вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.05.2023м. ДніпроСправа № 904/4856/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
за участі секретаря судового засідання Риженко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро
до Комунального підприємства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро
Третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Дніпропетровська обласна рада, м. Дніпро
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської військової державної адміністрації, м. Дніпро
про стягнення штрафних санкцій за договором на постачання теплової енергії у розмірі 2 546 859,39 грн.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи-1: Прохоренко А.В., посвідчення № А-392 від 08.04.2021, представник
Від третьої особи-2: Синьогіна Я.В., довіреність № 2911/0/29-23 від 11.04.2023, представник
Комунальне підприємство "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення штрафних санкцій за договором на постачання теплової енергії № 165 від 28.01.2022 у розмірі 2 546 859, 39 грн., з яких:
- 1 797 551, 22 грн. - пеня;
- 148 790, 88 грн. - 3 % річних;
- 600 517, 29 грн. - інфляційних втрат.
Також позивач просить стягнути з відповідача 40 000,00 грн. витрат по оплаті професійної правничої допомоги.
Ухвалою від 23.12.2022 позовну заяву залишено без руху.
03.01.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 05.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено судове засідання на 06.02.2023.
06.02.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач в підготовче засідання не з'явився, відзив на позов не надав.
Ухвалою від 06.02.2023 відкладено підготовче засідання на 06.03.2023.
24.02.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечив. У разі задоволення або часткового задоволення позовних вимог, відповідач просить зменшити, відстрочити або розстрочити оплату штрафних санкцій.
06.03.2023 позивач в підготовче засідання не з'явився.
Відповідач надав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпропетровську обласну раду.
Суд зазначив, що відповідачем не додано до відзиву доказів направлення його позивачу.
Клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпропетровської обласної ради залишено на розгляді суду.
Ухвалою від 06.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 04.04.2023. Відкладено підготовче засідання на 21.03.2023.
21.03.2023 позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач надав письмові пояснення по справі, в яких просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Крім того, відповідач надав клопотання про залучення в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської військової державної адміністрації.
Ухвалою від 21.03.2023 задоволено клопотання Відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Дніпропетровську обласну раду. Залучено до участі у справі в якості третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Дніпропетровську обласну раду.
Задоволено клопотання Відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської військової державної адміністрації. Залучено до участі у справі в якості третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської військової державної адміністрації. Відкладено підготовче засідання на 03.04.2023.
31.03.2023 від третьої особи-1 надійшло клопотання, в якому вона зазначила про отримання поштового відправлення від позивача, яке містило ухвалу суду від 21.03.2023, а також копію позовної заяви без додатків. У зв'язку з цим, третя особа-1 просила повторно зобов'язати позивача направити на її адресу додатки до позовної заяви, надати додатковий час для підготовки пояснень по суті справи та перенести підготовче засідання на іншу дату.
03.04.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач надав пояснення по справі.
Третя особа-1 в підготовче засідання не з'явилася.
Третя особа-2 надала усні пояснення.
Ухвалою від 03.04.2023 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 18.04.2023.
11.04.2023 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення додатків до позовної заяви третім особам.
17.04.2023 від третьої особи-1 надійшло клопотання про повторне зобов'язання позивача направити їй додатки до позовної заяви, оскільки станом на 17.04.2023 додатки до позовної заяви не надходили.
Також третя особа-1 просила надати додатковий час для надання пояснень на позовну заяву та відкласти підготовче засідання на іншу дату.
18.04.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач надав пояснення по справі.
Третя особа-1 в підготовче засідання не з'явилася.
Третя особа-2 надала додаткові пояснення по справі, в яких просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Суд відхилив клопотання третьої особи-1, оскільки позивач надав докази направлення 10.04.2023 додатків до позовної заяви на адреси третіх осіб.
Станом на дату розгляду справи згідно даних трекінгу з сайту АТ «Укрпошта» відправлення під № 4906802203016 вручено особисто 11.04.2023.
Ухвалою від 18.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.05.2023.
10.05.2023 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Третя особа-1 надала письмові пояснення по справі.
Третя особа-2 надала усні пояснення по справі.
Ухвалою від 10.05.2023 відкладено розгляд справи по суті позовних вимог на 29.05.2023.
29.05.2023 позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися.
Треті особи надали пояснення по справі.
Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування.
Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
29.05.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем грошових зобов'язань за договором №165 на постачання теплової енергії від 28.01.2022.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач зазначив, що є некомерційним неприбутковим підприємством і повністю фінансується з бюджету Дніпропетровської обласної ради, кошти на виконання грошових зобов'язань за поставлену теплову енергію останньою виділялись несвоєчасно та не в повному обсязі, тому відповідач свої зобов'язання по договору виконував з порушенням строків.
Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог. У разі їх задоволення, просив зменшити, відстрочити або розстрочити оплату штрафних санкцій.
ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-1.
Третя особа-1 зазначила, що головним розпорядником коштів відповідача визначено Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації
ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-2.
Третя особа-2 зазначила, що введення воєнного стану на території України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування в даній справі є обставини укладення договору, наявність прострочення з оплат наданих послуг, правомірність нарахування штрафних санкцій
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Між Комунальним підприємством "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (далі-Постачальник) та Комунальним підприємством "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" (далі-Споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 165 від 28.01.2022 (далі-Договір), відповідно до умов якого Постачальник постачає Споживачу теплову енергію (далі-теплова енергія - товарна продукція) (ДК 021:2015:09320000-8- «Пара, гаряча вода та пов'язана продукція") по об'єктах Споживання в 2022р., а Споживач приймає та зобов'язується оплатити теплову енергію на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).
Теплова енергія постачається Споживачу в обсязі до 6 513,987 Гкал з 01 січня до 31.12.2022 (з них 6 452,457 Гкал за рахунок обласного бюджету; 61,530 Гкал за рахунок коштів спеціального фонду). (п. 1.2 Договору).
Теплова енергія постачається Споживачу на такі потреби:
опалення - в період опалювального періоду;
гаряче водопостачання - протягом року (п. 1.3 Договору).
Кількість теплової енергії, яка передається Споживачу у відповідний період по даному Договору визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів надання послуг в поточному місяці (п. 1.4 Договору).
Ціна цього договору становить 37 053 121,41 грн., з урахуванням ПДВ 6175520,24 грн. (з них 36703124,00 грн. за рахунок обласного бюджету; 349997,41 грн. за рахунок коштів спеціального фонду) (п. 3.1 Договору).
Розрахунки за теплову енергію, проводяться виключно в грошовій формі. Нарахування оплати за теплову енергію здійснює Постачальник по тарифам, встановленим відповідно до чинного законодавства України (п.п. 4.1, 4.2 Договору).
Згідно з п.п. 4.7 Договору Постачальник на протязі 5-ти днів з дня отримання від Споживача документів, передбачених п.п. 5.3, 5.5 цього Договору, виставляє Споживачу рахунки та акти приймання-передачі виконаних товарів/робіт/послуг на сплату з коригуванням фактично спожитої теплової енергії. Зазначені рахунки та акти приймання-передачі виконаних товарів/робіт/послуг повинні бути сплачені Споживачем не пізніше 15-го числа місяця, що слідує за розрахунковим.
Строк поставки теплової енергії: поставка теплової енергії здійснюється щомісячно в обсягах, що передбачені п. 1.2 Договору, з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно (п. 5.1 Договору).
Місце поставки теплової енергії: вул. Бехтерева, буд. 1, м. Дніпро, 49115 (п. 5.2 Договору).
Згідно з п.п. 5.3, 5.5 Договору облік спожитої теплової енергії проводиться за комерційними приладами обліку або розрахунковим способом. Споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно подає Постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії, дата зняття Споживачем показань комерційних приладів обліку останній робочий день поточного місяця, подання звіту Постачальнику не пізніше 1-го числа наступного місяця. У разі ненадання Споживачем звіту про фактичне споживання теплової енергії до 2-го числа наступного місяця, нарахування спожитої теплової енергії буде здійснюватися розрахунковим способом згідно договірних величин.
Відповідно до п. 6.1.1 Договору Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість теплової енергії.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2022 включно. Відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України відносини між сторонами виникли з 01.01.2022, а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення (п. 10.1 Договору).
