вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" лютого 2023 р. Справа№ 910/6234/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Колосовська А.Р.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.02.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" та Державного підприємства "Радіовимірювач" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 (повний текст підписано 29.09.2022)
у справі № 910/6234/22 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз"
до Державного підприємства "Радіовимірювач"
про стягнення 1 854 633,09 грн.
В судовому засіданні 16.02.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Радіовимірювач" про стягнення 1 854 633,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором постачання природного газу №12/21 від 22.12.2021. У відповідача виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 1 472 293,49 грн. За порушення п. 6.1 та 6.2 договору позивач, в тому числі, просив стягнути з відповідача 207 277,85 грн. інфляційних втрат, 175 061,75 грн. пені, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов цього договору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/6234/22 позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства "Радіовимірювач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" 1 472 293, 49 грн. заборгованості, 2 420,21 грн. пені та 22 120,71 грн. судового збору.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" в дохід Державного бюджету України суму недоплаченого судового збору в розмірі 5 563, 90 грн.
Задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач не сплатив суму заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 1 472 293,49 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором постачання природного газу №12/21 від 22.12.2021, наявні підстави для стягнення як суми заборгованості, так пені. При цьому, пеня підлягає нарахуванню за період з 21.02.2022 до 24.02.2022, в сумі 2 420, 21 грн., тобто за три дні, оскільки засвідчено форс-мажорні обставини. Такі самі періоди підлягають застосуванню відносно нарахувань за ст. 625 ЦК України. З урахуванням методики нарахування інфляційних втрат за неповний місяць, інфляційна складова боргу не враховується, тому відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 12.10.2022 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове в частині стягнення грошових коштів з Державного підприємства "Радіовимірювач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" за порушення п. 6.1 та 6.2 договору постачання природного газу №12/21 від 22.12.2021 в розмірі: 207 277,85 грн. за порушення п. 6.1 договору та 175 061,75 грн. за порушення п.6.2 договору. В іншій частині судове рішення позивач просив залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
- відповідальність сторін викладена в розділі 6 договору постачання природного газу №12/21 від 22.12.2021. У відповідності до п. 6.1. ця відповідальність є визначеною діючим законодавством, а у відповідності до п.6.2. договору, за порушення строків оплати, передбачених розділом 4 договору, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня;
- судом помилково застосовані в рішенні норми матеріального права щодо правовідносин між сторонами, кредитний договір не укладався, натомість було укладено договір купівлі-продажу і сторонами договору постачання природного газу №12/21 від 22.12.2021 є «постачальник» та «споживач», а тому посилання на Закон України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким доповнено, серед іншого, розділ «прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України (п.18), є помилковими;
- порушенням норм матеріального права є те, що не було проведено дослідження підстав форс-мажорних обставин, як причину прострочення оплати, та звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, проте це компенсація, а не неустойка, яка стягується як за наявності, так і за відсутності форс-мажору. Факту настання форс-мажору не встановлено;
- лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 про настання форс-мажорних обставин носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні;
- розділ 7 договору «Обставини непереборної сили (форс-мажор) визначає порядок дій сторони у разі виникнення обставин непереборної сили. Порядок відповідачем не дотримано, а посилання на обставини форс-мажору виключно як спосіб захисту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державного підприємства "Радіовимірювач" та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою (сформовано в системі «Електронний суд» 21.10.2022), в якій просить оскаржуване рішення скасувати та направити матеріали справи №910/6234/22 для нового розгляду до Господарського суду міста Києва.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
- судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які доводять незаконність та необґрунтованість оспорюваного судового рішення, в розумінні ст. 236 ГПК України;
- суд не зупинив провадження у справі до перегляду в апеляційному порядку ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання від 22.08.2022 про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву;
- суд проігнорував вимоги ухвали апеляційної інстанції від 20.09.2022 по апеляційній скарзі відповідача на протокольну ухвалу суду від 13.09.2022, якою були витребувані матеріали справи, до суду апеляційної інстанції матеріали справи не спрямував, провадження не зупинив та продовжив розгляд справи;
- наявні ознаки упередженого ставлення з боку суду першої інстанції до відповідача та надання переваг позивачу у вигляді позбавлення участі Державного підприємства "Радіовимірювач" у розгляді справи, яке проявилось: у ненаданні можливості подати відзив на позовну заяву позивача з викладенням заперечень проти позовних вимог разом з доказами на їх підтвердження, брати участь у судових засіданнях та у дослідженні доказів, а також у реалізації процесуальних прав;
- суд першої інстанції всупереч обов'язку, покладеного на нього ч.1 ст. 174 ГПК України, відкрив провадження у справі за позовною заявою ТОВ «Ю.КОМОДІТІЗ», яку було подано без додержання вимог, викладених, зокрема, у п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, за відсутності документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі (недоплата судового збору в розмірі 5 563,90 грн.).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
12.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/6234/22 та були передані головуючому судді.
