Справа № 523/7485/23
Провадження №2/523/3334/23
"30" травня 2023 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Середа І.В., розглянувши матеріали, які надійшли за позовною заявою Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі,
28 квітня 2023 року Військова академія (м.Одеса) звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення з нього витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 37607,50 грн. та витрат по сплаті судового збору у сумі 2684 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 26 липня 2016 року № 398 відповідача зараховано курсантом на 1-ий курс навчання до Військової академії та на підставі начальника Військової Академії від 26 липня 2016 року № 42-РС призначено на посаду курсанта.
05 грудня 2019 року наказом начальника Військової академії № 114-РС та згідно рапорту протоколу Вченої ради Військової академії № 3 від 28 жовтня 2019 року відповідно до п.3.2 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 року № 490, солдата ОСОБА_2 відраховано з числа курсантів через небажання продовжувати навчання та розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. В разі відрахування через небажання продовжувати навчання, відраховані курсанти відшкодовують Міністерству оборони України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до довідки-розрахунку від 05 грудня 2019 року № 1/55/3885 загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у Військовій академії, становить 37697,50 грн., які у добровільному порядку не відшкодовані, тому підлягають стягненню в судовому порядку.
Після надходження позовної заяви суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Оглянувши матеріали справи, вважаю, що у відкритті провадження слід відмовити з огляду на наступне.
Нормами ч 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За вимогами ч.1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Пунктами 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч.4 ст. 5 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Згідно з ч.1 та 4 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки регламентовано цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Одним із видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Спори, пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-699апп18), від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 705/1664/17 (провадження № 14-31цс18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міноборони, особа проходить військову службу, яка відповідно до зазначених норм КАС України вважається публічною службою.
Оскільки спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 липня 1950 року (далі Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У справі «Занд проти Австрії» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».
Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 (провадження № 11-750апп18) у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 10 квітня 2019 у справі №705/1664/17 та інших, що свідчить про усталену практику розгляду вказаної категорії спорів.
З урахуванням викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу право на звернення до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.
Керуючись ст. ст. 186, 260, 261, 353 ЦПК України,-
Відмовити Військовій академії (м.Одеса) у відкритті провадження у справі за позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Роз'яснити позивачу право на звернення з позовом до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Ухвала складена та підписана 30 травня 2023 року.
Суддя