Так, на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу в період з січня 2022 по вересень 2022 теплову енергію на суму 38 936 406,78 грн. з ПДВ, в тому числі:
у січні 2022 року - на суму 13 553 375,12 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі виконаних робіт/послуг за січень 2022 №165/1/В на суму 12660233,96 грн., № 165/1/Т на суму 443811,44 грн., № 165/1/П на суму 449 329,72 грн.;
у лютому 2022 року - на суму 8 678 081,38 грн., що підтверджується рахунками за лютий 2022 №165/2/В на суму 8106212,57 грн., № 165/2/Т на суму 284167,75 грн., № 165/2/П на суму 287701,06 грн.;
у березні 2022 року - на суму 8 000 520,98 грн., що підтверджується рахунками за березень 2022 №165/3/В на суму 7473302,16 грн., № 165/3/Т на суму 261980,61 грн., № 165/3/П на суму 265238,21 грн.;
у квітні 2022 року - на суму 3 700 621,06 грн., що підтверджується рахунками за квітень 2022 №165/4/В на суму 3456757,27 грн., № 165/4/Т на суму 121178,47 грн., № 165/4/П на суму 122685,32 грн.; Актами приймання-передачі виконаних робіт/послуг за квітень 2022 №165/4/В на суму 3456757,27 грн., № 165/4/Т на суму 121178,47 грн., № 165/4/П на суму 122685,32 грн.;
у травні 2022 року - на суму 1 125 594,61 грн., що підтверджується рахунками за травень 2022 №165/5/В на суму 1051420,15 грн., № 165/5/Т на суму 36858,09 грн., № 165/5/П на суму 37316,37 грн.; Актами приймання-передачі виконаних робіт/послуг за травень 2022 №165/5/В на суму 1051420,15 грн, № 165/5/Т на суму 36858,09 грн., № 165/5/П на суму 37316,37 грн.;
у червні 2022 року - на суму 846 575,10 грн., що підтверджується рахунками за червень 2022 №165/6/В на суму 790787,45 грн., № 165/6/Т на суму 27721,48 грн., № 165/6/П на суму 28066,17 грн.; Актами приймання-передачі виконаних робіт/послуг за червень 2022 №165/6/В на суму 790787,45 грн., № 165/6/Т на суму 27721,48 грн., № 165/6/П на суму 28066,17 грн.;
у липні 2022 року - на суму 973 087,20 грн., що підтверджується рахунками за липень 2022 №165/7/В на суму 908962,68 грн., № 165/7/Т на суму 31864,14 грн., № 165/7/П на суму 32260,38 грн.; Актами приймання-передачі виконаних робіт/послуг за липень 2022 №165/7/В на суму 908962,68 грн.., № 165/7/Т на суму 31864,14 грн., № 165/7/П на суму 32260,38 грн.;
у серпні 2022 року - на суму 984 770,86 грн., що підтверджується рахунками за серпень 2022 №165/8/В на суму 919876,38 грн., № 165/8/Т на суму 32246,73 грн., № 165/8/П на суму 32647,75 грн.; Актами приймання-передачі виконаних робіт/послуг за серпень 2022 №165/8/В на суму 919876,38 грн., № 165/8/Т на суму 32246,73 грн., № 165/8/П на суму 32647,75 грн.;
у вересні 2022 року - на суму 1 073 780,47 грн., що підтверджується рахунками за вересень 2022 №165/9/В на суму 1003020,41 грн., № 165/9/Т на суму 35161,44 грн., № 165/9/П на суму 35598,62 грн.; Актами приймання-передачі виконаних робіт/послуг за вересень 2022 №165/9/В на суму 1003020,41 грн., № 165/9/Т на суму 35161,44 грн., № 165/9/П на суму 35598,62 грн.
Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплаті отриманої теплової енергії здійснив несвоєчасно, внаслідок чого Позивач нарахував Відповідачу суму пені у розмірі 1 797 551,22 грн. за загальний період прострочення з 16.02.2022 по 15.11.2022, 3% річних у розмірі 148 790,88 грн. за загальний період прострочення з 16.02.2022 по 15.11.2022 та інфляційні втрати в розмірі 600 517,29 за загальний період прострочення з червня 2022 по жовтень 2022 .
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України та тотожних приписів ст.193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Правомірність нарахування пені.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із наслідків порушення зобов'язання є оплата пені.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За несвоєчасну сплату теплової енергії, передбачену п. 4.6 Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пп. 7.3.7 Договору).
Сторони домовились, що позовна давність по стягненню пені становить 3 роки (п.7.3.9. договору).
Позивач нарахував пеню у розмірі 1 797 551,22 грн. за загальний період прострочення з 16.02.2022 по 15.11.2022.
Господарський суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем, виявив в ньому помилки, тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 778 722,87грн.
В частині стягнення пені в розмірі 18 828,35 грн. слід відмовити.
