Справа № 947/13328/22
Провадження № 2/947/446/23
31.05.2023 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.
при секретарі - Тіщенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси цивільну справу за позовом Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва, суд -
29.06.2022 року керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоус Ірини Олександрівни № 51206247 від 19.02.2020 року, яким приміщення АДРЕСА_1 переведено з «об'єкта житлової нерухомості» на «нежитлове приміщення» та змінено площу вказаного приміщення з 47,4 кв.м на 66,9 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1954241551101); припинити право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення № 43 загальною площею 66,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1954241551101); зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом проведення перебудови приміщення № 43 загальною площею 66,9 кв.м по АДРЕСА_2 з метою приведення його до попередньої конфігурації та площі 47,4 кв.м, на яку зареєстровано право власності відповідно до договору купівлі-продажу від 24.12.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крикливою О.М. № 2641, зокрема, шляхом знесення самочинної добудови площею 19,5 кв.м.; стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір.
Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нежитлового приміщення № 43 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1954241551101); при винесенні судового рішення стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за подачу заяви про забезпечення позову.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022 року вказану справу передано судді Гниличенко М.В.
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 04.07.2022 року цивільна справа № 947/13328/22 була відкрита за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 05.07.2022 року заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нежитлового приміщення № 43 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1954241551101).
19.09.2022 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гареєва Є.Ш. надійшов відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у позові у повному обсязі.
12.10.2022 року від представника позивача Київської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, якою просять позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
До судового засідання з'явився представник Київської окружної прокуратури міста Одеси Ломей Н.М., яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.
До судового засідання з'явився представник Одеської міської ради Вишнивецька А.О., яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач - ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, належним чином повідомлялась, причини неявки суду невідомі.
До судового засідання з'явився представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гареєв Є.Ш., який просив відмовити у позові у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та копію реєстраційній справи №1954241551101, заслухавши учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до вимог ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, передбаченому ст.ст.81- 89 ЦПК України.
Відповідно до ст.56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.
Відповідно до ч.ч.3,4 вказаної статті у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, необхідно розуміти орган, на який державою покладений обов'язок здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
В судовому засіданні встановлено, що Одеська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який відповідно до ст.ст.1,10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Органи місцевого самоврядування, згідно зі ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Одеська міська рада відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є представницьким органом місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб'єкта власності - народу України, територіальної громади, як власника землі щодо права розпорядження, притаманного власнику.
Із позовної заяви вбачається, що з метою поновлення державних інтересів, скасування права власності на незаконно прибудоване приміщення та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, належної територіальній громаді м.Одеси, вбачається необхідність звернення Київської окружної прокуратури м.Одеси до суду в інтересах держави в особі власника землі - територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради з даним позовом.
Київська окружна прокуратура посилається на те, що в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» до Одеської міської ради було скеровано лист від 12.01.2022 року за № 155вих.-22, в якому Одеську міську раду як власника забудованої земельної ділянки поінформовано про виявлені порушення при використанні земельної ділянки ОСОБА_1 , а також запитано інформацію щодо вжиття міською радою заходів позовного характеру за викладеними обставинами./а.с.32/
Зі змісту відповіді директора юридичного департаменту Одеської міської ради від 10.02.2022 року за №13-пр/вих. вбачається, що з метою перевірки та встановлення обставин, викладених у листі, направлено запити до відповідних органів щодо надання інформації про прийняття Одеською міською радою рішень стосовно передачі у власність або користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 та проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю з метою встановлення дотримання стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Після отримання вищезазначеної інформації та проведення її аналізу, за наявності підстав, Юридичним департаментом Одеської міської ради будуть вжиті відповідні заходи реагування./а.с.27/
Однак, представник прокуратури вказує, що окрім вищезазначеного листа юридичного департаменту від 10.02.2022 року, позовну заяву, предметом якої є скасування рішень державного реєстратора, припинення права власності, зобов'язання звільнити спірну земельну ділянку шляхом знесення об'єкта самочинної прибудови, до суду не було подано.
