Справа № 1-9/2005
Провадження № 1-о/211/2/23
іменем України
про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами
31 травня 2023 року колегія суддів Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2005 року, яким він засуджений за ст.ст. 115 ч.1, 115 ч.2 п.13, 358 ч.3, 70 КК України до довічного позбавлення волі,-
встановила:
засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2005 року, постановленого у справі № 1-9/05, яким його було засуджено за ст.ст. 115 ч.1, 115 ч.2 п.13, 358 ч.3, 70 КК України до довічного позбавлення волі.
В обґрунтування поданої заяви, засуджений вказує на те, що 26.07.2022 року Комітет ООН з прав людини на 135-й сесії по комунікації №3809/2020 ( ОСОБА_4 проти України) постановив рішення, яким офіційно встановив порушення Україною по відношенню до нього статті 7 Пакту у зв'язку із тим, що призначений йому вид покарання - довічне позбавлення волі, є незаконним з точки зору міжнародного права, оскільки є «нескорочуваним» і, враховуючи дане порушення, Комітет в пункті 9 «а», «б» свого Рішення, керуючись ст.2 п.3 «а» Пакту зобов'язав Україну протягом 180 днів надати йому: змістовний перегляд довічного вироку (п.9 «а»); адекватну компенсацію (п.9 «б»). 05.09.2022 року Комітет направив своє рішення Постійному представнику України при Офісі ООН в Женеві з проханням до 05.03.2023 року надати інформацію про заходи, які були прийняті Державою для реалізації Рішення Комітету. Так, на виконання Рішення, 18.11.2022 року Верховною Радою України прийняті Закони №2689-ІХ та №2690-ІХ, якими внесені зміни до статей 81, 82 КК України «для можливості заміни довічного строком 15-20 років» та після відбуття трьох чвертей з цього нового виду покарання, засуджений буде вправі повторно звернутись до місцевого суду з проханням розглянути можливість дострокового звільнення від подальшого відбуття покарання. ОСОБА_4 вважає, що прийняття таких Законів хоча і є позитивною тенденцією на шляху створення механізму перегляду «довічних вироків», однак воно не відображає виконання Державою п.9 «а», «б» Рішення Комітету, оскільки «довічний вирок» не переглянутий та не здійснена виплата будь-якої компенсації. До того ж, прийняття 18.11.2022 року Законів №2689-ІХ та №2690-ІХ не скасовує зафіксований до їх прийняття юридичний факт-порушення ст.7 Пакту. Тому його порушені міжнародні права на теперішній час вимагають свого справедливого відновлення, а саме повернення статусу КВО. І тому, оскільки на період 2005 року максимальний строк позбавлення волі обмежувався 15 роками (ст.63 КК), то тепер вирок в частині покарання у вигляді довічного позбавлення волі підлягає заміні на 15 років, а оскільки він вже відбув цей строк, то відповідно вимагається прийняття рішення про його фактичне звільнення з-під варти.
Враховуючи викладене, вважає, що вирок необхідно переглянути за нововиявленими обставинами на підставі п.4 ч.ч.1, 2 ст. 459 КПК України, вважаючи обставини, встановлені Рішенням Комітету ООН з прав людини від 26.07.2022 року - іншими обставинами, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Колегія суддів, ознайомившись із заявою засудженого ОСОБА_4 дійшла таких висновків.
В силу ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення у кримінальних справах, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами тільки на підставах, зазначених у Законі.
Під нововиявленими обставинами розуміють встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, і викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі (кримінальному провадженні) і спростовують їх через невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.
За змістом статей 459 - 467 КПК України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, що не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути (постанова Верховного Суду від 24 березня 2021 року, справа № 536/1775/19, провадження № 51-6012км20).
Обов'язковою умовою розгляду справи за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстава для поновлення справи, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам і суду, що у матеріалах справи не висвітлені і потребують окремого розслідування.
Так засуджений, як на підставу для перегляду вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2005 року, яким він засуджений за ст.ст. 115 ч.1, 115 ч.2 п.13, 358 ч.3, 70 КК України до довічного позбавлення волі,вказує на встановлені Рішенням Комітету ООН з прав людини від 26.07.2022 року порушення ст.7 Пакту, а саме призначення йому довічного позбавлення волі, яке є «нескорочуваним» і тому вирок підлягає перегляду на підставі п.4 ч.2 ст.459 КПК України з призначенням покарання у виді граничного строку за ст.63 КК України на момент постановлення вироку, що підлягає перегляду (15 років) зі звільненням з-під варту у зв'язку із повним та фактичним відбуттям покарання, при цьому засуджений не оспорює фактичні обставини, що покладені в основу вироку та підтверджують його винуватість по висунутим по відношенню до нього обвинуваченням.
Колегія суддів вважає, обставини, про які зазначає у своїй заяві засуджений не є іншими обставинами в розумінні п.4 ч.2 ст.459 КПК України, оскільки саме по собі встановлене порушення статті 7 Пакту не є підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами, бо такою нововиявленою обставиною не являється.
Задля відновлення свого порушеного/оспорюваного права засуджений не позбавлений можливості звернутися із відповідною заявою про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк відповідно до ч.5 ст.82 КК України, яке буде розглянуто в порядку, який визначений законодавцем та врегульований Розділом VIII КПК України «Виконання судових рішень». А після цього звернутись із клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі п.3 ч.3 ст.81 КК України.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність автоматичного компенсаторного механізму в національному законодавстві України також не є підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами. Засуджений ОСОБА_4 ,при встановленні порушення його прав, має можливість звернутися із відповідною заявою до Європейського суду з прав людини, після звернення із позовною заявою до національних судів.
Формулювання ч. 2 ст. 464 КПК не передбачає, що за наявності відповідних правових підстав у відкритті провадження не може бути відмовлено. Використане формулювання «вирішує питання про відкриття» передбачає кілька варіантів рішення. Надавши судді повноваження «вирішувати питання», законодавець тим самим надав судді повноваження оцінювати, чи є підстави для відкриття провадження і, таким чином, повноваження вирішити відкрити чи відмовити у відкритті провадження. Саме у такому значенні формулювання «вирішує питання про» використовується в багатьох положеннях КПК (статті 12, 34, 90, 174, 182, 429 КПК). У жодному з наведених прикладів використання формулювання «вирішує питання про» не означає, що у судді є лише один варіант вирішення питання, а саме той, що згаданий після прийменника «про». «Питання про» означає лише предмет, якого стосується питання, а не обмежує компетенцію суду одним єдиним можливим рішенням. Таким чином, вирішення судом питання про відкриття провадження означає, що питання стосується того, чи є підстави для відкриття провадження. І таким чином, Суд робить висновок, що таке формулювання дає судді повноваження як відкрити, так і відмовити у відкритті провадження, і вирішення цього питання залежить від наявності або відсутності підстав для відкриття провадження.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, зробленим Об'єднаною палатою Верховного Суду 03 лютого 2020 року в справі № 522/14170/17 (провадження №51-1836 кмо19).
Аналогічні висновки містяться в ухвалі ВС від 03.10.2018 у справі № 442/2307/14-к (провадження № 51-8285ск18), ухвалі ВС від 30.03.2020 у справі № 1-26/11 (провадження № 51-2610зно19) та інших.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів відмовляє засудженому ОСОБА_4 у відкритті провадження за його заявою про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.459, 464 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2005 року, яким він засуджений за ст.ст. 115 ч.1, 115 ч.2 п.13, 358 ч.3, 70 КК України до довічного позбавлення волі - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3