Дата документу 29.05.2023
Справа № 501/779/23
2/501/468/23
29 травня 2023 року м. Чорноморськ Одеської області
Іллічівський міський суд Одеської області.
Суддя - Смирнов В.В.,
Секретар судового засідання - Кочкіна О.В.,
Справа № 501/779/23
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за
Позовом: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1
до
відповідача: Державного підприємства «Морська Адміністрація Чорноморського рибного порту», місцезнаходження: Одеська область, м. Чорноморськ-5
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості по заробітній платі,
представники учасників справи - не з'явилися,
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
21.12.2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася з позовом до ДП «Морська Адміністрація Чорноморського рибного порту» стягнення заборгованості по заробітній платі.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивача від 15.10.2015 року прийнято на посаду інспектора відділу кадрів ДП «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» та з 01.06.2018 року переведено на посаду начальника відділу кадрів. 18.10.2018 року ДП «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» змінило найменування на Державне підприємство «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту». У зв'язку з невиплатою заробітної плати з травня 2022 року від 09.01.2023року позивачем була подана заява про звільнення відповідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавця вимог законодавства про працю. Проте відповідач не виплатив позивачу належні при звільнені кошти, а саме не виплачену з травня 2022 року заробітну плату.
Позивач змушена звернутись до суд за захистом своїх прав, та просить суд:
Стягнути з Державного підприємства «Морська Адміністрація Чорноморського рибного порту» на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату за період з 01 травня 2021 року по 10 січня 2023 року в сумі 148 132,13 грн. і середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 11 січня 2023 року по 28 лютого 2023 року в сумі 18 323,20 грн.
Відповідач відзив не надав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач в судове засідання не з'явилася, сповіщалась належним чином, про причини неявки не сповістила.
Відповідач сповіщався належним чином, про причини неявки суд не сповістив, відзив не надав (а.с. 26-28).
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Іллічівський міський суд Одеської області від 06.03.2023 року було відкрито провадження та призначено до розгляду в спрощеному порядку без виклику сторін (а.с. 15).
Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносин.
Відповідно наказу № 47-к від 10.01.2023 року з ДП «Морська Адміністрація Чорноморського рибного порту» та ОСОБА_1 припинено трудовий договір за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 9).
Згідно заяви від 09.01.2023 року ОСОБА_1 зверталась до ДП «Морська Адміністрація Чорноморського рибного порту»про надання розрахункового листа по сумам що були нараховані та виплачені при звільненні з зазначенням окремих видів виплат, та завірену копію наказу про звільнення (а.с. 2).
Відповідно трудової книжки, наказом №9-к від 31.05.2018 року переведено на посаду начальника відділу кадрів, та наказом №47-к від 09.01.2023 року звільнено за власним бажанням (а.с. 11, 13).
V. Оцінка Суду.
До правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Закону України «Про оплату праці», ЦК України.
Норми Конституції України є нормами прямої дії, положеннями ст. 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Трудові відносини всіх працівників регулюються КЗпП. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України). Згідно з приписами ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
У ч. 2 ст. 22 КЗпП України встановлено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Підстави припинення трудового договору встановлені у ст. 36 КЗпП України, однією із котрих є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38, 39 КЗпП України).
Так, за змістом ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили..
Положеннями ч. 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення працівником вимоги про розрахунок. Уразі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.
Крім цього, суд зважає на роз'яснення котрі містяться у пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100 - середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Відповідно до абзаців третього-п'ятого вказаного Порядку, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову.
Суд погоджується з аргументами позивачки, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.
Судом встановлено, що на момент звільнення, а саме: станом на 01.03.2023 року відповідачем не здійснено повний розрахунок з позивачкою, доказів виплати заробітної плати позивачці відповідач суду не надав, а тому позов в частині стягнення заборгованості підлягає до задоволення.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 133, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, Суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морська Адміністрація Чорноморського рибного порту» про стягнення заборгованості по заробітній платі- задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Морська Адміністрація Чорноморського рибного порту» на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 )не виплачену заробітну плату за період з 01 травня 2021 року по 10 січня 2023 року в сумі 148 132,13 грн.(сто сорок вісім тисяч сто тридцять дві гривні 13 копійок)
Стягнути з Державного підприємства «Морська Адміністрація Чорноморського рибного порту» на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ), середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 11 січня 2023 року по 28 лютого 2023 року в сумі 18 323,20 грн. (вісімнадцять тисяч триста двадцять три гривні 20 копійок).
Стягнути з Державного підприємства «Морська Адміністрація Чорноморського рибного порту» на користь держави судовий збір в розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Іллічівського міського суду
Одеської області В.В.Смирнов