ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 травня 2023 року Справа № 902/1061/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Олійник Т.М.
за участю представників сторін:
позивача: Спектора Ю.І. представника згідно наказу №28-К від 01.12.22
відповідача 1: не з'явився
відповідача 2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецтранс ТЕК" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 01.03.23р. о 12:38 повний текст складено 13.03.23р. та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.23р. повний текст складено 17.03.23р. суддею Маслієм І.В. у м.Вінниці, у справі № 902/1061/22
за позовом (зустрічним): Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК"
до: TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC (ТНА КОРПОРЕЙТ СОЛЮШНЗ ЛЛС) (229 Дженні Лейн, Коді Вайомінг 82414, США)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ"
про визнання недійсним договору та стягнення моральної шкоди
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява SOLUTIONS LLC (ТНА КОРПОРЕЙТ СОЛЮШНЗ ЛЛС) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК" про визнання недійсним Договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №26/08/20-2 від 26.08.2020 укладеного між відповідачами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ". Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься вирішення питань, серед іншого, щодо затвердження договорів (контрактів), укладених на суму, що перевищує 1 000 000,00 грн. В межах виконання договору №26/08/20-2 від 26.08.2020 виконавцем надано замовнику послуги на загальну суму 12 827 950,90 грн. Однак, загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" рішення про надання згоди директору на укладення договору №26/08/20-2 від 26.08.2020 не приймалося, в наслідок чого спірний договір вчинений директором з перевищенням повноважень.
Крім того, 15.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК" звернулось до суду з зустрічним позовом до TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC (ТНА КОРПОРЕЙТ СОЛЮШНЗ ЛЛС) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ", в якому просить стягнути з TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC (ТНА КОРПОРЕЙТ СОЛЮШНЗ ЛЛС) 5000,00 грн - моральної шкоди та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" 960731,34 грн заборгованості з якої 955731,34 грн - збитків та 5000,00 грн - моральної шкоди.
Ухвалою суду від 23.01.2023 залишено без розгляду первісний позов CORPORATE SOLUTIONS LLC (ТНА КОРПОРЕЙТ СОЛЮШНЗ ЛЛС) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК" про визнання недійсним Договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №26/08/20-2 від 26.08.2020 укладеного між відповідачами.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.03.23 у справі №902/1061/22 в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 203, 215, 216, 229, 230, 256, 627, 628 ЦК України, постанову Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №910/4924/18, докази наявні в матеріалах справи вказав, що позивачем не доведено, а судом, на підставі зібраних в матеріалах справи доказів, не встановлено існування на момент вчинення спірного Договору факту введення його в оману з боку відповідача2 щодо обставин, які мають істотне значення для укладення такого правочину, як умови для визнання його в силу приписів ст. 230 Цивільного кодексу України недійсним. Крім того, з посиланням на ст.ст. 23,1167 ЦК України, Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про погіршення ділової репутації, внаслідок звернення відповідача 1 до суду з позовом про розірвання договору та обманом відповідача2 під час укладання спірного договору, оскільки як зазначалось вище судом договір на день прийняття рішення виконаний у повному обсязі, а сторони договору отримали все на що розраховували. А тому прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.03.23 заяву представника відповідача 2 від 03.03.2023 про відшкодування витрат, понесених відповідачем2 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" 17 000 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7 500,00 грн залишити за останнім.
В обґрунтування додаткового рішення суд з посиланням на ст.ст. 124, 126, 129, ГПК України, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішення Європейського суду з прав людини, постанови Верховного суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, докази наявні в матеріалах справи, прийшов до висновку, що справедливим та співрозмірним буде призначення відповідачу 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті витрати в сумі 7 500,00 грн суд залишив за заявником.
Не погодившись із ухваленими рішеннями, скаржник звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 01.03.2023 та додаткове рішення від 13.03.2023 у справі №902/1061/22 та ухвалити нове судове рішення, яким позов ТОВ "АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК" у цій справі задовольнити в повному обсязі.
