ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
29 травня 2023 року Справа № 924/549/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023
(ухвалене о 10:15 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 06.03.2023)
у справі № 924/549/22 (суддя Заярнюк І.В.)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до відповідачів:
1) Фермерського господарства "Віра"
2) ОСОБА_1
про стягнення 229 111 грн 83 коп. заборгованості за кредитом, 97 639 грн 15 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 7 560 грн 74 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом солідарно
за участю представників:
від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - Мельник В.М.;
від Фермерського господарства "Віра" - не з'явився;
від ОСОБА_1 - не з'явився.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом до ФГ "Віра" та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку 229 111 грн 83 коп. заборгованості за кредитом, 97 639 грн 15 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 7 560 грн 74 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ФГ "Віра" умов Договору банківського обслуговування від 27.03.2018 та тим, що ОСОБА_1 є поручителем перед позивачем за виконання зобов'язань фермерського господарства.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023 у справі № 924/549/22 в позові відмовлено.
Відмовляючи в стягненні 229 111 грн 83 коп. заборгованості за кредитом, суд першої інстанції вказав, що наявними в справі доказами не підтверджується, що сторони при укладанні Договору погодили строк повернення кредитних коштів та в матеріалах справи відсутні письмові вимоги позивача про повернення кредитних коштів в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України (із доказами про їх направлення відповідачам).
Тому, суд вказав, що відповідна вимога заявлена передчасно, так як строк виконання зобов'язання ще не настав.
Відмовляючи в стягненні сум відсотків за користування кредитом та комісії за користування кредитом, суд першої інстанції врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та вказав, що такі вимоги є безпідставними, не узгоджуються із вимогами чинного законодавства та не підлягають задоволенню.
Окрім того, судом зазначено, що з договору поруки не вбачається, яке ж саме основне зобов'язання забезпечене вказаною порукою, оскільки з наданих договорів неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов'язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга кредитного ліміту. Лише визначено особу, первинні зобов'язання якої забезпечені порукою.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 551, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023 у справі № 924/549/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Скарга обґрунтована таким.
Чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань стороною без попереднього пред'явлення повідомлення. Направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Не направлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов'язок з дострокового повернення кредиту.
27.03.2018 Фермерським господарством "Віра" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно цієї заяви відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 27.03.2018 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
Відповідно до Договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Свої зобов'язання за договором Позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 290 000 грн.
Згідно із п. п. 3.2.1.4.1.4. Умов, під "непогашенням кредиту", мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідач-1 станом на 11.07.2022 має заборгованість - 334 311 грн 72 коп. яка складається із: - 229 111 грн 83 коп. заборгованості за кредитом, 97 639 грн 15 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 7 560 грн 74 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Відповідачем-1 не спростовано існування заборгованості за кредитом, не надано заперечень проти заявлених сум, як не надано і доказів своєчасного погашення заборгованості за кредитом, тому вимога про стягнення боргу за кредитом має буде задоволена судом в повному обсязі.
Суд першої інстанції, всупереч ст. 1054 ЦК України, безпідставно звільнив Відповідача-1 від відповідальності щодо повернення отриманої суми позики, яка підлягає стягненню в повному обсязі.
Один лише факт наявності висновків визначених постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 не може бути доказовою базою в будь-яких справах та до будь-яких фактичних обставин де бере участь АТ КБ "ПриватБанк". при не дослідженні обставин і відомостей у їх сукупності за матеріалами справи та не спростувавши їх доказами.
Встановивши, що банк надав відповідачу-1 кредит, а відповідач його не повернув та належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості, як це передбачено договором.
Відповідно, суд дійшов необґрунтованого висновку, що Умови та Правила надання банківських послуг не є складовою частиною кредитного договору.
Оскільки умови кредитного договору щодо здійснення платежів належним чином не виконуються, то заборгованість за відсотками в розмірі 97 639 грн 15 коп. та 7 560 грн 74 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
Виконання відповідачем-1 зобов'язання за вказаним договором було забезпечене порукою на підставі Договору поруки від 18.07.2018 № Р1531893191672509422, який укладено між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_1 .