У позовній заяві зроблено висновок, що Одеська міська рада як орган, уповноважений здійснювати захист інтересів держави у зазначених спірних правовідносинах, будучи поінформованою прокуратурою про порушення інтересів держави, упродовж розумного строку не здійснює захист інтересів держави. «Нездійснення захисту» полягає в тому, що Одеська міська рада за наявності факту порушення інтересів територіальної громади і держави в цілому, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, тобто фактично має місце бездіяльність відповідного органу.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що фактично починаючи з 26 травня 2021 року позивачу було відомо щодо спірного самочинного об'єкту, тому Одеська обласна прокуратура здійснює запити до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області для отримання інформації з приводу спірного самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказаними організаціями було надано відповіді щодо спірного об'єкту, зокрема вказано наступне - в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо одержання права на виконання будівельних робіт або прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою: АДРЕСА_2 ; містобудівні умови та обмеження для проектування об'єктів будівництва на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , в департаменті не зареєстровано; проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки на розгляд департаменту не надавався; у Департаменті земельних ресурсів відсутня інформація стосовно прийняття Одеською міською радою рішення щодо передачі у власність (користування) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Також, відсутня інформація щодо зареєстрованих договорів оренди землі або щодо оформлення документів у вигляді висновків по проектах землеустрою та технічних документах, наявність сервітутів за вищевказаною адресою./а.с.36,42,46,47/
Відповідно до ч.2 ст.83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом,якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.
Згідно зі ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані дотримуватися містобудівних умов і обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
До початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути права власності або користування на цю земельну ділянку. Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.
У судовому засіданні встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 24.02.1994 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Із технічного паспорту, який є складовою частиною цього свідоцтва, складеного МП «Юрікс» вбачалось, що вказана квартира розташована на першому поверсі п'ятиповерхового будинку та складається із двох кімнат, житловою площею 29,4 кв.м., загальна площа квартири 47,4 кв.м., квартира обладнана балконом 1,0 кв.м., внаслідок добудови до балкону, самочинно возведена площа стала 2,5 кв.м./а.с.48,49/
Відповідно технічного паспорту, складеного КП «БТІ» Одеської міської ради від 10.10.2019 року, на ім'я ОСОБА_5 вбачається, що загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 59,5 кв.м., житлова площа 29,4 кв.м., крім того, обладнано веранду, площею 4,2 кв.м. та веранду, площею 8,9 кв.м., вказані веранди не мають дозвільних документів./а.с.54/
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.11.2019 року спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках на спадщину - квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира складається з двох житлових кімнат, загальною площею 47,4 кв.м., в тому числі житловою площею 29,4 кв.м./а.с.37/
Однак, у свідоцтві про право на спадщину від 05.11.2019 року зазначено, що на самочинно прибудовані приміщення: веранда, площею 4,2 кв.м. та веранда, площею 8,9 кв.м. свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
05.11.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Черненко І.П. прийняті рішення за індексними номерами - 58194182 та 49537004 про державну реєстрацію права спільної часткової власності на квартиру загальною площею 47,4 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1954241551101) за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 /а.с.220/
Підставою вказаних реєстрацій стали: витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі серії та номеру 58194111, виданий 05.11.2019 року, свідоцтво про право на спадщину за заповітом серія та номер 1455.
У подальшому, рішенням приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Крикливої О.М. від 24.12.2019 року з індексним номером 50455626 зареєстровано право власності на квартиру загальною площею 47,4 кв м, житловою площею 29,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1954241551101) за ОСОБА_1 ./а.с.219/
Підставою для державної реєстрації права власності став договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крикливою О.М. 24.12.2019 року №2641.
