ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2023Справа № 910/3263/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"
до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"
про стягнення 713 438 087,49 грн
представники сторін:
від позивача: Куприянський Б.О.
від відповідача: Франюк А.В.
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" про стягнення 713438087,49 грн заборгованості, з яких: 696926706,83 грн заборгованість за договором, 4470145,05 грн - пеня, 3674091,81 грн - 3% річних, 8367143,80 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про участь у балансуючому ринку, ідентифікатор договору №0424-04013, дата акцептування 27.05.2019.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарським судом міста Києва ухвалою від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3263/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.04.2023.
23.03.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позов.
05.04.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 06.04.2023 представник відповідача заявив усне клопотання про продовження строку на подання заперечення на відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою від 06.04.2023 суд на підставі ст.119 ГПК України задовольнив усне клопотання відповідача про продовження строку на подання заперечення на відповідь на відзив до 20.04.2023.
Протокольною ухвалою від 06.04.2023 відкладено підготовче судове засідання на 27.04.2023.
20.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
26.04.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
У підготовчому засіданні 27.04.2023 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.05.2023.
Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.05.2023 заперечив проти позовних.
У судовому засіданні 18.05.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Позиція позивачів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за договором про участь у балансуючому ринку, ідентифікатор договору №0424-04013, дата акцептування 27.05.2019 протягом жовтня 2022 року - січня 2023 року здійснив продаж відповідачу балансуючої енергії загальною вартістю 715 141 899,71 грн.
На виконання договору між сторонами підписані акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 31.10.2022 №БР/22/10-0424 на суму 107 942 464,23 грн, від 30.11.2022 №БР/22/11-0424 на суму 259 025 087,42 грн, від 31.12.2022 №БР/22/12-0424 на суму 277 602 189,92 грн, від 31.01.2023 №БР/23/01-0424 на суму 70 571 438,14 грн та позивачем виставлені відповідні рахунки на оплату.
Натомість відповідач оплату заборгованості в повному обсязі не здійснив, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 696 926 706,83 грн.
Також посилаючись на порушення відповідачем умов договору, позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у сумі 4470145,05 грн, 3% річних у сумі 3674091,81 грн та інфляційні втрати у сумі 8367143,80 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що Законом України "Про ринок електричної енергії" вставлено спеціальний алгоритм розрахунків між ОСП та ППБ, який передбачає наявність в ОСП поточного рахунку із спеціальним режимом використання виключно з якого здійснються розрахунки за послуги з ППБ/СВБ, та розрахунки за послуги з ППБ/СВБ здійснюються в межах наявних на рахунку коштів, що надійшли від учасників ринку балансування.
За доводами відповідача, у зв'язку із систематичним порушенням рядом учасників ринку - сторонами, відповідальними за небаланс, своїх фінансових зобов'язань перед ОСП, рахунок відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мірі коштів для належного проведення ОСП розрахунків на баласуючому ринку.
Відповідачем також було вказано, що відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів, що містять інформацію про обставини підписання сторонами актів купівлі-продажу не дає змоги самостійно встановити фактичну дату виникнення у відповідача обов'язку з оплати балансуючої електричної енергії і унеможливлює визначення моменту настання прострочення такого зобов'язання. Окрім того, відповідачем зазначено, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, підтверджуючі виставлення (направлення) на оплату спірних платіжних документів - рахунків-фактур. При цьому, додані позивачем роздруківки електронного листування, на думку відповідача, такими доказами не є, оскільки зі змісту такого листування не можливо встановити обставини дійсного направлення на електронну адресу відповідача спірних рахунків.
Окрім того, відповідач заперечив проти стягнення суми пені, посилаючись на настанови, що викладені у п.16 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 у редакції від 26.04.2022.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (постачальник послуг балансування/ППБ) є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.06.2019 року № 1074.
Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" є оператором системи передачі (ОСП), на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР).
Згідно із матеріалів справи, у повідомленні від 27.05.2019 року за вих.№01/18933 Державне підприємство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (яке у подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО") поставило до відома Акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" про приєднання останнього (акцептування пропозиції) до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування (ідентифікатор договору - № 0424-04013, дата акцептування - 27.05.2019 року).
Відповідно до п.1.1. Типового договору про участь у балансуючому ринку (надалі - договір) цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Згідно із п. 1.2 договору за цим договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.
У відповідності до п.2.1. договору загальна вартість договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього договору.
За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, яка розраховується шляхом ділення загальної вартості балансуючої електричної енергії на загальний обсяг балансуючої електричної енергії.
