Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
29.05.2023м. ХарківСправа № 922/723/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Махлай Б.В.
за участю представників учасників процесу:
позивача: Сосунов Є.В., самопредставництво,
відповідача: не з'явився,
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», місто Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трістар Енергія», місто Харків,
про стягнення коштів,-
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Трістар Енергія», про стягнення заборгованості по штрафним санкціям за невиконання грошових зобов'язань у розмірі врегулювання/корегування за лютий, березень, квітень, жовтень 2021, що становить: 3 582 701,05 грн., заборгованості за фактично надані послуги (основний борг) за період врегулювання/корегування за лютий, березень, квітень, жовтень 2021 у розмірі 18 179 673,15 грн.
28 лютого 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 326 435,61 грн., а також копію/оригінал договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 08.05.2019 № 0269-01024. 06 березня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/723/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. 17 квітня 2023 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, долучено до матеріалів справи додаткові пояснення позивача (вх. № 9231 від 14 квітня 2023 року) та вирішено врахувати їх під час розгляду справи по суті. 01 травня 2023 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на підставі вичерпання навантаження стадії підготовчого провадження.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Ухвала про відкриття провадження від 06 березня 2023 року, як і всі інші ухвали, спрямовувалися відповідачу в особистий кабінет системи «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа у якій зазначено: «Документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження у справі" від 06.03.2023 по справі № 922/723/23 (суддя Калініченко Н.В.) було надіслано одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Трістар Енергія" в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 06.03.23 19:40». Окремо суд зазначає, що формування довідки, як і часу доставлення, відбувається автоматично засобами Автоматизованої системи діловодства суду та системи «Електронний суд», тобто виключає будь-яке стороннє втручання. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 06 березня 2023 року, а саме до 22.03.2023 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегулювані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. . В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Суд констатує про те, що ним були дотримані строки проведення підготовчого провадження та розгляду справи по суті.
У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов'язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ.
У позовній заяві зазначено, що відповідачем надано згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 08.05.2019 № 0269-01024 (надалі - «Договір») згідно з п. 1.3, 1.4 якого СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ (сторона відповідальна за баланс) шляхом входження до балансуючої групи. ОСП (оператор системи передачі) врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» (надалі - «Закон») та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне врегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307 (надалі - «Правила ринку»). Відповідно до п. 1.5. Договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку. Главою 2 Договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів, відповідно до цього Договору, здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку. Згідно з п. 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього Договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору. Відповідно до п. 10.12 Правил ринку у термін до 31 січня 2021 року включно виставлення рахунків за небаланси електричної енергії здійснюється щодекадно протягом місяця. Згідно з п. 7.7.3. Правил ринку, оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа. На думку позивача, суду надані докази виставлення рахунків у системі Управління ринком (у вигляді скріншотів з особистого кабінету учасника ринку), де кожен учасник згідно вимог Закону та Договору повинен оплачувати виставлені рахунки за надані послуги через цю систему. Тому рахунки, які виставлені як підстава для сплати, є документом, який передбачений Правилами ринку та є обов'язковим для сплати згідно періодів, які визначені Договором та Законом, тобто боргові періоди, визначені на підставі виставлених рахунків є такими, що відповідають вимогам Правил ринку та Законів України. У зв'язку із вищевикладеним, позивач прохає про стягнення заборгованості за фактично надані послуги (основний борг) за період: врегулювання/корегування лютий, березень, квітень, жовтень 2021 у розмірі 18 179 673,15 грн. Також, позивач прохає про стягнення 3 210 755,22 грн. інфляційних втрат та 371 945,83 грн. 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
ВІДНОСНО АНАЛІЗУ НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ОСНОВНОГО БОРГУ ЗА ДОГОВОРОМ.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач приєднався до умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 08.05.2019 № 0269-01024, що підтверджується підписаною заявою самого відповідача, а також повідомленням позивача про укладення Договору на підставі наданої заяви. Укладений між сторонами Договір є договором приєднання.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
З представлених до суду пояснень (вх. № 5286 від 03 березня 2023 року) позивача вбачається, що під час укладання Договору, діяла редакція Договору затверджена наказом № 204 від 03.04.2019 року. В подальшому, в укладений раніше Договір, тобто в редакції затвердженою наказом № 204 від 03.04.2019 року, було внесено зміни та доповнення наказом № 6 від 05.01.2021 року і, відповідно, почала діяти інша редакція Договору в період дії якої, на думку позивача, у відповідача виник борг зі сплати рахунків-фактур № 202202200287 на суму 4 567 033,30 грн., № 1002202200285 на суму 4 926 818,16 грн., № 2302202200277 на суму 928 802,51 грн. В подальшому, в Договір, нова редакція якого була затверджена наказом № 6 від 05.01.2021 року, були внесені чергові зміни наказом № 303 від 01.06.2021 року, і в цей період у відповідача, на думку позивача, виник борг за рахунком-фактурою № 709202200270 на суму 7 813 394,09 грн.