Щодо основного рішення, скаржник вказує, що суд першої інстанції не дослідив рішення №67 від 27.05.2019 єдиного учасника ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ», а саме не дослідив такі обставини (не дав судову оцінку): 1) чи мав місце факт прийняття рішення №67 від 27.05.2019; 2) чи було доведено до відома ТОВ "АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК" факт прийняття рішення №67 від 27.05.2019 (виходячи із матеріалів справи); 3) чи належить рішення №67 від 27.05.2019 до обставин, що мають істотне значення (створюють перешкоди) для укладання договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №26/08/20-2 від 26.08.2020.
Крім того, не дослідив рішення №201/2 від 21.02.2022 єдиного учасника ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ», а саме не дослідив такі обставини (не дав судову оцінку): 1) чи мав місце факт прийняття рішення №201/2 від 21.02.2022; 2) дати правову оцінку змісту цього рішення №201/2 від 21.02.2022 в частині висновку про незаконність укладання договору №26/08/20-2 від 26.08.2020.
Вважає, що вищенаведені обставини (факти) в розумінні п.1 ч.1 ст.237 ГПК України становлять основу підстав зустрічного позову ТОВ "АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК", на які суд мав дати свою юридичну оцінку в рішенні. Натомість, суд ухилився від виконання вимог п.1 ч.1 ст.237 ГПК України, лише формально встановив факт прийняття рішення №67 від 27.05.2019 та рішення №201/2 від 21.02.2022, але не надав їм жодної правової оцінки.
Зауважує, що підставою зустрічного позову ТОВ "АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК" є факт того, що директор ТОВ "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" ОСОБА_1 підписав з апелянтом спірний договір про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №26/08/20-2 від 26.08.2020 всупереч рішенню №67 від 27.05.2019 єдиного учасника ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» з часткою 100% про заборону директору ОСОБА_1 укладати та підписувати будь-які договори на суму, що перевищує 1000000,00 грн без попередньої згоди загальних зборів, з явним перевищенням повноважень.
Звертає увагу, що про рішення №67 від 27.05.2019 єдиного учасника ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» ані власник цього підприємства, ані само підприємство скаржника не попереджали, до їхнього відома не доводили, ніде не публікували та до відомостей ЄДР не вносили.
При всій розумній обачливості вони нізвідки не могли знати про рішення №67 від 27.05.2019, а якби знали - то не стали б укладати спірний договір. Таким чином, їх ввели в оману.
Отже, мало місце умисне замовчування істотно важливої обставини - рішення №67 від 27.05.2019 єдиного учасника ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» про заборону директору ОСОБА_1 укладати та підписувати будь-які договори на суму, що перевищує 1000000,00 грн без попередньої згоди загальних зборів.
Власне - на ці доводи, на думку скаржника, і мав дати відповідь суд першої інстанції, але ухилився від цього і взагалі не надав рішенню №67 від 27.05.2019 жодної юридичної оцінки.
Також суд не надав жодної правової оцінки іншому рішенню єдиного учасника ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» - рішенню №201/2 від 21.02.2022 в частині висновку про незаконність укладання договору №26/08/20-2 від 26.08.2020.
Щодо стягнення моральної шкоди вказує, що обвинувачення позивача, що відповідач, укладаючи спірний договір, діяв недобросовісно або нерозумно, оскільки знав або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не міг не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу ТОВ «Поділля Агропродукт», на думку скаржника, шкодить його діловій репутації, оскільки судові рішення є загальнодоступними і оприлюднюються в Єдиному державному реєстрі судових рішень на сайті https://reyestr.court.gov.ua/
Отже, такі обвинувачення, на думку скаржника, можна вважати публічними, бо їх зміст буде викладено в рішенні суду по цій справі. Крім того, примірник позовної заяви було направлено не тільки скаржнику, але й іншим сторонам та суду, тобто, мав місце факт поширення цих несправедливих і неправдивих обвинувачень. Таким чином, скаржник зауважує, що було завдано моральну шкоду їхній діловій репутації.
При цьому, як вважає скаржник, ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» ввело в оману апелянта під час укладання спірного договору, замовчавши про наявність перешкод в укладанні спірного договору.
Що стосується обґрунтування розміру моральної шкоди у сумі по 5000 грн з кожного відповідача, то скаржник з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц вказує, що вони виходили із принципів розумності, справедливості та достатності.