Пунктом 2.2 договору визначено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 458 від 06.05.2022 внесено зміни до типового договору про участь у балансуючуючому ринку.
Зокрема, згідно п.4.1 договору (в редакції вказаної постанови) виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку. Пункти 4.2-4.4 типового договору виключено.
Відповідно до п.4.2, 4.3, 4.4 договору (в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 458 від 06.05.2022) подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП. ОСП надає ППБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) два примірники Акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії (далі - Акт), підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано. Протягом двох робочих днів ППБ розглядає та повертає у паперовому або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони.
Відповідно до п.5.4. договору на ОСП покладено обов'язок здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором.
За змістом пункту 7.1 договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п.п.9.1, 9.2 договору).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в межах виконання договірних зобов'язань, позивач протягом жовтня 2022 року - січня 2023 року здійснив продаж відповідачу балансуючої енергії загальною вартістю 715 141 899,71 грн та направив відповідні рахунки на її оплату на електронну пошту відповідача (settlement@ua.energy та nес-kanc@ua.energy).
Судом встановлено, що на виконання умов договору між представниками сторін електронно-цифровим підписом було підписано акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 31.10.2022 №БР/22/10-0424 на суму 107 942 464,23 грн, від 30.11.2022 №БР/22/11-0424 на суму 259 025 087,42 грн, від 31.12.2022 №БР/22/12-0424 на суму 277 602 189,92 грн, від 31.01.2023 №БР/23/01-0424 на суму 70 571 438,14 грн.
Оскільки відповідач оплату заборгованості в повному обсязі не здійснив, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 696 926 706,83 грн.
Згідно із матеріалами справи заборгованість за жовтень - листопад 2022 була підтверджена відповідачем шляхом підписання додатку №1 до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.01.2023 до договору №0424-04013.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору позивачем нараховані пеня у сумі 4470145,05 грн, 3% річних у сумі 3674091,81 грн та інфляційні втрати у сумі 8367143,80 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, на виконання умов договору між представниками сторін електронно-цифровим підписом було підписано акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 31.10.2022 №БР/22/10-0424 на суму 107 942 464,23 грн, від 30.11.2022 №БР/22/11-0424 на суму 259 025 087,42 грн, від 31.12.2022 №БР/22/12-0424 на суму 277 602 189,92 грн, від 31.01.2023 №БР/23/01-0424 на суму 70 571 438,14 грн. Загальна вартість балансуючої енергії становить 715 141 899,71 грн. Такий порядок підписання актів узгоджується із п.4.4. договору.
У актах купівлі-продажу балансуючої електричної енергії за жовтень - грудень 2022 року містяться відомості щодо підписання їх відповідачем кваліфікованим електронним підписом.
Окрім того, позивачем у матеріали справи надані листи ПрАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" від 10.11.2022, від 10.12.2022 та від 10.01.2023, згідно із якими відповідач направляв позивачу підписані зі своєї сторони КЕП акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії за жовтень - грудень 2022 року.
Акт за січень 2023 року підписаний сторонами КЕП із застосування системи "АСКОД Онлайн", про що зазначено в самому акті.
Як вже зазначалося судом, у відповідності до п.4.2. договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
Відповідно до пункту 7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 14.03.2018 №307 (у редакції чинній, станом на час виникнення спірних правовідносин) адміністратор розрахунків (АР) на щодекадній основі надсилає через СУР платіжний документ кожному постачальнику послуг з балансування (ППБ) із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії. АР щомісяця надсилає ППБ через СУР окремий платіжний документ із зазначенням суми плати за невідповідність, що має бути сплачена ППБ за повний місяць. ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.
У пункті 7.7.4. Правил ринку визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату на електронну пошту відповідача (settlement@ua.energy та nес-kanc@ua.energy).
На підтвердження направлення рахунків на оплату позивачем надані у матеріали роздруківки електронної пошти та знімків екранів комп'ютера направлення рахунків на електронну пошту відповідача.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20).
Роздруківки знімків екранів комп'ютера є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом (п.82 постанови Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21). При цьому, осіб відправника та отримувача, час відправлення відповідних повідомлень можна ідентифікувати за даними, наведеними в таких документах (адреси електронної пошти, власні імена, інші відомості, наведені у роздруківках).
Лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.
Аналогічні висновки містилися у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20.
Представлені позивачем роздруківки знімків екранів комп'ютера підтверджують факт направлення відповідачу рахунків на оплату за спірний період.
З урахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем поставленої позивачем у жовтні 2022 року - січні 2023 року балансуючої електричної енергії, настав.