Правомірність нарахування 3% річних.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 148 790,88 грн. за загальний період прострочення з 16.02.2022 по 15.11.2022.
Суд перевірив розрахунок 3% річних, виявив в ньому помилки, тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 147 595,96грн.
В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 194,92 грн. слід відмовити.
Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом пункту 5.5 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи, що відповідачем сплачено суму заборогованості, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір пені та 3% річних, які підлягають задоволенню, на 90%.
Отже, до стягнення підлягає пеня у розмірі 177 872,29 грн. та 3% річних у розмірі 14 759,60 грн.
Правомірність нарахування інфляційних втрат.
Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивач заявив вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 600 517,29 грн за загальний період прострочення з червня 2022 по жовтень 2022 .
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд виявив помилки, тому задоволенню підлягають інфляційні втрати у розмірі 506 753,21 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 93 764,08 грн. слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 14 759,60 грн., пеню в розмірі 177 872,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 506 753,21 грн.
В частині стягнення пені в розмірі 1 619 648,93 грн., інфляційних втрат у розмірі 93 764,08 грн., 3% річних у розмірі 134 031,28 грн. слід відмовити.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо витрат на правову допомогу.
Позивач просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 40 000,00 грн.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2022 між адвокатом Вовчуком Олегом Юліановичем (далі - адвокат) та Комунальним підприємством "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", (далі-клієнт), укладено договір № 13/1/221018/2 про надання професійної правової допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати професійну правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Адвокат вивчає необхідні документи Клієнита, пов'язані із простроченням сплати заборгованості, яка виникла перед ним у Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» (Код ЄДРПОУ 01985400), (далі - Боржник) з оплати за поставлену теплову енергію у період з січня 2022 року по жовтень 2022 року включно, вивчає необхідну нормативну базу, судову практику, складає позов до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Боржника пені, 3% річних та втрат від інфляції за несвоєчасну оплату цієї заборгованості та судових витрат, представляє інтереси Клієнта в судових засіданнях у випадку розгляду справи в провадженні за участю сторін.
Моментом виконання своїх обов'язків за цим Договором вважається дата ухвалення судом першої інстанції відповідного рішення по суті спору. (п.п. 1.2-1.3. договору).
Пунктами 4.1. - 4.4. договору встановлено, що юридичну допомогу, що надається Адвокатом, Клієнт оплачує в гривнях у розмірі не більше 50 000 гри. 00 коп., шляхом сплати у безготівковій формі на банківський рахунок Адвоката на суму згідно з Актом прийому-передачі наданих юридичних послуг, підписаним сторонами і рахунку на оплату.
Остаточний розмір оплати визначається в сумі, визначеній в Акті приймання передачі виконаної роботи залежно від її об'єму, часу виконання та складності.
Оплата за даним договором здійснюється Клієнтом протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.
Днем підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт є день прийняття судом першої інстанції рішення, яким закінчується розгляд справи в суді першої інстанції.
За результатами надання юридичної допомоги складається Акт прийому-передачі наданих правових послуг, який підписується кожною зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом юридичної допомоги і її вартість.
Акт прийому-передачі наданих правових послуг вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокату письмові аргументовані заперечення на акт. (п.п. 4.6.-4.7 договору).
Пунктом 7.1. договору встановлено, що даний договір укладений на строк до 31.12.2023 та набирає чинності з моменту його підписання.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Позивачем надано підписаний сторонами Акт приймання-передачі виконаних робіт від 14.12.2022, згідно якого Адвокат надав Клієнтові юридичні послуги, а Клієнт прийняв ці послуги у наступному об'ємі:
1.Перша зустріч 07.12.2022 з Клієнтом та узгодження всіх можливих питань, які можуть виникнути під час підготовки позовної заяви від КП «Дніпротеплоенерго» ДОР» про стягнення 3% річних і втрат від інфляції за несвоєчасну оплату вартості поставленої Комунальному підприємству «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» (Код ЄДРПОУ 01985400) в період з січня 2022 року по жовтень 2022 року включно.
Витрачено часу - 3 години. Вартість 1 години 2000,00 грн.
Загальна сума - 6 000,00грн.
2.Вивчення наданих Клієнтом документів з вказаного у п. 1 цього Акту питання, а саме:
-Електронний Витяг з ЄДРПОУ щодо Відповідача.
-Копії ліцензій на вироблення, транспортування та постачання теплової енергії.
-Копія рішення Дніпропетровської обласної ради від 06.08.2021 року з додатком.
-Копія Договору про постачання теплової енергії № 165 від 28.01.2022 р. з додатками.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/1/В за січень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/1/В за січень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/1/Т за січень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/1/Т за січень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/1/П за січень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/1/П за січень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/2/В за лютий 2022 р.
-Копія рахунку № 165/2/В за лютий 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/2/Т за лютий 2022 р.
-Копія рахунку № 165/2/Т за лютий 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/2/П за лютий 2022 р.
-Копія рахунку № 165/2/П за лютий 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/3/В за березень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/3/В за березень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/3/Т за березень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/3/Т за березень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/3/П за березень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/3/ГІ за березень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/4/В за квітень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/4/В за квітень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/4/Т за квітень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/4/Т за квітень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/4/П за квітень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/4/П за квітень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/5/В за травень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/5/В за травень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/5/Т за травень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/5/Т за травень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/5/П за травень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/5/П за травень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/6/В за червень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/6/В за червень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/6/Т за червень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/6/Т за червень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/6/П за червень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/6/П за червень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/7/В за липень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/7/В за липень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/7/Т за липень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/7/Т за липень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/7/П за липень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/7/П за липень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/8/В за серпень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/8/В за серпень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/8/Т за серпень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/8/Т за серпень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/8/П за серпень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/8/П за серпень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/9/В за вересень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/9/В за вересень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/9/Т за вересень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/9/Т за вересень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/9/П за вересень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/9/П за вересень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/10/В за жовтень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/10/В за жовтень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/10/Т за жовтень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/10/Т за жовтень 2022 р.
-Копія Акту приймання-передачі робіт № 165/10/П за жовтень 2022 р.
-Копія рахунку № 165/10/П за жовтень 2022 р.
(Всього 60 документів).
-Виписки з банку про надходження коштів на рахунок Позивача з рахунку Відповідача за лютий, березень, квітень, червень, жовтень, листопад 2022 року.
(Всього 12 документів).
Витрачено часу - 7 годин. Вартість 1 години 2000,00 грн.
Загальна сума - 14 000,00 грн.
3.Складання розрахунків розміру пені, 3% річних і втрат від інфляції за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року включно з прострочених сум сплати заборгованості Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» за спожиту теплову енергію.
Витрачено часу - 5 годин. Вартість 1 години 2000,00 грн. Загальна сума - 10 000,00 грн.
4. Вивчення судової практики та складання позовної заяви з додатками.
Витрачено часу - 5 годин. Вартість 1 години 2000,00 грн. Загальна сума - 10 000,00 грн.?
Загальна вартість наданих послуг за актом становить 40 000,00 грн.
Адвокатом був виставлений клієнту рахунок від 14.12.2022 на суму 40 000,00 грн.
Позивач не надав доказів оплати вартості наданих послуг, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання.
Так, щодо п. 4. Акту: вивчення судової практики та складання позовної заяви з додатками, суд зазначає, що практика щодо даної категорії спорів є сталою та не потребує витрат у визначеному позивачем розмірі, також зазначені в п. 2 акти та рахунки на оплату не потребують для їх вивчення часу в 7 годин.
Складання розрахунків розміру пені, 3% річних і втрат від інфляції за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 не є складним для кваліфікованого фахівця, тому не потребує витраченого часу, зазначеного в акті
Враховуючи викладене, а також те, що розрахунки, здійснені адвокатом, є невірними, суд частково задовольняє заяву позивача зі стягненням з відповідача 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
35 000,00 грн. витрат на правничу допомогу покладаються на позивача.
Щодо судового збору.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Незважаючи на зменшення розміру пені та 3% річних, судові витрати, відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам, оскільки застосування положень ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України не є підставою для покладення судових витрат на іншу сторону.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" до Комунального підприємства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради", Третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Дніпропетровська обласна рада, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської військової державної адміністрації, про стягнення штрафних санкцій за договором на постачання теплової енергії у розмірі 2 546 859,39 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" (49115, м. Дніпро, вул. Бехтерева, буд. 1, ідентифікаційний код 01985400) на користь Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7, ідентифікаційний код 30982775) 3% річних у розмірі 14 759,60 грн., пеню у розмірі 177 872,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 506 753,21 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн., судовий збір у розмірі 36 495,22 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2023.
Суддя Н.Г. Назаренко