Щодо необґрунтованості додаткового рішення, з посиланням на ст.129 ГПК України, зазначає, що позивач за зустрічним позовом заявив до відповідача ТОВ "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" дві вимоги - немайнова про визнання договору №26/08/20-2 від 26.08.2020 недійсним, та майнова - про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000грн.
Водночас, вважає, що поданий відповідачем розрахунок суми правничої допомоги є необґрунтованим та неспівмірним обставинам справи.
Так, з наданого відповідачем акту №1 здачі-приймання наданих послуг від 02.03.2023 вбачається, що всупереч наявності первісного позову виконавець послуг жодного аналізу первісного позову не проводив, та жодних процесуальних документів щодо первісного позову не складав, що на переконання скаржника, доводить штучність первісного позову та обопільну домовленість між адвокатами ТОВ "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" та ТНА КОРПОРЕЙТ СОЛЮШНЗ ЛЛС (TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC).
Водночас, участь в судових засіданнях 26.12.2022 та 23.01.2023 не може бути покладеною на позивача за зустрічним позовом, оскільки на цій стадії в першу чергу розглядався первісний позов. Крім того, судове засідання 15.02.2023 було відкладене за ініціативою представника ТОВ "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ".
Що стосується оплати за "відзив" ТОВ "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" на зустрічний позов, то вважає, що це просто набір загальних слів, та цитування декількох норм ЦК України, написання якого, зазвичай, потребує від сили 30 хвилин, а не двох годин на загальну суму 5000грн.
Вважає неспівмірним розмір правничої допомоги на суму 24500грн у справі про стягнення 5000грн.
Відзивів на апеляційну скаргу від відповідачів 1,2 не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.
Представники відповідачів 1,2 не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися заздалегідь та належним чином (ухвалу надіслано в електронні кабінети та на електронну пошту сторін).
Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників відповідачів 1,2, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.
В судовому засіданні скаржник підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.
Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
26.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Агропродукт" (відповідач 2, в договорі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоспецтранс ТЕК" (позивач, в договорі виконавець) укладено договір №26/08/20-2 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (далі договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом (відповідно із товарно-транспортною накладною) до відповідного пункту призначення у встановлений договором або замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату.
Замовник за цим договором може виступати також і вантажоодержувачем. Найменування вантажів, їх обсяг (кількість, вага та/або об'єм завантажених бункерів з комбайна), місце завантаження, строки (дати) приймання вантажів, дати подачі транспортних засобів під завантаження, пункти призначення, особа-вантажоодержувач, строки доставки вантажів та передачі вантажоодержувачам та інші умови перевезень, визначаються в узгоджених сторонами замовленнях, які є додатками та становлять невід'ємну частину цього договору (надалі - замовлення) (п. 1.2. та п. 1.3. договору).
Виконавець має право залучати до надання послуг третіх осіб, з якими він уклав відповідні договори перевезень, при цьому залишаючись відповідальним перед замовником за будь-які дії та/або бездіяльність (включаючи, але не обмежуючись, порушення вимог чинного податкового законодавства), залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні. Витрати виконавця на оплату послуг третіх осіб не включаються у вартість наданих замовнику виконавцем послуг (п. 1.5. договору).
Ціна договору дорівнює сумарній вартості наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу протягом дії цього договору, що відображаються в актах приймання - передачі наданих послуг (п. 2.1. договору).
Розмір плати за послуги, які надаються за цим договором, визначається на підставі: тарифів на послуги виконавця при перевезенні вантажів - кукурудза, соя згідно додатків №7,9, який є невід'ємною частиною цього договору та у разі необхідності перевезення інших вантажів -соняшнику, згідно додатків 8,10, які після підписання сторонами становитиме невід'ємну частину цього договору. Тариф, що вказаний в додатках № 7, 8, 9,10 до цього договору (у разі надання послуг щодо перевезення кукурудзи, сої, соняшнику), визначає вартість перевезення 1 (однієї) тони відповідного вантажу на відстань (кілометри (км)). Сума вартості послуг, яку замовник сплачує виконавцю, залежить від виду вантажу, кількості перевезеного вантажу, відстані перевезення, маршруту перевезення (зона проведення АТО або ні) та відображається в актах приймання - передачі наданих послуг (п. 2.2. договору).
