22 травня 2023 року Справа № 926/922/23
За позовом Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Чернівцігаз”
до Державного підприємства “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів”
про стягнення заборгованості у сумі 285317,11 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Чиборак У.Г.
Представники:
від позивача - Писанчин О.В.
від відповідача - ОСОБА_1
Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Чернівцігаз” звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Державного підприємства “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів” про стягнення заборгованості у сумі 285317,11 грн, що включає: заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 235265,90 грн, інфляційні нарахування в розмірі 14704,12 грн, три проценти річних у розмірі 2071,45 грн та пеня в розмірі 33275,64 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 01.01.2016 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» та Державним підприємством «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" укладено договір розподілу природного газу шляхом надання відповідачем підписаної заяви-приєднання №09420СЮІ_48СР016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
В подальшому відбулася зміна найменування позивача у зв'язку зі зміною типу та найменування з публічного на приватне. Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» від 20.03.2019 року та затвердження нової редакції статуту змінилась назва Товариства на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз».
На виконання умов договору Оператором ГРМ надано відповідачу послугу з розподілу природного газу на суму 235265,90 грн, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу за період з травня 2022 року по грудень 2022 року. Однак відповідач не здійснив оплату вартості наданих послуг з розподілу природного газу.
За період прострочення оплати наданої позивачем послуги з розподілу природного газу за неналежне виконання зобов'язань відповідачу нараховано пеню в сумі 33275,64 грн, 3% річних в сумі 2071,45 грн та інфляційні втрати в сумі 14704,12 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2023 року, позовну заяву № 926/922/23 передано судді Тинку О.С.
Ухвалою суду від 06 березня 2023 року прийнято справу № 926/922/23 до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27 березня 2023 року.
Ухвалою суду від 27 березня 2023 року відкладено підготовче засідання на 12 квітня 2023 року.
Ухвалою суду від 12 квітня 2023 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 08 травня 2023 року.
Ухвалою суду від 08 травня 2023 року відкладено підготовче засідання на 22 травня 2023 року.
У судовому засіданні 22 травня 2023 року представником відповідача подано суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі у сумі 285317,11 грн.
Так, розглянувши у судовому засіданні 22 травня 2023 року подану представником відповідача заяву про визнання позову, суд встановив, що остання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає її.
Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Пунктом 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно із п. 1 та 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві та у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, визначає Закон України «Про ринок природного газу» (далі - Закон).
Відповідно до положень статті 1 Закону:
розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 29.06.2017 № 856 із змінами внесеними Постановою НКРЕКП від 18.06.2019 року №1093, Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (далі - АТ «Чернівцігаз», Оператор ГРМ, Позивач) надає послугу з розподілу природного газу в межах території Чернівецької області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ «Чернівцігаз».
У розумінні пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» АТ «Чернівцігаз» є оператором газорозподільної системи.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494 (далі - Кодекс ГРС).
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРС, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від ЗО вересня 2015 року № 2498, у порядку, визначеному цим розділом (далі - типовий договір розподілу природного газу).
Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Також відповідно до пунктів 1.3 Типового договору розподілу природного газу, цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтвердженні, споживання природного газу.
Так, 01.01.2016 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» та Державним підприємством «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" укладено договір розподілу природного газу шляхом надання відповідачем підписаної заяви-приєднання №09420СЮІ_48СР016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
В подальшому відбулася зміна найменування позивача у зв'язку зі зміною типу та найменування з публічного на приватне. Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» від 20.03.2019 року та затвердження нової редакції статуту змінилась назва Товариства на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз».
Відповідно до п. 1.4 Типового договору розподілу природного газу, послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача.
Згідно п. 1 гл. 6 розд. 6 Кодексу ГРС розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
При цьому місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (ч.2 п.1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС).
Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 6.1 договору встановлено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується, як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно з пунктом 6.6 Договору розподілу природного газу оплата вартості послуги з розподілу природного газу за договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу із свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Пунктом 6.8. Договору розподілу природного газу передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.
На виконання умов договору Оператором ГРМ надано відповідачу послугу з розподілу природного газу на суму 235265,90 грн, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу за період з травня 2022 року по грудень 2022 року.
Зазначені акти наданих послуг надіслані відповідачу, що підтверджується копією цінного листа з описом вкладення від 22.12.2022 року.
Претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг пред'явлено не надходило. Однак відповідач не здійснив оплату вартості наданих послуг з розподілу природного газу, що й слугувало підставою звернення до суду.
Відповідно до пункту 2.1 Договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити П вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Таким чином, позивачем дотримано вимоги Договору в частині виконання його зобов'язань за договором, а відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, оскільки відповідач зобов'язання щодо сплати послуги з розподілу природного газу відповідно до умов укладеного між сторонами договору належним чином в повній мірі не виконав, то має сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 235265,90 грн, яка виникла у період з травня 2022 року по грудень 2022 року.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 8.2 Договору розподілу природного газу у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідач неналежно та несвоєчасно виконував грошові зобов'язання щодо сплати послуги з розподілу природного газу відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а тому, має сплатити позивачу пеню у сумі 33275,64 грн, яка нарахована за період з 11.06.2022 року по 10.01.2023 року.
Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За неналежне виконання зобов'язання щодо сплати послуги з розподілу природного газу відповідно до умов укладеного між сторонами договору, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у сумі 2071,45 грн за період з 11.06.2022 року по 10.01.2023 року та інфляційні втрати в сумі 14704,12 грн за період з 11.06.2022 року по 10.11.2022 року.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пунктом 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно із пунктами 1 та 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві та у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги визнання відповідачем позову, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 235265,90 грн, пені у сумі 33275,64 грн, три проценти річних у сумі 2071,45 грн, індекс інфляції у сумі 14704,12 грн.
Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» та статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, з огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позову платіжними дорученнями № 79 від 11.01.2023 року та № 8 від 21.02.2023 року судового збору у сумі 2139,88 грн, решту судового збору у сумі 2139,88 грн покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Чернівцігаз” до Державного підприємства “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів” про стягнення заборгованості у сумі 285317,11 грн - задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Державного підприємства “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів” (59330, Чернівецька область, Кіцманський район, селище міського типу Неполоківці, вулиця Магістральна, будинок 43, код 00957152) на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Чернівцігаз” (58005, місто Чернівці, вулиця Винниченка, 9-А, код 03336166) заборгованість у сумі 235265,90 грн, пеню у сумі 33275,64 грн, три проценти річних у сумі 2071,45 грн, індекс інфляції у сумі 14704,12 грн та судовий збір у сумі 2139,88 грн.
3. Повернути Акціонерному товариству “Оператор газорозподільної системи “Чернівцігаз” (58005, місто Чернівці, вулиця Винниченка, 9-А, код 03336166) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову платіжними дорученнями № 79 від 11.01.2023 року та № 8 від 21.02.2023 року, у сумі 2139,88 грн.
У судовому засіданні 22 травня 2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 31 травня 2023 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.С. Тинок