Відповідно до вказаного договору, продавці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передали у власність, а покупець ОСОБА_1 прийняла у приватну власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , що в цілому складається з двох житлових кімнат, загальною площею 47,4 кв.м, в тому числі житловою площею 29,4 кв.м./а.с.38/
Також в даному договорі зазначено, що за домовленістю сторін технічна інвентаризація об'єкта нерухомого майна перед його відчуженням не проводилась, продавці свідчать, що самочинних переобладнань, перепланувань, добудов, перебудов, реконструкцій щодо об'єкта нерухомого майна не здійснювали./п.11/
В подальшому, рішенням приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О. від 19.02.2020 року за №51206247 на підставі доданого технічного паспорту б/н, виданого 06.02.2020 року, видавник: ТОВ «АБТІ», та висновку серія та номер: 3873029, виданого 06.02.2020 року, видавник: ТОВ «АБТІ» внесені зміни до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а зокрема: «об'єкт житлової нерухомості» змінено на «нежитлове приміщення»; «загальна площа: 47,4 кв.м, житлова площа: 29,4 кв.м» змінено на «загальна площа: 66,9 кв.м» Також, внесені зміни в частині адреси, а саме змінено з « АДРЕСА_3 » на « АДРЕСА_3 »./а.с.221/
Згідно технічного паспорту на групу нежитлових приміщень №43 за адресою: АДРЕСА_2 , виготовленого ТОВ «АБТІ» станом на 06.02.2020 року та виданого на ім'я замовника технічної інвентаризації ОСОБА_1 , загальна площа приміщень, підрахована за формулами підрахунку площ, становить 66,9 кв.м, з якої основна становить 45,5 кв.м, допоміжна - 21,4 кв.м./а.с.186/
Відповідно до Висновку № 3873029 від 06.02.2020 року, виданого ТОВ «БТІ» ОСОБА_1 , квартира за адресою: АДРЕСА_3 має загальну площу 66,9 кв.м, об'єкт нерухомості розташований на першому поверсі./а.с.185/
Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказані зміни зареєстровано на підставі технічного паспорту серія та номер: б/н, виданого 06.02.2020 року, видавник ТОВ «АБТІ», та висновку, серія та номер: 3873029, виданого 06.02.2020 року, видавник ТОВ «АБТІ».
Позивач вважає, що вищевказана реєстрація змін розділу стосовно переведення об'єкту з «житлової нерухомості» на «нежитлове приміщення» та збільшення площі квартири за адресою: АДРЕСА_3 є незаконною, а зокрема: зміна загальної площі об'єкту з 47,4 кв.м на 66,9 кв.м, внесена рішенням приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О. за № 51206247 від 19.02.2020 року підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 2512.2015 року.
Загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону, передбачено ст.331 ЦК України. Зокрема, встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до п.3.2 ДБН А.2.2.-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція - це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва.
Представник прокуратури зазначає, що у зв'язку з тим, що збільшилась загальна площа квартири АДРЕСА_1 , з 47,4 кв.м. до 66,9 кв.м., тобто змінились геометричні розміри квартири, вказане збільшення площі є реконструкцією.
Судом було досліджено копію рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51206247 від 19.02.2020 року, з якого вбачається, що на підставі ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктом 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 було вирішено провести державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 43, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ./а.с.221/
Судом було встановлено, що державний реєстратор посилається на п.18 Порядку державної реєстрації речових прав на майно, представник позивача посилається на п.45 Порядку державної реєстрації речових прав на майно, представник відповідача посилається на п.58 Порядку державної реєстрації речових прав на майно, на підставі яких було проведено державну реєстрацію спірного об'єкту нерухомості.
Відповідно до п.18 вказаного порядку зазначено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
У разі надходження відповідно до цього Порядку відомостей з Державного земельного кадастру про відсутність в останньому відомостей про земельну ділянку державний реєстратор за зазначеним у заяві кадастровим номером за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав приймає виключно рішення щодо відмови в державній реєстрації.
