Справа № 516/330/22
Провадження № 2/516/38/23
31 травня 2023 рокум.Теплодар
Теплодарський міський суд Одеської області
у складі: судді Под'ячевої І.Д.
при секретарі Прущак С.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (третя особа Виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеської області в особі Органу опіки та піклування) про позбавлення матері батьківських прав та визначення місця проживання дітей з батьком та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа Виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеської області в особі Органу опіки та піклування) про визначення місця проживання дітей з матір'ю,
30 травня 2023 року до суду від ОСОБА_1 та її представника надійшла заява про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість кожного тижня у місяці кожного року до набрання рішенням законної сили безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з суботи з 20:00 години до вівторка до 7:30 години без присутності батька за місцем проживання матері, а також зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_4 , за рішенням ОСОБА_1 , кожного тижня у місяці кожного року до набрання рішенням суду законної сили на безперешкодне спільне проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 щонеділі без присутності батька за межами м. Теплодар, а саме у м. Одеса.
В обґрунтування заяви зазначено, що з метою проведення часу з молодшим сином, з метою уникнення страждань сина за мамою, з метою уникнення відчуття бути непотрібним мамі, з метою запобігання втрати емоційного контакту ОСОБА_1 з малолітньою дитиною, уникнення погіршення між ОСОБА_1 та дитиною психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, до остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітнього сина, ОСОБА_1 вважає за необхідне звернутись з відповідною заявою до суду. Графік побачень пов'язаний з графіком роботи, а саме робочі дні тижня з вівторка по суботу включно, вихідні дні тижня - неділя, понеділок.
Заявник просить врахувати, що діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 часто просяться на прогулянку з ОСОБА_1 у парки, на дитячі атракціони, дитячі майданчики м. Одесі, діти полюбляють гуляти разом з мамою у м. Одеса, тому є прохання дозволити побачення з виїздом до міста Одеса.
ОСОБА_2 та його представник заперечували щодо забезпечення позову, при цьому зазначали, що вимога в забезпеченні позову фактично вирішує спір по суті оскільки, фактично встановлює проживання дитини з матір'ю протягом трьох днів з вечора суботи по ранок вівторка і є тотожним задоволенню позовних вимог. Є рішення виконавчого комітету щодо визначення місця проживання дитини - з батьком, таке рішення є обов'язковим до виконання.
В судовому засіданні заявник та її представник підтримали заяву та просили ї задовольнити.
ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечували щодо забезпечення позову.
Заслухавши сторони та оглянувши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Перелік видів забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України, у якій, зокрема, визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; а також встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;.
Частиною десятою статті 150 ЦПК України встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просила суд до набрання судовим рішенням у справі законної сили, забезпечити позов шляхом:
зобов'язання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість кожного тижня у місяці кожного року до набрання рішенням законної сили безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з суботи з 20:00 години до вівторка до 7:30 години без присутності батька за місцем проживання матері,
зобов'язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_4 , за рішенням ОСОБА_1 , кожного тижня у місяці кожного року до набрання рішенням суду законної сили на безперешкодне спільне проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 щонеділі без присутності батька за межами м. Теплодар, а саме у м. Одеса.
В обґрунтування обраного виду забезпечення позову ОСОБА_1 посилалась на необхідність забезпечення контакту матері з малолітнім сином на час розгляду справи та спілкування старшої та молодшої дитини, оскільки старший син проживає із матір'ю а молодший із батьком. .
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Станом на травень 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися стосунки, які позбавляють можливості матері регулярно спілкуватися з дитиною, оскільки органом опіки визначено місце проживання дитини із батьком та на сьогодні матір бачиться з дитиною значно рідше, хоча і у дитини і у матері є потреба бачитися частіше.
Вирішуючи питання щодо присутності матері в життя дитини навіть під час вирішення справи в суді, суд керується наступним.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Як встановлено судом, побачення дитини із матір'ю відбувається в присутності батька за місцем проживання батька, також іноді матір з дитиною разом гуляють. Проте, на сьогодні майже не відбувається спілкування двох дітей між собою ОСОБА_7 2010 року народження та ОСОБА_8 2017 року народження.
Кожен з батьків в позовних заявах просять визначити місце проживання дітей з ними, однак на сьогодні старша дитина ОСОБА_6 проживає із матір'ю, молодший ОСОБА_5 із батьком.
Заслухавши позивача та відповідача, суд вважає, що обґрунтованим та пропорційним є забезпечення позову шляхом надання можливості мати разом зі старшим сином проводити більше часу разом з молодшою дитиною шляхом ночівлі молодшого сина за місцем проживання матері. При цьому судом враховано, що на сьогодні ОСОБА_1 припинила спілкування із ОСОБА_9 , до якого мав певні претензії ОСОБА_2 , який вважає, що дитині не безпечно проводити час у матері вдома, однак будь-яких доказів наявності на сьогодні небезпеки ОСОБА_2 до суду не надано. Також ОСОБА_2 не наведено випадки поганого поводження саме матері із дитиною, або не бажання дитини спілкуватись із матір'ю, напроти зі слів матері дитина хоче більше проводити часу з матір'ю, батько це не спростовував.
Батьком не зазначено жодних обставин та не надано належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право матері на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про спілкування матері з дитиною за місцем проживання матері, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини.
Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.
Так, у рішенні від 04 вересня 2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.
Разом з цим суд вважає, що період перебування матері із дитиною з 20:00 год. суботи до 7:30 год. вівторка за місцем її проживання є недоцільним з підстав забезпечення інтересів дитини та більш прийнятним графіком для дитини буде час з 20:00 год суботи по 20:00 год понеділка кожного тижня місяця.
З урахуванням викладеного та встановлених обставин, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.149-153 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Забезпечити позов шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного тижня місяця в період часу з 20:00 год. суботи до 20:00 год. понеділка за місцем проживання ОСОБА_1 , без присутності батька, з можливістю відвідування матері разом з малолітнім сином розважальних місць як в м. Теплодар так за межами міста.
В іншій частині відмовити у задоволенні заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 15 днів до Одеського апеляційного суду.
Суддя:Под'ячева І. Д.