Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1109/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», місто Харків,
до Комунального підприємства «Харківводоканал», місто Харків,
простягнення коштів, -
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства «Харківводоканал», про стягнення коштів у розмірі 28 571,34 грн.
27 березня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду документу на підтвердження сплати судового збору у сумі 2 684,00 грн. 04 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1109/23. Розгляд справи № 922/1109/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. 04 травня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні заяви відповідача, Комунального підприємства «Харківводоканал», про продовження процесуального строку на подання заперечень на відповідь на відзив (вх. № 11086 від 03 травня 2023 року). Продовжено за ініціативою суду відповідачу, Комунальному підприємству «Харківводоканал», строк на подання заперечень (вх. № 11086 від 03 травня 2023 року) до 04 травня 2023 року.
Щодо реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи: відповідачем надано відзив (вх. № 9727 від 20 квітня 2023 року), що прийнятий до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою господарського суду Харківської області від 24 квітня 2023 року; позивачем - відповідь на відзив (вх. № 10565 від 27 квітня 2023 року), що прийнята до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою господарського суду Харківської області від 02 травня 2023 року; відповідачем - заперечення на відповідь на відзив (вх. № 11086 від 03 травня 2023 року), що прийняті до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою господарського суду Харківської області від 04 травня 2023 року.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
Як зазначено у позовній заяві, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01 січня 2019 року позивач є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі постанови НКРЕКП № 505 від 19 червня 2018 року та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП № 1268 від 26 жовтня 2018 року. Позивач, як постачальник електричної енергії за вільними цінами, здійснює постачання електричної енергії з 01 січня 2019 року у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії (надалі - «Правила»), затвердженими постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 312 (надалі - «Постанова») та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу. Публічний договір постачання електричної енергії споживачу, комерційні пропозиції та заява-приєднання розміщені на офіційному сайті ПрАТ «Харківенергозбут»: www.zbutenergo.kharkov.ua Враховуючи те, що відповідач надав позивачу підписану заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції № 807УЗ/П «Попередня оплата у розмірі 100% від вартості фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період (плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем через постачальника)», фактично споживалась електрична енергія - договір про постачання електричної енергії споживачу № 807УЗ/П від 18 листопада 2022 року (надалі - «Договір») вважається укладеним. Згідно з переданими даними від АТ «Укрзалізниця» відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію: за листопад 2022 року, грудень 2022 року. Станом на 01.03.2023 року сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору № 807УЗ від 18.11.2022 складає 25 688,06 грн. Позивач зазначає, що наразі відповідач свої зобов'язання щодо оплати електричної енергії за Договором не виконав. Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 807УЗ/П, передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 Комерційної пропозиції, постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; - 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов'язання за Договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. На підставі вищевикладеного, позивач прохає про стягнення 2 549,18 грн. пені, 152,86 грн. 3% річних та 181,24 грн. інфляційних втрат.
20 квітня 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 9727). У цьому відзиві зазначено, що платіжним дорученням № 6010 від 03.04.2023 року на суму 22 655,40 грн. з призначенням платежу: за електричну енергію, нараховану в листопаді 2022 року, договір № 807УЗ від 18.11.2022 року, рахунок позивача за листопад 2022 був сплачений. Платіжним дорученням № 6008 від 03.04.2023 на суму 3 032,66 грн. з призначенням платежу: за електричну енергію, нараховану в грудні 2022 року, договір № 807УЗ від 18.11.2022 рахунок позивача за грудень 2022 був сплачений. Також, відповідач вважає, що пеня у сумі 2 549,18 грн. не має під собою в умовах воєнного стану законного підґрунтя з огляду на приписи постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в України воєнного стану».
27 квітня 2023 року до суду позивачем представлено відповідь на відзив (вх. № 10565). Позивач фактично погоджується з тим, що сума грошових коштів була оплаченою, однак зазначає, що така оплата була здійснена несвоєчасно, тобто з порушенням строків оплати, передбачених Договором та після подання позовної заяви до суду. Відносно похідних вимог, позивач зазначає, що нарахування штрафних санкцій (пені), 3% річних та індексу інфляції на заборгованість з електричної енергії, що виникла у відповідача, здійснювалось позивачем у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. 232 ГК України та комерційною пропозицією до Договору, яка є його невід'ємною частиною.
03 травня 2023 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 11086). Як зазначено у цих запереченнях, відповідач листом № 01-01-23/1189-23 від 29.03.2023 року повідомив позивача, що відповідач знаходиться у стані форс-мажору (обставини непереборної сили), що унеможливлює виконання договору № 4 від 14.03.2022 і надано в якості доказу сертифікат Харківської ТПП № 6300-23-1418. За таких обставин, порушення відповідачем строку виконання договірних зобов'язань є наслідком як дії обставин непереборної сили, юридично оформлених введенням воєнного стану, так і регуляторних актів Держави та місцевої влади не підкріплених фінансовими механізмами компенсування втрат відповідача від неотримання частини доходу в результаті дії зазначених актів. На підставі вищевикладеного, відповідач прохає про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості за листопад 2022 року у сумі 22 654,40 грн. та за грудень 2022 року у сумі 3 032,66 грн. за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 807УЗ/П від 18.11.2022 року через відсутність предмета спору, а в іншій частині позову - відмовити.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ОСНОВНОЇ СУМИ БОРГУ.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, відповідач, Комунальне підприємство «Харківводоканал», приєднався до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу № 807УЗ від 18 листопада 2022 року на умовах Комерційної пропозиції № 807УЗ / П «Попередня оплата у розмірі 100% від вартості фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період; (плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем через постачальника)», що підтверджується відповідною заявою-приєднанням до Договору. Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно із умовами цього Договору. Відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, згідно з переданими даними від АТ «Укрзалізниця» відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію, а саме: - за листопад 2022 року на суму 22 655,40 грн. з ПДВ. Рахунок за листопад 2022 року на акт прийому-передачі електричної енергії було надіслано поштовим зв'язком 07.12.2022 року; - за грудень 2022 року на суму 3 032,66 грн. з ПДВ. Рахунок за грудень та акт прийому-передачі електричної енергії було надіслано поштовим зв'язком 06.01.2023 року. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, означена вище сума заборгованості не була сплачена до подання позову до суду. Втім, формуючи заперечення проти позову, що викладені у відзиві, відповідач зазначив на факт сплати основної суми заборгованості в сумі 25 688,06 грн. У відповіді на відзив позивач не заперечував про отримання цих коштів, однак звернув увагу, що вони були сплачені вже після відкриття провадження і простроченням строків оплати.
