Справа № 201/5894/23
Провадження № 1-кс/201/2187/2023
24 травня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ 3-го управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погодженого прокурором Старобільської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 42023132580000066, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.04.2023 року, про продовження строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Світле Старобільського району Луганської області, незаміжньої, утриманців не маючої, з середньо-спеціальною освітою, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 5 ст. 111-1 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
підозрювана ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6 (відеоконференцзв'язок)
Короткий виклад клопотання.
Слідчим відділом 3-го управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023132580000066, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.04.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також у зв'язку з необхідністю виконати ряд слідчих дій, слідчий просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 6 днів з утриманням підозрюваної у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4».
Позиції учасників.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити.
Підозрювана поклалася на розсуд суду.
Захисник просила у задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на недоведеність ризиків та ненастання негативних наслідків від вчиненого злочину.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Вислухавши учасників судового процесу, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з вказаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави всього світу, серед яких і РФ.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов'язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов'язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв'язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та федеральним законом російської федерації від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору російська федерація зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Статтями 132-134 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
24 лютого 2022 року РФ здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та відкрите захоплення її території.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб, тобто до 20 травня 2023 року.
Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
Внаслідок ведення агресивної війни з боку РФ проти України, значна частина території Луганської області, починаючи з 24.02.2022 по теперішній час опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій РФ на території Луганської області.
Одночасно, з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Луганської області, з числа представників незаконного збройного формування, так званої «луганської народної республіки» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та, згідно із Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, є органами окупаційної адміністрації РФ.
Як наслідок, агресія збройних сил РФ та інших військових формувань, що діють на їх боці, призвела до тимчасової окупації більшої частини території Луганської області.
Збройними формуваннями держави-агресора РФ, з 24.02.2022 захоплено та окуповано територію Старобільського району Луганської області, до складу якого входить Чмирівська сільська територіальна громада Старобільського району Луганської області та безпосередньо с. Бутове Старобільського району Луганської області, з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об'єктами.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.09.2022 № 206 внесені зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та викладено редакцію переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Згідно зазначеного переліку Чмирівська сільська територіальна громада Старобільського району Луганської області, перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку РФ та незаконного збройного формування, так званої «луганської народної республіки».
Також новим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, до яких також віднесено Чмирівську сільську територіальну громаду Старобільського району Луганської області.
20 вересня 2022 року, так званою «народною радою луганської народної республіки» прийнято закон «Про референдум луганської народної республіки з питання входження до складу російської федерації на правах суб'єкта російської федерації». З метою організації незаконного референдуму, утворено територіальні виборчі комісії на території Чмирівської сільської територіальної громади Старобільського району.
Громадянка України ОСОБА_5 , усвідомлюючи вищенаведені обставини, діючи умисно, протиправно, приблизно в другій половині вересня 2022 року погодилась взяти участь в організації та проведенні незаконного референдуму в «територіальній виборчій комісії», яка розташувалася у приміщенні Бутівського ліцею Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Бутове, вул. Шкільна, буд. 1, та яка діяла у складі окупаційної адміністрації російської федерації на тимчасово окупованій території Чмирівської сільської територіальної громади Старобільського району Луганської області.
Так, приблизно в другій половині вересня 2022 року, більш точний час з об'єктивних причин встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер вчинюваних дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, маючи умисел на участь в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, та умисел на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України шляхом взяття участі в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, а саме на території Чмирівської сільської територіальної громади Старобільського району Луганської області, зі своїх особистих мотивів погодилась на призначення її на посаду члена «територіальної виборчої комісії», розташованої за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Бутове, вул. Шкільна, буд. 1, для проведення в період з 23 по 27 вересня 2022 року у приміщенні Бутівського ліцею Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області так званого «референдуму луганської народної республіки з питання входження до складу російської федерації на правах суб'єкта російської федерації», та зайняла вказану посаду знаходячись на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області.