Таким чином, під час дослідження правовідносин сторін є необхідним дослідження Договору в двох редакціях, а саме:
1) відносно вирішення питання про наявність/відсутність підстав для стягнення коштів за рахунками-фактурами № 202202200287 на суму 4 567 033,30 грн., № 1002202200285 на суму 4 926 818,16 грн., № 2302202200277 на суму 928 802,51 грн. - підлягає застосуванню редакція Договору, що затверджена наказом № 6 від 05.01.2021 року;
2) відносно вирішення питання про наявність/відсутність підстав для стягнення коштів за рахунком-фактурою № 709202200270 на суму 7 813 394,09 грн. - підлягає застосуванню редакція Договору, що затверджена наказом № 303 від 01.06.2021 року.
Відповідно до п. 46 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку. Відповідно до ч. 1-6 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Об'єднання учасників ринку у балансуючі групи здійснюється на добровільній договірній основі, за умови дотримання ними типових вимог до балансуючої групи, визначених правилами ринку. Порядок створення, реєстрації та припинення балансуючих груп визначається правилами ринку. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані надавати гарантії виконання фінансових зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.
Відповідно до п. 1.3. Договору (в редакції наказу № 6 від 05.01.2021 року та № 303 від 01.06.2021 року) за цим Договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. Відповідно до п. 2.1. Договору (в редакції наказу № 6 від 05.01.2021 року та № 303 від 01.06.2021 року) вартість небалансів електричної енергії та суми платежів,що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Відповідно до п. 2.2. Договору (в редакції наказу № 6 від 05.01.2021 року та № 303 від 01.06.2021 року) порядок розрахунків обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Відповідно до п. 5.1. Договору (в редакції наказу № 6 від 05.01.2021 року та № 303 від 01.06.2021 року) виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедури та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору. Відповідно до п. 5.7. Договору (в редакції наказу № 6 від 05.01.2021 року та № 303 від 01.06.2021 року) якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Відповідно до п. 5.15.2 Правил ринку дані розрахунків за небаланси електричної енергії складаються із законтрактованих обсягів купівлі-продажу електричної енергії, графіків відпуску/відбору, диспетчерських команд балансуючого ринку, цін небалансу електричної енергії і сертифікованих даних комерційного обліку. Відповідно до п. 7.7.3. Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору та Правил ринку, позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури: № 0202202200287 від 02.02.2022 року на суму 4 567 033,30 грн. з ПДВ, розрахунковий період - 01.02.2021 по 28.02.2021; № 1002202200285 від 10.02.2022 року на суму 4 926 818,16 грн. з ПДВ, розрахунковий період - 01.03.2021 по 31.03.2021 року; № 2302202200277 від 23.02.2022 року на суму 928 802,51 грн. з ПДВ, розрахунковий період - 01.04.2021 по 30.04.2021 року; № 0709202200270 від 07.09.2022 року на суму 7 813 394,09 грн. з ПДВ, розрахунковий період - 01.10.2021 по 31.10.2021 року. Як вбачається зі скріншотів з особистого кабінету системи управління ринком (Market Management System), означені вище рахунки були направлені відповідачу.
Загальна сума заборгованості по вищезазначеним рахункам складає 18 236 048,06 грн., і як вбачається з розрахунку позивача, вона була частково сплачена. Таким чином, загальна сума заборгованості за цей період складає 18 179 673,15 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 18 179 673,15 грн. за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.
ВІДНОСНО АНАЛІЗУ НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 3 210 755,22 грн. інфляційних втрат та 371 945,83 грн. 3% річних.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає про те, що вони здійснені частково невірно.
Так, за рахунком-фактурою № 0202202200287 від 02.02.2022 року позивач визначає 3 (три) періоди. Такий розрахунок зроблений з огляду на те, що 12.07.2022, 13.07.2022, 15.07.2022, 18.07.2022 та 19.07.2022 року були здійснені оплати. У зв'язку з цим, позивач вважає, що правильним розрахунком є: 1) з 14.07.2022 по 14.07.2022 року, сума боргу 4 554 962,96 грн., сума 3% річних 374,38 грн.; 2) з 16.07.2022 до 17.07.2022 року, сума боргу 4 540 140,28 грн., сума 3% річних 746,32 грн.; 3) з 07.02.2022 до 17.01.2023 року, сума боргу 4 510 658,39 грн., сума 3% річних 127 904,97 грн.
