23.05.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2659/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Вечірка І.О.,
при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бєлік В.Г.) від 09.02.2023р. у справі № 904/2659/22
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у загальному розмірі 5 810 116,80 грн.,
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023р. у справі № 904/2659/22 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у сумі 5 632 430,40 грн, збору за зберігання вантажу у сумі 177 686,40 грн, а також та витрат по сплаті судового збору у розмірі 87 151,75 грн.
Не погодившись з рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023р. у справі № 904/2659/22 в частині стягнення плати за користування вагонами у розмірі 1 507 085,40 грн. (з ПДВ) та збору за зберігання вантажу у розмірі 52 351,44 грн. (всього 1 559 436,84 грн.) та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема, вказує наступне:
- позивачем не враховане телеграмне розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022, в якому, зокрема, зазначено, що замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування такої обставини як комендантська година на території, на якій розташована станція відправлення та/або призначення;
- судом не досліджено питання, з яких причин позивачем не були складені акти загальної форми для засвідчення факту існування комендантської години; відсутність таких актів не спростовує факту існування обставини, яка є загальновідомою та яка є підставою для перерахунку заявлених позовних вимог.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023р. у справі № 904/2659/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 23.05.23р. о 10:00 год.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною, посилаючись при цьому на відсутність будь-яких документів, які б забороняли роботу залізничної станції Рядова Придніпровської залізниці під час дії комендантської години. В спірний період часу робота станції Рядова та під'їзної колії відповідача, що примикає до станцій Терни і Рядова, не припинялася ані в денний, ані в нічний час. Вагони подавалися на під'їзну колію та поверталися з під'їзної колії цілодобово (копії підписаних без заперечень з боку Відповідача пам'яток ф.ГУ-45 про подавання/забирання вагонів №№ 442, 448, 456, 457, 460, 462, 477, 491, 495, 501, 503, 508, 517, 537, 545, 547, 550, 554, 555, 560, 564, 565, 578, 583, 586, 592, 594, 595. 608, 625, 312, 316, 319, 339, 447, 448, 450-452, 457, 458, 469-474, 476-478, 483, 486, 498, 500, 501, 506, 507, 515, 516, 520-525, 533, 534, 545-548, 550, 551, 560, 562, складених в нічний час, є в матеріалах справи). Таким чином, підстав для складання актів загальної форми, які б засвідчували обставини, що звільняють вантажовласника від відповідальності, згідно телеграмного розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022, що є внутрішнім локальним документом залізниці, не було.
Окрім того, жодних письмових повідомлень про те, що ПрАТ «Північний ГЗК» не здійснювало свою роботу в нічний час на адресу позивача не надходило. Заперечення відповідача, наведені ним при підписанні відомостей ф.ГУ-46, що є розрахунковими документами, також жодним чином не стосуються нарахування плати за користування вагонами в період дії комендантської години.
Також, зазначає позивач, з боку відповідача не надходило жодних пропозицій щодо внесення змін до пунктів 5, 9, 10 Договору про експлуатацію в частині подавання/забирання вагонів в нічний час.
За твердженням позивача, посилань на комендантську годину не містять і спірні акти загальної форми ф.ГУ-23, а відповідач не вжив жодних заходів, щоб не допустити затримку вагонів до початку дії комендантської години.
Позивач вважає, що ним доведено належними доказами затримку вагонів з вини відповідача у зв'язку із несвоєчасним забиранням їх на станції призначення на свою під'їзну залізничну колію, що згідно з Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами та контейнерами, Правилами складання актів, нормами Тарифного керівництва № 1, відповідно до умов Договору, на підставі пам'яток форми ГУ-45 про подавання/забирання вагонів, актів загальної форми станції призначення про затримку, які є підставою для матеріальної відповідальності та в сукупності з іншими документальними доказами доводять вину відповідача в затримці вагонів, є підставою для нарахування та стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку представника, про час та місце його проведення був повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка представників учасників справі в судове засідання обов'язковою, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представника відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 14.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Терни стрілками №№2, 4, 6 у парній горловині станції та до Рядова - стрілкою № 8 до колії № VI станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено по станції Терни біля:
- маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції Терни;
- маневрового світлофору М8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки № 4 станції Терни;
- маневрового світлофору М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки № 6 станції Терни; по станції Рядова біля вхідного світлофору - Чк, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова.