Плата за послуги здійснюється після їх фактичного надання, протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів, вказаних нижче, факту підписання актів приймання-передачі наданих послуг, визначення маси вантажу згідно п.2.3.1. договору та проведення звірки взаємних розрахунків між замовником та виконавцем. При відсутності зауважень щодо наданих послуг за цим договором, замовник підписує акт передачі - прийняття наданих послуг протягом 10 (десяти) банківських днів після його отримання, а також отримання документів, що підтверджують надання послуг за цим договором, а саме два оригінальних примірники товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, складені за формою наведеною в додатку №5, що є невід'ємною частиною цього договору, два оригінальних примірника реєстру ТТН, перевезень, згідно додатку № 4. У разі наявності претензій щодо наданих послуг, замовник протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту отримання акту передачі-прийняття наданих послуг, зобов'язаний направити мотивовану відмову від підписання акту (2.3. договору).
Датою надання послуг є дата підписання сторонами акту приймання-передачі послуг (п. 2.6. договору).
Розділом ІІІ договору визначено обов'язки та права сторін, а розділом ІV договору визначено відповідальність сторін та вирішення спорів.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, а в частині не виконаних зобов'язань, що виникли протягом строку дії цього договору - до повного виконання. Усі зміни та доповнення до цього договору та його невід'ємних додатків можливі лише за взаємною згодою сторін і мають бути оформлені письмово за підписами сторін (п. 6.1. та п. 6.2. договору).
На виконання зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоспецтранс ТЕК" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Поділля Агропродукт" транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на протязі 2020 року на загальну суму 12 827 950,90 грн, що підтверджується актами наданих послуг та не спростовується учасниками справи.
Договір з боку ТОВ “Поділля Агропродукт” був підписаний директором - Шульц Юрієм Миколайовичем, який діяв на підставі статуту.
Статутом ТОВ “Поділля Агропродукт” (пункти 7.1., 7.23) визначено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (директор). Вищим органом товариства є загальні збори учасників, що складаються з учасників товариства та/або призначених ними представників.
Відповідно до п. 3 п. 7.17. статуту, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься вирішення питань, серед іншого, щодо затвердження договорів (контрактів), укладених на суму, що перевищує 1 000 000,00 грн.
Відповідно до п. 7.24. статуту, до компетенції директора товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.
Директор товариства діє від імені товариства в межах встановлених законодавством України та цим статутом (п. 7.26. статуту).
Матеріали справи містять рішення №67 від 27.05.2019, відповідно до якого встановлено обмеження директору ТОВ “Поділля Агропродукт”, а саме:
- заборонено директору товариства Шульцу Юрію Миколайовичу укладати та підписувати будь-які договори (контракти) від імені Товариства, якщо вартість товару, майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує суму 1 000 000,00 грн;
- дозволено директору товариства Шульцу Юрію Миколайовичу укладати та підписувати будь-які договори (контракти) від імені товариства, якщо вартість товару, майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує суму 1 000 000,00 грн, виключно після прийняття загальними зборами учасників товариства (єдиним учасником) рішення про надання згоди на вчинення такого правочину.
Крім того, позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи рішення №201/2 від 21.02.2022 єдиного учасника - TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC (ТНА КОРПОРЕЙТ СОЛЮШНЗ ЛЛС), що володіє 100% статутного капіталу ТОВ “Поділля Агропродукт” вирішено, зокрема:
- Визнати підписання попереднім директором Товариства Шульцом Юрієм Миколайовичем договору від 26 серпня 2020 року № 26/08/20-2 з ТОВ “Автоспецтранс ТЕК, без надання згоди на вчинення такого правочину загальними зборами (єдиним учасником), порушенням компетенції та обмежень повноважень встановлених статутом товариства, порушенням статті 44 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, порушенням рішення учасника товариства від 27.05.2019 №67.