12.10.2022 на електронну пошту суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 17.10.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22 залишено без руху з огляду на неподання належних доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї додатків відповідачу, та неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
24.10.2022 позивачем до суду подано копію платіжного доручення №794 від 12.10.2022 про сплату судового збору в сумі 6 882,12 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.11.2022.
24.10.2022 представником Державного підприємства "Радіовимірювач" подана апеляційна скарга (сформована в системі «Електронний суд» 21.10.2022) на рішення Господарського районного суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 24.10.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства "Радіовимірювач" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства "Радіовимірювач" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22 залишено без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі; а також з огляду пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22,без подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
10.11.2022 відповідачем до суду подано копію платіжного доручення №639 від 09.11.2022 про сплату судового збору в сумі 33 383,40 грн. та подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 поновлено Державному підприємству "Радіовимірювач" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/6234/22 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Радіовимірювач" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22, вирішено об'єднати в одне провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Радіовимірювач" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.11.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 08.12.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 19.01.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі №910/6234/22 оголошена перерва на 16.02.2023.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
16.11.2022 представник позивача подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача та просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Державного підприємства "Радіовимірювач" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22.
Обгрунтовуючи відзив на апеляційну скаргу, представник позивача вказував, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачу у продовженні процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву, підстав для зупинення провадження у справі не було. В матеріалах справи були всі належні документи, на підставі яких суд виніс обґрунтоване рішення щодо стягнення основного боргу: договір, рахунок, підписаний акт прийняття природного газу, Додаткова угода, якою підтверджено істотні умови договору, підписані сторонами. Неявка представника відповідача у судове засідання, за умови належного повідомлення його про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника відповідача. Крім того, факт несплати в повному обсязі судового збору при подачі позову, також не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Явка представників сторін
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.02.2023 просив задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз", у задоволенні апеляційної скарги відповідача просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.02.2023 просив задовольнити апеляційну скаргу Державного підприємства "Радіовимірювач".
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із наступних встановлених обставин справи:
- 22.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" (Постачальник) та Державним підприємством "Радіовимірювач" (Споживач) було укладено договір постачання природного газу № 12/21, з відповідними додатковими угодами (далі Договір).
За умовами п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язався поставити Споживачу в період з 01.01.2022 до 31.01.2022 природний газ (далі газ, код предмета закупівлі за ДК 021:2015 09120000-6) у необхідних для Споживача об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити Постачальнику ціну газу у розмірі, строку та порядку, що визначені умовами договору та Додаткової угоди.
Згідно з п. 3.1. Договору ціна за 1 000 кубічних метрів газу на окремий розрахунковий період (окремий місяць) без урахування небалансів формується відповідно до результатів конкурсу (аукціону) та фіксується у кожній окремій Додатковій угоді до Договору.
У пунктах 3.3., 3.4. наведено формулу розрахунку вартості газу, а пунктом 3.5. Договору передбачено, що ціна газопостачання кожного відповідного місяця розрахункового періоду фіксується у Додатковій угоді до цього Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору 50% вартості газу сплачується до 15 числа (включно) місяця поставки газу за замовлений обсяг на місяць, остаточний розрахунок проводиться до 20 числа (включно) місяця, наступного за місцем постачання газу (за фактом) за фактично спожитий обсяг за попередній місяць.
Згідно з п 4.4. Договору датою оплати вартості отриманого газу, відповідно до цього Договору є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.
Пунктом 5.2.1. Договору передбачено, що Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику ціну газу на умовах, передбачених Договором та Додатковими угодами.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами, вводиться в дію з дати укладення першої Додаткової угоди до Договору у відповідному розрахунковому періоді та діє в частині постачання газу протягом строку, вказаного в Додатковій угоді, але в будь-якому випадку до 31.12.2022., а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення (п. 10.1. Договору).