В рішенні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.02.2020 року, державним реєстратором зазначено лише загальні норми - ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункт 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 на підставі яких ним було вирішено провести державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 43, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та відсутній конкретний пункт Порядку на підставі якого проведена державна реєстрація конкретно по спірному об'єкту нерухомості.
Проте, суд вважає, що в даному випадку необхідно застосувати п.45 Порядку, який передбачає державну реєстрацію права власності у зв'язку із зміною суб'єкта в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки. Зокрема, для державної реєстрації такого об'єкта подаються - документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомості та інше.
Відповідно до Висновку № 3873029 від 06.02.2020 року, виданого ТОВ «АБТІ» ОСОБА_1 , квартира за адресою: АДРЕСА_3 має загальну площу 66,9 кв.м, об'єкт нерухомості розташований на першому поверсі.
У даному висновку зазначено, що за результатами проведеного обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_3 встановлено - основні несучі та огороджувальні будівельні конструкції не мають деформацій, в цілому, знаходяться в задовільному технічному стані. Крім того, у висновку є посилання на п.1 переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 406 «Роботи, з переобладнання та перепланування житлового будинку і житлового приміщення, а також нежитлового будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками.
Однак, суд зазначає, що посилання на п.1 переліку будівельних робіт стосуються внутрішнього перепланування житлових квартир або нежитлових приміщень, не виходячи за межі стіни квартири житлового будинку, в даному випадку самочинну прибудову було здійснено за рахунок землі комунальної власності, та частково здійснено демонтаж віконного та дверного отворів, що є втручанням в несучі конструкції житлового будинку. Тобто, це не була внутрішня реконструкція квартири.
Представником відповідача до відзиву на позов було надано копії документів, зокрема виписку рішення виконкому Київської райради народних депутатів № 776 від 21.12.1990 року про затвердження проекту на будівництво балкона консольного типу за спірною адресою. Консольний тип балкона передбачає відсутність фундаменту, типу «навісний» балкон на металевих конструкціях без доторкання до землі, що і було виконано попереднім власником ОСОБА_3 . В подальшому ОСОБА_7 було отримано дозвіл на розширення балкону № 155 від 26.05.2001 року, в результаті чого було побудовано веранду, площею 4,2 кв.м. та веранду, площею 8,9 кв.м., загальна площа веранд склала розмір 13,1 кв.м. Однак, наявність дозволу на будівництво прибудови, навіть за рахунок узаконеного балкону, не є прийняттям прибудови в експлуатацію у встановленому законом порядку./а.с.116/
Підтвердженням вказаного є той факт, що вказана прибудова (веранди) залишились самочинно прибудованими приміщеннями, та не увійшли до складу спадщини, зокрема у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 05.11.2019 року чітко зазначено, що на самочинно прибудовані приміщення веранду, площею 4,2 кв.м. та веранду, площею 8,9 кв.м. свідоцтво про праву на спадщину не видано.
У подальшому відповідачем вищевказану самочинну прибудову, здійснену попередніми власниками, було реконструйовано шляхом збільшення з 13,1 кв.м. до 19,5 кв.м., за рахунок землі комунальної власності, без отримання документу про прийняття об'єкта в експлуатацію, шляхом переведення об'єкту житлового приміщення на об'єкт нежитлове приміщення, на підставі висновку № 3873029 від 06.02.2020 року, виданого ТОВ «АБТІ» та технічного паспорту було здійснено державну реєстрацію об'єкта нерухомості в порушення п.45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
З вищевикладеного, суд не погоджується з думкою представника відповідача, що реєстрація спірного об'єкту нерухомості було здійснено на підставі п.58 вказаного Порядку, зокрема яким зазначено, що у разі коли зміни технічних характеристик об'єкта нерухомого майна відбулися у зв'язку з проведенням будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення, також подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Вказане теж підтверджує, що сам по собі факт отримання дозволу на проведення будівельних робіт, не є достатнім, без подання документу, який засвідчує прийняття об'єкта в експлуатацію.