При укладанні договору поруки №Р1531893191672509422 від 18.07.2018 сторони узгодили необхідні істотні умови щодо договору поруки і такий договір поруки укладено саме з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, оскільки основні його умови є продубльованими в договорі поруки.
Відтак, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителями кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
У зв'язку з зазначеним, скаржник вважає, викладені обставини в рішенні суду першої інстанції необґрунтованими, такими, що не мають свого підтвердження, оскільки місцевий суд не дослідив безпосередньо матеріали справи та надані докази.
Відповідачі не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду 08.05.2023 та 29.05.2023 представник скаржника підтримала апеляційну скаргу. Вважає рішення незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин справи, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, з невідповідністю висновків викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Просила скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023 у справі № 924/549/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В судове засідання 29.05.2023 представники відповідачів не з'явилися.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що відповідачі були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені відповідачам (а. с. 200-201), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в позові про стягнення 229 111 грн 83 коп. заборгованості за кредитом та закрити провадження в цій частині, а в решті залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що в провадженні господарських судів перебувала справа № 924/147/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фермерського господарства "Віра" та ОСОБА_1 про стягнення 261 626 грн 90 коп.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.06.2021 у справі № 924/147/21, позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Віра" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 252 413 грн 19 коп. заборгованості за кредитом, 3 786 грн 26 коп. витрат по оплаті судового збору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 у справі №924/147/21 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.06.2021 у справі № 924/147/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.06.2021 у справі № 924/147/21 скасовано в частині стягнення з Фермерського господарства "Віра" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 252 413 грн 19 коп. заборгованості за кредитом та 3 786 грн 26 коп. витрат по оплаті судового збору. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у стягненні з Фермерського господарства "Віра" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 252 413 грн 19 коп. заборгованості за кредитом відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.06.2021 у справі № 924/147/21 залишено без змін.
Судом апеляційної інстанції було встановлено таке:
"27.03.2018 між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (банк) та Фермерським господарством "Віра" (клієнт) було підписано анкету-заяву про відкриття поточного рахунку (надалі - Заява), згідно з якою клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг (надалі -Умови), тарифів банку, що розміщенні в мережі Інтернет на сайті банку: https://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 27.03.2018 (надалі - Договір) та прийняв права та обов'язки зазначені в Умовах.
Відповідно до п. 3.2.1.1.16. Умов, при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/ або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Згідно 3 п. 3.2.1.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди (п. 3.2.1.1.3 Умов).
Відповідно до п. 3.2.1.1.6 Умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банку Приват24, мобільний додаток "Приват24", SMS - повідомлення або інших).
Пунктом 3.2.1.1.8 Умов встановлено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або а будь-якій іншій формі - "Угода").
Розділом 3.2.1.4 "Порядок розрахунків" Умов визначено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, згідно якого клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Даним розділом встановлено порядок розрахунку відсотків, процентну ставку (диференційовану) та сплату пені.
Пунктом 3.2.1.4.4 Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Згідно з п. 3.2.1.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до п.3.2.1.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Пунктом 3.2.1.6.1 Умов зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
18.07.2018 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) та гр. ОСОБА_1 (поручитель) було укладено Договір поруки №P1531893191672509422, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Фермерським господарством "Віра" (надалі - боржник) зобов'язань за угодами приєднання до: розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода -1) по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 "Угоди 1" - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів не забезпечених порукою; за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.3 "Угоди 1" - 42% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою;
б) комісійної винагороди згідно з п. 3.2.1.1.17 "Угоди1" в розмірі 3% від суми перерахувань;
в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4 "Угоди1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту в розмірі 55 000,00 грн.
Якщо під час виконання "Угоди1" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.
Згідно з пунктом 1.1.2 Договору поруки до розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов (далі - Угода2) по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.2 "Угоди2" - 64 % річних;
б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені в "Угоді2";
в) кредиту в розмірі 55 000,00 грн.