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 268 700 погонних метрів (п. 2 договору).
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (п. 4 договору).
Відповідно до п. 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станції Терни, Рядова здійснюється:
- порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години;
- порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години;
- вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання;
- інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу, передача вагонів здійснюється поза інтервалом.
Згідно з п. 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (п. 8 договору).
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 11 договору).
Для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год. (п. 12 договору).
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (п. 13 договору).
Відповідно до п. 14 договору власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1);
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Пунктом 15 договору встановлено, що власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.
У п. 19 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017 до 23.12.2022 включно.
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
На виконання вказаного договору, у лютому 2022 року, за залізничними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 66-138) залізницею прийнято до перевезення на адресу одержувача Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" порожні власні вагони.
На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Р. III Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458, дані вагони було затримано на підставі наказів №323 від 20.02.2022, № 200 від 14.03.2022, № 1476 від 02.06.2022 через зайнятість колій станції призначення Рядова у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ПрАТ “Північний ГЗК” на свою під'їзну колію.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№ 30069319, 05079317, 06079314, 05079319, 06079320 та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ФДУ-92 №№ 14079011, 14079012, 14079013.
Відомості плати за користування вагонами підтверджено підписом працівника станції, як передбачає графа “Підпис працівника станції” форми ГУ-46 згідно Додатку № 1 до п.3 Правил.
Відомості плати ф. ГУ-46 та накопичувальні картки ф. ФДУ-92 ПрАТ “ПІВНГЗК” було підписано із запереченнями: “Відвантаження припинено у зв'язку з конвенцією ЦЦО/99 від 24.02.22р. та запровадженням воєнного стану в Україні”.
Накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення Рядова неприйнятих ПрАТ “ПІВНГЗК” вагонів, що надійшли на його адресу.
За цим фактом станціями затримки П'ятихатки, Вільногірськ, Савро у порядку, передбаченому п.9,10 Р. III Правил, складено відповідні акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 8 від 20.02.2022, №49 від 27.06.2022, №25 від 14.03.2022, №27 від 28.06.2022, №2 від 02.06.2022, №2 віл 28.06.2022; акти загальної форми ГУ-23 №26132 від 20.02.2022, № 25 від 14.03.2022. № 1476 від 02.06.2022.
Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення представникам Комбінату вручено не пізніше двох годин після його отримання, як чітко передбачає абз.4 п.10 Р.Ш Правил користування вагонами та контейнерами.
Накази на початок та кінець затримки видавалися з урахуванням наявності (відсутності) затримок в просуванні вагонів, що слідують на адресу Комбінату, з метою уникнення заторів на шляху прямування через скупченість вагонів на станції призначення з вини відповідача.
Залізницею було оформлено відповідні акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких розраховано плату за користування спірними вагонами в сумі 5 632 430,40 грн. та збір за зберігання вантажу в сумі 177 686,40 грн.
Відповідач плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що введений в Україні воєнний стан не є підставою для звільнення від відповідальності, а відповідач не довів, яким чином введення воєнного стану вплинуло на факт затримки спірних вагонів, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами в розмірі 5 632 430,40 грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 177 686,40 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, відповідно до положень частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом визначені Статутом залізниць України.
На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Відповідно до статті 46 Статуту, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 71 Статуту залізниць України встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Статтею 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Плата за користування вагонами є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку.
Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу; при зберіганні вантажів у вагонах 4,0 грн. за одну тонну. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Відповідно до абзацу третього пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085) усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.
Відповідно до пунктів 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил).
Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113).
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) - Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.
Накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення Рядова неприйнятих ПрАТ “ПІВНГЗК” вагонів, що надійшли на його адресу.
