вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" травня 2023 р. Cправа № 902/411/23
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Зеленюк О.В.,
представника позивача - Приданчука В.В.,
у відсутності представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (пров. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012)
до: Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" (вул. Заводська, буд. 53, село Бджільна, Гайсинський район, Вінницька область, 23840)
про стягнення 396 773,21 грн,
Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" подано позов до Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" про стягнення 396 773,21 грн.
Ухвалою суду від 27.03.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/411/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.05.2023.
Під час підготовчого провадження учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору, однак учасники справи таким правом не скористалися.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 23.05.2023, про що 02.05.2023 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
На визначений час у судове засідання 23.05.2023 з'явився представник позивача, відповідач явки у повноваженого представника не забезпечив.
Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 04.05.2023, вручення якої Державному підприємству "Бджільнянський спиртовий завод" підтверджується результатами відстеження такого пересилання на офіційному сайті АТ "Укрпошта".
Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), укладеному на умовах Типового договору шляхом підписання заяви-приєднання №094205CR3WBP100 від 01.10.2020, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги з розподілу природного газу за період квітня - грудня 2022 року, внаслідок чого Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" заявлено до стягнення з Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" 396 773,21 грн заборгованості, з яких: 365 809,68 грн - основного боргу; 5 478,79 грн - 3% річних та 25 484,74 грн - інфляційних втрат.
Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Шляхом підписання Державним підприємством "Бджільнянський спиртовий завод" заяви-приєднання №094205CR3WBP100 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.10.2020 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (згодом найменування змінено на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз") (позивач, Оператор ГРМ) та Державним підприємством "Бджільнянський спиртовий завод" (відповідач, Споживач) укладено Договір розподілу природного газу на умовах Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2498 із змінами внесеними Постановою НКРЕКП №1418 від 11.08.2016 (Договір).
Згідно із п. 1.2. Договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені Договором.
Згідно із пп. 6.1., 6.2. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах з розбивкою по кожному об'єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік (абз. 10 п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).
Відповідно до п. 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8. Договору).
Факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з розподілу природного газу за період з квітня-грудня 2022 року підтверджується актами наданих послуг (а.с. 21-29, т. 1).
Кожен з актів відображає вартість наданих послуг з розрахунку вартості послуги - 1,76 грн за 1 м.куб. на місяць (без урахування ПДВ) у 2022 році.
Так, постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2741 для AT "Вінницягаз" з 01.01.2022 на весь 2022 рік встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,76 грн за 1 м.куб. (без урахування ПДВ). Тому, з урахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу в 2022 році складає 2,112 грн. за 1 м.куб.
Як підтверджено довідкою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" за газовий рік (з жовтня 2020 року по вересень 2021 року) відповідачем було фактично спожито природний газ в обсязі 230 940,48 м. куб.
Такий же обсяг споживання визначено як обсяг річної замовленої потужності на 2022 рік. Про розрахований обсяг річної замовленої потужності відповідача також було повідомлено шляхом відображення розрахунку обсягів річної замовленої потужності на 2022 рік в акті приймання - передачі природного газу № ВІ00082552 від 30.09.2021 (а.с. 18, т. 1).
Відтак, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та пп. 6.1 та 6.2 Типового договору розподілу позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2022 року наступним чином: 230 940,48 м.куб. х 2,112 грн за 1 м.куб. / 12 міс. = 40 645,52 грн.
Отже, згідно з актами загальна вартість наданих відповідачу послуг з розподілу природного газу за період з квітня-грудня 2022 року складає 365 809,68 грн (9 міс. х 40 645,52 грн).
Разом з тим відповідачем не здійснено оплату на підставі вказаних актів наданих послуг, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.
Так, станом на 10.03.2023 позивачем як Оператором ГРМ обліковано за відповідачем наявність основного боргу в сумі 365 809,68 грн, що слугувало підставою для звернення із даним позовом до суду. Поряд з цим Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" внаслідок прострочення виконання зобов'язання за Договором нараховано до стягнення з відповідача 5 478,79 грн - 3% річних та 25 484,74 грн - інфляційних втрат.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Матеріали справи містять копії актів наданих послуг на підтвердження факту отримання відповідачем послуг з розподілу природного газу на відповідні суми, які підписано та скріплено печатками зі сторони позивача. Водночас, як підтверджується матеріалами справи, такі акти направлялися відповідачу, в т.ч. із вимогою про сплату заборгованості вих. №210-Сл-11638-1122 від 03.11.2022 (а.с. 30-60, т. 1).
Однак, Державним підприємством "Бджільнянський спиртовий завод" за фактом надання послуг оплати не здійснено, як і не повернуто підписаних актів, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.
Разом з тим слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні заперечення зі сторони відповідача щодо якості та вартості наданих послуг, так само як і не містять матеріали справи мотивованої відмови Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" від підписання актів наданих послуг чи будь-яких доказів, які б свідчили, що відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання послуг за Договором.
Відповідно до практики Верховного Суду (яка хоча і стосується виконання робіт, однак по аналогії може застосовуватися і до надання послуг) у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (постанова КГС ВС у справі №913/1397/16 від 26.04.2018).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу за період квітня-грудня 2022 року на суму 365 809,68 грн.
Отже, вимога позивача про стягнення основного боргу на вказану суму підлягає задоволенню у повному обсязі.
Окрім того, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 5 478,79 грн - 3% річних та 25 484,74 грн - інфляційних втрат.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, за умовами п. 6.6. Договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за надані послуги з розподілу природного газу в обумовлений п. 6.6. Договору строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіряючи поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" допущено помилку при визначенні початкової дати прострочення в ряді періодів.
Як уже зазначалося, за змістом п. 6.6. Договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, початком прострочення виконання зобов'язання слід вважати одинадцяте число місяця, наступного за звітним.
Поряд з цим, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" (з визначенням правильної дати початку нарахувань), судом встановлено, що розрахунок позивача не перевищує розрахунку суду (гранична дата нарахувань визначена 10.03.2023). Водночас відповідачем не надано свого контррозрахунку вказаних складових заборгованості.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 5 478,79 грн - 3% річних та 25 484,74 грн - інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву, власного контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 5 951,6 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" (вул. Заводська, буд. 53, село Бджільна, Гайсинський район, Вінницька область, 23840; код ЄДРПОУ 05459140) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (пров. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012; код ЄДРПОУ 03338649) 365 809,68 грн - основного боргу; 5 478,79 грн - 3% річних; 25 484,74 грн - інфляційних втрат та 5 951,6 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - office@vngas.com.ua, відповідача - bq.spirt@ukr.net.
Повне рішення складено 31 травня 2023 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - пров. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012;
3 - відповідачу - вул. Заводська, буд. 53, село Бджільна, Гайсинський район, Вінницька область, 23840.