- Провести службове розслідування на предмет наявності зловмисної домовленості ОСОБА_1 з іншими особами при визначенні умов та укладанні договору від 26 серпня 2020 року № 26/08/20-2 з ТОВ “Автоспецтранс ТЕК” та доцільності укладення такого правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, первісний позов про визнання спірного договору недійсним було обґрунтовано тим, що договір був підписаний від імені замовника, особою, яка не була уповноважена на вчинення вказаних дій, тобто з порушенням норм закону.
Позивач у зустрічній позовній заяві, з урахуванням заяв про зміну предмету позову зазначає, що про рішення учасника товариства від 27.05.2019 №67 відповідачі його до відома не доводили, ніде не публікували та до відомостей ЄДР не вносили, тобто відповідачі вчинили умисне замовчування, що є обманом в розумінні ст. 230 ЦК України.
За твердженням позивача при всій розумній обачливості він нізвідки не міг дізнатися про рішення №67 від 27.05.2019, а якби знав - то не став би укладати спірний договір. Таким чином, на думку позивача, його ввели в оману, а саме мало місце умисне замовчування істотно важливої обставини - рішення №67 від 27.05.2019 єдиного учасника ТОВ “ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ” про заборону директору ОСОБА_1 укладати та підписувати будь-які договори на суму, що перевищує 1000000,00грн без попередньої згоди загальних зборів.
З огляду на це позивач просить суд визнати недійсним договір від 26 серпня 2020 року № 26/08/20-2 на підставі ст. 230, 229, 215 ЦК України та просить стягнути з кожного з відповідачів моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування стягнення моральної шкоди, позивач зазначає, що позивач за первісним позовом (відповідач 1) обвинуватив його у своїй позовній заяві у тому, що він як контрагент діяв недобросовісно та нерозумно, оскільки знав або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не міг не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу ТОВ “Поділля Агропродукт”, однак дане обвинувачення, щодо недобросовісності шкодить його діловій репутації, оскільки судові рішення є загальнодоступними і оприлюднюються в Єдиному державному реєстрі судових рішень на сайті https://reyestr.court.gov.ua/. Отже, такі обвинувачення можна вважати публічними, бо їх зміст буде викладено в рішенні суду по цій справі. Крім того, примірник позовної заяви було направлено не тільки позивачу за зустрічним позовом, але й іншим сторонам та суду, тобто, мав місце факт поширення цих несправедливих і неправдивих обвинувачень в наш бік.
Таким чином, на думку позивача було завдано моральну шкоду його діловій репутації. При цьому, саме ТОВ “ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ” обмануло позивача під час укладання спірного договору, замовчало про наявність перешкод в укладанні спірного договору, тобто, спричинило цю протиправну ситуацію в цілому.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.
Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, які порушують права та інтереси особи, що оспорює такий правочин.
Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Тобто, за змістом наведених норм, для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 зі справи № 910/4924/18).
У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.
Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).
Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв'язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин.
Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст. 230 ЦК України.
Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.
Отже, обов'язок з доведення існування обставин, з якими положення ст. 230 Цивільного кодексу України передбачають можливість визнання договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом недійсним, покладається саме на позивача.
Як зазначалося вище, як на підставу позовних вимог, позивач за зустрічним позовом, вказує на те, що його ввели в оману, оскільки мало місце умисне замовчування істотно важливої обставини - рішення №67 від 27.05.2019 єдиного учасника ТОВ “ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ” про заборону директору ОСОБА_1 укладати та підписувати будь-які договори на суму, що перевищує 1000000,00грн без попередньої згоди загальних зборів, якби позивач за зустрічним позовом знав про цю обставину, то не став би укладати спірний договір. А тому просить суд визнати недійсним договір від 26 серпня 2020 року № 26/08/20-2 на підставі ст. 230, 229, 215 ЦК України та просить стягнути з кожного з відповідачів моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.
Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи, а саме: рішення учасника ТОВ «УПРАВЛІНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «УЛФ» від 27.05.2019 №67 та рішення №201/2 єдиного учасника - TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC (ТНА КОРПОРЕЙТ СОЛЮШНЗ ЛЛС) від 21.02.2022 колегія суддів зауважує таке.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Отже, обставини на які посилаються сторони повинні бути підтверджені належними доказами, засвідченими у встановленому порядку.
