у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснював ремонтні роботи броньованої техніки з написами літер «Z» та «V», які використовували військовослужбовці Збройних сил Російської Федерації та контрольовані ними незаконні збройні формування ;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_13 . За результатами проведеної слідчої дії свідок впізнав ОСОБА_5 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , який повідомив, що приблизно у травні-червні 2022 року, ОСОБА_5 у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , допомагав ремонтувати військову техніку, та машини які були позначені літерами «V», «Z». Також неодноразово помічав, як біля двору ОСОБА_5 стояла техніка, а саме БТР, який, він ремонтував, здійснював зварювальні роботи.;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_14 . За результатами проведеної слідчої дії свідок впізнав ОСОБА_5 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , яка повідомила, що ОСОБА_5 здійснював ремонтні роботи військової техніки, а саме БТРа зеленого кольору з позначкою літери «V» на кузові. Також свідок повідомила, що ОСОБА_5 за допомогою трактора «Т-16» здійснював перевезення ящиків з боєприпасами по території с. Нововодяне;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_15 . За результатами проведеної слідчої дії свідок впізнав ОСОБА_5 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , яка повідомила, що ОСОБА_5 здійснював ремонт легкових автомобілів, які були позначені літерами «Z» ;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_16 . За результатами проведеної слідчої дії свідок впізнав ОСОБА_5 ;
- протоколом затримання ОСОБА_5 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Всі ці документи містять достатні дані для підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення є підтвердженою.
При цьому, стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваного до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.
Щодо існування ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 частини 1 статті 177 КПК України, які, на думку слідчого судді, є підтвердженими.
Підозрюваний ОСОБА_5 , на думку слідчого судді, спроможний:
- пункт 1 ч. 1 ст. 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування або суду: оскільки у разі визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, останньому загрожує реальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Поряд з тим, слід врахувати, що ОСОБА_5 зареєстрований та проживає у с. Нововодяне Сватівського району Луганської обл., що розташоване неподалік державного кордону України з російською федерацією та на теперішній час являється тимчасово окупованою територією.
Крім того, про наявність вказаного ризику свідчить спосіб вчинення злочину (вчинив умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, що з великою часткою ймовірності спонукатиме його до втечі у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу).
Також ОСОБА_5 повідомив, що у нього є троє дітей. Вказане дає йому змогу безперешкодно виїхати за межі України.
Про існування вказаного ризику також свідчить вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_5 інкримінованого злочину (вказує на невідворотність його притягнення до кримінальної відповідальності).
- пункт 2 ч. 1 ст. 177 КПК - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки органом досудового розслідування встановлюються всі обставини, які підлягають доказуванню, а також на теперішній час можуть існувати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення та які ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити з метою уникнення кримінальної відповідальності, зокрема такі, що будуть підтверджувати добровільну допомогу військовослужбовцям Збройних сил Російської Федерації та контрольованим ними незаконним збройним формуванням у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
- пункт 3 ч. 1 ст. 177 КПК - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які викривають злочинну діяльність ОСОБА_5 , оскільки останній знає їх особисто, тому може здійснювати тиск та схиляти їх як особисто, так і через інших осіб до дачі неправдивих показань, шляхом погроз, умовлянь, підкупу, тощо, тим саме перешкоджати встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Також, підозрюваний ОСОБА_5 під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, співпрацював з іншими невстановленими на даний час особами (представниками збройних сил Російської Федерації та контрольованих ними незаконних збройних формувань), з якими останній перебуваючи на свободі зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів вчинення кримінального правопорушення, вчинення тиску на свідків з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань у кримінальному провадженні.
- пункт 5 ч. 1 ст. 177 КПК - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Про ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, свідчить встановлення ОСОБА_5 стійких тісних особистих відносин з представниками РОВ, перебували в с. Нововодяне Сватівського району Луганської області після його окупації, що в подальшому може призвести до підтримання підозрюваним зв'язків з останніми та продовження ним діяльності, спрямованої на допомогу державі-агресору, що є неприпустимим в умовах продовження збройної агресії та ведення бойових дій та становить безпосередню загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційному ладу та іншим національним інтересам України.
Більш того, в такому випадку останній зможе повернутися на тимчасово окуповану територію та продовжити допомагати окупаційним військам.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Зухвалість вищевказаного кримінального правопорушення свідчить про відсутність у підозрюваного будь - яких моральних, патріотичних та ідеологічних принципів, та дає підстави вважати, що ОСОБА_5 , розуміючи невідворотність покарання за вчинене ним діяння, намагатиметься у будь - який спосіб уникнути відповідальності.
Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі.
Висновки.
Слідчим суддею встановлена обґрунтованість підозри.
Також слідчим суддею встановлені ризики, передбачені п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день існують.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Оскільки інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, то з огляду на обґрунтованість підозри та наявності ризиків, клопотання підлягає задоволенню.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного неможливе, оскільки, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків:
- застосування особистого зобов'язання не можливе у зв'язку з тим, що воно не буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
- застосування особистої поруки не можливе у зв'язку із відсутністю у підозрюваного осіб, які б могли взяти на себе передбачені законом процесуальні обов'язки;
- застосування домашнього арешту не можливе, оскільки вказане може призвести до ухилення підозрюваного від кримінальної відповідальності.
При прийнятті рішення про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою необхідно враховується той факт, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину в умовах воєнного стану, який полягає у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.
Щодо строку дії запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру 24.05.2023, тому досудове розслідування має бути закінченим до 24.07.2023 року, а тому саме до цього строку в межах 60 днів з моменту затримання підозрюваного слідчий суддя може застосувати запобіжний захід.
Щодо застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Оскільки інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, розмір застави слідчий суддя не визначає, оскільки застосування застави не відповідатиме тяжкості та характеру вчиненого злочину.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187,193-194,196-197,205,369-372,392-393 КПК України, -
Клопотання слідчого - задовольнити.
В задоволенні клопотання підозрюваного і його захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 09:11 години 22 липня 2023 року, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1