Таким чином, як вбачається із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація зміни загальної площі нежитлової будівлі приміщення АДРЕСА_1 відбулась за відсутності документу, що посвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.
При цьому, суд звертає увагу, як поступово змінювалась загальна площа спірного об'єкта нерухомості - 47,4 кв.м, потім 59,5 кв.м. та у 2020 році при переведенні об'єкта із житлового приміщення в нежитлове загальна площа об'єкта нерухомості становить вже 66,9 кв.м., тобто фактично збільшення становить 19,5 кв.м.
Крім того, не допускається набуття права власності на об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку.
Представник відповідача у відзиву на позов вказує, що спірну прибудову було побудовано не відповідачем, а колишнім власником житла, та на будівництво було отримано дозвіл, тобто відповідач не є особою, яка здійснила самочинне будівництво.
Проте, суд погоджується, з доводами зазначеними представником прокуратури у відповіді на відзив з посиланням на постанову Верховного Суду від 22.09.2021 року (№755/3782/17), в якої зазначено, що суди дійшли помилкового висновку про те, що особа не є належним відповідачем, оскільки не він здійснював самочинне будівництво та не є особою, яка самовільно зайняла спірну земельну ділянку та зробив висновок про те, що набувши у власність нежитлове приміщення відповідач набув усі права та обов'язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник.
Також, суд зазначає, що доводи представника відповідача про те, що оскільки прибудову було здійснено до 05.08.1992 року, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення», закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію, побудованого до 05.08.1992 року, є хибним, оскільки чинне законодавство не встановлює обов'язку вводити в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, однак це не стосується жилих квартир в багатоквартирних будинках.
Тому, відповідно до п.45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 2512.2015 року ( в редакції чинній на дату прийняття державним реєстратором вищевказаного рішення) одним із документів, для державної реєстрації права власності у зв'язку зі зміною суб'єкта такого права в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Проте, відповідно до листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 18.06.2021 року в реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо одержання права на виконання будівельних робіт або прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою: АДРЕСА_3 .
Отже, із вищезазначених фактів та обставин вбачається, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О. № 51206247 від 19.02.2020 року за реєстраційним номером 1954241551101 підлягає скасуванню у судовому порядку як таке, що порушує права територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку, на якій цей об'єкт знаходиться, та як таке, що прийняте із порушенням законодавства за відсутності документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, загальною площею 66,9 кв.м.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.
Враховуючи, що рішення державного реєстратора про переведення з житлового в нежитлове приміщення та збільшення площі спірного об'єкта нерухомості прийнято без будь-яких законних підстав, тому право власності ОСОБА_1 на приміщення № 43 загальною площею 66,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 підлягає припиненню, однак ОСОБА_1 залишиться на праві власності квартира АДРЕСА_4 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 50455626 від 24.12.2019 року.
Що стосується вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинної прибудови площею 19,5 кв.м. суд зазначає наступне.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 ЦК України).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах (власник, користувач земельної ділянки, відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування), можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.
За змістом зазначених норм у поєднанні з положеннями статей 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суд має встановити чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Необхідність звернення до суду із зазначеним позовом в інтересах Одеської міської ради прокурор обґрунтував порушенням прав міської ради, як власника земельної ділянки, на який, за його твердженням, відповідачами здійснено самочинне будівництво.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 вказала, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.
Повноваження зі здійснення контролю за технічним станом, використанням, утриманням і схоронністю об'єктів житлового фонду передбачають не лише виявлення факту правопорушення, притягнення винуватої особи до юридичної відповідальності, але також припинення цього правопорушення й усунення його негативних наслідків, зокрема на виконання владного управлінського припису.
У подібних правовідносинах Верховний Суд вказав, що ефективним способом усунення виявлених порушень для органу державного архітектурно-будівельного контролю є винесення припису щодо власника об'єкту нерухомості про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Суд вважає, що Одеською міською радою було порушено принцип належного врядування.
Разом з тим суд зазначає, що принцип належного врядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, принцип належного врядування покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно.