У період часу з 23 по 27 вересня 2022 року ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи на виборчій дільниці у приміщенні Бутівського ліцею Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, розташованого за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Бутове, вул. Шкільна, буд. 1, та у складі мобільної виборчої комісії, виконуючи відведену їй роль члена «територіальної виборчої комісії», спільно з іншими особами (стосовно яких проводиться досудове розслідування в інших кримінальних провадженнях), шляхом складання списків виборців, ідентифікації осіб, що прийшли на виборчу дільницю, надання вказівок з організаційних питань іншим членам комісії, видачі бюлетенів для голосування в яких було запитання «Ви за входження луганської народної республіки до складу російської федерації?» (російською мовою в оригіналі: «Вы за вхождение Луганской Народной Республики в состав Российской Федерации?»), підрахунку бюлетенів, складання протоколу голосування тощо, взяла участь в організації та забезпеченні проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області та посягла на територіальну цілісність і недоторканність України , оскільки її дії спрямовані на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
11.04.2023 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 110 КК України, а саме в участі в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, та вчиненні дій спрямованих на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України шляхом взяття участі в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території.
12.04.2023 слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська підозрюваній ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 03.06.2023.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочинів передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 5 ст. 111-1 КК України, що підтверджується:
- протоколом огляду від 07.04.2023 Інтернет сторінки з інформацією про наявність станом на 24.02.2023 в с. Бутове Старобільського району Луганської області ЗОШ I-III ступенів Бутівський ліцей Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, в якій проведено незаконний псевдореферендум з питання приєднання НОТ/ТОТ до складу РФ;
- протоколом огляду від 07.04.2023 відео-публікації на офіційній сторінці т.зв. «народного совета лнр» від 24.09.2022 під назвою « ОСОБА_7 о ходе голосования в Старобельском районе (видео)», який підтверджує факт проведення у вересні 2022 року на території Старобільського району Луганської області незаконного псевдореферендуму з питання приєднання НОТ/ТОТ до складу РФ;
- протоколом огляду від 07.04.2023 публікації розміщеної в мережі Інтернет на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (мовою оригіналу), в розділі «Документы» (мовою оригіналу), під назвою: «ПОСТАНОВЛЕНИЕ № 49 ОТ 27.09.2022 «О результатах референдума Луганской Народной Республики по вопросу о вхождении в состав ІНФОРМАЦІЯ_3 » (мовою оригіналу), який підтверджує факт проведення на території Старобільського району Луганської області незаконного псевдореферендуму з питання приєднання НОТ/ТОТ до складу рф;
- протоколом огляду від 07.04.2023 публікації розміщеної в мережі Інтернет на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (мовою оригіналу), в розділі «Документы» (мовою оригіналу), під назвою «ПОСТАНОВЛЕНИЕ № 34 ОТ 20.09.22 «О формировании территориальной комиссии Старобельского района Луганской Народной Республики для проведения референдума Луганской Народной Республики по вопросу о вхождении в состав ІНФОРМАЦІЯ_3 » (мовою оригіналу), який підтверджує факт проведення на території Старобільського району Луганської області незаконного псевдореферендуму з питання приєднання НОТ/ТОТ до складу рф;
- протоколом огляду від 06.04.2023 публікації, яка розміщена в мережі Інтернет на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (мовою оригіналу), в розділі «Документы» (мовою оригіналу), під назвою «ПОСТАНОВЛЕНИЕ № 5 ОТ 20.09.22 «Об образовании участков референдума Луганской Народной Республики по вопросу о вхождении в состав ІНФОРМАЦІЯ_3 » (мовою оригіналу), який підтверджує факт проведення на території Старобільського району Луганської області незаконного псевдореферендуму з питання приєднання НОТ/ТОТ до складу рф;
- поясненнями підозрюваної ОСОБА_5 , яка повідомила про обставини особистої участі в організації та проведенні референдуму на тимчасово окупованій території с. Бутове Старобільського району;
- протоколом допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які повідомили що у вересні 2022 року перебували на тимчасово окупованій території с. Бутове Старобільського району Луганської області де бачили як ОСОБА_5 разом з іншими особами проводили референдум, щодо входження окупованих територій до складу російської федерації, шляхом проведення поіменного голосування виборців, а саме видавали бюлетені, вносили відомості до списків виборців;
- протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі вказаними свідками, які впізнали ОСОБА_5 ,
чого достатньо для висновку про те, що підозра не є очевидно необґрунтованою і в межах доказування на досудовому слідстві, зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні цього злочину.
При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
При цьому, обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.
При цьому, стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваної до кримінального правопорушення, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.
Щодо існування ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України.
На обґрунтування обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії застосованого запобіжного заходу, слідчим зазначено, що у слідства є необхідність проведення ряду слідчих (розшукових) та процесуальних дій.
