29 травня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/1464/23
Суддя Байталюк Володимир Дмитрович, за участю помічниці судді Віщук Олесі розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 133277,11 грн
Представники сторін не з'явилися.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося з позовом до Господарського суду Чернівецької області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 20.62.0000000098 від 14.02.2020 в сумі 133277,11 грн, яка складається з: 107000,00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 14565,51 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 11711,60 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 14.02.2020 між сторонами було укладено кредитний договір № 20.62.0000000051, згідно якого відповідачу надано кредит (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 107000 грн, строком на 12 місяців (до 12.02.2021) зі сплатою відсотків в розмірі 23,88 % щорічно, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки. У зв'язку з тим, що відповідач порушив умови кредитного договору, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача зазначену вище суму заборгованості.
2. Хід розгляду справи та короткий зміст ухвал суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023 позовну заяву передано судді Байталюку В. Д.
Разом із позовною заявою позивачем було додано клопотання про внесення його даних у підсистему ЄСІТС «Електронний суд» за вх. № 608 від 03.04.2023, а також клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому останній зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (вх. № 1472 від 03.04.2023).
Ухвалою суду від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.05.2023.
Ухвалою суду від 02.05.2023 відкладено розгляд справи по суті на 24.05.2023 у зв'язку з неявкою представників сторін. Також, суд звернувся до управління міграційної служби України у Чернівецькій області з запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та зобов'язав управління протягом п'яти робочих днів з моменту отримання даної ухвали надіслати на поштову адресу Господарського суду Чернівецької області у письмовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
10.05.2023 на адресу Господарського суду Чернівецької області надійшов лист від управління міграційної служби в Чернівецькій області, про те, що з 03.12.2018 громадянин Азейбарджану ОСОБА_3 значиться знятим з зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 . Інформація про реєстрацію в м. Чернівці не надходила.
Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 в судові засідання жодного разу не з'явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями.
Ухвали направлені фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позовній заяві та ЄДРПОУ, відповідачу не вручено, причина невручення - адресат відсутній за вказаною адресою та за закінченням терміну зберігання.
Суд констатує, що в силу частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини першої та третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Як вбачається із частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвали суду у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.
Згідно частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивної судового процесу, суд дійшов до висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Суд з метою належного виконання свого процесуального обов'язку щодо розгляду справи по суті, керується пунктом 10 частиною третьою ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, що кореспондується із ст. 129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
У відповідності до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.
Також, суд відзначає, що в матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи без його участі.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом та застосоване ним законодавство.
16.08.2018 ОСОБА_3 зареєстрував в Міністерстві юстиції України фізичну особу-підприємця за номером запису 20330000000008103, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
14.02.2020 між акціонерним товариством «Акцент-Банк» (кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (позичальник) було укладено кредитний договір № 20.62.0000000098 (далі договір).
Відповідно до умов договору банк зобов'язується надати позичальнику строковий кредит з кредитним лімітом в сумі 107000,00 грн, в тому числі на наступні цілі: 101660,70 грн на поповнення обігових коштів; 5339,30 грн на сплату комісії за видачу кредиту (пункт А2 договору).
Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.2 банк відкриває рахунки для обслуговування кредиту та надає кредит шляхом перерахування кредитних коштів.
Пунктом А3 договору встановлено термін повернення кредиту до 12.02.2021 та визначено, що позичальник здійснює погашення кредиту та процентів ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів, що визначено додатком № 1 до договору. Сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором*((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування(міс.)*Процентна ставка за місяць)/((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1). Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за Кредитом*річна процентна ставка/кількість днів поточного року)* Кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу. Сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту-сума щомісячного платежу за %.
Згідно п. 2.2.2 договору позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит у терміни, встановлені договору.
Пунктом А6 договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 23,88% річних. У випадку невиконання та/або неналежною виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та або неналежного виконання. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, і дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 23,88% річних. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 23,88% річних.
Пунктом А7 договору визначено, що у випадку порушення позичальником будь - якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А3 договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Нарахування процентів та користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів факт/360). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день (п. А8 договору).
Пунктом А10 договору встановлено, що позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,99% від суми зазначеного у п. А2 договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Пунктом А11 передбачено, що позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 4,99% від суми встановленого у п. А2 договору ліміту. У випадку збільшення розміру ліміту позичальник додатково сплачує винагороду у розмірі 4,99% від суми збільшення ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по договору.
Відповідно до п. 5.8 договору, у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, Позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
В п. 6.1 договору сторони передбачили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.
Положеннями п. 6.2 договору визначено, що останній у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах, зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
Умовами п. 6.3 договору визначено, що він може були змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.
Також, 14.02.2020, між сторонами було підписано графік погашення, який є додатком № 1 до кредитного договору № 20.62.0000000098 від 14.02.2020, відповідно до якого сторони погодили графік погашення суми кредиту, суми процентів та винагороди за кредитне обслуговування.
Доказів визнання договору недійсним, або ж його розірвання суду надано не було.
Згідно меморіального ордеру № TR. 13773218.29265.70198 від 14.02.2020 відповідачу на кредитний рахунок НОМЕР_1 перераховано 101660,70 грн, відповідно до кредитного договору № 20.62.0000000098 від 14.02.2020.
Як вказано в матеріалах справи, а саме поданим позивачем розрахунком заборгованості та умов договору, відповідач користувався кредитними коштами, проте ним допущено прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту.
Станом на 02.03.2023 за відповідачем рахується заборгованість в сумі 133277,11 грн з яких: 107000,00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 14565,51 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 11711,60 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою.
Оскільки зобов'язання з повернення суми використаного кредиту, сплати відсотків, винагороди, штрафу відповідачем не виконані, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості.
Таким чином, предметом даного господарського спору є виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором та застосування до нього відповідальності за допущені порушення.
Згідно пункту 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в ст. 526 ЦК України.
Статтею 345 Господарського кодексу України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, відповідач підписавши 14.02.2020 кредитний договір № 20.620000000098 зобов'язався виконувати його умови.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач користувався кредитними коштами, проте допустив виникнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 107000,00 грн.
Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що відповідач не повернув кредит, не спростував наявності заборгованості, не надав докази погашення заборгованості за кредитом, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з фізичної особи ОСОБА_2 загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 107000,00 грн є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За статтею 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Позивач нарахував відповідачу відповідно до пункту А6 договору відсотки за користування кредитом в сумі 14565,51 грн, відповідно до пункту А10 винагороду за кредитне обслуговування в сумі 11711,60 грн.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, вищенаведені нарахування проведені за фактичні періоди прострочення в межах строків, визначених законодавством, та у відповідності до погоджених сторонами в Кредитному договорі умов. Розрахунок позову є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Згідно частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд прийшов висновку що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
4. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 2684,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк».
Враховуючи наведене, оскільки учасники справи в судове засідання 24.05.2023 не з'явилися, рішення складено та підписано 29.05.2023.
Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 133277,11 грн задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код 14360080) заборгованість за кредитним договором в сумі 133277,11 грн з яких: 107000,00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 14565,51 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 11711,60 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою. Також судовий збір в сумі 2684,00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Володимир БАЙТАЛЮК
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/