Якщо під час виконання "Угоди 2" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою2" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Відповідно до пункту 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за "Угодою1"" та "Угодою2" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Згідно з пунктом 1.3 Договору поруки поручитель з умовами "Угоди 1" та "Угоди 2" ознайомлений.
Пунктом 1.5 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за "Угодою 1" та "Угодою 2", боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
У пункті 5.1 Договору поруки сторони домовились збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим Договором вимог кредитора до поручителя позовна давність встановлюється тривалістю 15 (п'ятнадцять) років.
Позивачем долучено до матеріалів справи довідку про розміри встановлених кредитних лімітів № 80711НМС0S 11М від 30.12.2020, згідно з якою ФГ "Віра" встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме 11.07.2018 - 0 грн, 19.07.2018 - 55 000,00 грн, 01.02.2019 - 70 000,00 грн, 11.03.2019 - 10 000,00 грн, 20.03.2019 - 0 грн, 19.04.2019 - 120 000,00 грн, 25.05.2019 - 220 000,00 грн, 21.11.2019 - 290 000,00 грн, 18.12.2019 - 290 000,00 грн, 04.02.2020 - 0 грн, 07.02.2020 - 110 000,00 грн, 10.02.2020 - 290 000,00 грн.
АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що заборгованість Фермерського господарства "Віра" за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку перед АТ КБ "Приватбанк" станом на 08.12.2020 становить 261626,90 грн, з яких 252 413,19 грн заборгованості за кредитом, 6 184,12 грн заборгованості зі сплати відсотків, 1 325,28 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 1704,31 грн пені, на підтвердження чого надає розрахунок заборгованості за Договором за період з 11.07.2018 по 08.12.2020.
Відповідно до банківської виписки з 11.07.2018 по 08.12.2020 по рахунку № НОМЕР_2 ФГ "Віра" вихідний залишок (актив) складав - 252413,19 грн, тоді як з банківської виписки з 01.12.2020 по 08.12.2020 по рахунку № НОМЕР_3 залишок (актив) складав - 6 184,12 грн (нарах. відсотків), по рахунку № НОМЕР_4 залишок (актив) складав - 1 325,28 грн (нарах. комісії), а по рахунку № НОМЕР_5 відповідача-1 залишок (актив) складав - 1 704,31 грн (нарах. пені).
Крім того, АТ КБ "Приватбанк" надав акт-звірки № б/н та без дати, у якому зазначено про його направлення на адресу Фермерського господарства "Віра" та вказано, що заборгованість за Кредитним договором № б/н від 27.03.2018 становить 261 626,90 грн, з яких 252 413,19 грн заборгованості за кредитом, 6 184,12 грн заборгованість зі сплати відсотків, 1 325,28 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 704,31 грн пені. Вказаний акт-звірки підписано лише представником АТ КБ "Приватбанк" без зазначення прізвища та ініціалів особи. яка його підписала /а.с.8/.
Доказів направлення цього акту-звірки на адресу Фермерського господарства "Віра" позивач суду не надав.
Посилаючись на зазначені вище обставини, АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом у цій справі просило стягнути з Фермерського господарства "Віра" та поручителя ОСОБА_1 261 626,90 грн, з яких: 252 413,19 грн заборгованості за кредитом, 6 184,12 грн заборгованості зі сплати відсотків, 1 325,28 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, 1 704,31 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за Договором.".
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
В цій господарській справі № 924/549/22 позивач вказує, що відповідно до банківської виписки в період з 11.07.2018 по 11.07.2022 по рахунку № НОМЕР_2 ФГ "Віра" загальний залишок заборгованості по тілу кредиту - 229 111 грн 83 коп., 97 639 грн 15 коп. - залишок заборгованості по процентах, 67 775 грн 04 коп. залишок заборгованості по прострочених процентах, 7 560 грн 74 коп. - заборгованість за простроченою комісією, всього в сумі 334 311 грн 72 коп.