Частиною 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік підстав для закриття провадження у справі. Суд зазначає, що цей перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Зі змісту частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору (пункт 2). Закриття господарським судом провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору не залежить від волевиявлення позивача та не вимагає від нього вчинення обов'язкових процесуальних дій шляхом подання до суду відповідної заяви. При цьому закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предметом даного позову є, в тому числі, вимога про стягнення заборгованості у розмірі 25 688,06 грн. З доданих відповідачем до відзиву документів вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідач в добровільному порядку оплатив заявлену позивачем до стягнення суму основної заборгованості, що підтверджується платіжною інструкцією № 6010 від 03.04.2023 року на суму 22 655,40 грн. та платіжною інструкцією № 6008 від 03.04.2023 року на суму 3 032,66 грн. За таких обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань з цій частині позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи відсутність предмета спору в частині стягнення 25 688,06 грн., суд вважає за можливе закрити в цій частині провадження у справі, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ПОХІДНИХ ВИМОГ (ПЕНІ, 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ).
Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 807УЗ/П, передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 Комерційної пропозиції, постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; - 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов'язання за Договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
З метою з'ясування правильності нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є необхідним дослідження кінцевої дати оплати, що встановлені Договором/Комерційною пропозицією, для оплати рахунків за листопад 2022 року та грудень 2022 року.
Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Як вбачається із наданих списків згрупованих відправлень, рахунок за листопад 2022 року разом із відповідним актом приймання-передачі електричної енергії наданий оператору поштового зв'язку 07.12.2022 року, а отже строк оплати до 14.12.2022 року (включно). Також, із цього списку згрупованих відправлень вбачається, що рахунок за грудень 2022 року разом із відповідним актом приймання-передачі електричної енергії наданий оператору поштового зв'язку 06.01.2023 року, а отже строк оплати до 13.01.2023 року (включно).
Як вбачається із представленого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, вони здійснені арифметично правильно, а отже є підстави для стягнення 152,86 грн. - 3% річних, 181,24 грн. - інфляційних втрат.
З приводу посилання відповідача на постанову НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в України воєнного стану» щодо неправомірності нарахування пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 (в редакції від 27.02.2022) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». В подальшому, відповідно до п. 16 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022) вирішено на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Тобто, до 26.04.2022 постанова НКРЕКП № 332 в редакції від 25.02.2022 року передбачала рекомендацію щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, а вже після 26.04.2022 постановою встановлено чітку заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій.
Як вбачається з представлених розрахунків пені, вона нарахована за період з 15.12.2022 року по 28.02.2023 року, тобто в період, коли діяла заборона на її нарахування. Таким чином, позивачем неправомірно нараховано пеню у розмірі 2 549,18 грн., що є підставою для відмови у її задоволенні.
Відносно посилання відповідача на поширення форс-мажорних обставин на правовідносини сторін. Як вбачається з додатків до представленого відповідачем заперечення, до суду надано сертифікат № 6300-23-1418 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорну обставину - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставлю для введення воєнного стану; воєнні (бойові) дії на території міста Харкова та Харківської області за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 4 від 14.03.2022 року. Листом від 29.03.2023 відповідач повідомив позивача щодо виконання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 4 від 14.03.2022 року про унеможливлення виконання цього договору, адже відповідач знаходиться у стані форс-мажору (обставини непереборної сили).
Суд звертає увагу, що предметом цього судового розгляду є договір про постачання електричної енергії споживачу № 807УЗ від 18 листопада 2022 року, а не договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 4 від 14.03.2022 року на який міститься посилання у сертифікаті ТПП та листі відповідача. Відповідач має повідомити про поширення форс-мажорних обставин за кожним договором.
Отже, не можна ототожнювати повідомлення відповідачем про поширення форс-мажорних обставин за договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 4 від 14.03.2022 року, як повідомлення за договором про постачання електричної енергії споживачу № 807УЗ від 18 листопада 2022 року. У зв'язку з цим, відповідачем не доведено поширення форс-мажорних обставин за Договором на правовідносини Сторін.
Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. При цьому, сума судового збору розподіляється пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням закриття провадження по справі в частині основного боргу.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 231-233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» (61013, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ: 03361715) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 126; код ЄДРПОУ: 42206328) 3% річних за період з грудня 2022 року по лютий 2023 року у сумі 152,86 грн., інфляційні втрати за лютий 2023 року у сумі 181,24 грн. та судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 31,39 грн. на ХОУ АТ «ОЩАДБАНК» НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
Видати наказ пісоя набрання рішенням законної сили.
Закрити провадження в частині стягнення 25 688,06 грн. заборгованості.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 31 травня 2023 року.
Суддя Н.В. Калініченко