Так, порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55.
Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003) визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.
Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії. У разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.
Таким чином колегія суддів критично оцінює наявні в справі не засвідчені належним чином копії рішення учасника ТОВ «УПРАВЛІНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «УЛФ» від 27.05.2019 №67 та рішення №201/2 єдиного учасника - TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC (ТНА КОРПОРЕЙТ СОЛЮШНЗ ЛЛС) від 21.02.2022. Оригінали вказаних рішень не були подані для огляду в судовому засіданні. Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення вказаних рішень, а ні позивачу а ні відповідачу 2, не містять доказів проведення службового розслідування згідно рішення 201/2. Відтак не є належними, а тому вказані докази не беруться до уваги колегією суддів.
Ч.1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається із змісту договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №26/08/20-2 від 26.08.2020 при його укладенні сторонами дотримано загальних вимог щодо свободи волевиявлення, форми правочину, погодження істотних умов, які передбачені цивільним та господарським законодавством до даного типу правочинів, а позивачем не наведено щодо саме яких умов такого правочину його було введено в оману відповідачем.
Твердження позивача за зустрічним позовом, що відповідачу 2 при укладені спірного договору було відомо про обставини, зокрема про наявність рішення засновника товариства від 27.05.2019 №67 в частині обмеження прав директора (керівника) заключати правочини вартістю понад 1 000 000,00 грн, про яке позивача не було повідомлено під час укладення договору №26/08/20-2 від 26.08.2020, чим введено останнього в оману, судом оцінюється критично, оскільки, згідно договору №26/08/20-2 від 26.08.2020 ціна договору дорівнює сумарній вартості наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу протягом дії цього договору, що відображаються в актах приймання-передачі наданих послуг, а з підписаних між сторонами актів вбачається, що послуги надавались на різну суму і в більшості на суми що не перевищує 1 000 000,00 грн.
Тобто, на переконання колегії суддів, на момент підписання договору сторони, зокрема замовник не міг передбачити, що надані послуги перевищать встановлений ліміт.
Також відхиляються доводи позивача за зустрічним позовом, що про істотну обставину, щодо якої приховав інформацію відповідач 2 він дізнався лише після подання відповідачем 1 первісного позову до суду, оскільки, підписуючи договір, позивач за зустрічним позовом був вправі вимагати в іншої сторони можливості ознайомлення з статутом контрагента за договором в якому містяться пункти щодо компетенції директора та виключної компетенції загальних зборів і у випадку встановлення недостовірної інформації чи факту приховування інформації позивач за зустрічним позовом був вправі відмовитись від підписання договору.
Крім того, оспорюваний договір на день прийняття рішення виконаний у повному обсязі, тобто кожна сторона отримала все те на що розраховувала в момент його укладення.
З огляду на викладене, позивачем не доведено, а судом, на підставі зібраних в матеріалах справи доказів, не встановлено існування на момент вчинення спірного договору факту введення його в оману з боку відповідача 2 щодо обставин, які мають істотне значення для укладення такого правочину, як умови для визнання його в силу приписів ст. 230 Цивільного кодексу України недійсним.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про відсутність правих підстав для задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК" щодо визнання недійсним договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №26/08/20-2 від 26.08.2020.
Щодо вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн з кожного, судова колегія зазначає наступне.
Приписами частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Положеннями частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", зокрема, визначено наступне:
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивач звертаючись до суду першої інстанції з вимогою про відшкодування моральної шкоди не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції жодних доказів, які б свідчили про погіршення ділової репутації, внаслідок звернення відповідача 1 до суду з позовом про визнання недійсним договору, оскільки як зазначалось вище судом договір на день прийняття рішення виконаний у повному обсязі, а сторони договору отримали все на що розраховували.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідачів моральної шкоди в суми 5000,00 грн з кожного є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо незаконності додаткового рішення суд апеляційної інстанції враховує таке.