В матеріалах справи наявний акт звірки (б/н, без дати), у якому вказано про його направлення на адресу Фермерського господарства "Віра" та вказано, що заборгованість за Кредитним договором № б/н від 27.03.2018 станом на 11.07.2022 становить 334 311 грн 72 коп., яка складається із: 229 111 грн 83 коп., 97 639 грн 15 коп. - залишок заборгованості по процентах, 67 775 грн 04 коп. залишок заборгованості по прострочених процентах, 7 560 грн 74 коп. - заборгованість за простроченою комісією (а. с. 8).
Позивач, посилаючись на невиконання боржниками умов договору банківського обслуговування від 27.03.2018, звернувся до суду із цим позовом.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).
Вище встановлено, що між сторонами існував спір та в межах господарської справи №924/147/21 позивач заявляв вимогу про солідарне стягнення із відповідачів за Кредитним договором № б/н від 27.03.2018 та Договором поруки №P1531893191672509422 від 18.07.2018 сум заборгованості за кредитом, заборгованості зі сплати відсотків, заборгованості по комісії за користування кредитом та пені, за період з 11.07.2018 по 08.12.2020.
Суд бере до уваги, що сторонами у цій справі №924/549/22, як і в справі №924/147/21 є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (позивач) та Фермерське господарства "Віра", ОСОБА_1 (відповідачі).
Отже, склад сторін у справі №924/549/22 відповідає складу сторін у справі №924/147/21.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Тобто предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Предмети позовів у справі №924/549/22 та у справі №924/147/21 в частині заборгованості за кредитом, оскільки в обох випадках позивачем заявлялася вимога про стягнення такої заборгованості за Кредитним договором № б/н від 27.03.2018
При цьому, визначення позивачем іншого розміру заборгованості у справі №924/549/22, ніж у справі №924/147/21, не може розцінюватися як іншій предмет позову, оскільки предметом позову в обох справах є стягнення, зокрема, заборгованості за кредитом за одним і тим же кредитним договором.
Окрім того, суд враховує, що у справі № 924/147/21 розмір заборгованості за кредитом, заявлений до стягнення із відповідачів, становив 252 413 грн 19 коп., а в справі № 924/549/22 - 229 111 грн 83 коп., що є складовою суми 252 413 грн 19 коп., зменшена за рахунок оплати зі сторони ФГ "Віра".
Порівнюючи підстави позову у справах №924/549/22 та у справі №924/147/21, суд виходить з такого.
Підстава позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Дослідивши зміст позовних заяв Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у справі №924/549/22 та у справі №924/147/21, за допомогою КП "Діловодство спеціалізованого суду" суд приходить до висновку, що підставами цих позовів є обставини непогашення кредиту ФГ "Віра" за Кредитним договором № б/н від 27.03.2018 та забезпечення виконання зобов'язання ФГ "Віра" перед позивачем, ОСОБА_1 на підставі Договору поруки №P1531893191672509422 від 18.07.2018.
Таким чином, підстави позову у справах №924/549/22 та №924/147/21 є одними і тими ж.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що сторони, предмет та підстави позову у справі №924/549/22 є такими ж як і у справі №924/147/21.
З огляду на викладене, судові рішення у справі №924/147/21 є рішенням між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 175 цього Кодексу.
Положеннями п. п. 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 175 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення; є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 175 ГПК України суд не має права відмовити у відкритті провадження у справі у випадках, визначених пунктами 4, 5 частини першої цієї статті, якщо відповідне рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу було скасовано і розгляд справи в тому самому третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі виявився неможливим.
Передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, для закриття провадження у справі, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З огляду на те, що вище було встановлено суд дійшов висновку про закриття провадження в частині позовної вимоги про стягнення 229 111 грн 83 коп. заборгованості за кредитом, так як відносно неї є рішення, що набрало законної сили, а саме - постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 у справі № 924/147/21, якою в її задоволенні відмовлено.
При цьому, суд зауважує, що постанова суду апеляційної інстанції в справі № 924/147/21 не оскаржувалася до суду касаційної інстанції.