Як передбачено ст. 177 КПК України, підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
На переконання слідчого судді, підозрювана ОСОБА_5 спроможна:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 згідно із ст. 12 КК України, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі до десяти років, існує ризик, що підозрювана ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке відповідно до діючого законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_5 зареєстрована та проживає у м. Старобільськ Луганської області, який є тимчасово окупованим внаслідок агресії, яку здійснює Російська Федерація стосовно України, тому існує ймовірність повернення підозрюваної на тимчасово окуповану територію та продовження надання нею допомоги окупаційним військам та незаконній владі (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
2) підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування;
3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь незаконно впливати на свідків, які на даний час ще не надали органу досудового розслідування покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину. Зокрема існує можливість впливати на свідка ОСОБА_11 , яка є двоюрідною сестрою підозрюваної;
5) Про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, свідчить те, що бойові дії на території Луганської області тривають, та у випадку незастосування/непродовження запобіжного заходу існує ймовірність повернення підозрюваної на тимчасово окуповану територію та продовження надання нею допомоги окупаційним військам та незаконній владі ;
24 лютого 2022 року указом Президента України ОСОБА_12 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, тому необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_5 вчинила злочин, під час воєнного стану.
Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до десяти років.
У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Отже слідчим суддею встановлено ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені п.п. 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України.
Щодо необхідності проведення слідчо-розшукових дій.
Строк застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 спливає 03.06.2023, втім завершити розслідування у вказаний термін неможливо, оскільки склад кримінального правопорушення, за яким проводиться досудове розслідування, згідно з ч. 4 ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
З метою всебічної перевірки причетності підозрюваної до інкримінованого їй злочину 18.05.2023 стосовно ОСОБА_5 призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу, проведення якої наразі триває.
Проведення вказаних слідчих дій потребує додаткового часу. Результати вказаних слідчих дій матимуть істотне значення для досудового розслідування та судового розгляду.
Направлення обвинувального акту до суду без їх проведення недоцільно, оскільки це може негативно вплинути на всебічне, повне і неупереджене дослідження всіх обставин події. Для проведення зазначених процесуальних дій необхідний додатковий строк.
Висновки.
Подане клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу, встановлено, що органу досудового розслідування дійсно необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, втім строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою ОСОБА_5 спливає.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Оскільки інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, то, з огляду на обґрунтованість підозри та наявності ризиків, та з метою можливості отримання та процесуального опрацювання вищевказаних матеріалів, проведення інших слідчих дій, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.
Характер та спосіб вчинених дій, специфіка кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дають підстави вважати, що вона без застосування до неї запобіжного заходу може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також інші кримінальні правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності та враховуючи характер дій підозрюваного, які пов'язані з проведенням військової агресії Російської Федерації проти України.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків:
- застосування особистого зобов'язання не можливе у зв'язку з тим, що воно не буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
- застосування особистої поруки не можливе у зв'язку із відсутністю у підозрюваного осіб, які б могли взяти на себе передбачені законом процесуальні обов'язки;
- застосування домашнього арешту не можливе, оскільки м. Старобільськ Луганської області є тимчасово окупованим внаслідок агресії, яку здійснює Російська Федерація стосовно України, тому існує ймовірність повернення підозрюваної на тимчасово окуповану територію та продовження надання нею допомоги окупаційним військам та незаконній владі та призвести до її ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо строку застосування запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.
Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Тому, оскільки строк досудового розслідування спливає 11.06.2023 року, а тому саме до цього строку в межах 60 діб, але не більше строку досудового розслідування, слідчий суддя може продовжити запобіжний захід.
Щодо застави.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Оскільки інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, а також з огляду на обґрунтованість підозри та наявності ризиків, розмір застави слідчий суддя не визначає.
Щодо визначення місця утримання підозрюваної, слідчий суддя виходить з того, що діючий кримінально-процесуальний закон, у тому числі, з метою проведення ефективного досудового розслідування, надає право слідчому визначати місце перебування підозрюваного, у зв'язку з чим, клопотання сторони обвинувачення щодо чіткого визначення в увалі слідчого судді місця утримання підозрюваної, є таким, що не в повній мірі відповідає процесуальному закону.
Керуючись ст. ст. 176-178, 206, 309, 369-372, 376, 395, 615 КПК України, -
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Строк дії застосованого під час досудового розслідування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжити в межах строку досудового розслідування, тобто до 11 червня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
В задоволенні інших вимог клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1