Зокрема, принцип належного врядування не передбачає перекладання функцій органа державної влади або місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади здійснювати відповідні функції у спірних стосунках на органи Прокуратури щодо скасування незаконної державної реєстрації та повернення земельної ділянки у комунальну власність, а передбачає критерії та процедуру, які слід з'ясовувати та враховувати при вирішенні спірного питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави в право на мирне володіння майном. Дотримання принципу належного врядування оцінюється одночасно з додержанням принципу пропорційності при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний та стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.
За обставинами цієї справи встановлено, що відповідач набула у власність квартиру, якою вона правомірно користувалась за цільовим призначенням, попередніми власниками до квартири було прибудовану добудову, на будівництво якої колишній власник отримав дозвіл, та частково узаконено балкон, у подальшому безпосередньо відповідач частково збільшила добудову, та на підставі договору оренди нерухомого майна від 27.05.2020 року та договору суборенди нерухомого майна від 07.07.2020 року спірне приміщення АДРЕСА_5 було передано в тимчасове платне користування АТ «Укрпошта» для розміщення відділення поштового зв'язку./а.с.5-14,т.2/
Із пояснень представника відповідача вбачається, що відповідачу ніколи не видавалися жодні приписи про усунення порушень будівельного законодавства, не проводились перевірки, не запитувались документи компетентними органами у сфері контролю за будівництвом, не доведено протиправної поведінки відповідача, тобто фактично не було дотримано процедуру вирішення спірного питання належним чином, навіть після звернення листа прокуратури, Одеська міська рада не прийняла мір до належного реагування, чим було порушено принцип належного врядування.
Суд зазначає, що належних доказів того, що наявність самочинної прибудови за адресою: АДРЕСА_2 порушує права позивача, інших співмешканців житлового будинку або управляючій компанії житловим будинком, з врахуванням використання усіх передбачених законодавством України заходів щодо з'ясування усіх обставин, перевірки документів, зобов'язання проведення перебудови, неможливості проведення відповідної перебудови або відмови відповідача у проведенні перебудови шляхом приведення прибудови у відповідність до норм ДБН, - представником позивача суду не надано. Крім того, представником позивача не доведено конкретний розмір і конфігурацію земельної ділянки, яку просять зобов'язати відповідача звільнити, на якій розташована самочинно збудована прибудова.
Також, суд вважає, що з огляду на технічні характеристики прибудови, суду невідомо чи вживає відповідач юридично значимі дії, спрямовані на узаконення вказаної прибудови та оформлення правовідносин із міською радою щодо користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташована прибудова, і чи можливе врегулювання спору шляхом досягнення угоди між сторонами.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинної добудови, не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними.
В матеріалах справи знаходяться дві квитанції про сплату судового збору, зокрема за подання позову в розмірі 7443,00 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1240 грн. на загальну суму 8683,00 грн.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених двох позовних вимог у сумі 4922 грн. та судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1240 грн. на загальну суму 6162,00 грн./а.с.24/ .
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 56, 81, 259, 263-265, 273,354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 21, 319, 321, 328, 331, 376 ЦК України, ст.ст.12, 78, 80, 83, 116, 152 ЗК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд, -
Позовні вимоги Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоус Ірини Олександрівни № 51206247 від 19.02.2020 року, яким приміщення АДРЕСА_1 переведено з «об'єкта житлової нерухомості» на «нежитлове приміщення» та змінено площу вказаного приміщення з 47,4 кв.м. на 66,9 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1954241551101).
Припинити право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення № 43 загальною площею 66,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1954241551101).
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Одеської обласної прокуратури (отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура, адреса: 65026, м.Одеса, вул. Пушкінська, 3, ЄДРПОУ 03528552, рахунок UA808201720343100002000000564, банк ДКСУ у м.Києві, код банку отримувача 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 6162,00 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2023 року.
Суддя Гниличенко М. В.