ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
26.05.2023Справа № 910/6838/23
Суддя Мандриченко О.В., розглянувши
позовну заяву ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 1 206 442,71 грн
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3% річних у розмірі 217 258,02 грн та інфляційні втрати у розмірі 989 184,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тривалою затримкою відповідачем виплати позивачу заробітної плати у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу після прийняття рішення Господарським судом міста Києва від 06.01.2021 у справі № 760/9300/17 про поновлення позивача на роботі, та його фактичним невиконанням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 постановлено відмовити у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, а позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Також вказаною ухвалою суду було встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 18 096,64 грн, а також встановлено позивачу строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
Так, 15.05.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається з преамбули Закону України "Про судовий збір" цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті): 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
У поданому клопотанні про звільнення від сплати судового збору заявник повторно зазначає, що майновий стан останнього не дає можливості сплатити судовий збір, позивач з моменту звільнення не зміг працевлаштуватись, перебуває вкрай в скрутному фінансовому становищі, є пенсіонером, на підтвердження своїх доводів надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС Україи про відсутність будь яких доходів за 2022 рік.
Суд зазначає, що в матеріалах позовної заяви міститься копія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 20.04.2023, з яких вбачається, що за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня.
Разом із тим, суд зауважує, що із вказаного документу вбачається лише факт відсутності у контролюючого органу інформації про доходи ОСОБА_1 .
Крім того, у клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач зазначив про те, що останній є пенсіонером, проте до суду не було надано жодних відомостей про конкретні розміри отриманої пенсії позивача за минулий рік.
Доказів того, що пенсія є єдиним джерелом доходів позивача до суду також надано не було.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надана позивачем довідка не може бути належним доказом на підтвердження скрутного матеріального становища ОСОБА_1 , оскільки така довідка не відображає відомості про об'єктивний матеріальний стан позивача.
Також суд повторно звертає увагу позивача й на помилковість посилання на пункт 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" як на підставу для звільнення останнього від сплати судового збору, оскільки за твердженням позивача предметом даного позову є захист трудових прав.
Згідно статті 2 Кодексу законів про працю України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.
Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Суд зазначає, що за змістом норм чинного законодавства нарахована сума 3% річних та інфляційних втрат за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто така сума заборгованості не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Суд також зауважує, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява №28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
Згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 11.05.2022 у справі № 912/2829/21, відмова суду у звільненні позивача від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю правових підстав для такого звільнення свідчить про дотримання судом принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та правової визначеності, і така відмова не може бути визначена як обмеження доступу до правосуддя.
З огляду на все вищевикладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Станом на 24.05.2023 до суду від позивача не надходило жодних інших документів на виконання вимог ухвали суду від 04.05.2023 у справі № 910/6838/23.
Відповідно до частин першої та другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 04.05.2023, а тому позовна заява ОСОБА_1 вважається неподаною і повертається заявнику.
За змістом частини шостої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини восьмої статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 80, 81, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та додані до неї матеріали повернути без розгляду.
Згідно з частиною другою статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Олександр Мандриченко