Справа № 240/7715/20
24 травня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представника відповідача: Сосницької І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії,
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційні скарги Житомирської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора задоволено повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року скасовано. Прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
30 березня 2023 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови від 14.12.2021 за виключними обставинами.
Як на підставу для перегляду судового рішення за виключними обставинами позивачка посилається на Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(II)/2023 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” (щодо гарантій незалежності прокурора), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року №113-IX, відповідно до якого з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру”.
Вважає, що зазначена правова позиція Конституційного Суду України у вищевказаному Рішенні дає підстави для незастосування до спірних правовідносин у справі №240/7715/20 положення пункту 6 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113 через суперечність Конституції України установленого Законом №113 порядку вивільнення прокурорів у частині попередження їх про можливе майбутнє звільнення. Також вважає, що вказані обставини змінюють правове регулювання спірних правовідносин у справі №240/7715/20 щодо порядку вивільнення позивачки з посади.
В поясненнях до заяви позивачки про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за виключними обставинами представник Офісу Генерального прокурора зазначає, що на виконання вимог пунктів 9, 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 було подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. У цій заяві позивач підтвердила своє бажання пройти атестацію, вказав на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком № 221, зокрема й щодо того, що в разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком № 221, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», його буде звільнено з посади прокурора. Отже, позивач фактично погодилась зі встановленими умовами та правилами щодо переведення на посаду в обласній прокуратурі та проведення атестації.
Другою кадровою комісією 09.04.2020 прийнято рішення №328 "Про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки", в якому зазначено, що ОСОБА_1 не успішно пройшла атестацію, оскільки за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрала 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а відтак не допускається до етапу проходження співбесіди. Наказом прокурора Житомирської області від 28.04.2020 №97к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Вважає, що вищезазначене позивачкою рішення Конституційного Суду України стосується інших обставин звільнення працівників прокуратури.
В запереченнях на заяву позивачки представник Житомирської обласної прокуратури зазначає, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернулася ОСОБА_1 , є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно це судове рішення не підлягає примусову виконанню, тому - у значенні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
В додаткових поясненнях позивачка зазначає, що вирішуючи питання щодо ретроактивного чи ретроспективного застосування юридичних позицій, що містяться в Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 вважаю, що суду необхідно перевіряти узгодженість постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №240/7715/20 з уявленнями про справедливість та стандартами верховенства права, які містяться у рішеннях ЄСПЛ.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2023 відкрито провадження за вказаною заявою та призначено судове засідання для її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Приписами частини шостої статті 361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно до частини першої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частина друга статті 365 КАС України).
Колегія суддів враховує, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв'язку із встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, вже було предметом розгляду Верховного Суду.
Зокрема, об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглядала зазначене питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами із указаної нормативної підстави. Так, у постанові від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18 об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цьому зв'язку висловила позицію, згідно із якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися “не виконаним” у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави. У цій постанові також значиться, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і на час прийняття рішення суду першої інстанції положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Аналогічна позиція щодо застосування приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України підтримана об'єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалах від 21 грудня 2022 року в справі №140/2217/19 та від 22 грудня 2022 року в справі №805/1312/16-а.
Такий же підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі №600/1450/20-а (ухвала від 13 квітня 2023 року), у справі №200/5229/20-а (ухвала від 27 квітня 2023 року) та у справі №420/1255/21 (ухвала від 03 травня 2023 року).
Схожий підхід до перегляду судових рішень за виключними обставинами з мотивів встановленої Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, раніше висловила також Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18 листопада 2020 року в справі №4819/49/19. З уваги на текстуальний виклад пункту 1 частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (в якому немає застереження “якщо рішення суду ще не виконане”) - на підставі якого у справі №4819/49/19 і розглядалося питання про можливість перегляду остаточного судового рішення за виключними обставинами - в цій постанові акцентується на тому, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.
Таким чином, дотримуючись окресленої правової позиції Верховного Суду щодо перегляду судових рішень, які набрали законної сили, з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, колегія суддів у цій справі виходить із того, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернулася ОСОБА_1 , є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно це судове рішення не підлягає примусову виконанню, тому - у значенні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
Із наведених мотивів необхідно також зауважити, що пункт 6 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року №113-IX, який визнаний неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(II)/2023, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що, своєю чергою, має значення для вирішення наступних справ та не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду в спорі, щодо якого постановлене остаточне судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Згідно з частиною першою статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 325, 328, 329, 361, 369 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2022 року за виключними обставинами та залишити дану постанову в силі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 29 травня 2023 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.