24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" та Державним підприємством "Радіовимірювач" було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою сторони погодили, що в розрахунковий період (01.01.2022 -31.01.2022) ціна газу за 1000 кубічних метрів складає 50 990,83 грн. без ПДВ, окрім того додатковий тариф на замовлену потужність на внутрішніх точках виходу з ГТС України, який відповідно до Постанови НКРЕКП від 21.12.2019 №3013 (зі змінами) становить 136,58 грн. без ПДВ. Загальна ціна за 1000 кубічних метрів газу для власних потреб складає 51 127,42 грн., крім того ПДВ 20% - 10 225,84 грн., разом за 1000 кубічних метрів газу на власні потреби 61 352,90 грн. з ПДВ, але без урахування можливих небалансів газу;
- 07.02.2022 Державне підприємство "Радіовимірювач" платіжним дорученням №93 сплатив позивачу 150 000,00 грн. за природний газ по рахунку №12/21-0122 від 17.01.2022;
- 11.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" направив відповідачу акт приймання-передачі газу за січень 2022 року, відповідно до якого відповідач спожив 26,44200 тисяч метрів кубічних, загальною вартістю 1 657 066,20 грн. з ПДВ;
- відповідач, отримавши вказаний акт, зауважень щодо нього не надав, проте підписаного примірника цього акта позивачу не повернув;
- 11.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" направив відповідачу залишковий рахунок №12/21-0122ф від 11.02.2022 на суму 1 507 066,20 грн., проте відповідач зазначену суму не сплатив, своїх зауважень щодо цього акту не надав;
- 31.05.2022 позивач листом б/н надіслав на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості в розмірі 1 507 066,20 грн., у якій просив сплатити зазначену суму в строк до 03.06.2022;
- листом № 314 від 15.06.2022 Державне підприємство "Радіовимірювач" підтвердив наявність заборгованості, проте зазначив про наявність форс-мажорних обставин через військову агресію РФ проти України, а також вказав про можливі розбіжності у розрахунках між сторонами;
- 19.06.2022 сторони підписали Акт приймання-передачі природного газу коригуючий до акту від 31.01.2022, відповідно до якого загальна вартість спожитого газу була відкоригована на 34 772,71 грн. Відповідно до відкоригованого акту відповідачем було спожито 26,44200 тис м. кубічних природного газу, загальна вартість якого склала 1 622 093,38 грн.;
- Державне підприємство "Радіовимірювач" не сплатило суму заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 1 472 293,49 грн.;
- відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.
Задовольняючи вимоги про стягнення з відповідача суму грошових коштів, суд першої інстанції, керуючись та враховуючи приписи ст.ст. 173, 264-271 ГК України, ст. 712, 530, 549, 692, 610, 625 ЦК України, дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором постачання природного газу №12/21 від 22.12.2021, тому наявні підстави для стягнення суми заборгованості у розмірі 1 472 293,49 грн., а також пені за період з 21.02.2022 до 24.02.2022 в розмірі 2420,21 грн., тобто за три дні з урахуванням встановлених форс-мажорних обставин. При цьому, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат відхилені, оскільки згідно методики нарахування інфляційних втрат за неповний місяць, інфляційна складова боргу не враховується.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з апеляційної скарги позивача, рішення суду першої інстанції ним оскаржується лише в частині відмови у стягненні пені та всієї суми інфляційних втрат.
Натомість, відповідач у своїй апеляційній скарзі просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/6234/22 та направити справу для нового розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Предметом позову в цій справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" про стягнення заборгованості за спожитий природній газ, а також стягнення штрафних санкцій, передбачених п.п. 6.1., 6.2. Договору №12/21 від 21.12.2021.
Підставою позову визначені обставини неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу, а саме: несплата грошових коштів за спожитий природний газ, що є підставою для стягнення штрафних санкцій.
Доводи апеляційних скарг, поданих у справі, не спростовують висновків суду першої інстанції, яким надано належну оцінку встановленим під час розгляду обставинам справи, у зв'язку з чим відхиляються через наступне.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом першої інстанції, договором постачання природного газу № 12/21 від 22.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" (Постачальник) та Державним підприємством "Радіовимірювач" (Споживач), сторони погодили обсяг постачання природного газу, його вартість, строки сплати за спожитий природний газ.
07.02.2022 Державне підприємство "Радіовимірювач" платіжним дорученням №93 сплатило позивачу 150 000,00 грн. за природний газ по рахунку №12/21-0122 від 17.01.2022.
11.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" направило відповідачу акт приймання-передачі газу за січень 2022 року, відповідно до якого відповідач спожив 26,44200 тисяч метрів кубічних, загальною вартістю 1 657 066,20 грн. з ПДВ.
Відповідач, отримавши вказаний акт, зауважень щодо нього не надав, проте підписаного примірника цього акта позивачу не повернув.
11.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" направило відповідачу залишковий рахунок №12/21-0122ф від 11.02.2022 на суму 1 507 066,20 грн., проте відповідач зазначену суму не сплатив, своїх зауважень щодо цього акту не надав.