За цим фактом станціями затримки П'ятихатки, Вільногірськ, Савро у порядку, передбаченому п.9,10 Р. III Правил, складено відповідні акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 8 від 20.02.2022, №49 від 27.06.2022, №25 від 14.03.2022, №27 від 28.06.2022, №2 від 02.06.2022, №2 віл 28.06.2022; акти загальної форми ГУ-23 №26132 від 20.02.2022, № 25 від 14.03.2022. № 1476 від 02.06.2022.
Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, а саме:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Судом першої інстанції зазначено, що причини, наведені у пункті 16 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами для звільнення відповідача від плати за користування вагонами відсутні; відповідачем повідомлення щодо неможливості забирання вагонів з під'їзних колій у зв'язку з введенням воєнного стану позивачу не надсилались.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що не мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на положення статті 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
В силу приписів статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Між тим, відповідач не надав доказів в обґрунтування відсутності своєї вини в затримці вагонів.
Щодо посилання відповідача на конвенційну заборону ЦЦО/99 від 24.02.2022, то з тексту розпорядження № ЦЦО/99 від 24.02.2022 вбачається, що всім станціям УЗ забороняється приймати до перевезення всі вантажі і порожні вагони областю призначення: Донецька ДОН (48), Куп'янська дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5), Сумська дирекція залізничних перевезень ДН-3 (3), Харківська дирекція залізничних перевезень ДН-2 (2), Київська дирекція залізничних перевезень ДН-1 (1), Конотопська дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5), Коростенська дирекція залізничних перевезень ДН-4 (4) Одеська дирекція залізничних перевезеньДН-1, Порт. Припорт. дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5) для всіх одержувачів.
За доводами місцевого господарського суду, відсутні підстави для застосування приписів телеграфної вказівки № ЦЦО/99 від 24.02.2022 щодо обмежень здійснення перевезень на певні напрямки призначення з 24.02.2022, оскільки у даному випадку станцією призначення є станція Рядова, яка входить до складу Криворізької дирекції залізничних перевезень та на яку не розповсюджується заборона приймання до перевезення вантажів.
З огляду на викладене відповідачем не доведено, що вагони, по яким нарахована плата за користування, були направлені за визначеними розпорядженням ЦЦО/99 від 24.02.2022 напрямками.
Посилання відповідача у відомостях плати та у відзиві на позов на введений воєнний стан не є підставою для звільнення від плати за користування вагонами. Відповідач не довів, яким чином саме ця обставина вплинула на неможливість своєчасного забирання доставлених залізницею вантажів.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. У даному випадку відповідачем не доведено вплив конвенційної заборони та воєнного стану на спроможність відповідача виконувати свої конкретно визначені обов'язки.
Телеграмним розпорядженням Департаменту комерційної роботи АТ «Укрзалізниця» № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 затверджено «Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час дії воєнного стану в Україні», в якому, зокрема, зазначено, що у випадку запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення, такий час не включається до часу затримки вагонів (контейнерів).
Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування такої обставини, яка засвідчується актом загальної форми ГУ-23, що складається згідно з додатком 6 до Правил користування вагонами та має містити конкретний опис обставин , що стали підставою для затримки вагонів та складання акту; акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище.
У той же час, інформація, яка зазначена в актах загальної форми ГУ-23, вказує на те, що відповідач працював та забирав вагони на свої під'їзні колії цілодобово. Посилань на комендантську годину складені акти загальної форми ГУ-23 не містять. Будь-яких повідомлень щодо неможливості забирання вагонів з під'їзної колії у зв'язку з веденням воєнного стану від відповідача на станцію Рядова не надходило. Позивач зазначає, що станція Рядова працює цілодобово.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для перерахунку плати за користування вагонами з врахуванням комендантської години та без засвідчення цієї обставини актами загальної форми ф.ГУ-23 є безпідставними та недоведеними.
Аналогічна правова позиція щодо правомірності нарахування спірної суми під час дії комендантської години викладена судом касаційної інстанції у постанові Верховного Суду від 19.04.2023р. у справі № 904/2019/22.