Як убачається із матеріалів справи від представника відповідача2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" до суду першої інстанції надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 24 500,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.03.23 від 13.03.23 заяву представника відповідача 2 від 03.03.2023 про відшкодування витрат, понесених відповідачем2 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" 17 000 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7 500,00 грн залишити за останнім.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем2 за зустрічним позовом до суду першої інстанції було подано копії: договору про надання юридичних та інших послуг №19-09-1 від 19.09.2022, акту здачі-приймання наданих послуг №1 від 02.03.2023 з описом наданих послуг у справі на суму 24 500,00 грн та рахунок на оплату №1 від 02.03.2023 року на суму 24 500,00 грн. Крім того, до відзиву на зустрічну позовну заяву представником відповідача2 додано копії Довіреності №21/09 від 21.09.2022 виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" адвокату Барішевському О.В. та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №1704 від 27.06.2017.
Відповідно до п. 1.1. договору про надання юридичних та інших послуг №19-09-1 від 19.09.2022, за дорученнями (замовленнями) Замовника (наданими в порядку, передбаченому цим Договором) Виконавець зобов'язується за оплату надавати Замовнику юридичні та інші послуги, визначених у Актах здачі-приймання наданих послуг, дорученнях (замовленнях) та/або інших додатках до цього Договору, оформлених між Сторонами відповідно до його умов.
Згідно з умовами п. 1.3. договору, юридичні послуги за цим Договором надаються Виконавцем у наступних формах:
- надання Замовнику усних консультацій, рекомендацій, роз'яснень в сфері правознавства з питань, поставлених Замовником;
- надання Замовнику письмових консультацій, рекомендацій, довідок та висновків в сфері правознавства з питань, поставлених Замовником, а також - складення проектів документів правового характеру;
- здійснення правового аналізу документів та юридичних ситуацій, що виникають або можуть виникнути у правовідносинах Замовника з державою, юридичними та фізичними особами;
- представництво та захист законних інтересів Замовника перед третіми особами, суб'єктами державної влади, міжнародними організаціями та установами, а також - в судах;
- розробка стратегії захисту законних прав та інтересів Замовника;
- надання інших, супутніх юридичним послугам, послуги (надання комбінованих офісних адміністративних послуг; фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність).
В п. 2.3. договору, визначено, що якщо додатковими угодами, Актами (Звітами) між Сторонами, оформленими згідно до цього Договору, не узгоджено іншого, то вартість послуг Виконавця визначається згідно наступних Тарифів: зокрема за законодавством України, усна форма від 1200 грн /год; письмова форма від 2 500 грн/год; представництво в судах 3000 грн/год (перша година кожного засідання суду); супутні послуги від 500 грн/год.
Згідно з положеннями п. 2.7. договору сторони погодили, що розрахунок за певний обсяг наданих послуг за Договором здійснюється Замовником на банківський рахунок Виконавця на підставі рахунку-фактури Виконавця, виставленого у відповідності до Акту(ів) здачі-приймання наданих послуг.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що надані докази в їх сукупності підтверджують надання відповідачу 2 його адвокатом послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у заявленому обсязі на загальну суму 24 500,00 грн.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Водночас дослідивши надані заявником докази суд вважає за необхідне відзначити, що акт здачі-приймання наданих послуг №1 від 02.03.2023 містить наступний перелік послуг в загальному розмірі 24 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу які включають в себе:
- Вивчення та правовий аналіз зустрічного позову у справі № 902/1061/22 та документів, наданих до нього та пов'язаних з ним - 2 год. по 2500,00 грн/год - вартість 5000,00 грн.
- Розробка стратегії захисту законних прав та інтересів відповідача за зустрічним позовом - ТО В “Поділля Агропродукт” у справі № 902/1061/22 - 1 год. по 2500,00 грн/год - вартість - 2500,00 грн.
- Складання відзиву на зустрічний позов у справі № 902/1061/22 - 2 год по 2500,00 грн/год - вартість 5000,00 грн.
- Участь в судовому засіданні 26.12.2022 у справі № 902/1061/22 - 1 год по 3000,00 грн/год - вартість 3000,00 грн.
- Участь в судовому засіданні 23.01.2023 у справі № 902/1061/22 - 1 год по 3000,00 грн/год - вартість 3000,00 грн.