Загальний розмір 3% річних за цим рахунком № 0202202200287 від 02.02.2022 року складає 129 025,67 грн. Однак, суд не може погодитися з таким розрахунком, адже позивачем фактично здійснюється нарахування 3% річних за одним періодом двічі. При цьому, в періодах неправильно визначено суми заборгованості.
З урахуванням проведених відповідачем оплат, відомості про які представлено позивачем, суд зазначає, що правильними періодами та сумами заборгованості є: 1) з 07.02.2022 - 11.07.2022 року, сума боргу 4 567 033,30 грн., сума 3% річних - 58 182,75 грн.; 2) з 14.07.2022 - 14.07.2022 року, сума боргу 4 554 962,96 грн., сума 3% річних - 374,38 грн.; 3) з 16.07.2022 - 17.07.2022 року, сума боргу 4 540 140,28 грн., сума 3% річних - 746,32 грн.; 4) з 20.07.2022 - 17.01.2023 року, сума боргу 4 510 658,39 грн., сума 3% річних - 67 474,50 грн.
За рахунками-фактурами № 1002202200285 від 10.02.2022 року, № 2302202200277 від 23.02.2022 року, № 0709202200270 від 07.09.2022 року розрахунок 3 % річних здійснений вірно.
Таким чином, загальна сума 3 % річних, що підлягає стягненню за рахунком-фактурою № 0202202200287 від 02.02.2022 року становить 126 777,95 грн., проти 129 025,67 грн., що визначено позивачем. Загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню за всіма спірними рахунками-фактурами становить 369 698,11 грн., проти 371 945,83 грн., що визначена позивачем.
Аналогічним чином, позивачем невірно визначено періоди та суми боргу і під час здійснення нарахування інфляційних втрат за рахунком-фактурою № 0202202200287 від 02.02.2022 року. Так, позивачем визначено період № 1 з 14.07.2022 по 14.07.2022 року, за який нараховано 00,00 грн., період № 2 з 16.07.2022 по 17.07.2022 року, за який нараховано 00,00 грн. та період № 3 з 07.02.2022 - 17.01.2023 року, за який нараховано 1 199 981,47 грн. При цьому, для розрахунку вказана сума боргу у розмірі 4 510 658,39 грн.
З урахуванням проведених відповідачем оплат, відомості про які представлено позивачем, суд зазначає, що правильними періодами та сумами заборгованості є: 1) 07.02.2022 - 11.07.2022 року, сума боргу 4 567 033,30 грн., сума інфляційних втрат - 726 333,03 грн.; 2) 14.07.2022 по 14.07.2022 року, сума інфляційних втрат - 00,00 грн.; 3) 16.07.2022 по 17.07.2022 року, сума інфляційних втрат - 00,00 грн.; 4) 20.07.2022 - 17.01.2023 року, сума боргу 4 510 658,39 грн., сума інфляційних втрат - 357 992,29 грн.
За рахунками-фактурами № 1002202200285 від 10.02.2022 року, № 2302202200277 від 23.02.2022 року, № 0709202200270 від 07.09.2022 року розрахунок інфляційних втрат здійснений вірно.
Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню за рахунком-фактурою № 0202202200287 від 02.02.2022 року становить 1 084 325,32 грн., проти 1 199 981,47 грн., що визначено позивачем. Загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню за всіма спірними рахунками-фактурами становить 3 095 099,07 грн., проти 3 210 755,22 грн., що визначено позивачем.
Окремо суд звертає увагу позивача, що згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника. Означені за змістом висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 жовтня 2020 року по справі № 904/5610/19.
Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати (сплачений судовій збір), понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трістар Енергія» (61057, місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 1, квартира 35; код ЄДРПОУ: 35859031) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ: 00100227) заборгованість за фактично надані послуги (основний борг) за період: врегулювання/корегування лютий, березень, квітень, жовтень 2021 у розмірі 18 179 673,15 грн. на р/р НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трістар Енергія» (61057, місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 1, квартира 35; код ЄДРПОУ: 35859031) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ: 00100227) за невиконання грошових зобов'язань за період врегулювання/корегування лютий, березень, квітень, жовтень 2021 року 3 % річних у розмірі 369 698,11 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 095 099,07 грн. на р/р НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трістар Енергія» (61057, місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 1, квартира 35; код ЄДРПОУ: 35859031) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ: 00100227) судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 324 667,05 грн. на р/р НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "31" травня 2023 р.
Суддя Н.В. Калініченко