Зокрема, в своїй постанові Верховний Суд зазначає:
"5.18. Отже, відповідач не довів, а суди не встановили наявність обставин, що є підставою для звільнення відповідача від плати за користування вагонами.
5.19. Доводи скаржника стосовно здійснення вказаного нарахування за користування вагонами без урахування вимог телеграмного розпорядження від 05.04.2022 №ЦМ-13/693 та про необхідність зменшення нарахованої залізницею плати за користування вагонами за час затримки вагонів в період дії комендантської години обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.
5.20. Рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні.
5.21. До підрозділів Укрзалізниці зміст рішення правління було доведено телеграфним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022.
5.22. Зі змісту згаданих документів вбачається, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під'їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник, зокрема у випадку: запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції; проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями російської федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування.
Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування вагонами.
Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вказаних вище підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище.
5.23. Проте, як вірно встановив апеляційний суд та не заперечується сторонами акти загальної форми із зазначенням цих обставин не складались, а складений позивачем акт загальної форми ГУ-23 не містить жодних заперечень відповідача з проводу неможливості забирання вагонів саме у зв'язку із запровадженням комендантської години.
5.24. Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан".
Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо.
5.25. Проте, відповідач не довів, а суди не встановили, що (1) під час дії комендантської години виробничі підрозділи і позивача, і відповідача не працюють у нічну зміну (під час комендантської години), як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, і який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов'язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях; (2) у спірний період робота залізничних станцій та під'їзних колій відповідача, що примикають до цих станцій, припинялась на період дії комендантської години; (3) направлення на адресу позивача будь-яких повідомлень про те, що ПрАТ "ПівнГЗК" не здійснює свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів; (4) направлення позивачу пропозицій щодо внесення змін до договору в частині подавання/забирання вагонів в нічний час (під час комендантської години).
Отже суди, оцінивши всі обставини незабирання вагонів відповідачем на власні під'їзні колії у їх сукупності, дійшли вірного висновку, що відповідач не довів, що такі обставини мали місця з причин, які від нього, як від вантажовласника, не залежать, що презюмує його вину. Іншій підхід (звільнення від плати за користування вагонами, яка є зобов'язанням, а не санкцією) завдав би збитки позивачу, від дій якого не залежали ані строк, ані причини затримки вагонів.
5.26. Також Суд враховує, що рішення правління АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години.
5.27. Доводи скаржника щодо неправильного застосування апеляційним судом норм Правил користування вагонами і контейнерами в частині визначення часу користування вагонами за час затримки вагонів з вини вантажовласника з урахуванням приписів телеграмного розпорядження АТ "Українська залізниця", виданого на підставі рішення правління AT "Українська залізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т), не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.".
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням усього вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення зазначених обставин відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колії станції призначення від вантажу. Натомість, в матеріалах справи містяться належним чином завірені копії пам'яток форми ГУ-45 про подавання вагонів та пам'яток про забирання вагонів, які підтверджують здійснення господарської операції з подавання та забирання вагонів із зазначенням часу передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці. Достовірність вказаних доказів не спростована відповідачем, не викликає сумніву у суду, вони є належними доказами на підтвердження доводів позивача щодо подання позивачем спірних вагонів на приймально-здавальні колії відповідача, несвоєчасне забирання відповідачем вагонів з під'їзної колії, свідчать про здійснення приймально-здавальних операцій, засвідчуються підписом відповідального представника відповідача у пам'ятці про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, а тому в сукупності з іншими документальними доказами доводять вину відповідача в затримці вагонів, що є підставою для нарахування та стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Відповідач не спростував доводів позивача, а також не довів наявності обставин, що могли б бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на положення статті 121 Статуту залізниць України та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, а тому підстави для звільнення відповідача від нарахованої плати за користування вагонами в даному випадку відсутні.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обгрунтованих висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні, яке відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 09.02.2023р. відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 35 087,33 грн. слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023р. у справі № 904/2659/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023р. у справі № 904/2659/22 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 35 087,33 грн. покласти на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції та строки оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 30.05.2023 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя І.О. Вечірко