- Участь в судовому засіданні 15.02.2023 у справі № 902/1061/22 - 1 год по 3000,00 грн/год - вартість 3000,00 грн
- Участь в судовому засіданні 01.03.2023 у справі № 902/1061/22 - 1 год по 3000,00 грн/год - вартість 3000,00 грн.
Водночас, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дана справа є незначної складності, послуги “Вивчення та правовий аналіз зустрічного позову у справі № 902/1061/22 та документів, наданих до нього та пов'язаних з ним” та “Розробка стратегії захисту законних прав та інтересів відповідача за зустрічним позовом - ТОВ “Поділля Агропродукт” у справі № 902/1061/22” які зазначені в п.1 та п. 2 Акту здачі-приймання наданих послуг охоплюються процесом складання відзиву на зустрічну позовну заяву як окремим видом послуг з надання правової допомоги.
Крім того, як вбачається з відзиву відповідача 2 на зустрічну позовну заяву останній зокрема містить виклад позиції позивача за зустрічним позовом та перелік статей Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України норми яких регулюють дані правовідносини, при цьому заперечення відповідача 2 зводяться лише до недоведеності наявності обставин для визнання договору недійсним, стягнення моральної шкоди.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що п.3 Акту здачі-приймання наданих послуг включає в себе п. 1 та п. 2 даного акту, а тому правомірним та обґрунтованим є вартість наданих послуг по цих пунктах в розмірі 5 000,00 грн.
Також, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що правомірними та обґрунтованими є суми послуг по п. 4-7 Акту здачі-приймання наданих послуг в загальному розмірі 12 000,00 грн. (участь в 4-х судових засіданнях та представництво клієнта), оскільки вартість даної послуги чітко визначена в п. 2.3. договору, а твердження позивача за зустрічним позовом, що в судових засіданнях 26.12.2022 та 23.01.2023 в першу чергу розглядався первісний позов, а засідання 15.02.2023 було відкладено за заявою представника відповідача 2 оцінені судом критично про що зазначалось вище. Крім того, судом першої інстанції було взято до уваги той факт, що представник відповідача 2 був присутній в судових засіданнях в приміщенні суду (в залі судового засідання), а не поза межами.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
На думку суду апеляційної інстанції дана справа не відноситься до категорії складних, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацюванню великого обсягу документів. Також судова колегія зауважує, що розмір оголошених відповідачем 2 витрат на правову допомогу майже в 5 раз перевищує заявлені позивачем за зустрічним позовом майнові вимоги (з урахуванням заяви про зміну предмета позову), що на думку суду, при повному покладенні таких витрат на позивача за зустрічним позовом, не відповідатиме критеріям співмірності та справедливості.
Оцінюючи витрати відповідача 2 з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на надання консультацій клієнту та складення позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, необхідний на надання таких послуг, судова колегія погоджується із місцевим господарським судом про те, що справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення відповідачу 17 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розрахунку 2 годин витраченого часу на відзив на зустрічну позовну заяву та 4 години на участь в судових засіданнях.
Таким чином, в зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції правомірно поклав на позивача за зустрічним позовом 17 000,00 грн судових витрат відповідно до встановлених судом обставин на підставі частин 4 та 5 статті 129 ГПК України.
Доводи скаржника щодо незаконності додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не бере до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи зустрічний позов прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним ухвалою від 18.11.2022 і починаючи з 21.11.2022 справа розглядалась за двома позовами, крім того, щодо неспівмірності заявлених витрат в запереченнях позивачем за зустрічною позовною заявою не надано контр розрахунку судових витрат та не зазначено суму до якої суд мав би зменшити дані витрати, а за приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Сама лише незгода учасника спору із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19.
Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 01.03.23 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.23 у справі № 902/1061/22 прийняті з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Крім того, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецтранс ТЕК" на рішення господарського суду Вінницької області від 01.03.23 та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.23 у справі № 902/1061/22 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 01.03.23 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.23 у справі № 902/1061/22 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.
4. Справу № 902/1061/22 повернути до Господарського суду Вінницької області .
Повний текст постанови складений "30" травня 2023 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.