Справа №211/2361/23 Провадження № 1-кп/211/403/23
31 травня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022041630000342 від 08.12.2022 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, який має середьо-спеціальну освіту, одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та інших осіб не має, старшого розвідника 1-го розвідувального відділення розвідувального взводу 1-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
встановив:
ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму воєнного стану), перебуваючи на посаді старшого розвідника 1-го розвідувального відділення розвідувального взводу 1-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов'язок нести військову службу, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, 24 листопада 2022 був відсутнім під час перевірки особового складу, тобто самовільно залишив місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , командуванню про причини свого вибуття ОСОБА_6 не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, а саме за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки 08 грудня 2022 року, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, старший солдат ОСОБА_6 добровільно та з власної ініціативи прибув до Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони і заявив про себе, чим припинив вчиняти злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин).
В суді обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав повністю, підтвердив своїми показаннями обставини, що викладені в обвинувальному акті та пояснив, що під час штурму отримав контузію та був направлений на ВЛК, де йому встановили обмежену придатність щодо проходження служби і через це перевели на кухню. В один з днів до них приїхав начальник штабу та сказав, що йому потрібен «росходний» матеріал для наступного штурму. При цьому будь-якого бойового розпорядження він не бачив та ніхто йому його не давав читати, хоча будучи обмежено придатним його не мали права відправляти на штурм. Пізніше з передової до них заїхали хлопці, які в той день дізнались про свою зарплату, яку їм постійно і так не доплачували без пояснення причин і добитись відповіді було неможливо, сказали, що за таких обставин вони не хочуть воювати та вирішили поїхати додому, запропонувавши йому поїхати з ними, на що він погодився. Йому також постійно не доплачували «бойові», ці фактори в сукупності стали причиною самовільного залишення місця розташування. З іншими хлопцями на їх машині він самовільно залишив розташування та дібрався до місця свого проживання в м.Кривий Ріг. Через деякий час він звернувся до військової прокуратури і повідомив про свій вчинок. Він щиро кається у скоєному, просить не карати його суворо.
Визнавши відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, доведена повністю.
Дії ОСОБА_6 належить кваліфікувати за ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками: самовільного залишення місця служби, вчиненого в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні ОСОБА_6 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_6 за місцем служби характеризується позитивно, раніше не судимий, під наглядом у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебував та не перебуває.
Згідно досудової доповіді, складеної представником органу пробації ОСОБА_7 , ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середній рівень ймовірності вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття.
Обставин, шо обтяжують покарання, не встановлено.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, враховуючи дані про його особу, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичних обставин та його наслідків, обставин, що пом'якшують покарання, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, висновок досудової доповіді, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкцією ч. 5 ст. 407 КК України із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України.
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не обирався.
Судові витрати по справі відсутні.
Речові докази по справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 368-370, 373, 374 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, та покласти обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому.
Резолютивна частина вироку проголошена 31.05.2023 року відповідно до положень ч.15 ст.615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1