Відповідач в заперечення позовних вимог зазначає, що законом встановлено спеціальний алгоритм розрахунків між ОСП та ППБ, який передбачає наявність в ОСП поточного рахунку із спеціальним режимом використання виключно з якого здійснються розрахунки за послуги з ППБ/СВБ, та розрахунки за послуги з ППБ/СВБ здійснюються в межах наявних на рахунку коштів, що надійшли від учасників ринку балансування. На переконання відповідача, у зв'язку із систематичним порушенням рядом учасників ринку - сторонами, відповідальними за небаланс, своїх фінансових зобов'язань перед ОСП, рахунок відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мірі коштів для належного проведення ОСП розрахунків на баласуючому ринку.
Суд вважає наведені заперечення відповідача необґрунтованими, з огляду на таке.
Так, частиною другою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що виробники зобов'язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку.
Згідно із ч.3 ст.68 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.
Відповідно до ч.7 ст.68 Закону України "Про ринок електричної енергії" за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
Розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. (ч.1 ст.75 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Частиною четвертою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
Нормами статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містять імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Натомість, зазначеними положеннями Закону передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором. Зазначені висновки щодо застосування ст.75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладені у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 02.03.2023 у справі №910/18611/21.
Відтак, відповідні заперечення відповідача не спростовують обов'язку відповідача з оплати вартості поставленої позивачем у жовтні 2022 року - січні 2023 року балансуючої електричної енергії.
Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену позивачем у жовтні 2022 року - січні 2023 року балансуючу електричну енергію становить 696 926 706,83 грн.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене, враховуючи умови типового договору, норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 696 926 706,83 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 3674091,81 грн (нараховані за періоди: з 11.11.2022 по 27.02.2023, з 14.12.2022 по 27.02.2023, з 12.01.2023 по 27.02.2023, з 13.02.2023 по 27.02.2023) та інфляційні втрати в розмірі 8367143,80 грн (нараховані за листопад 2022 року - січень 2023 року, за грудень 2022 року - січень 2023 року, за січень 2023 року), а також пеню у сумі 4470145,05 грн (нарахована за періоди: з 11.11.2022 по 27.02.2023, з 14.12.2022 по 27.02.2023, з 12.01.2023 по 27.02.2023, з 13.02.2023 по 27.02.2023).
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильними та позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 3674091,81 грн нараховані на користь позивача є обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем допущено помилку при розрахунку у періоді за листопад 2022 року - січень 2023 року (неправильно визначену суму інфляційних втрат), у зв'язку із чим, загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 8367143,59 грн, а відтак позовні вимоги у цій частині суд визнає частково обґрунтованими.
З приводу посилань відповідача на те, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, суд вважає безпідставними, оскільки з урахуванням встановлених вище обставин, а також зважаючи на те, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3 % річних та інфляційних втрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19).
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність за порушення строку виконання грошового зобов'язання у вигляді пені встановлена в п.7.1. договору.
Водночас, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановою від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" надано учасникам ринку електричної енергії настанови.
Так, пп.16 п.1 вказаної постанови НКРЕКП визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", п.1 ч.2 ст.17 якого установлено, що Регулятор, яким є НКРЕКП, має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання. Також, в силу приписів ч.9 ст.14 вказаного Закону, рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Як визначено п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності тощо.
При цьому, суд зазначає, що пп. 16 п. 1 зазначеної постанови НКРЕКП, який набрав чинності 26.04.2022 (з дня прийняття постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766") розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, з огляду на його зміст, а також враховуючи, що вимоги щодо стягнення нарахованої пені нарахованої за загальний період з 11.11.2022 по 27.02.2023 заявлені у березні 2023 року.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 4470145,05 грн є неправомірними та не підлягають задоволенню.
Одночасно суд вважає безпідставними посилання відповідача на приписи пп. 16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки наведені положення постанови НКРЕКП не стосуються встановленої ст.625 ЦК України відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог, а з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО", а саме в частині стягнення заборгованості у сумі 696 926 706,83 грн, 3% річних у сумі 3 674 091,81 грн та інфляційних втрат у сумі 8 367 143,59 грн.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ КОЗЕЛЬНИЦЬКА, будинок 15, ідентифікаційний код 23269555) заборгованість у сумі 696 926 706,83 грн, 3% річних у сумі 3 674 091,81 грн, інфляційні втрати у сумі 8 367 143,59 грн та витрати зі сплати судового збору 933514,06 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 31.05.2023.
Суддя С. О. Турчин