Суд також бере до уваги, що у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
В той же час, місцевий господарський суд не надав оцінку викладеному та розглянув таку позовну вимогу по суті.
За приписами ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
В силу ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
Таким чином, рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023 у справі №924/549/22 скасувати в частині відмови в позові про стягнення 229 111 грн 83 коп. заборгованості за кредитом та закрити провадження в цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом солідарно.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як убачається зі змісту ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Вище встановлено, що 27.03.2018 між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (банк) та Фермерським господарством "Віра" було підписано анкету-заяву про відкриття поточного рахунку, згідно з якою клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщенні в мережі Інтернет на сайті банку: https://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 27.03.2018 та прийняв права та обов'язки зазначені в Умовах
На виконання умов фактично укладеного між сторонами кредитного договору, Банк надав відповідачу-1 кредитний ліміт, що відображено в довідці про розміри встановлених кредитних лімітів №80711НМС0S11М від 20.07.2022 ФГ "Віра" на поточний рахунок № НОМЕР_1 , за якою було встановлено такі кредитні ліміти: 11.07.2018 - 0 грн, 19.07.2018 - 55 000 грн, 01.02.2019 - 70 000 грн, 11.03.2019 - 10 000 грн, 20.03.2019 - 0 грн, 19.04.2019 - 120 000 грн, 25.05.2019 - 220 000 грн, 21.11.2019 - 290 000 грн, 18.12.2019 - 290 000 грн, 04.02.2020 - 0 грн, 07.02.2020 - 110 000 грн, 10.02.2020 - 290 000 грн, 31.07.2021 - 290 000 грн (а. с. 38).
Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
В той же час, за змістом ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 звернула увагу на те, що в переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає, що неможливо застосувати до відповідних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк".
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відтак, з огляду на вказане, надані позивачем Умови надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку - в заявці позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Суд зауважує, що анкета-заява про відкриття поточного рахунку, підписана ФГ "Віра" не містить умов щодо відсотків та комісії за користування кредитом.
Відтак, позивач, пред'являючи вимоги про стягнення відсотків та комісії за користування кредитом, не довів погодження між сторонами розміру таких відсотків та комісії, які були застосовані позивачем при розрахунку відповідних сум.
При цьому, витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
Водночас, доводи Банку не ґрунтуються на встановлених на підставі відповідних доказів обставинах, які б свідчили про те, що боржник при підписанні анкети-заяви про відкриття поточного рахунку від 27.03.2018 ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг саме в такій редакції, яка наведена в наданому Банком витязі, з урахуванням того, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, при тому, що Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися Банком у період часу з моменту виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з позовом у справі.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №910/3299/20.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає про правомірність висновку суду першої інстанції, щодо відсутності правових підстав для стягнення з ФГ "Віра" на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" заборгованості за відсотками за користування кредитом та заборгованості по комісії за користування кредитом.
Також, суд враховує, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які містяться в матеріалах цієї справи не містить підпису та печатки ФГ "Віра", тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.03.2018, шляхом підписання заявки.
Окрім того, щодо вимог до ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує відмову в позові до ФГ "Віра" та, окрім цього, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зі змісту Договору поруки №P1531893191672509422 від 18.07.2018 не вбачається, яке ж саме основне зобов'язання забезпечене вказаною порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов'язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга кредитного ліміту. Лише визначено особу, первинні зобов'язання якої забезпечені порукою.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи усе вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023 у справі №924/549/22 слід скасувати в частині відмови в позові про стягнення 229 111 грн 83 коп. заборгованості за кредитом та закрити провадження в цій частині, а в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023 у справі №924/549/22 скасувати в частині відмови в позові про стягнення 229 111 грн 83 коп. заборгованості за кредитом.
Закрити провадження в цій частині.
В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023 у справі №924/549/22 залишити без змін.
3. Справу № 924/549/22 надіслати Господарському суду Хмельницької області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "30" травня 2023 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.