31.05.2022 позивач листом б/н надіслав на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості в розмірі 1 507 066,20 грн., у якій просив сплатити зазначену суму в строк до 03.06.2022.
Листом № 314 від 15.06.2022 Державне підприємство "Радіовимірювач" підтвердило наявність заборгованості, проте зазначило про наявність форс-мажорних обставин через військову агресію РФ проти України, а також вказало про можливі розбіжності у розрахунках між сторонами.
19.06.2022 сторони підписали Акт приймання-передачі природного газу коригуючий до акту від 31.01.2022, відповідно до якого загальна вартість спожитого газу була відкоригована на 34 772,71 грн. Відповідно до відкоригованого акту відповідачем було спожито 26,44200 тис м. кубічних природного газу, загальна вартість якого склала 1 622 093,38 грн.
Державне підприємство "Радіовимірювач" не сплатило суму заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 1 472 293,49 грн., розмір якої не спростовує.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач порушив покладені на нього зобов'язання щодо оплати вартості за спожитий природний газ, тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача 1 472 293,49 грн. заборгованості за договором №12/21 від 22.12.2021.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідальність сторін викладена у розділі 6 договору постачання природного газу №12/21 від 22.12.2021.
У відповідності до п. 6.1. договору ця відповідальність є визначеною діючим законодавством.
Згідно п. 6.2. договору за порушення строків оплати, передбачених Розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зі змісту позовної заяви убачається, що позивачем нараховано пеню за прострочення оплати поставленого за договором природного газу в період з 21.02.2022 до 18.07.2022 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Листом № 314 від 15.06.2022 Державне підприємство "Радіовимірювач" підтвердив наявність заборгованості, проте зазначив про наявність форс-мажорних обставин через військову агресію рф проти України.
Таким чином, відповідач зазначає про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), посилаючись як на документ, що підтверджує їх настання - оприлюднений лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Колегія суддів зазначає, що 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч.2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Розділ 7 договору «Обставини непереборної сили (форс-мажор) визначає порядок дій сторони у разі виникнення обставин непереборної сили».
Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що сторони цього договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору, виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійні, природні явища надзвичайної сили, ембарго, блокади, епідемія, війна, тощо), якщо ці обставини вплинули на виконання цього договору.
Оскільки відповідач порушив умови договору щодо оплати поставленого позивачем природного газу, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача передбаченої пунктом 6.2. договору пені за період з 21.02.2022 до 24.02.2022 у сумі 2 420,21 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Відповідачем не спростовано настання строку виконання зобов'язання з оплати вартості спожитого природного газу, відтак нарахування інфляційних втрат є правомірним.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2021 у справі № 910/13071/19 вказав, що методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи зазначене та встановлені вище періоди прострочення, інфляційні втрати розраховуються в середньому за місяць і у разі, якщо час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат за порушення відповідачем виконання зобов'язань за договором за період з 21.02.2022 до 24.02.2022.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи позивача про те, що судом першої інстанції не правильно визначено природу договору, не приймаються колегією суддів, оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції керувався статтями 712 ЦК України, 264-271 ГК України та виходив з правової природи договору поставки.
Посилання Товариства з обмеженою відповідальності «Ю.КОМОДІТІЗ» на те, що не встановлено факту настання форс-мажору, спростовуються листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які доводять незаконність оспорюваного рішення, в тому числі щодо не зупинення провадження у справі, є безпідставними з огляду на наступне.
Порядок на умови зупинення провадження у справі врегульовано статтями 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд відповідно зобов'язаний або ж має право зупинити провадження у справі. При цьому, суд не може посилатись на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Судом встановлено, що в матеріалах справи були всі належні документи, на підставі яких суд виніс обґрунтоване рішення.
Крім того, представник відповідача був належним чином повідомлений про час та дату судового розгляду справи, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, проте не надав доказів поважних причин неявки представника відповідача у судове засідання.
Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Натомість в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи та ухвалення рішення.
Посилання відповідача на не сплату в повному обсязі суми судового збору при подачі позову, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції за змістом позовних вимог.
Недоплачена позивачем сума судового збору стягнута оскаржуваним рішенням та на час розгляду апеляційних скарг доплачена позивачем згідно платіжного доручення №778 від 30.09.2022.
Доводи позивача та відповідача, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційних скаргах не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржникамизроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів апелянтів суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" та Державне підприємство "Радіовимірювач".
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Радіовимірювач" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/6234/22 залишити без змін.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Коммодітіз" та Державне підприємство "Радіовимірювач".
5. Матеріали справи №910/6234/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 26.05.2023.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко